Олександр Тихонович щемно любить своє село Тадіївку. Це його лозова колиска, з якої він уперше побачив білий світ. «Педагогіка» рідної землі стала підґрунтям формування особистісного світу, золотим фундаментом, на якому дещо пізніше вибудується його яскравий талант педагога, а згодом в усій Україні і далеко за межами — науковця, доктора педагогіки, професора Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.
З Володарки до Базельської консерваторії, провідного вищого музичного закладу не лише у Швейцарії, а й у Європі, проліг шлях талановитого піаніста-віртуоза, композитора Віталія Купрія. Склалося усе наче в казці, щасливо, просто.
Дороги, що беруть початок від батьківського порога, неодмінно мусять через роки й світи завернути назад. Сумні та радісні шляхи Петра Захаровича Ємця пов'язані з Київщиною, з мальовничим, дорогим серцю художника селом Велика Вовнянка Таращанського району. Саме там у важкі стражденні роки воєнного лихоліття звичайна українська жінка подарувала життя майбутньому талановитому художнику, свідку і навіть документалісту безжалісних чорнобильських подій, співцеві української природи, нашому сучаснику.
Альбом репродукцій картин члена Спілки художників Петра Ємця "Дзвони Чорнобиля" цілком присвячено тематиці атомної трагедії світового рівня, що сталася на українській землі 26 квітня 1986 року. Твори Петра Ємця, які подано в альбомі, виконані майстром безпосередньо у Чорнобильській зоні і є унікальним документом образотворчого мистецтва. Художник був єдиним представником свого цеху, який, нехтуючи власним здоров'ям, пройшов у 1986-1989 рр. з пензлем у руці страшними чорнобильськими шляхами. Велика частина цих творів зберігається у приватних колекціях багатьох країн світу. Читач альбому має виняткову можливість ознайомитися з величезним спектром творчого доробку "сталкера Чорнобильської зони", гідного сина України, відомого художника Петра Ємця.
Альбом "Дзвони Чорнобиля" є на сьогодні виданням, що не має аналогів у світі.
Таланчу́к Петро́ Миха́йлович — президент ВМУРоЛ «Україна», дійсний член Академії педагогічних наук України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор. Народився 1 липня 1938 року в селі Городище - Косівське Володарського району на Київщині в родині селян. Його батько загинув на фронті. Мати — пенсіонер. Після закінчення школи Петро Таланчук працював у колгоспі, служив в армії, закінчив воєнно-морське училище. Отримав професію інженера в Київському політехнічному інституті (КПІ). Пройшов шлях від студента до ректора. Був першим міністром освіти незалежної України (1992–1994 рр.). Ініціатор створення Академії педагогічних наук України, член трьох міжнародних академій, автор багатьох запатентованих винаходів та наукових праць (в тому числі і підручників). Обирався депутатом Верховної Ради.