Мета уроку: в аспекті розкриття теми з'ясувати суспільно-політичну позицію Т Шевченка, пояснити мету звернення до образу Прометея; розвивати образне мислення, уміння сприймати художній текст у його єдності з історичним контекстом; виховувати повагу до інших націй, до борців за свободу свого народу.
Обладнання: ілюстрації до твору, підручник, тексти.
Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань учнів
1. Аналіз письмової роботи.
2. Робота над помилками.
II. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Вступне слово вчителя. Немає, мабуть, жодного наукового дослідження про творчість Тараса Шевченка, автори якого не торкалися б „Кавказу". Є й чимало праць, де висвітлюються окремі аспекти цього твору. Ідейно-тематичний діапазон „Кавказу" порівняно з поемою „Сон", відзначає (О. Івакін, суттєво розширився. Учений нагадує висловлювання Івана Франка про „Кавказ" як „огнисту інвективу" проти „темного царства", як „найкраще свідоцтво могутнього все-обіймаючого, щиролюдського почуття нашого поета", палкого прихильника „всякої боротьби за волю, всякого змагання проти „темного царства".
У коментарі Ю. Івакіна є й докладна довідка про Якова де Бальмена, якому присвячено поему, й екскурс у зв'язку з образом Шевченкового Прометея, і розмаїті пояснення до тексту, що допомагають глибше осягнути його зміст, і зауваги щодо поетики твору.
Світиться вогнями поміщицький будинок, награє оркестр під час іменинного балу княгині Волховської, який вона давала щороку у своєму маєтку в с. Мойсіївка на Полтавщині. Бал був у розпалі, коли до будинку під'їхали Тарас Шевченко і Євген Гребінка
„Проходячи через головний під'їзд, — згадує О. Афанасьєв-Чужбинський, — я почув голоси: „Гребінка! Гребінка!" — і зупинився. Євген Павлович під'їздив до ґанку в супроводі незнайомця. Вони вийшли. Супутник його був середній на зріст, кремезний, на перший погляд обличчя його здавалося звичайним, але очі світилися таким розумним і променистим світлом, що мимоволі я звернув на нього увагу. Гребінка одразу ж привітався зі мною, взяв за плечі і, штовхнувши до свого супутника, познайомив нас. Це був Т. Г. Шевченко."
Серед запрошених гостей привертав до себе увагу Яків де Бальмен, блискучий молодий граф, дуже красивий, надзвичайно талановита людина.
Колишній кріпак і граф зблизилися: обидва живописці, обидва письменники, обидва українські патріоти. А ще їх об'єднувала справжня людяність і висока мораль. Можна уявити їхню зацікавлену розмову, коли вони теплої літньої ночі прогулювалися алеями парку. Світився вогнями поміщицький маєток, награвав оркестр — бал закінчувався. А Тарас Шевченко і Яків де Бальмен все говорили і говорили про поезію, живопис, про те, що їх найбільше цікавило і хвилювало.
2. Історична основа твору. Повідомлення учня.
У першій половині XIX ст. імперський розподіл світу був фактично узаконеним. Усі сильні тогочасні держави зазирали „за край світа... Чи нема країни, щоб загарбать..." Загарбували хто як хотів і хто як міг. Домовляючись одна з одною про „сфери впливу", відштовхували одна одну від найбільш ласих шматків, аби собі їх захопити.
Російський царат постійно проводив жорстоку ко¬лонізаторську політику. Історія знає чимало доказів цього. Загарбницькою була війна 1840—1845рр. царської Росії проти народів Кавказу. Волелюбні горці не підкорялись, мужньо чинили опір самодержавству. Особливо загострилася ця боротьба в Північному Дагестані й Чечні, де її очолив сміливий воєначальник Шаміль. Сили були нерівними, і війна закінчилася насильницьким приєднанням Кавказу до Росії.
У цій війні під час Даргинського походу 14 липня 1845 року загинув друг Шевченка, художник Яків де Бальмен. Його смерть дала поштовх до написання поеми. У присвяті поет пише: „Искреннему моєму Якову де Бальмену".
Епіграф твору також пов'язаний із загибеллю друга:
Кто даст главе моей воду,
И глазам моим источник слез,
И плачуся и день, и ночь о побиенных.
Иеремии. Глава 9, стих 1
Але головна причина написання поеми інша. Восени 1845 року з Кавказу повертається український фольклорист 0. Афанасьєв-Чужбинський, і Шевченко іде до нього, щоб довідатися про найменші подробиці побуту горців. Захоплений їхньою мужністю, палаючи гнівом не до тих, хто вбив його друга, а до хижих колонізаторів, які змусили де Бальмена відстоювати імперські інтереси, Тарас Шевченко написав „Кавказ", в якому порушує питання про право на щастя всіх поневолених народів. „Кавказ", за висловом Франка, побудований уже на ширшій, загальнолюдській основі.
Тож не дивно, коли Шевченку передали цінний подарунок від Якова — любовно ілюстровану й ошатно переплетену книгу, на одному з чистих аркушів цієї книжки поет написав олівцем рядки, які через деякий час стануть широковідомими, їх знатиме мало не кожен українець:
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі...
Мабуть, ці слова вже бриніли в душі поета; починалося народження видатного твору.
3. Теорія літератури (повторення).
Сарказм — зла, уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії.
Сатира — вид комічного, який найбільш нещадно висміює людську недосконалість; виражає різко негативне ставлення автора до зображуваного.
Іронія — іносказання, яке виражає насмішку або лукавство; висміювання, яке містить у собі оцінку того, що висміюється.
4. Аналіз поеми „Кавказ" за опорними смисловими блоками.
