„Захар Беркут". Історична основа твору. Основні персонажі, їх групування. Психологічна характеристика героя
Мета: розкрити історичну основу повісті, ознайомити учнів з персонажами твору та їх групуванням, сприяти виробленню навичок характеризувати героїв твору через аналіз вольових дій та якостей, домогтися усвідомлення ними потреби у знаннях психологічної характеристики героя, перебираючи на себе ті вольові якості, які допоможуть у становленні їх особистості, виховувати любов до Вітчизни, рідного народу. Тип уроку: урок-диспут. Обладнання: текст твору, зошит, дошка, тест „Воля". Хід уроку I. Оголошення теми, мети, завдань уроку II. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу 1. Вступне слово вчителя. Сьогодні, говорячи про національну свободу (незалежність), ми звертаємось до творчості письменників XIX—поч. XX ст. Творчість І.Франка є зразком титанічної праці. Письменник утверджував мрії і прагнення нашого волелюбного народу. Героїчна історія, народні перекази, видумані герої — все це ті життєдайні джерела, які напоїли спраглу душу митця. Повість І.Франка „Захар Беркут" стала зразком утвердження волі, суверенності, незалежності народу. 2. Ознайомлення учнів з історичною основою повісті. (Виступ підготовленого учня або читання за підручником (с. 193) передмови до повісті І.Франка „Захар Беркут".) 3. Вивчення теоретичного поняття. Прочитавши твір, ви познайомились з його героями. Одні з них уболівають за долю усієї громади, не визнаючи над собою боярської влади, а інші — намагаються зруйнувати давній устрій, пригнобити народ. Тому герої Франкового твору поділяються на два протилежні табори: з одного боку — Захар Беркут, Максим, Мирослава, волелюбна тухольська громада; з іншого — бегадир Бурунда, Тугар Вовк, загарбники. Такий поділ в епічному творі називається групуванням персонажів. 4. Робота з класом. Вчитель пропонує учням класу поділитися на дві групи або на два табори: тухольців та монголів. У кожному таборі учні обирають тих, хто буде представляти героїв твору (Захара Беркута та бегадира Бурунду). Завдання громадам. Охарактеризуйте своїх ватажків. (Учням-ватажкам пропонується на дошці записати ті риси характеру, які притаманні їм. Учні з громади не лише називають рису, але й обґрунтовують її.)
Захар Беркут Бегадир Бурунда • чесний (коли мова йде • ненаполегливий (у дося- про обмін); гненні своєї меті); • доброзичливий(не • сміливий (у сутичці); відмовляє Мирославі у при- • самовпевнений (не сподівається на поразку); хильності); • мудрий (у своєму • жорстокий (міг легко вбити Максима); рішенні); • цілеспрямований (не ва- • непередбачливий (не вміє прорахувати дії гаючись, іде до кінця); супротивника); • мужній (віддає сина); • рішучий (вирішує долю • невпевнений (у прийнятті рішень); громади); • люблячий (батько); • байдужий (ночівля монголів просто неба) • відповідальний (у ставленні до людей); • упертий • справедливий (у своїх вчинках). 5. Проблемне запитання — Як вважаєте, ватажки, ви вольові люди? Відповіді учнів-ватажків: Андрій К. Богдан Б. (Захар Беркут) (Бегадир Бурунда) Так! Так! • зумів перебороти • завжди з монголами в батьківську любов; бою • прийняв, як рідну, Мирославу (дочку ворога)
Вчитель. А що думають з цього приводу громади? Представники громади тухольців(Про Захара Беркута): Віктор Г. — Обстоював інтереси громади, а не власні. Наталка П. — Захар Беркут допомагав пораненим, хоча сам був виснажений та хворий. Катерина С. — Не відмовив у проханні Мирославі стати батьком і для неї. Представники громади татаро-монголів (Про Бурунду): Анатолій В. — Він постійно перебував із своїм військом. Дмитро С. — Хоча бачив, що може програти у бою, з останніх сил кидався на тухольські укріплення. Марина О. — Не дозволив війську відступити назад, хоча передбачав поразку. III. Надання необхідної інформації Практичний психолог. Даючи відповідь на це запитання, ви відчули потребу у розумінні поняття „воля"? Учні. Так. (Практичний психолог пояснює це психологічне поняття.) Воля — це свідома регуляція людиною поведінки, що виражається в умінні бачити і долати зовнішні і внутрішні перешкоди на шляху цілеспрямованих дій за допомогою залучення додаткових зусиль. • Воля у людини виявляється у подоланні перешкод, які виникають на шляху досягнення свідомо поставленої мети за допомогою вольових дій. Вольова дія — це свідома, цілеспрямована дія, за допомогою якої людина досягає поставленої мети, підкоряючи свої імпульси свідомому контролю і змінюючи навколишню дійсність відповідно до свого задуму. Суттєвими ознаками вольової дії є: • підсилена увага до цієї дії; • відсутність безпосереднього задоволення; • задоволення людина дістає у процесі й резуль¬таті її виконання. Одиницею вольового процесу є вольовий акт, у якому виокремлюють чотири етапи, що розкривають суть вольової поведінки. 