В березні 1923 року були ліквідовані повіти і волості, замість них утворено округи і райони, а в 1925 році ліквідовано губернії. 1923 - 1930 рр. на території Київщини існували Київський та Білоцерківський округи, до складу яких належали 44 райони. 9 лютого 1932 року 4 сесія ВУЦВК постановила утворити на території України 5 областей, в тому числі Київську. В Київську область, утворену 27 лютого 1932 року, ввійшло 98 районів та 2 міськради. Володарський район залишився в складі Білоцерківського округу. Отже, з 1923 року бере свій початок власне Володарський район як територіально-адміністративна одиниця Білоцерківського округу. Першим головою райвиконкому працював уродженець с. Березна Бойко Хома Семенович. В 1926 році було завершено землеустрій. Селяни Володарщини одержали 49,5 тис. десятин землі у своє розпорядження. В 1927 - 1928 роки, які характеризувались створенням на добровільних засадах ТСОЗів та кооперативів, у Володарці розпочав роботу сільськогосподарський промисловий та споживчий кооперативи, було створено машинне кредитове товариство, але над приватною ініціативою селян вже нависла загроза суцільної колективізації, яка розпочалася в 1929 році. Наприкінці 1931 року у Володарці було створено МТС, а в 1933 році було створено МТС у Рудому Селі. В районі тоді налічувалось 37 колісних тракторів потужністю 475 кінських сил та 8 автомобілів вантажністю 17 тонн. Всього напередодні Другої світової війни в районі було створено 43 колгоспи. Проте форсована колективізація та антиукраїнська політика Сталіна привели до страшного голодомору 1932 - 1933 років. Навіть не повні дані, зібрані краєзнавцями по району, дають нам цифру майже 7 тис. жертв голодомору або майже третину жителів Володарщини. Відчуваючи біль свого народу, народний майстер із села Тарган Микитенко Микола Йосипович першим в Україні виготовив пам'ятник своїм односельцям – жертвам голодомору, який у 1988 році було встановлено на місцевому кладовищі. Репресії 30-х років забрали десятки безневинних життів володарчан, серед них велика кількість сільської інтелігенції. З початком радянсько-німецької війни 1941 - 1945 років Володарщина стає об'єктом агресії як складова частина української землі. Район було окуповано 14 липня 1941 року. Гітлерівці встановили жорсткий окупаційний режим, перейшовши до реалізації плану «ОСТ». На насильницькі роботи до Німеччини було вивезено 1602 жителів району, найбільше молоді було вивезено з Березни - 249 осіб, 180 осіб з Володарки, 128 із Завадівки. Загальні збитки по Володарському району становлять 57 млн. 673 тис. радянських карбованців, з них 34 млн. 244 тис. - збитки, завдані колгоспам району. На території району діяли підпільні та партизанські групи різного політичного спрямування. Більшовицькі підпільні групи діяли у с. Тарасівка (керівник Фролов С. П.), у с. Городище-Пустоварівському підпільна група «Дуб» (керівник Франчук І. 3.), у самій Володарці діяла підпільна група, очолювана П. Г. Гамановичем. В районі Лобачівського та Черепинського лісів діяла партизанська група В. Дубровського, а після його загибелі командиром став Барашков М. І. У селі Рачки діяла передова група ОУН, яку очолював Г. Ковтонюк, група переправляла похідні групи на Чернігівщину. Гітлерівські окупанти вдалися до репресій щодо жителів Володарщини. Такі факти знищення жителів нашого району зафіксовані у Рубченках, Володимирівці, Володарці, Мармуліївці. 