Наприкінці ХVII століття-на початку ХVІІІ-століття на Лівобережній і Слобідській Україні в ряді міст i сіл були початкові школи, в яких навчалися діти городян, козаків і селян. Грамоту поширювали також мандрівні дяки. На той час у цій частині України було чимало письменних людей.
У другій половині ХVІІІ століття внаслідок посилення національного гноблення й розорення селян та козаків більшість сільських шкіл на Лівобережній і Слобідській Україні припинили своє існування.
На Правобережній Україні, що залишилась під владою панської Польщі, куди входила Володарка і Володарщина, шкіл майже не було. Діти польської шляхти і духовенства навчалися в школах, створених уніатським орденом василіан, в Умані, Овручі, Каневі та інших містах. У школи могли вступати також діти багатих міщан та ремісників українського походження.
У 1786 році указом цариці Катерини II було затверджено "Статут народних училищ", за яким у повітових містах українських губерній були відкриті малі школи з дворічним курсом, а в губернських центрах - головні школи з 5-ти річним строком навчання. Поряд з училищами в окремих селах існували так звані дяківки-приватні навчальні заклади, де вчителями були дяки. Очевидно, така школа була і у Володарці, яка в той час була вже чималим містечком.
У 1804 році царський уряд провів реформу шкільної освіти, за якою були встановлені такі типи шкіл: парафіяльне училище, повітове училище, гімназія й університет. Парафіяльні школи були підпорядковані духовному відомству. Парафіяльні (від слова парафія – село чи кілька навколишніх сіл, які були прикріплені до однієї церкви школи) були таких типів: школи грамоти, однокласні та двокласні. Школи грамоти були з однорічним курсом, однокласні-з двохрічним, а двокласні - з п’ятирічним курсом-навчання.
У цих школах вивчались предмети : Закон Божий, який викладали ,як правило, священнослужителі, російська мова, слов’янська мова, історія, арифметика, географія, письмо, церковні співи.
У 1884 році Міністерством освіти видані "Правила про парафіяльні школи”, за якими ці школи почали називатися церковнопарафіяльними. Цим ще раз було наголошено, що школи знаходяться цілком у віданні православної церкви. У занедбаному стані були парафіяльні школи. На їхнє утримання держава коштів не відпускала. Спеціальних шкільних приміщень не було. На кошти тих, хто хотів учити своїх дітей, громадою села орендували звичайні селянські хати з примітивним обладнанням, ослонами та довгими столами, виготовленими сільськими майстрами. Вчителями були найчастіше дяки або відставні солдати, які нерідко були самі малописьменні.
Заробітну плату вчителям по договору виплачувала громада села найчастіше натурою: зерном ,крупами, салом. Нерідко і харчували такого вчителя громадою по черзі нарівні з пастухом громадської худоби.
У 1811 році Володарка одержала право містечка і була створена містечкова управа, яка відала внутрішніми справами містечка. В середині XIX століття у Володарці було 3273 жителі, з яких 1744 євреї. В цей час у Володарці була церковнопарафіяльна школа, в якій у двох класах навчалося 50-60 учнів. При єврейській синагозі була школа для єврейських дітей - медресе.
Після скасування-кріпосного права у розвитку початкової освіти на Україні значну роль відігравали земства , створені внаслідок земської реформи 1864 року. Земства відкривали і на свої кошти утримували початкові школи, організовували вчительські курси. Такі школи в нашому районі були відкриті в кінці XIX і на початку XX століть в с. Гайвороні, Рудому Селі, Косівці, Капустенцях.
У Київському Центральному Державному історичному архіві зберігається справа з перепискою Володарської містечкової управи з київським митрополитом про відкриття у Володарці двокласної церковнопарафіяльної школи. У містечку розвивалась торгівля, розширювались промислові підприємства, які вимагали більше грамотних людей. Митрополит в 1875 році відповів, що така школа може бути відкрита при умові, якщо управа побудує приміщення школи та оплачуватиме вчителям по 300 крб на рік та церковному служителю по 100 крб на рік (ф.442,оп.37,спр.№ 204,л.1-7). Управа погодилась на ці умови. На початку 80-х років приміщення було збудоване. Воно збереглось і зараз. В ньому до і після Вітчизняної війни знаходилася редакція районної газети.
