Неперевершений майстер малої прозової форми М. Хвильовий витворив у нашому письменстві власний стиль, своєрідний різновид лірико-романтичної, імпресіоністичної новели. На середину двадцятих років він став визнаним лідером цілого літературного покоління і був незмінним детонатором гострої критичної полеміки про шляхи розвитку пореволюційної української культури, зокрема започаткував знамениту літературну дискусію 1925 — 1928 pp. 

Один із провідних поетів "розстріляного відродження”

“Для вас, історики майбутні...”, "Вчись у природи творчого спокою...”, “Ніч... а човен – як срібний птах!..”, “Річний пісок...”

 

“Молюсь і вірю...”, “Коли усе в тумані життєвому…”, “Солодкий світ!..”, “Запахла осінь в’ялим тютюном…”, «Яблука доспіли…», «Мова»

“Бажання”, “Місто”, “Запрошення”

  

  

Павло Тичина: “Арфами, арфами...”, “Подивилась ясно...”, “О панно Інно...”, “Ви знаєте, як липа шелестить...”, “Одчиняйте двері…”, “Пам’яті тридцяти”

Іван Франко