1. Феномен Івана Франка

  Ця ніч мала стати для нього останньою, і він це знав. Хотів діждати сонця й ранку. Біля ліжка куняли ті, хто за ним доглядав, - випадкові чужі люди. Не було поруч ні дружини, ні дітей. Мусив помирати без них...
Тривала кривава війна. З фронту надходили сумні вісті: розбиті бойові сили січових стрільців, які мали здобути Українську державу, вже вкотре пересварилися українські проводирі...
  Це мучило. Тепер, перед обличчям смерті, всі його старання й старання всіх мучеників за українську ідею видавалися марними. Даремною видавалась дорога через випечену сонцем пустелю, якою він, як біблійний Мойсей, вів свій народ. У маренні бачив, як до землі обітованої його народ йшов, нарікаючи на лиху долю, злих сусідів, яких з доброти сердечної називав "воріженьками”, котрі мають згинути, як роса на сонці. Проте вороги не гинули, гинув народ у ярмі... Та ні, це був не народ, це пленталась зледащіла маса, позбавлена гарту й сили волі, нездатна або заледве здатна до політичного життя на власному смітнику. Вона, ця маса, називала себе хохлами, русинами, малоросами. Вона давно забула свої корені, їй видавалось за найкраще стояти в чужому хліві бидлом, споживаючи те, що кинуть під ноги... Франко гнав це стадо бичем своєї Думки, свого Слова. У кінці життя, оглядаючись на свій труд, він мав право з гіркотою вимовити:
  Ті слова про обіцяний край для їх слуху – се казка;
  М’ясо стад їх, і масло, і сир – се найвищая ласка.
  Йому ж на цій дорозі випали тюрми та етапи. Від тих етапів йому відпадали нігті, а ноги перетворювались на криваву запечену рану. Пригадав, як мачуха, добра й милостива жінка, після того, як його пригнали в Нагуєвичі (а він марив у тифозній лихоманці), молилась і благала Бога покласти кінець його мукам, забравши в інший, кращий світ. Пригадалось, як мудрий вітчим радив йому кинути все й піти служити в монастир...
  Франкові належать слова, які нині, коли все, в тім числі й совість, продається за долари, можуть лише здивувати. "Коли... по змозі й силі працюю для Русі, то, ...не з причин сентиментальної натури. До цього примушує мене почуття собачого обов’язку. Як син селянина-русина, вигодований чорним селянським хлібом, працею твердих селянських рук, почуваю обов’язок панщиною всього життя відробити ті шеляги, які видала селянська рука на те, щоб я міг видряпатись на висоту, де видно світло, де пахне воля, де ясніють вселюдські ідеали”. Саме так – "вселюдські ідеали”, - це говорив Іван Франко, якого Ленін вважав "українським буржуазним націоналістом”, а Микита Хрущов, коли йому запропонували відзначити 100-річчя від народження Франка, відповів, що зараз не "время заниматься” такими питаннями, зараз "страда”, треба думати про мільйонний пуд державі!
  Геній Франка виявився не лише в літературній творчості, а й у тому, що вже в тих умовах він добачив, як створити плацдарм для Української держави. Він організував радикальну партію - першу політичну силу українців в Галичині з чітко визначеною кінечною метою і вказав механізм досягнення цієї мети. Цей шлях майбутні світочі наук назвуть "парламентським” і зазначать, що нічого б з того не вийшло, бо державу можна здобути лише революціями, подібними до Жовтневого перевороту...
  Коли стало зрозуміло, що земля обітована не є міфом, коли вдарив у ніздрі запах влади, всі оті проводирі почали будувати українську державу задля... власних кишень. Франко ж став зайвим – його оголосили "політичним трупом”. З нього кепкували. Про нього розпускали найогидніші плітки. Його титанічну працю називали "продукцією”, у кожному творі шукаючи плагіат. Все це Франко називав заганянням "мільйону дрібних шпильок під нігті”. До такого він звик.
Франко був сумлінням нації, її інтелектом. За всі пережиті кривди, образи, страждання йому було досить побачити, як його народ поволі підноситься, свідомо шукаючи шляхів до правди й волі. Заради цього міг нести ціле своє життя важкий хрест. І ніс його достойно.
  Він відійшов у вічність 28 травня 1916 року о 16 годині в своєму запущеному домі, одиноко, при випадкових чужих людях.
  Його похорон став одним з наймасовіших у тодішньому Львові. Франко похований на Личаківському кладовищі.
Не так давно Львів багатолюдно ховав Володимира Івасюка та Ігоря Білозора. Ми перетворились на націю, яка навчилась пишно проводжати на той світ своїх мучеників... (За Р.Гораком; 655 сл.).

