 Дороги, що беруть початок від батьківського порога, неодмінно мусять через роки й світи завернути назад. Сумні та радісні шляхи Петра Захаровича Ємця пов'язані з Київщиною, з мальовничим, дорогим серцю художника селом Велика Вовнянка Таращанського району. Саме там у важкі стражденні роки воєнного лихоліття звичайна українська жінка подарувала життя майбутньому талановитому художнику, свідку і навіть документалісту безжалісних чорнобильських подій, співцеві української природи, нашому сучаснику.
Над Петром Захаровичем ще довго буде витати тінь непоправної біди і небезпеки, бо від перших днів приборкання чорнобильського монстра працював там разом з десятками тисяч тепер вже напівзабутих героїв, багатьох з яких ми втратили назавжди.
Чимало у світі кольорів та відтінків. Щедра на них природа. Однак у свідомості українця чомусь найглибше відбиваються лише два: червоний та чорний. Кольори радості та скорботи, любові та журби, певно, існують поруч вже з тієї миті, коли людина вперше усвідомила, що не лише існує, але й повсякчас виборює у жорстокої дійсності своє право на життя.
Весь світ асоціює слово "Чорнобиль" з трагедією. Ми не будемо вдаватися до засобів політичної істерії, аби знову і знову шукати хто винен. Але спаплюжена і понівечена земля українського Полісся заслуговує на те, щоб люди, де б вони не мешкали, нарешті побачили її такою, яка вона є.
І таку можливість нам надає Петро Ємець.
Десятки, сотні ескізів, картин. Змінювалася техніка малювання, змінювалися матері¬али. Була задоволеність створеним і знову творчі пошуки, знову праця, праця... Ці картини треба бачити, бути з ними "віч-на-віч", відокремитися від мирської марноти, подивитись вглиб себе, доторкнутися до душі автора, самому пережити цю трагедію. Можна сперечатися щодо майстерності митця, ганити чи прославляти, але пройти повз його твори байдужими — неможливо.
У своїх творах він пройшов не лише дорогами Чорнобиля. І цей альбом лише частина, дуже важлива частина творчого життя художника.
Його картини — це втілення особистої, оригінальної, неповторної й виразної філософії життя, зрозумілої й важливої усім людям, хто так само, як і художник, торує власні стежки до Храму.
Він створив воістину документально-художню, а тепер вже й архівно-історичну хроніку Чорнобиля. Саме через це правдиві твори художника є звинуваченням не лише нелюдам, які створили умови для катастрофи світового рівня, а й тим, хто спекулює на всенародній скорботі.
Останні роки позначені для Петра Ємця і червоним і чорним повною мірою. Народження ровесниці чорнобильської біди — дочки Іванни, трагічна загибель дружини Катерини, щира підтримка друзів, прижиттєва слава — з одного боку, та спекуляції довкола імені митця — з іншого, незліченні персональні виставки, надзвичайна працьовитість та важкий стан здоров'я... Але попри усі негаразди залишається бажання натхненно, з наснагою пра¬цювати і далі.
Ось він перед вами: величезний творчий доробок художника, його своєрідний звіт, його життя, враження від події та обставин, що її спричинили, його власний світогляд, втілені в малярстві.
Зрештою це і є повернення до батьківського порога нашого сучасника.
Були, є і будуть надалі у нашому житті, житті прийдешніх поколінь герої та зрадники, блазні й божевільні, генії та злодії, жебраки й пани, ледарі та працьовиті, кати і їхні жертви. Але найчастіше трапляється так, що невмолима історія більш-менш об'єктивно заповнює ними власні скрижалі.
У сучасній історії мистецького життя України гідне місце посідає Петро Захарович Ємець, кожний твір якого — частка долі нашого народу, нашої благословенної, стражденної, але й не безнадійної землі.
Олександр АНІСІМОВ
|
