Серед найвеселіших і найочікуваніших зимових свят найбільшою поетичністю і неповторністю виділяється свято Андрія, яке до прийняття християнства називали Калитою. 13 грудня за українським звичаєм молодь збиралася на вечорниці, влаштовуючи усілякі забави та веселощі. Зібралися на андріївські вечорниці і дев’ятикласники Володарської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 разом із класним керівником Білоцерківською О.В. Ворожіння, народні ігри, конкурси, кусання калити - все допомогло учасникам свята на деякий час зануритись в минуле нашого народу, долучитись до його традицій і звичаїв. Пісні, танці, небилиці - гарні були вечорниці!
На базі Володарської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 відбулися районні етапи Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика і І Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Т. Шевченка. Метою конкурсів є підвищення престижу української мови і літератури серед молодого покоління, підвищення рівня загальної мовної культури і освіти в Україні та за її межами. Вагомих результатів у конкурсах досягли і учасники гуртка літературного краєзнавсва, які перемогли серед учнів 5, 7, 9 класів (Логвинюк А., Якименко Л., Трохимчук К.) у конкурсі ім Т. Шевченка та стали лауреатами конкурсу знавців української мови імені П. Яцика ( Логвинюк А. (5 клас) ІІ місце, Лещенко К. (7 клас), Хоменко В. (9 клас) ІІІ місце). Вітаємо переможців і зичимо їм нових творчих здобутків.
28 листопада - день пам’яті жертв голодомору. Запали свічку - знак нашої пам’яті. Це - святий вогник, який зігріє душу загиблих. Це світло очищення задля нашого майбутнього. Ми живемо. Живе наш народ. Так буде завжди!
(Матеріали про голодомор ви зможете переглянути на сторінках "З історичних джерел", "Сценарії", а відео у "Відеоматеріалах")
Катерина Білокур – видатна народна майстриня України. Творчість художниці належить до найкращих надбань української культури ХХ століття. Природа була її головними вчителями, а квіти — найулюбленішими мотивами. «Квіти, як і люди, — живі, мають душу!» — говорила художниця й тому ніколи не зривала їх, а змальовувала, сидячи біля стеблини чи куща, бо вважала, що «зірвана квітка — вже не квітка». Не зазнавши особистого щастя, бачачи довкруг себе злидні й гризоти щоденної боротьби за існування, Катерина Білокур у квітах, у малюванні їх бачила високий сенс. Її квіти зворушують своєю ліричністю й співзвучні з мелодійністю народних пісень, вони осяяні її незвичайним чуттям кольору й сприймаються як величальний гімн природі, людині. Пропонуємо вашій увазі відео про життя і творчість Катерини Білокур.
20 листопада у кабінеті літературного краєзнавства Володарської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 відбулася зустріч обдарованих учнів із письменником-земляком Володимиром Дідківським, який поділився із юними талантами секретами письменницької майстерності. Володимир Іванович закликав талановитих дітей читати, читати і ще раз читати, щоб збагачувати свій словниковий запас, вчитися на найкращих зразках української поезії і прози – творах Ліни Костенко, Миколи Вінграновського, Василя Симоненка, не боятися заглядати у словник, бо кожне слово має свої відтінки у значенні, несе своє емоційне забарвлення. А юним поетам порадив постійно працювати із римою та ритмом, насичувати рядки поетичними образами.
Мова — це великий дар природи. Незбагненна душа нашої мови, як золотоносна річка, виблискує на сторінках літератури. Напередодні Дня української писемності і мови небайдужих до мови, літератури, історії зібрав у кабінеті літературного краєзнавства турнір «Розумники і розумниці». Заглянути в живу схованку людського духу запрошувалися всі бажаючі, які знали вірш про мову і змогли продекламувати його напам’ять. Мудра дівчина перевірила знання розумниками і розумничками народних казок, а Червоній Шапочці вони допомогли, відгадуючи загадки, врятуватись від злого вовка. За кожну правильну відповідь учасники турніру отримували зірочку, а перемогли ті, у кого зірочок виявилось найбільше. Підбиваючи підсумок гри «Розумники і розумниці», бібліотекар школи Бойко Л.А. вручила переможцям призи і побажала кожному з них стати борцем за відродження рідної історії, мови, культури, любити Україну, шанувати її народ, бути гідними називатися українцями.