На кожне запитання вибрати правильну відповідь:

1. Іван Франко помер під час

а) Російсько-Турецької війни;

б) Кавказької війни;

в) першої світової війни;

г) другої світової війни.

2. Франка називають Мойсеєм

а) тому що так він називав себе сам;

б) так називали його найближчі друзі;

в) так називали його члени родини;

г) його діяльність була подібною до місії Біблійного Мойсея – героя однієї з Франкових поем.

3. Біблійний Мойсей вів свій народ

а) з єгипетського полону до землі обітованої;

б) з безводної пустелі до землі обітованої;

в) з рідної землі до землі обітованої;

г) з неродючих rрунтів до землі обітованої.

4. Рідне село Івана Франка зветься

а) Криворівня;

б) Нагуєвичі;

в) Біївці;

г) Теліженці.

5. Франко зазначав, що до роботи заради Русі його спонукає

а) почуття патріотизму;

б) громадянський обов’язок;

в) почуття собачого обов’язку;

г) необхідність утримувати сім’ю.

6. Слово сентиментальний має таке значення:

а) критично-недовірливий до всього;

б) такий, у якого зовнішня форма суперечить змістові;

в) надмірно чутливий, здатний легко розчулитись;

г) розсудковий, здійснений шляхом логічних міркувань.

7. Ленін вважав Франка

а) видатним митцем світового рівня;

б) людиною енциклопедичної освіти;

в) борцем за народні інтереси;

г) буржуазним націоналістом;

8. Франко став засновником першої в Галичині

а) комуністичної партії;

б) радикальної партії;

в) соціалістичної партії;

г) демократичної партії.

9. Івана Франко відійшов у вічність

а) у травні 1911 року;

б) у лютому 1913 року;

в) у травні 1916 року;

г) у серпні 1920 року.

10. Вираз нести свій хрест має таке значення:

а) відчувати фізичне або моральне напруження;

б) терпіти великі страждання в ім’я ідеї;

в) виконувати нав’язану кимось, не свою роботу;

г) виконувати тяжку працю без жодної допомоги та підтримки.

11. Іван Франко похований

а) у Києві на Байковому кладовищі;

б) у Києві на Лук’янівському кладовищі;

в) на Личаківському кладовищі у Львові;

г) на кладовищі поблизу села Нагуєвичі.

12. Слово феномен означає

а) намагання поставити віру над розумом;

б) виняткове, незвичайне, рідкісне явище;

в) кінцевий пункт дистації у змаганнях;

г) бойовий прийом у рукопашному бою.

2. Кар’єра особистості століття

  Народився 1963 року. Олімпійський чемпіон (1988 р.). Шестиразовий чемпіон світу. Володар 35 світових рекордів.
За цими сухими фактами – яскрава особистість, людина, яку не просто знають і шанують у світі як видатного спортсмена (першим у світі у стрибках із жердиною він подолав шестиметровий рубіж). Йдеться про людину, перед якою схиляються! Злітаючи високо вгору, він, звісно, падав униз, але жодного разу не втратив при цьому гідності. Підводився і знову вирушав... угору. Не тільки в спорті – у житті.
  Як українець Сергій Бубка став легендою світового спорту? У легкій атлетиці чемпіонати світу мали періодичність, як і Олімпійські ігри: раз на чотири роки. Згодом проміжок скоротили до двох. Та от, Бубка перемагав у шести чемпіонатах поспіль. А якби вони відбувались, як у багатьох інших видах спорту, щороку?
  Востаннє Сергій Бубка тріумфував у Афінах. Хто лишень не зазіхав на його гегемонію! Для декого Бубчині рекорди ставали примарним вогником, що спалахує й заманює необережних. Суперники серйозно готувалися до двобою з Великим. Багато галасу було навколо південноафриканця Оккерта Брітса. Кожен його успіх характеризувався як сміливий крок до висоти Бубки. Так, саме Бубки, а не висоти взагалі. Сам Оккерт мало не схибнувся на тій ідеї. Він навіть свого собаку назвав Бубкою, ось, мовляв, який я "крутий”! Крутизни вистачило ненадовго... Ні, не злетів Брітс у височінь. В Атланті не спромігся пройти кваліфікацію. Може, переоцінив власні сили?
  У листопаді 2000 р. до своїх незліченних дипломів легкоатлет Сергій Бубка додав ще один – диплом Міжнародної федерації легкої атлетики у номінації "Блискуча кар’єра”. А вже в грудні йому влаштували урочистості в Україні – проводжали зі спорту. Так, великий Бубка більше не з’явиться в секторі із жердиною. Та він і надалі служитиме спорту. Його вибрано до Виконкому Міжнародного олімпійського комітету. Це теж ознака блискучої кар’єри: з останнього фінішу – на нову вершину.
  Виявилося, що крім спортивного, видатний атлет має багато інших талантів. Це, мабуть, природно: якщо Господь когось обдаровує понад міру в одному, то водночас дає талант так би мовити загальний – талант життя. От тільки не кожному дано цей талант використати. Бубці, здається, дано.
  Його визначна кар’єра – це й успішна комерційна діяльність у рідному Донецьку, зворотним боком якої є відчутна благодійність. Він не афішує ні першого, ні другого. Просто так живе: досягнув сам – допоможи іншим.
Визначна кар’єра – це й надійні тили. Вони в Сергія міцні. Дружина, двоє дорослих синів. Так, у кожного своє життя, але разом вони – єдина родина, котра пишається тим, що її прізвище – Бубка.
  На Донецькому стадіоні "Локомотив” стоїть бронзовий монумент Сергія Бубки. За часів СРСР бронзові бюсти ставили двічі Героям Соціалістичної Праці. Між іншим, традиція не з гірших: вшановували трудівників. Великий спортсмен – теж великий трудівник. Без труда не буває й кар’єри. Хай тобі, читачу, не видається нав’язливим безкінечне повторення цього слова, як і безкінечне моє захоплення українським спортсменом. Адже Бубка – одна з найвизначніших особистостей століття, яке щойно минуло. Це особистість, котра сягне ще не однієї вершини і в столітті нинішньому (За В.Пожиловою; 465 сл.).

