Сьогодні, лершовересневим ранком, святково вдягнені школярі сіл і селища району з букетами яскравих осінніх квітів поспішали на шкільні подвір'я на завжди хвилююче свято першого у цьому навчальному році дзвінка.
Он красивою ходою йде стрункий юнак, майже випускник. Слідом щебечуть про щось своє двоє дівчат-однокласниць. Урочисто несуть в одній руці пишні букети, а іншою тримаються за мамину руку серйозні першокласники. Й скільки серед цих щасливих школярів і їхніх мам тих, хто здоровий і щасливий сьогодні завдяки лікарю від Бога, надзвичайно відповідальній і добрій Людині - лікарю акушер-гінекологу П. С. Хоменку.
Сьогодні Петро Степанович за 44 роки роботи за фахом у Володарській райлікарні вперше зустрічає ранок у незвичній для нього ролі пенсіонера. Власне, пенсіонер він вже кілька років. Та весь цей час продовжував працювати, бо не міг уявити себе без своєї дуже відповідальної роботи, а пацієнтам і колегам потрібні його знання і досвід.
44 роки проминуло. А ніби все було вчора...
1 серпня 1965 року у Володарську районну лікарню на посаду акушер-гінеколога прибув високий, симпатичний, стрункий юнак, молодий спеціаліст - випускник лікувального факультету Вінницького медичного інституту Петро Степанович Хоменко.
На той час акушерсько-гінекологічну службу забезпечували два лікарі акушер-гінекологи та п'ять акушерок. У лікарні було 10 акушерських та 15 гінекологічних ліжок. Оперативна активність акушер-гінекологів була на дуже низькому рівні. З операцій робили лише класичний кесарів розтин, операцію позаматкової вагітності та кістектомію. Оперували хірурги, а гінекологи лише асистували.
Анестезіологічна служба була відсутньою. В основному оперували під місцевою анестезією новокаїном. У складніших випадках давали наркоз апаратом «Червоногвардієць» і кружкою Есмарха. Проводили цю важливу маніпуляцію звичайні медичні сестри Є. М. Чередниченко, А. Г. Буттєва. На складні оперативні втручання викликали хірургів з Білої Церкви. Медикаментів було обмаль, арсенал антибіотиків був представлений лише пеніциліном, стрептоміцином і дуже рідко надходив сігноміцин. Часто доводилося оперувати без рукавиць через їх відсутність.
Нормальні пологи приймалися у селах в колгоспних пологових будинках акушерками, й лише при ускладненнях виїжджав акушер-гінеколог, іноді навіть на тракторі, бо було бездоріжжя. Щорічно пологів було в середньому 420. Регуляція народжуваності проводилася в основному шляхом штучного переривання вагітності. В рік реєструвалося близько 700 абортів. Значна кількість з них були кримінальними й часто призводили до смерті жінок.
У 1967 році був відновлений Володарський район. Населення району складало тоді 32 тисячі. Молодий, талановитий і завзятий акушер-гінеколог П. С. Хоменко вдосконалює свою майстерність, техніку опе-рування, вміння точно діагностувати й лікувати самоосвітою та на курсах підвищення кваліфікації. Під час удосконалення знань молодому лікарю пощастило спілкуватися й оперувати з корифеями української медицини, відомими професорами Ф. Петербурзьким, Л. Тимошенком, С. Леушем та іншими.
Того ж 1967 року П. С. Хоменко очолив акушерсько- гінекологічну службу району. Щоденна клопітка й дуже відповідальна праця відточує майстерність і професіоналізм молодого лікаря. У цей час спостерігається значне покращення медичного обслуговування жіночого населення району. Так, з 1968 по 1984 рік не зареєстровано жодного випадку смертності жінок при пологах, від абортів, при проведенні гінекологічних операцій. Показники перенатальної смертності протягом багатьох років були значно нижчими за середньообласні. За підсумками роботи, починаючи з 1968 по 1997 роки, акушерсько-гінекологічна служба Володарського району входить у п'ятірку кращих, а в 1980 році займає навіть почесне третє місце. З 1968 року щорічно проводилося від 70 до 100 великих оперативних втручань і близько 200 - 250 малих операцій. Для освоєння кваліфікації акушер-гінеколога до акушерсько-гінекологічного відділення Володарської ЦРП направляються молоді лікарі. Невтомний, працелюбний та справжній професіонал Петро Степанович Хоменко залюбки навчається сам і добросовісно та безкорисливо передає свої знання та уміння молодим колегам. А їх, починаючи з 1965 року, через школу П. О Хоменка пройшло 22. Всі вони брали участь в операціях, а згодом оперували самостійно. Петро Степанович спочатку освоїв сам найскладніші операції, а потім навчив виконувати їх своїх здібних учнів.
Завдяки справжньому Учителю П. С. Хоменку його вдячні учні сьогодні є також справжніми професіоналами у своїй благородній професії. Вони працюють у різних куточках нашої країни, посідають відповідальні посади й гідно несуть звання учнів свого вельмишановного Учителя, Так, В, В. Куценко нині очолює Тернопільський обласний центр охорони матері та дитини. У м. Києві працює 0. А. Лакатош, у медико-санітарній частині Міністерства внутрішніх справ - С.А. Курганський. Акушерсько-гінекологічну службу району нині очолює також учень П. С. Хоменка І.І.Ганжалавий. Взагалі через школу Петра Степановича пройшло 22 акушера-гінеколога, котрі сьогодні працюють в охороні здоров'я України.
А Петро Степанович, не зважаючи на вік, й нині в строю. Ця людина - жива легенда. Він особисто, рятуючи життя і повертаючи здоров'я жінкам, провів більше 2000 великих операцій і як асистент брав участь в операціях більше, ніж 3000 разів. Значна робота проводилася у боротьбі із безпліддям жінок. Точна діагностика, професійне лікування давали відчутні результати. Протягом праці Петра Степановича, після відповідного кваліфікованого лікування безпліддя, більше 150 жінок стали щасливими мамами, народили здорових малюків. За період його роботи в районі було прийнято ним і під його вмілим керівництвом близько 13000 пологів. Старання й самовіддана праця П. С. Хоменка завжди відзначалися керівництвом медичної служби області, району. Серед численних подяк, почесних грамот, цінних подарунків є одна найдорожча для Петра Степановича, заслужена ним нагорода, - орден Трудового Червоного Прапора. У цій заслуженій відзнаці є значна частка й його дружини Любові Юхимівни Хоменко, котра завжди розуміла і розуміє наскільки відповідальною і потрібною людям є професія її чоловіка. І найбільшим здобутком Петра Степановича і нагородою за багаторічну та плідну роботу на ниві охорони здоров'я жіночого населення району Люба Юхимівна, як і Петро Степанович, вважають здоров'я вилікуваних ним жінок, народжених ними здорових дітей. Лікар з великої літери завжди відчував і відчуває щиру вдячність, сердечну любов і безмірну повагу своїх пацієнтів. П СтороженкоГолос Володарщини, 1 вересня 2010 року
|
