Смітюх Володимир Павлович народився 22 січня.1951 року на Черкащині у мальовничом прадавньому селі Охматів у родині лікаря-ветеринара. З раннього дитинства любив співати, бігати розлогими степами, вирізати з дерева іграшки, доглядати садок.
Юного співака помітили в школі одразу. Він співав у шкільному хорі, потім у вокапьно-інструментальному ансамблі. Його солов'їний голос звучав на всіх святах школи та села. А коли приїхав до школи із Київської консерваторії учень Миколи Лисенка, щоб виявити музично-обдарованих дітей для навчання у столиці, Володя виявився найталановитішим кандидатом на зарахування до консерваторії. На жаль, батьки побоялися відпустити хлопчика до Києва, і Володя далі продовжував навчання у Сорокотязькій середній школі, яку закінчив у 1968 році на «відмінно». В тому ж році вступає до Уманського педагогічного інституту на фізико-математичний факультет.
Навчаючись в інституті, не забуває і про музику. Вона повсюди супроводжувала талановитого юнака, а його спів радував душі і серця.
Після закінчення інституту (1973 р.) Володимир Павлович за направленням їде до Чернівецької області у селище Путилу. Три роки роботи збігли як один день. Школа, де працював Володимир Смітюх, стала найкращою в районі завдяки великому ентузіазму молодих вчителів, які любили свою роботу, дітей і були великими мрійниками і романтиками. А секретар комсомольської організації Путильської середньої школи Смітюх Володимир був «душею» художньої самодіяльності школи, її «закарпатською перлиною».
У 1976 році В. П. Смітюх повертається на Київщину. Працює у селі Завадівка Володарського району вчителем фізики та математики. Так він зустрів своє кохання — Галину - струнку синьооку дівчину, яка стала його дружиною у 1978 році. Смітюх В. П. працював у багатьох школах району та СПТУ. А в 1982 році В. П. Смітюха призначають
на посаду директора Городище-Пустоварівської середньої школи.
29 років очолює Володимир Павлович педагогічний колектив школи. За цей час було зроблено немало для творчого розвитку дітей, вчителів, батьків. Та, найголовніше, В. П. Смітюх зберіг колектив, його доброзичливу атмосферу, любов до праці, до дітей. За це йому вдячні всі. Володимир Павлович користується авторитетом седед учнів, вчителів, громадськості села. Його поважають, до нього прислухаються, як до батька, його мудре, виважене слово допомагало і підтримувало не одне покоління випускників. Радують Володимира Павловича і власні діти. Син Ярослав - доцент кафедри Київського Національного університету харчових технологій, донька Тетяна - аспірант Київського авіаційного університету. Та найбільше тішить серце ювіляра внучка Аннушка - першокласниця. Вона, як і дідусь, співає.
Не обміліла пісенна криниця родини Смітюхів. Чисте, прозоре джерельце любові до пісні б'ється у серці Анюти. І ради цього варто жити на землі.
| 