1. Постановка мети та наявність плану її здійснення. 2. Вибір шляхів, які до неї ведуть. 3. Прийняття рішення: діяти саме так, а не інакше. 4. Реалізація рішення у досягненні поставленої мети. (Запис ведеться на дошці психологом, який ко¬ментує кожен етап, тим самим готуючи учнів до аналізу вольових якостей будь-кого з героїв прочитаного твору.) IV. Закріплення вивченого 1. Колективна робота Паралельно вчитель літератури пропонує учням записати спосіб розгортання вольової дії Максима. (Учні виконують цю роботу разом із вчителем на дошці.) 2. Евристична бесіда. 1. Постановка мети та 1. Допомогти громаді подо- наявність плану її дося- лати ворога, не думаючи про себе. гнення. 2. Вибір шляхів, які до 2. Через Мирославу повідо- неї ведуть. мити громаду про дії, які допо- можуть у подоланні ворога. 3. Прийняття рішення: 3. До кінця залишається у во- діяти саме так, а не інакше. рожому таборі, відкидає пропозицію обміну. 4. Реалізація рішення у 4. Він у прийнятті рішення не досягненні поставленої вагається, а робить все можли- мети. ве, щоб допомогти громаді, навіть не замислюючись над власним життям. (Маючи вже певні знання з вольових якостей, громадам пропонується ще раз відповісти на раніше поставлено питання.) Вчитель. А тепер, громади, змінилась ваша думка з приводу вольовитості вашого ватажка? Тухольці Наталка П. — Ні! Ми ще раз переконались, що цілеспрямованість, витримка, рішучість у прийнятті рішень, наполегливість, організованість — усі ці якості вказують на силу волі Захара Беркута, тобто він є вольовою людиною. Катерина С. — Ні! Захар Беркут — це вольова людина, з якої варто брати приклад. Монголи Анатолій В. — Так! Змінилась. Несамостійність у прийнятті рішень, нестриманість, нерішучість (вагання), впертість — ці риси говорять про слабовольну людину, якою і є наш ватажок. Дмитро С. — Справді, бегадир Бурунда не є вольовою людиною, йому не вистачає тих якостей, які притаманні людині з сильним характером та волею. 3. Самостійна робота. Вчитель. Шановні громади! Пропоную вам самостійно в зошитах записати характеристику вольових якостей героїв протилежних таборів: Мирослави та її батька. Виконавши цю роботу, учні висловлюють свої міркування щодо вольовитості аналізованого персонажа. Мирослава Олена І. — Вона вольова людина, бо заради бажання добра народу відмовилась від гарного життя. Микита Д. — Вольова! Наражаючись на небезпеку, до¬помагає тухольській громаді. Ігор Ш. — Не тільки вольова, а й сильна характером. Зважилась на рішучий крок, відмовившись від свого батька. Павло П. Переконаний, що Мирослава — вольова людина. Незважаючи на те, що вона дівчина, нарівні з чо¬ловіками бере участь в обороні села. Тугар Вовк Олег Б. — Слабохарактерний, весь час перебуває під впливом сильнішого за себе. Микола П. — Ні, Тугар Вовк не є вольовою людиною. Йому бракує впевненості у власних силах. Оксана 3. — Не можна його назвати вольовою людиною, тому що його мета — власне збагачення, а не вільне життя народу. V. Підбиття підсумків уроку 1. Метод „Незакінчене речення". Я зрозумів, що ... Олег Б. — Я зрозумів: щоб досягти чогось, потрібно докласти чимало вольових зусиль, як це зробили Захар Беркут і Максим. Оксана Б. — Я зрозуміла: Мирославі потрібно було пройти тернистим шляхом, щоб стати гідною дочкою свого народу. Ігор Ш. — Я зрозумів, що приклади героїв твору, їх поведінка та вчинки переконують, яке важливе зна¬чення волі у досягненні поставленої мети. Микола П. — Я зрозумів, що, маючи такі вольові якості, як у Максима, можна багато чого досягти у житті. 2. Заключне слово вчителя. На прикладі героїв Франкового твору ви мали змогу переконатись у тому, що дії і вчинки персонажів залежать від розвитку вольових якостей, і усвідомити, що вольові якості є необхідністю. Без волі немає прогресивного розвитку особистості. Література 1. Вітенко І. С, Вітенко Т. І. Основи психології. — Вінниця: Нова книга, 2001. — 255с. 2. Когут О. І. Інноваційні технології навчання української мови і літератури. — Т.: Астон, 2005. — 204 с. 3. ПометунО., ПироженкоЛ. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. — К.: Видавництво А.С.К., 2004. — 192 с. 4. Федоров В. Д. Психодіагностика особистості в системі диференціації /науково-методичний збірник/. — Хмель-ницький: РВВ, 1993. — 350 с. 5. Цимбалюк В. Українська література: Підруч. для 7 кл. — К.: Освіта, 1995.— 543с.