... Читати далі »
У минулому всі дівчата, жінки-українки вишивали вишиванки. Адже кожна жінка була для своєї численної родини берегинею, хранителькою домашнього вогнища, виготовляючи власноруч різноманітні обереги. Такою берегинею для свого роду є жителька Володарки, невтомна трудівниця, чарівна жінка з доброю душею, надзвичайно обдарована і талановита людина Борщенко Наталля Петрівна. Нероздільною частиною життя Наталлі Петрівни є велика любов до вишивання, в якому вона знаходить відраду і душевну рівновагу. ЇЇ вишивки – це стан її душі. Кожна з них має свою історію і відношення до долі жінки. Кожна з них – частинка її життя. Світ творчості народної майстрині розпочався ще давно, з дитячих років. В орнамент жіночої долі вплелися різні події життя. Спочатку вишилось на життєвому рушнику заміжжя, потім народження трьох дітей, а згодом уквітчався він ще й внучатами, яких так щиро й ніжно любить і не один рушник вишила їм на щастя - на долю. Кожна вільна хвилина присвячується улюбленій справі. Без вишивання Наталля Петрівна не може прожити і дня. Хоч де побачений узор, якийсь оригінальний орнамент відразу ж переноситься на тканину. А найбільше розцвіло мистецтво Наталлі Петрівни, коли вона після копіткої учительської праці вийшла на заслужений відпочинок. Ось тоді й примножилися чарівні, неповторні витвори цієї жінки, якими неодноразово милувалися жителі Володарки, адже часто вони експонуються на районних виставках. В її творчому доробку рушники, сорочки, серветки, подушечки, ікони. Вишиває вона швидко і вправно. Скільки радості, тепла, й любові в кожному хрестику, в
... Читати далі »
Подорожуючи стежками рідного краю, учасники гуртка літературного краєзнавства вирушили на Сквирщину. Метою нашої подорожі було село Буки Сквирського району на Київщині, відоме своїм ландшафтним парком. Буки зустріли нас величчю і сяйвом бань церкви, яка справляє незабутнє враження, захоплення і подив. Стоїть вона на химерно прикрашеному валунами узвишші правого берега оспіваної І.Нечуєм-Левицьким річки Роставиці і відкриває дивної краси панораму, схожу на швейцарські краєвиди. Тут - володіння Івана Суслова – підприємця і мецената. Помилувавшись красою храмового комплексу, гуртківці вирушили до ландшафтного парку, але їх, на жаль, не зважаючи на попередню домовленість, не пропустила охорона – приїхали гості.
Сьогодні, 26 вересня, Володарська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №2 відсвяткувала 47 річницю від дня народження. Це свято стало уже традиційним у нашому храмі наук. Веселі пісні, авторські вірші лунали з вуст талановитих і старанних дітей на учнівському фестивалі «Таланти твої, школо», радували око виставки малюнків, вишивок, робіт школярів. Навіки юна й молода Володарська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №2 з року в рік процвітає, стає ще кращою, ще привабливішою перш за все дякуючи людям, які допомагають вирішувати проблеми закладу. Саме таким є і Геннадій Григорович Лапіцький, який, завітавши на свято, подарував необхідну в житті сучасної школи річ – мультимедійний проектор, що допоможе зробити навчання ще цікавішим і змістовнішим. Учнівський і педагогічний колектив вдячні Геннадію Григоровичу за його підтримку і турботу. Сподіваємося, що такий вчинок стане гарним прикладом для бізнес-структур району при наданні спонсорської допомоги для підтримки навчальних закладів.