Вибрати на кожне із запитань правильну відповідь:

1. Український спортсмен Сергій Бубка є володарем

а) 30 світових рекордів;

б) 32 світових рекордів;

в) 35 світових рекордів;

г) 37 світових рекордів.

2. Чемпіоном світу легкоатлет визнавався

а) тричі;

б) чотири рази;

в) п’ять разів;

г) шість разів.

3. Останній рекорд був становлений Сергієм Бубкою

а) в Сеулі;

б) в Барселоні;

в) в Афінах;

г) в Сіднеї.

4. У стрибках із жердиною Бубка першим у світі подолав

а) чотириметровий рубіж;

б) п’ятиметровий рубіж;

в) шестиметровий рубіж;

г) семиметровий рубіж.

5. Відносно до супротивників Сергія Бубки слово крутий вжите у значенні

а) серйозний, гідний уваги і поваги;

б) видатний, визначний;

в) завзятий, міцний, дужий;

г) фізично сильний, тренований.

6. Вжите в тексті у вказаному значенні слово крутий належить

а) до професійних слів;

б) до діалектних слів;

в) до жаргонізмів;

г) до власне українських слів.

7. Багатозначне слово атлет має такі значення:

а) у давньогрецькій міфології титан, який тримав небо; скульптурна деталь у вигляді чоловічої постаті, що підтримує перекриття, балкон, портик;

б) фізично розвинена, дужа людина; спортсмен, який займається атлетикою;

в) людина, для якої характерна певна будова тіла: високий зріст, худорлявість тощо; радіоактивний хімічний елемент;

г) спортсмен, який у змаганні посів останнє місце; той, що в чомусь відстає.

8. Рідним містом Сергія Бубки є

а) Донецьк;

б) Дніпропетровськ;

в) Душанбе;

г) Луганськ.

9. Значення слова кар’єра таке:

а) біг коня з граничною швидкістю, вид алюру;

б) стан внутрішнього очищення, яке настає після переживань і потрясінь;

в) гонитва за особистим успіхом у службовій діяльності задля задоволення честолюбства;

г) просування в службовій, суспільній чи іншій діяльності; досягнення популярності внаслідок такого просування.

10. В основу опрацьованого тексту покладено такий тип мовлення:

а) розповідь з елементами опису;

б) розповідь з елементами роздуму;

в) роздум з елементами опису;

г) опис з елементами роздуму.

11. Головною думкою опрацьованого тексту є:

а) схвалення фізичної сили, спритності та спроможності до їх вдосконалення;

б) схвалення людської гідності, працелюбства, наполегливості;

в) заклик вибудовувати кар’єру у будь-якій сфері діяльності;

г) ствердження ролі родини як міцного тилу кар’єри фахівця.

12. Опрацьований текст відповідає вимогам

а) наукового стилю;

б) офіційно-ділового стилю;

в) художнього стилю;

г) публіцистичного стилю.