Сьогодні, коли я разом зі своїми друзями – однокласниками стою на межі між радісним і безтурботним шкільним дитинством й незвіданою юністю, мої думки все частіше линуть в минуле. В ті щасливі дні, коли я, мале веснянкувате дівча, ще тільки – но переступила поріг тепер такої рідної Володарської школи №2.
Той чарівний світ дитинства пов'язаний з незабутніми спогадами про мою першу вчительку – дорогу для мене людину – Світлану Савівну Руду.
   Це вона прийняла мене, маленьку і розгублену, з рук батьків. Це про неї, мою першу вчительку, сказав грузинський педагог-новатор Ш. Амонашвілі: «Коли учитель поспішає до дітей, радіє кожній зустрічі з ними, тоді й діти поспішатимуть у школу і щиро радітимуть кожній зустрічі зі своїми вчителями, бо вчаться у того, кого люблять».
Світлана Савівна завжди раділа нашим маленьким перемогам. Усе її тішило: гарно написана стрічка в зошиті, добре вивчений вірш, а пізніше – цікаво написаний твір, правильно розв’язана задача. Наша вчителька завжди раділа за нас, і за це ми її дуже любили.
   Світлана Савівна – досвідчений педагог. Вона не тільки вчила, але й виховувала у своїх учнів чуйність, людяність, доброту. Завжди підтримувала нас: знаходила таке влучне слово, і очі випромінювали стільки тепла, що наші маленькі серця наповнювались радістю – і смутку, як не було. Її душевне тепло зігрівало нас.
Вона була для нас другою мамою та найкращим другом, який вміє вислухати, заспокоїти і зберегти таємницю.
Несуть вам діти свої болі,
Несуть неспокій, зневіру й гнів,
А Ви спроможні заспокоїть,
Знайти багато добрих слів.
   Перша вчителька навчила мене мудрих істин, ставитись до кожного так, як би ти хотів, щоб усі ставились до тебе. Якщо будеш допомагати іншим, то й тебе завжди підтримають в скрутну хвилину, будеш посміхатися – і люди навколо тебе також посміхнуться й побажають тобі добра та щастя.
   Щодня мені хотілося йти до школи, бо вчителька буде розповідати про щось цікаве й захоплююче. Вона була і вимогливою, і люблячою водночас. Пам’ятаю, я була дуже сором’язливою дівчинкою і дуже боялася зробити помилку у відповіді біля дошки чи в зошиті, все чекала, що Світлана Савівна дорікатиме. Але в її очах світилася доброта, а в словах була підтримка. Ми всі були для неї і найкращими, і найрозумнішими, бо ми – її діти.
Вона вчила нас не тільки читати й писати, а й шанувати батьків, бути чесними, ввічливими, справедливими, любити працю, рідну землю, шанувати людину.
   Професія вчителя дуже важлива, складна і, насамперед, відповідальна. В його руках лежить доля кожного учня, якого він навчає. Праця вчителя також важка і виснажлива, адже він повинен бути не тільки вчителем, а й порадником і взірцем. Саме такою була і є для своїх учнів Світлана Савівна. Саме вона прищепила нам любов до знань, допитливість, настирливість, віру в себе.
   Вона навчала нас, своїх вихованців, бути мужніми, не лякатися життєвих труднощів, мати почуття власної гідності.
Кажуть, що перша вчителька запам’ятовується назавжди. Так воно і є. Ким би ми не стали, куди б нас не закинула доля - завжди від серця до серця тягнуться невидимі ниточки спогадів про мудрого порадника і вірного наставника Світлану Савівну. В пам’яті назавжди залишаються добрі усміхнені очі та материнська любов.
  Доземно вклоняємося тобі, учителю дорогий, за твою любов і ніжність, витримку і наснагу, чесне справедливе слово, мудру пораду і просто за те, що ти є.

Киришун Наталія