Сад завжди є прообразом його господаря. "У кожного свій сад" - так називається книга відомого громадського і державного діяча, народного депутата Верховної Ради ІV скликання Григорія Івановича Бондаренко. Книга є роздумами про сучасне українське життя, економіку, політику, наш устрій. Належачи до покоління "дітей війни", автор із босоногого сільського дитинства зазнав важких випробувань на рідній Богуславщині, формувався, як громадянин, під час професійного навчання, працюючи згодом у комсомольських, партійних, радянських органах. Автор був і серед перших будівничих Чорнобиля, і в складі оперативного республіканського штабу по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з перших її днів. Як народний депутат України чимало зробив для соціального захисту і розвитку сільської Київщини, яка обрала його в парламентарі. Причетний до розбудови Державної податкової служби України як один з перших її керівників. Має численні урядові нагороди, а головне - безцінний життєвий досвід, яким і ділиться з читачами своєї книги "У кожного свій сад", запрошуючи бути у його саду цікавим гостем і умілим розпорядником.
Кандидат у депутати до Київської обласної ради Геннадій Лапіцький: «Я обіцяю своїм виборцям чесно відстоювати інтереси місцевих громад Володарщини, активно впливати на розвиток економіки району задля вирішення соціальних проблем». — Чому успішний бізнесмен, котрий щодня зайнятий цілком конкретними реальними справами, прийняв рішення стати ще й депутатом обласної ради? — Сам факт того, що людина має право вибору, свідчить про поступовий демократичний шлях розвитку нашого громадянського суспільства. Хто б що не говорив про усі негативи нашого життя, намагаючись при цьому назвати винними чи то Президента або депутатів, чи інших чиновників, відповідь одна: народ — джерело влади. І я, Геннадій Григорович Лапіцький, українець, також є маленькою краплинкою того джерела і хочу обрати кращу, дієву, відповідальну владу. Більше того, хочу сам взяти активну участь у вирішенні актуальних, наболілих питань суспільного життя. Не розумію тих людей, котрі нехтують своїм правом вибору або віддають перевагу голосуванню «проти всіх», а потім клянуть владу. Тому й прийняв рішення балотуватися в одномандатному, мажоритарному виборчому окрузі кандидатом у депутати обласної ради. Мене особисто не цікавлять звання, ордени, медалі. Наді мною немає начальника, матеріально я забезпечений, маю власну принципову позицію стосовно якості виконання посадових обов’язків працівниками органів державної влади й місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, які за своїм призначенням забезпечують життєдіяльність району, області і держави в цілому. Докладніше на сто
... Читати далі »
Серед найвеселіших і найочікуваніших зимових свят найбільшою поетичністю і неповторністю виділяється свято Андрія, яке до прийняття християнства називали Калитою. 13 грудня за українським звичаєм молодь збиралася на вечорниці, влаштовуючи усілякі забави та веселощі. Зібралися на андріївські вечорниці і дев’ятикласники Володарської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 разом із класним керівником Білоцерківською О.В. Ворожіння, народні ігри, конкурси, кусання калити - все допомогло учасникам свята на деякий час зануритись в минуле нашого народу, долучитись до його традицій і звичаїв. Пісні, танці, небилиці - гарні були вечорниці!
Катерина Білокур – видатна народна майстриня України. Творчість художниці належить до найкращих надбань української культури ХХ століття. 
20 листопада у кабінеті літературного краєзнавства Володарської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 відбулася зустріч обдарованих учнів із письменником-земляком Володимиром Дідківським, який поділився із юними талантами секретами письменницької майстерності. Володимир Іванович закликав талановитих дітей читати, читати і ще раз читати, щоб збагачувати свій словниковий запас, вчитися на найкращих зразках української поезії і прози – творах Ліни Костенко, Миколи Вінграновського, Василя Симоненка, не боятися заглядати у словник, бо кожне слово має свої відтінки у значенні, несе своє емоційне забарвлення. А юним поетам порадив постійно працювати із римою та ритмом, насичувати рядки поетичними образами. 