23 грудня 1943 року гітлерівці розстріляли 156 жителів села Нове Життя, а село спалили. Всього за час окупації гітлерівці знищили 241 жителя Володарського району. В ніч з 31 грудня 1943 року на 1 січня 1944 року територія Володарського району була визволена від окупації радянськими військовими підрозділами 240 стрілецької дивізії полковника Уманського Т. Ф., 155 стрілецької дивізії полковника Іванчури І. М. На час визволення у районі проживало 24 тис. 10 осіб. Дорогою ціною наші земляки заплатили за перемогу над ворогом. За роки війни на фронтах загинуло понад 3600 солдатів" та офіцерів-уродженців Володарщини, майже 1500 жителів району нагороджені орденами і медалями. Долаючи неймовірні труднощі, жителі Володарщини поступово відновили роботу колгоспів, МТС, маслозаводу, цукрозаводу. Велика заслуга у цьому була керівників господарств, ветеранів війни, які стали до мирної праці, - Бариловича П. Т., Вакулюка Ф. П., Мацюка П. П., Кроткевича 0. Ф. та інших. В 1950 році було введено в дію інкубаторно-технічну стан¬цію, а в 1951 році було проведено укрупнення колгоспів. У квітні 1951 року почали працювати міжобласні авторемон¬тні майстерні по ремонту автомобільних двигунів, ^місцевий маслозавод приступив ще й до випуску сиру. В Г952 році завершено будівництво шосейної дороги Володарка - Біла Церква, а в 1955 році було нала¬годжено автобусне сполучення з Києвом. В цьому ж році було створено організацію «Міжкол¬госпбуд», на кошти цієї організації було введено в дію цегель¬ний завод, який виробляв понад 3 млн. штук цегли. В 1958 році у селі Логвин було побудовано електропідстанцію, і з цього часу всі села району були електрифіковані. Наприкінці 1962 року Верховна Рада СРСР прийняла рішення про укрупнення районів. З 1 січня 1963 року Володарський район було ліквідовано. Більшість сіл були вилучені до складу Тетіївського району, а села Пархомівка, Тадіївка, Ожегівка - до Ставищенського. В 1963 році у Володарці було відкрито училище механізації сільського господарства № 10 (нині аграрний ліцей). Відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР «Про утворення нових районів Української РСР» від 8 грудня 1966 року в складі Київської області були утворені 5 нових районів (Богуславський, Бородянський, Обухівський, Володарський, Рокитнянський). З 1970 року головою райвиконкому став працювати Бомбандьоров П. В., з ним пов'язаний стрімкий розвиток господарсько-економічної та соціальної інфраструктури району. В 1975 році на честь 30-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні було здано приміщення будинку культури, поряд на площі встановлено обеліск Слави. У 80-х роках у райцентрі та селах району велося інтенсивне індивідуальне будівництво житла, особливо після аварії на ЧАЕС, проведено реконструкцію стадіону «Колос», розпочала свою діяльність районна ДЮСШ, організовано роботу Володарської санаторної школи-інтернату, у 1999 році у селищі відкрито краєзнавчий музей. Загальна площа Володарського району 64,6 тис. га, з них сільгоспугідь 52,8 тис. га, в тому числі ріллі 48,6 тис. га. Лісистість становить 9,3% (середня по області 15%). Сучасна Володарщина - це 35 приватних сільгосппідприємств, в т.ч.10 малих, і 27 фермерських господарств. Відомі своїм здобутками в рослинництві й за межами району ПП "Аграрне" (с. Логвин, с. Рубченки), агрокорпорація "ФК ЛТД", ПОП "Світанок" (смт. Володарка), елітно-насіннєва агрофірма "Мрія" (с. Капустинці), ЗАТ "Сільгосптехніка". На діючих малих підприємствах - їх в районі 51 - зайнято 670 осіб, і ще 680 осіб займаються різними видами приватного бізнесу. Серед них МП "Росава", "Ярославна", "ОЛТА", "Орбіта". Вже відомі й за межами району огорожі підприємця А. Огородніка. Нарощу¬ють виробництво цегли у ТОВ "Керамік" і гранітному кар'єрі ТОВ "Ресурс", виготовляють пакети у ТОВ "Сіко", й це підпри¬ємство завершує реконструкцію для виробництва столярної плити, шпону та фанери. Впевненіше заявляють про себе СП "Володар" у селі Березна, де вирощують індиків, і ТОВ "Володарські шампіньйони".