Таким чином у середині 80-х років XIX століття почала свою діяльність Володарська двохкласна церковнопарафіяльна школа з п’ятирічним курсом навчання. У цій школі навчалося до 100 учнів заможних міщан, селян, торговців та ремісників. Переважна більшість дітей містечка залишались неписьменними. За переписом населення 1897 року на Україні 75% населення було неписьменним. У Володарці в цей час було майже 5 тисяч населення, з них понад 4 тисячі були неписьменними.
Потреба в кадрах для капіталістичних підприємств викликала появу в кінці XIX століття нижчих технічних училищ. У дореволюційний час на Україні по суті було дві системи освіти. Для дітей трудящих існували школи елементарної освіти, на базі якої будували свою роботу ремісничі, технічні, сільськогосподарські та інші професійні училища. В 1903 році в с. Пархомівка при церковнопарафіяльній школі на кошти власника цього села поміщика Голубєва було відкрите для хлопчиків ремісниче училище, яке готувало з них механіків парових і нафтових двигунів, молотарок та інших сільськогосподарських машин для панських економії.
На початку XX століття царський уряд дозволив відкривати жіночі школи. Така однокласна школа була відкрита у Володарці. У ній в двох групах навчалось до 40 дівчат. Після закінчення 2-х класів цієї школи дівчата за бажанням могли продовжувати навчання в наступних класах разом з хлопцями. Жіноча школа у Володарці була розміщена у приміщенні ,в якому в довоєнний і післявоєнний час знаходився райком партії. Така жіноча школа була відкрита і в Пархомівці.
Таким чином,до більшовицького перевороту в Україні діяли дві церковнопарафіяльні школи:.чоловіча двокласова/1-5 кл/ і жіноча підготовча та 2 класи. В чоловічій школі у Володарці навчалося до 100 учнів,у жіночій до 40. Спеціальних приміщень для шкіл не було. У зв"язку зі збільшенням кількості учнів під класні кімнати почали використовувати приватні будинки , зокрема приміщення аптеки, де за радянської влади містився виконком районної ради, будинок ксьондза, в якому за радянської влади знаходився районний відділ міліції, та приміщення, в якому в 30-х роках знаходилась редакція районної газети.
У початкових класах вивчались читання, письмо, Закон Божий. Уроки починались молитвами перед іконами, які були в кожному класі і коридорах. По суботах всі учні школи в супроводі вчителя в обов"язковому порядку відвідували вечірнє богослужіння в місцевій церкві.
У старших класах вивчалась російська мова й література, читання по книзі "Сеятель", в якій були вміщені твори з художньої літератури, оповідання з географії і природознавства, вітчизняної історії та твори з релігійним змістом, опис релігійних свят, життя "святих" людей т. ін. Вивчалась також арифметика по задачниках, авторами яких були в молодших класах Євтушевський, а старших-Малінін і Буренін, алгебра і геометрія. Крім цього, в цих класах вивчали слов"янську мову по "Часослову" та "Євангелію", які спеціально видавалася для учнів . У них сторінки ділилися вертикально по половині .На одній половині текст друкувався російською, а на другій - слов'янською мовами. Обов'язково вивчались церковні співи.
Викладання всіх навчальних предметів велося виключно на російській мові. Ще в 1863 році царський Міністр внутрішніх справ П.Валуев заявив, що " ніякої окремої української мови не було , нема і бути не може”. А в 1876 році царський уряд видав закон ("Ємський указ”) про цілковиту заборону вживати українську мову в школах і державних установах.
Трудящі маси України вели наполегливу боротьбу за розвиток освіти, за право навчати своїх дітей у школах рідною мовою.Ці прагнення трудящих гаряче підтримували передові представники української та російської інтелігенції: М.Г.Чернишевський, М.О.Добролюбов, Т.Г.Шевченко, видатний педагог К.Д.Ушинський, а пізніше М.Горький, А.П.Чехов, І.Я.Франко, Леся Українка, П.А.Грабовський. Лише після революції 1905 року розвиток початкової і середньої освіти відбувався швидкими темпами. Значно збільшилось число земських початкових шкіл. Тоді ж з’являються підручники українською мовою. Так в І9І4-І9І5н.р. в Україні було 26 тисяч загальноосвітніх шкіл, в яких навчалось 2607,3 тис. учнів. У ці роки у Володарській волості майже у всіх селах уже були початкові школи.
У малих селах, таких як Казимирівна (Надросівка), Ожогівка, Біліївка, Петрашівка, Михайлівка були школи грамоти, а в більших - церковнопарафіяльні. У Володарці в ці роки у школах навчалось уже до 200 учнів.