Мова — це великий дар природи. Незбагненна душа нашої мови, як золотоносна річка, виблискує на сторінках літератури. Напередодні Дня української писемності і мови небайдужих до мови, літератури, історії зібрав у кабінеті літературного краєзнавства турнір «Розумники і розумниці». Заглянути в живу схованку людського духу запрошувалися всі бажаючі, які знали вірш про мову і змогли продекламувати його напам’ять. Мудра дівчина перевірила знання розумниками і розумничками народних казок, а Червоній Шапочці вони допомогли, відгадуючи загадки, врятуватись від злого вовка. За кожну правильну відповідь учасники турніру отримували зірочку, а перемогли ті, у кого зірочок виявилось найбільше. Підбиваючи підсумок гри «Розумники і розумниці», бібліотекар школи Бойко Л.А. вручила переможцям призи і побажала кожному з них стати борцем за відродження рідної історії, мови, культури, любити Україну, шанувати її народ, бути гідними називатися українцями.
У минулому всі дівчата, жінки-українки вишивали вишиванки. Адже кожна жінка була для своєї численної родини берегинею, хранителькою домашнього вогнища, виготовляючи власноруч різноманітні обереги. Такою берегинею для свого роду є жителька Володарки, невтомна трудівниця, чарівна жінка з доброю душею, надзвичайно обдарована і талановита людина Борщенко Наталля Петрівна. 
Подорожуючи стежками рідного краю, учасники гуртка літературного краєзнавства вирушили на Сквирщину. Метою нашої подорожі було село Буки Сквирського району на Київщині, відоме своїм ландшафтним парком. Буки зустріли нас величчю і сяйвом бань церкви, яка справляє незабутнє враження, захоплення і подив. Стоїть вона на химерно прикрашеному валунами узвишші правого берега оспіваної І.Нечуєм-Левицьким річки Роставиці і відкриває дивної краси панораму, схожу на швейцарські краєвиди. Тут - володіння Івана Суслова – підприємця і мецената. Помилувавшись красою храмового комплексу, гуртківці вирушили до ландшафтного парку, але їх, на жаль, не зважаючи на попередню домовленість, не пропустила охорона – приїхали гості.
народження. Це свято стало уже традиційним у нашому храмі наук. Веселі пісні, авторські вірші лунали з вуст талановитих і старанних дітей на учнівському фестивалі «Таланти твої, школо», радували око виставки малюнків, вишивок, робіт школярів. 
Сад завжди є прообразом його господаря. "У кожного свій сад" - так називається книга відомого громадського і державного діяча, народного депутата Верховної Ради ІV скликання Григорія Івановича Бондаренко. Книга є роздумами про сучасне українське життя, економіку, політику, наш устрій. Належачи до покоління "дітей війни", автор із босоногого сільського дитинства зазнав важких випробувань на рідній Богуславщині, формувався, як громадянин, під час професійного навчання, працюючи згодом у комсомольських, партійних, радянських органах. Автор був і серед перших будівничих Чорнобиля, і в складі оперативного республіканського штабу по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з перших її днів. Як народний депутат України чимало зробив для соціального захисту і розвитку сільської Київщини, яка обрала його в парламентарі. Причетний до розбудови Державної податкової служби України як один з перших її керівників. Має численні урядові нагороди, а головне - безцінний життєвий досвід, яким і ділиться з читачами своєї книги "У кожного свій сад", запрошуючи бути у його саду цікавим гостем і умілим розпорядником.
Кандидат у депутати до Київської обласної ради Геннадій Лапіцький: «Я обіцяю своїм виборцям чесно відстоювати інтереси місцевих громад Володарщини, активно впливати на розвиток економіки району задля вирішення соціальних проблем». 