 Музичну освіту Олександр здобував спочатку грою на скрипці, потім чотири роки опановував кларнет у досвідченого викладача Володарської музичної школи І. А. Купрія, котрому завдячує у визначенні своєї подальшої професійної діяльності.
— Сашо, тобі було трохи більше двадцяти, як став учасником відомого українського гурту «Гроно» Тараса Петриненка, та ще й у якості лідер-гітариста. Як перетнулися ваші з ним шляхи?
— Ще коли в дитинстві навчався в музичній школі, старший брат показав мені пару акордів на гітарі, тоді й зрозумів - це моє. Паралельно з навчанням на скрипці, потім на флейті самотужки опановував гру на гітарі. Піз-ніше, в музичному училищі імені Глієра, я вже серйозно займався саме цим інструментом. Мені пощастило, що служити призвали в оркестр пісні і танцю Червонопрапорного Київського військового округу. Саме ці два роки посприяли моєму становленню як гітариста-професіонала. Я мав змогу протягом своєї служби брати приватні уроки гри на гітарі у того ж викладача, в якого навчався в училищі. Фактично, по демобілізації я вже був професійно підготовлений як музикант.
Як зустрілися з Тарасом Петриненком? Коли в 1992 році він разом з гуртом «Гроно» гастролював Сполученими Штатами Америки, його колектив залишився там, і додому Тарас повернувся тільки з солісткою Тетяною Горобець. Мені знайомі підказали, що вони набирають новий склад гурту. Пройшовши відповідне прослуховування, мене було відразу ж зараховано до колективу. І ось уже 14 років працюємо оновленим колективом - гуртом Тараса Петриненка «Гроно».
— «Гроно» ще відоме як лауреат численних фестивалів. У виконанні Тараса звучать пісні, які можна по праву назвати візиткою України. Зараз, мабуть, багато гастролюєте? Де побували останнім часом?
 — Дебют мій як музиканта-виконавця відбувся саме на фестивалі «Слов'янський базар». Потім були «Червона рута», інші фестивалі. Загалом за час моєї співпраці з колективом ми побували на гастролях в США, Канаді, Аргентині, в країнах Європи та колишнього СРСР.
На жаль, нині склалася непроста ситуація в музичному бізнесі. Виступів гурту з сольними концертами не так вже й багато, як хотілося б. Причина проста - турне з «живими» музикантами дуже дорого коштує, набагато простіше гастролювати з фонограмою. Так склалося ще з середини 90-их років, коли фактично перестали існувати філармонії, Укрконцерт, Київконцерт. Нас всіх перевели на самофінансування, поставили перед фактом: «Хочеш жити - вмій крутитися».
— Ну, і як ви зараз «викручуєтеся»?
- По правді сказати, роботи вистачає. В основному працюємо в студії, записуємо музику естрадним виконавцям. Останнім часом у нас у студії побували Павло Дворський, Віктор Шпортько, Алла Кудлай, Надія Шестак, Тамара Гвердцителі, Камалія, Сказіна, багато іших відомих співаків.
— А як гастрольна діяльність?
— Якщо трапляються гастролі, а це, на жаль, не так уже й часто, до мене як художнього керівника гурту звертаються виконавці, я збираю музикантів, досягаємо відповідних домовленостей і відправляємось в турне.
— Припустимо, співак планує записати сольний альбом. Він сам підбирає собі музикантів?
— Здебільшого він, як правило, прослуховує записи інших виконавців, їх музичний супровід. Якщо йому сподо-балося, наводить відповідні довідки. Наприклад, комусь сподобався запис музики для Павла Дворського. Його запитали, хто тобі писав гітарний супровід. Він каже -Саша Могилівський. І для мене вже є робота.
— Й часто звертаються?
 — Раніше доводилося самому шукати роботу. Зараз здебільшого шукають мене, телефонують, домовляємося. Як не крути, мене вже багато знають, слухають. Знають і мої можливості як музиканта.
— Сам не пробував писати музику, наприклад, пісні?
— Пісні складати не пробував і не збираюсь принципово. Зараз вони стали якимись примітивними, простуватими. Одна й та ж пісня виконується в різних темпах, різних тональностях, але гармонія незмінна. А ось в інструментальній музиці можна вже пофантазувати в плані гармонії, мелодики. Мені це більше до душі. Власне, зараз я вже працюю над сольним проектом інструментальної музики для власного виконання на електрогітарі.
— Чому саме на електро, а не на класичній?
— Саме на електрогітарі з різними електронними пристроями можна в повній мірі передати задум інструментального твору, та й можливості електроніки продемонструвати.
— Твоє бачення розвитку саме гітарної інструментальної музики.
- Дуже прикро, що шкіл по навчанню гри на електронній гітарі у нас немає, бо можливості електронної музики безмежні. Як правило, всі наші гітаристи набувають віртуозності самотужки, використовуючи здебільшого навики, дані Богом. Бойко С. - Голос Володарщини.- 14 жовтня 2006 року
|
