Часом дивуєшся, як за існуючої системи підприємництво не тільки існує, а й успішно розвивається. Можливо, спрацьовує український менталітет: нас б'ють, а ми мужніємо. З десяток років тому при розвалі колгоспів скептики нас запевняли, що, мовляв, незабаром вітчизняні ринки заповняться продуктами харчування тільки іноземного виробництва. Вийдіть сьогодні на місцевий базар, де, окрім екзотичних фруктів та ширпотребу сумнівних зарубіжних фірм, все наше, українське. А це вкотре доводить, що трудолюбивих співвітчизників не зламають будь-які перепони з боку можновладців. Вони чутливо реагують і передбачають репресивні настрої правлячої еліти, й уміло маневрують бізнесом.
В переддень свята підприємців я розмовляв із знаною і шанованою людиною на Володарщині, меценатом багатьох культурних та творчих заходів як у селищі, так і загалом по району, Оленою Миколаївною МАЛОЮ.
— У бізнесі Ви не нова людина. Що приваблює Вас, таку миловидну жінку, у цій, я б сказав, досить тяжкій праці, як наважились нею зайнятися?
- Загалом то про підприємництво колись не мала нікого уявлення. За фахом я вчителька початкових класів. Так трапилося, що по закінченні педінституту одразу ж пішла в декретну відпустку, так і не встигла попрацювати в школі. Тоді, в 1992 році, саме розпочиналося формування нової держави, роботи не було, а хто й працював, то зарплати не отримував по півроку і більше. По трібно було якось виживати, й на сімейній раді разом з чоловіком Олегом й моєю мамою, думаю, прийняли єдине на той час вірне рішення -зайнятись власною справою, торгівлею. Перший наш магазинчик був на колесах. Ми торгували продуктами харчування, товарами повсякденного вжитку, їздили по селах району, продавали свій товар й в сусідніх Тетіївському та Сквирському. Заробляли, так би мовити, стартовий капітал, зрозумівши, що бізнесова справа саме для нас. Хоча спочатку вважали: це тимчасово і не є справжнім покликанням у виборі професії, просто було необхідністю звести кінці з кінцями.
— Багатьох з тих, хто починав власну справу разом з Вами, спіткала невдача: або прогоріли, або, не витримавши конкуренції, виявились слабкодухими, й покінчили з бізнесом, а у Вас все навпаки. В чому ж секрет?
— Все дуже просто. Перші сім років ми взагалі працювали без вихідних, і про літні відпустки тільки мріяли. Зі сторони здається, буцімто бізнесмени, роз'їжджаючи на дорогих іномарках, ведуть безтурботне життя. Але це одна сторона медалі. Існує інша. Хоча за п'ятнадцять років нашої діяльності зуміли більш-менш налагодити весь виробничий процес, все ж, щоб витримати конкуренцію, потрібна щоденна напружена праця, а ще як врахувати тиск з боку відповідних державних служб. Тут потрібні воля, характер, працьовитість і віра в кінцевий результат.
— Починаючи з роз'їзного кіоску, Ви нині вже маєте цілу мережу торгових закладів.
- В колишньому побуткомбінаті ми придбали частину приміщення й розмістили там магазин з продажу побутової техніки та меблів. Навпроти кіоск «Спокуса», де можна придбати товари побутової хімії. В «Калині» широкий асортимент дитячих іграшок й різноманітних подарунків. Продукти харчування реалізовуємо в «Абсолюті». Крім того, маємо два кіоски, в одному з яких продається хліб, в іншому, що біля колишньої автостанції, можна купити тютюнові вироби, різноманітні напої тощо.
- У Ваших магазинах завжди людно. Чим приваблюєте до себе покупців?
- Насамперед культурою обслуговування, широким асортиментом товарів, доступними цінами. А ще ми проводимо різноманітні акції, розпродажі товарів за нижчими розцінками. Зараз, наприклад, тому, хто купує по-бутову технікучи меблі на суму, що перевищує 699 гривень, як заохочення даруємо пляшку «Шампанського». Всі покупки в межах селища доставляємо до оселі покупця власним транспортом безкоштовно, а в межах району вони оплачують лише вартість бензину.
— Всім відомо, що, окрім ряду магазинів, маєте намір відкрити в селищі власний готель та ресторан. Можна про це конкретніше.
- Колишнє приміщення райдрукарні було власністю її колективу. Ми викупили у них акції, й вирішили реконструювати цю будівлю під готельний комплекс та ресторан. Там будуть одно-, двомісні номери, будуть і люкси. Адже нині переночувати заїжджій людині у Володарці ніде. В ресторані заплановано один великий зал на 200 персон і два малих - по 50 відвідувачів кожний. Працюватиме бар. Матимемо власну кухню, де кожен зможе замовити страви, які йому до смаку, та й, власне кажучи, по кишені.
- Будівля знаходиться в парковій зоні. Чи входить у Ваші плани навести там лад?
- Звісно, для іміджу нашого закладу ми зробимо все можливе, щоб наші клієнти мали змогу помилуватися довкіллям, просто відпочити на алеях парку. Для цього ми створимо всі належні умови.
— Ваші побажання колегам, своїм працівникам напередодні професійного свята.
- Найперше те, що завжди звучить у вітальних адресах - щастя, здоров'я, сімейної злагоди, всіх земних благ. А тим, хто займається малим та середнім бізнесом, бажаю наснаги, терпіння та працьовитості й вірити у свою справу. Бо, вважаю, що в майбутті за нами, підприємцями, добробут та процвітання українського народу. Бойко С. - Голос Володарщини. - 1 вересня 2007 року
|