У роки громадянської війни школи у Володарці не працювали. Лише окремі батьки, які хотіли навчати своїх дітей, наймали вчителів, які навчали дітей грамоти. Платили вчителям натурою (зерном мукою,крупою) ,бо сталих грошових знаків не було. Не було сталих програм і підручників, дореволюційні були відмінені, а нові не створювались.
У березні 1920 року І Всеукраїнська нарада з народної освіти затвердила систему народної освіти в УСРР. З І920-І92І н.р. в республіці створено єдиний тип трудової 7-річної школи .
У 1922 році у Володарській школі нараховувалося понад 200 учнів, а окремого спеціального приміщення школи не було. Окремі класи розміщувалися в різних приміщеннях Володарки. Крім згадуваних уже приміщень класи створеної семирічної школи навчались в приміщенні колишньої контори МТС /в районі млина/. Вчителями в ці роки працювали брати Бережні, Воронюк, Груць, Шумахевич, Горохівський.
Єдина трудова семирічна школа мала охопити навчанням дітей і підлітків віком від 8 до 15 років, але труднощі, викликані імперіалістичною і громадянською війнами , не давали можливості навчатися всім дітям. У багатьох сім’ях не було потрібного взуття і одягу для дітей шкільного віку, тому значна частина дітей залишалась поза школою. Крім цього, розруха в економічному житті України не давала можливості виділяти потрібні кошти на утримання загальноосвітніх шкіл.
30 липня 1924 року Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет/ВУЦВК/ і Рада Народних Комісарів УСРР прийняли постанову про запровадження в республіці загального початкового навчання дітей 8-11 років протягом найближчих 6-ти років. Як бачимо, про обов"язковість початкового навчання питання не стояло тому , що не було матеріальної бази і педагогічних кадрів. Проте вже І929-І930 н.р. в загальноосвітніх школах республіки навчалось біля 3-х млн.учнів. Зростає кількість учнів і у Володарській семирічній школі, але охопити навчанням всіх дітей шкільного віку не було можливості через відсутність приміщення. До кінця 20-х років школа розміщувалась в кількох тісних приміщеннях Володарки. Навчання проводилося в дві зміни.
У 1920-1021 р.р. під керівництвом комсомолу почались створюватись дитячі комуністичні організації. В 1922 році на Україні була створена єдина дитяча комуністична організація піонерів. Спочатку піонерів називали юними спартаківцями, а з 1924 року Всесоюзній піонерській організації було присвоєно ім’я В. І. Леніна. Піонерів стали називати юними ленінцями.
Піонери стали активними помічниками учителів за поліпшення навчально-виховної роботи, організацію учнівського самоврядування та організацію суспільно-корисної праці дітей. Спочатку в піонери приймали дітей тільки робітників і селян-бідняків. Дітей заможних селян і торговців в піонери не приймали.
З середини 1921 року почали активно працювати пункти по ліквідації неписьменності серед дорослого населення. Ліквідаторами неписьменності працювали вчителі і сільські грамотні активісти. Для малописьменних громадян почала виходити спеціальна газета "Геть неписьменність!". Окружна газета Білоцерківської округи, до якої входив Володарський район, 'Радянська нива" 28 травня І930 року написала: "У Володарці цього року 6 лікпунктів. Навчанням яких було охоплено понад 300 неписьменних дорослих громадян, з них 200 чоловік повністю ліквідували свою неписьменність. Кращим учням як премії виписано на рік газети "Радянська нива" і "Геть неписьменність!". У серпні 1930 року на виконання постанови 16 з"їзду ВКП/б/ 'Про загальне обоз"язкове навчання "Центральний виконавчий комітет і Рада Народних комісарів СРСР прийняли постанову "Про загальне обов"язкове семирічне навчання в містах і робітничих селищах та 4-річне на селі". У зв"язку з цим уже в 1930 році різко збільшилось число учнів у школах району , в тому числі і у Володарці. Ця ж окружна газета "Радянська нива" писала 10 вересня І930 року:" В школах Володарського району повинно навчатись 12 тис. 549 учні в. У самій Володарці не вистачає приміщення, щоб розмістити 207 учнів. Будову нової двохповерхової школи до цього часу не закінчено ".Мова йде не про нове шкільне приміщення, а про добудову 2 поверху приміщення колишньої панської конюшні. Робота по добудові почалася ще в І920 році і тривала до 1931 року.
Раніше в 1926-1927 роках поряд із згаданим приміщенням конюшні було збудовано приміщення сільського Будинку культури. У Володарці його звали театром. На сцені цього приміщення часто виступали гуртки художньої самодіяльності, хоровий і драматичний. На сцені цього театру виступали артисти театральної студії Харківського театру "Березіль", а сама студія чомусь знаходилась в с. Березна.