Соловйова Н. // Українська література в загальноосвітній школі.-2007.-№4
Илья вот . Бурунда — монгольський командир, що вирізняється силою та жорстокістю, а не воєнною мудрістю. Веде десятитисячне військо на тухольський перевал.
Ярина.ось характеристика Максима Гортаючи сторінки повісті І. Франка «Захар Беркут», я ніби опиняюсь у далекому минулому, де руський народ протистоїть ордам кочових племен. Я бачу і старого, вже сивого Захара Беркута, і чарівну Мирославу, «чорні палкі очі» якої пильно все спостерігають. Але ось з’являється наймолодший син Захара Беркута — Максим, що, «мов здоровий дубчак між явориною, визначався між усім тухольським парубоцтвом». Хто він, цей Максим Беркут? Що він за людина, які знає секрети, що до нього так тягнуться люди?
Він — «дитя гір». Можливо, це і приваблює мене в ньому, адже він не набрався нещирості, заздрості. Максим — простий, як сама земля, як величезні гори, як стрімкі річки, як кришталеве повітря. Здається, все він черпає з самої душі природи і збирає у своєму серці.
Мені подобається і безстрашність, сміливість Максима. Його природний розум, кмітливість. «Все у нього виходило в свій час і на своїм місці, без сумішки й сутолоки; всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок», — пише Іван Франко. Я ніби бачу, як пихатість боярської служби поступово переходить у повагу до Максима. Адже він дає розумні поради, а головне, врятовує дочку боярина Мирославу, коли вона потрапила у лігво ведмедів. Я захоплююсь його рішучістю й одночасно скромністю, бо Максим не хизується своїм подвигом. На мій погляд, зіткнутися з розлюченою ведмедицею та ще й перемогти її, причому врятувавши людину, — це справжній подвиг.
Максимові властиве почуття власної гідності. Щиро покохавши Мирославу, він просить Тугара Вовка згоди на одруження, але, почувши у відповідь зневажливі слова, «випростувався перед боярином, мов молодий пишний дубчак, і сказав лагідним, але певним голосом: «Нічого злого я не сказав тобі… Невже ж між твоїм, боярським, а моїм мужицьким родом така велика пропасть, щоб її любов не могла перегатити?..» Вирісши в громаді, де всі були рівноправними, Максим не міг передбачити, який гнів викличе його прохання в пихатого та зарозумілого боярина.
Приваблює мене в Максимові його безмежна любов до свого народу, до рідної землі, його патріотизм: «Се наша Тухольщина, наш рай! — сказав Максим, обкидаючи оком долину, і гори, і водопад з такими гордощами, з якими мало котрий цар обзирає своє царство!» Людина, яка так безмежно любить свою землю, ніколи не зможе її зрадити. Навіть у полоні, у кайданах. Мужність, відвага Максима викликали захоплення навіть у самого Тугара Вовка: «їй-богу, славний молодець… Не дивуюсь, що він очарував мою доньку. І мене самого він міг би очарувати своєю рицарською вдачею!» Максим — герой, який ніколи не зіб’ється на шлях зради. Я гадаю, як він воїном був у бою, воїном залишився і в кайданах, хоч його тіло і роз’їдали невільницькі ланцюги, дим згарищ рідної Тухлі і батьківської домівки до сліз ятрив йому очі, запирав дух у грудях. «Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!» — ось відповідь
Максима на підступні пропозиції Тугара Вовка ціною зради купити собі волю. Це відповідь гордої, незламної людини. Мене приваблює і те, що Максим громадські інтереси ставить вище особистих. Він розуміє, що його життя небагато варте, порівняно з долею верховинців, запрян, яких знищать монголи, якщо їх пустити в гори, і тому схвалює рішення батька не обмінювати його на рештки монгольського війська, що зайшло в тухольську долину, а вийти не змогло. Максим гордий за свій народ, який нещодавно бився з ворогом, і був певний у його перемозі. Він знав, що тухольш будуть битися до останнього, щоб знищити всіх загарбників. Скільки потрібно мужності та відваги, щоб не припиняти боротьбу і в полоні! Через Мирославу Максим переказує тухольцям свій план остаточної. розправи з монголами, обдурює їхнього ватажка Бурунду, обіцяючи йому нібито показати вихід з тухольської долини.
Подобається мені Максим і чистотою почуттів. Адже зоря його життя — Мирослава, засвітившись вогнем вірної любові, ніколи не згасала. Максим не загинув. У двобої з Бурундою він переміг. Його рятунок викликав радість в усіх тухольців. «Навіть ті. шо потратили своїх синів, братів та мужів, і ті радувалися Максимом, немов з його поворотом повертали всі дорогі серцю, страчені в бою». Викликав рятунок Максима почуття радості і в моєму серці, адже разом з цим гегюєм пройдено багато шляхів.
Я перегортаю останню сторшку і прощаюся з героями повісті. Але в моєму серці ще довго буде жити мужній образ Максима Беркута, вірного патріота з ніжним сетшем. з люблячою душею.