1 блок. „Прометей і орел":
— панорама гір;
— похмурий настрій;
— Прометей (народ) не скорений у своєму прагненні до волі;
— орел (царський уряд);
— „довбе ребра";
— „душа наша" — ідентифікація Бога і церкви.
II блок. „Молитва":
— монолог — звернення до Бога;
— правда — вища справедливість;
— докір Богові, породжений відчаєм;
— „криваві ріки" — повернення до основної теми твору: кавказька війна.
ІІІ блок. „Полювання на волю":
— поява лейтмотиву;
— їдка іронія, сатира, сарказм;
— картина результатів війни;
— безсоромне прославлення „подвигів" царських військ;
— справжня слава горцям.
IVблок. „Кавказька тема":
— перший голос — позиція Росії;
— іронія обіцянок кавказцям;
— брехливість християнських намірів;
— „од молдованина до фінна все мовчить, бо благоденствує";
— звернення до Сина Божого — Христа;
— в „полі і морі" — Україна, на черзі — „сині гори";
Vблок. „Яків де Бальмен":
— елегія щемкого прощання з дорогою людиною;
— про яку неволю мав говорити Шевченко в останньому рядку?
Під час аналізу першого блоку варто прослухати повідомлення учня про міфологічного Прометея і, як доповнення, — слово вчителя про те, хто з митців звертався до цього захисника народу.
Аналізуючи другий смисловий блок, слід детальніше зупинитися на неординарному ставленні поета до Бога, бо всі його вислови: „...а до того я не знаю Бога", „...Немає Господа на небі", „...прокляну святого Бога" з'явилися як докір Богові, як протест, адресований йому, Всевишньому, за кричущу несправедливість.
У третьому смисловому блоці треба показати високе мистецтво Шевченкового сатиричного слова. Вражаюча картина результатів загарбницької війни не потребує коментарів. Краще зупинитися на конкретних картинах, пов'язаних зі словом „слава".
У четвертому смисловому блоці слід продовжити показ елементів сарказму, сатири, іронії, використаних Т. Шевченком у поемі.
Сарказм:
— монолог колонізатора, який навчить, „як у тюрмі мурувати, кайдани кувати";
— оксиморон — поєднання різко контрастних понять: „На всіх язиках все мовчить, бо благоденствує".
Сатира:
— викриття царських прислужників, їхньої антина¬родної суті й лицемірства: „Ви любите на братові шкуру, а не душу".
Іронія:
— слово „благоденствує" — гірка іронія на офіційну царську лексику.
— бажання гнобителів кинути кавказьким народам їхній же чурек (особливий хліб у вигляді великого коржа).
— глузування з офіційних царських актів: „Ми не гішпани; крий нас Боже, щоб крадене перекупать".
Якщо учням важко визначити ці елементи, то мож¬на зупинитися на таких питаннях, що в'яжуться в єдине ціле, висвітлюючи кавказьку тему в поемі:
— загарбницька політика царизму, витворений офіційною пропагандою міф про щире бажання просвітити „дикі" кавказькі племена;
— іронічне звучання обіцянки першого голосу, офіційного царського речника;
— умовляння непокірних горців підкоритися;
— сутність раціональної політики" російського самодержавства;
— лицемірство офіційної церкви;
— звернення до Сина Божого — Христа спрямоване проти православної церкви як опори російського самодержавства.
Можлива цікава інтерпретація слів:
...тілько дайте
Свої сині гори
Останнії..., бо вже взяли
І поле, і море.
Утому „і полі, і морі" відчувається Україна. На черзі — „сині гори". Останній, п'ятий смисловий блок особливого коментаря не потребує, бо позаду залишилися вибухи, потрясіння, громи, вогнисті блискавки інвектив. Натомість — елегія щемкого прощання з дорогою людиною:
0 друже мій добрий!
Друже незабутий!..
Заплач з козаками дрібними сльозами
І мене з неволі в степу виглядай.
IV. Закріплення вивченого матеріалу
1. Яку неволю мав на увазі Шевченко, кажучи: „І мене з неволі в степу виглядай"?
(Може, для нього „неволя" — це життя в невільній Україні. А може, він передчував іншу неволю — ту, яка поч-неться для нього з квітня 1847 року. Після „Кавказу", цього могутнього удару по ненависній Російській імперії, він передчував помсту з її боку. Але все це здогади...)
2. Що символізує в поемі образ Прометея, з чим асоціюється орел? (Образ Прометея в поемі І Шевченка символізує силу народу, його могутність і нескореність. Орел же асоціюється з двоголовим орлом самодержав-ства. Царат, ворожі сили не можуть скувати живої душі народу. Народ безсмертний! Саме це — основне в образі Прометея. Упевнено звучать слова поеми:
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.)
3. На кого спрямована сатира поеми?
(Сатира поеми була спрямована на захист народів Кавказу. Але доля кавказців — це доля всієї Росії, зокрема й українців.
Створюючи узагальнений образ провідників царської політики, поет засуджує тих негідників, які, прикриваючись псевдогуманними фразами, несли народу горе. З їдкою іронією звучать слова про бажання гнобителів кинути кавказьким народам їхній же чурак, „як тій собаці", аби добитися того", щоб народ платив їм за сонце.)
4. Яка ідея „Кавказу"?
(Годі дрімати, годі підкорятися і мовчати; треба всім народам об'єднатися і повстати проти гніту самодержавства.)
V. Домашнє завдання.
Вивчити напам'ять уривок з поеми „Кавказ". Скласти план до теми: поема „Кавказ" — гнівна сатира на самодержавно-кріпосницький лад. Л. Верготі // Українська література в загальноосвітній школі.- 2006.- №12
|