16 травня 1934 року Рада народних комісарів і ЦК ВКП/б/ прийняли постанову "Про структуру початкової середньої школі в СРСР". Цією постановою були встановлені єдині для всього Радянського Союзу типи загальноосвітньої школи: початкова/1-4кл./ , семирічна/5-7кл./ і середня /1-10 кл./.
Тоді ж в 1934 році Володарська семирічна школа була реорганізована в середню. Вона була єдиною середньою школою на весь район. Першим директором цієї школи був А.П.Семида, а його заступником - досвідчений педагог П.П.Кольодочка. Заслуженим авторитетом користувались вчителі,які давно працювали у Володарській школі. Це викладач математики Сорокопуд І.Г,викладач української мови Квашук М.К.
З вересня 1935 року директором школи був призначений Сліпенчук Т.3,а з початку 1936 року його заступником по навчальній частині- Остапець М.К..У 1937 році Сліпенчука Т.3. було обрано депутатом Верховної Ради УРСР, і в 1938 році він був переведений на посаду зав. Київським облвно, а на його місце знову призначено Семиду А.П.
У І935-І936 н.р. у Володарській середній школі навчалось 396 учнів, яких навчали 18 вчителів. Серед них з вищою освітою було 8,незакінченою вищою-4 і середньою-12. У І938-І939 н.р. в школі вже навчалось-470 учнів, а в І940-І94І н.р. було 495 учнів. Майже половина учнів 8-10 класів були з навколишніх сіл. Шкільного інтернату не було, тому учні наймали квартири в зимовий час, а восени і весною ходили до школи пішки. Відвідування учнями школи в ці роки становило 90-97%.Така ж в середньому була успішність. Під кінець 1930-х років середні школи були відкриті в Рудому Селі, Пархомівці і Гайвороні.
Зростання числа шкіл і учнів у них викликало гостру потребу в педагогічних кадрах. У зв’язку з цим в 1935 році у Володарці були відкриті педагогічні курси для підготовки вчителів 1-4 класів. Загальноосвітні предмети ці курсанти вивчали при Володарській середній школі, а спеціальні-при Білоцерківському педагогічному технікумі. Ці курси закінчили більше 30 осіб. З них пізніше стало багато хороших педагогів-класоводів. Це ,зокрема, Мазуренко Г.П, Куян К.Й.
У кінці 30-х років в школі було обладнано два навчальних кабінети: фізико-математичний та хіміко-біологічний, які на той час мали необхідні наочні приладдя. Великою подією в житті школи було придбання в 1937 році кіноапаратів. Старі парти у цій школі, нарешті, були замінені новими.
Розширилось і саме приміщення школи. У 1938 році до двоповерхового приміщення добудовано коридор, яким з"єднали школу з приміщенням театру. Його відповідно перебудували і одержали ще один навчальний корпус на 10 класних кімнат, правда, більшість з них були тісні і недостатньо освітлені, бо мали лише по одному вікну. Після цього з 1939 року школа почала працювати в одну зміну. Активно проводилася позакласна й та позашкільна робота в школі. В цьому немала заслуга секретаря комсомольської організації О.Я.Гайового, який неодноразово обирався на цю посаду, та старших піонервожатих :Софії Шербаум, Павла Поліщука та Фросини Вітенко. Успішно виступав шкільний хор, який складався з учителів та учнів під керівництвом вчителя В.А.Ковбасинського.
За довоєнний період ,починаючи з 1936 року , Володарську середню школу закінчили 296 юнаків і дівчат. Більшість з них продовжували навчатися в середніх спеціальних закладах, інститутах та військових училищах. З колишніх випускників Володарської середньої школи вийшли активні працівники промисловості, с/г, освіти і культури. Велика кількість випускників - юнаків були учасниками Великої Вітчизняної війни. Багато з них загинули, захищаючи рідну Батьківщину. Загинули в боротьбі з ворогом і вчителі: Сорокопуд І.Г.,Тройко Я.О, Андрущенко А.М., Пугасій .
Розвиток народної освіти УРСР був тимчасово перерваний нападом на Радянський Союз фашистської Німеччини. 17 липня 1941 року Володарка була окупована ворогом. З приходом окупантів припинилося культурне життя в районі. Правда, коли окупанти ще повністю не ввели свій "новий порядок” на території району, у вересні 1 жовтня 1941 року в деяких школах вчителі пробували розпочати навчання дітей за радянськими програмами і підручниками, але місцеві окупаційні органи влади наказали в радянським підручниках затушовувати слова і речення, в яких говорилося про радянську владу, комуністичну партію. Таке ж було і у Володарській середній школі. Шкільну бібліотеку було знищено. Деякі наочні приладдя з фізики, хімії хтось з учителів закопав у землю. В цій же школі окремі вчителі робили спробу викладати деякі навчальні предмети з релігійних позицій. Як відомо, німецькі окупанти не збиралися давати освіту радянській молоді, і тому вже на початку 1942 року школи припинили свою діяльність.
Приміщення Володарської середньої школи аж до звільнення району від окупантів використовувалось як пересильний пункт , звідки молодь з району насильно відправлялась на роботу до Німеччини. В 1943 році частина приміщення школи використовувалось під штаб польової жандармерії, яка складалася з гестапівців і власовців. Це вони висліджували, виловлювали і знищували партизан і підпільників, які діяли на території Володарського і Білоцерківського районів.
У серпні 1943 року гестапівці розстріляли неподалік школи 46 підпільників, партизанів і їх сімей. Серед них були жінки, старики і навіть грудна дитина. Щоб замести сліди свого страшного злочину, гестапівці поверх трупів, якими була наповнена яма, наказали покласти забиту корову. Цей злочин став відомим після вигнання окупантів з району, коли дві ями в березні 1944 року були розкопані.
1 січня 1944 року Володарський район було звільнено від німецько-фашистських окупантів. Величезної шкоди завдали окупанти господарству і закладам освіти і культури в районі. Хоч шкільні приміщення збереглися, але їх обладнання і бібліотеки були знищені. Ліва прибудована частина школи використовувалася зразу після звільнення Володарки під військовий польовий госпіталь.
Після звільнення району і встановлення органів радянської влади трудящі села і вчителі з великим ентузіазмом взялися за відбудову і обладнання школи. В кінці січня почали працювати окремі класи, а з лютого 1944 року всі класи. Труднощі були неймовірні. Парт не вистачало, класних дощок теж, підручників, зошитів, чорнила також не було. Букварі для першокласників вчителі писали від руки, підручники для старших класів також переписувались. Для письма використовувався обгортковий папір та папір мішків з-під цементу.
Першим директором школи, починаючи з січня 1944 року, був Андрущенко Андрій Микитович, але недовго. Вже в березні він був призваний в діючу армію. На його місце була призначена директором Бжинська Р.Т., але й вона через кілька місяців трагічно загинула під час поїздки в м.Київ, щоб придбати парти,,в результаті автомобільної аварії. Заступником директора весь час працювала викладач німецької мови Лихота О.М.
У кінці І944 на початку І945 року обов’язки директора виконував Тарнавський Л.М., а в лютому-березні цього року-викладач військової підготовки Данчук С.Д., а в квітні-серпні Калашніков С.М. Така часта зміна директорів пояснюється відсутністю на той час в районі людей відповідної освіти. З 24серпня 1945 року директором школи було призначено Глобця Д.Н., людину безумовно здібну, але, як виявилось пізніше, він скомпроментував себе в час німецької окупації і мав фіктивний диплом про закінчення педінституту. Глобець Д.Н. працював директором школи протягом 7-ми років. За цей час було зроблено багато по відновленню приміщення школи і його обладнання для нормальної роботи. Чимало також було зроблено по упорядкуванню шкільної садиби. Школа мала майже 7 га землі, з них 4,86 га саду. По мірі того, як створювалась матеріальна база школи, освоювались класні кімнати, склилися вікна, бо більшість з них у лівому корпусі були закладені соломою і забиті дошками, які різались вручну, поповнювалась партами і столами.
Зростала кількість учнів у школі. Так, в І945 році в І9 класах було 525 учнів, в І946 році в 21 класі-644, в І947 в 23 класах –906 учнів, в 1952 в 26 класах-924 учні,а в І953 році в 25 класах було 959 учнів. В ці роки в районі було лише 3 середніх школи, тому у Володарській школі навчались учні не тільки з Володарки, але й з багатьох сіл району і навіть з Тетіївського. Школа працювала в дві зміни, а з І947року-в три, бо з цього року відкрилась школа сільської молоді для дорослих. У вечірній час школа освітлювалась гасовими лампами по 3-4 лампи на клас, а разом з освітленням коридорів і залів школа постійно користувалася більше як 120 лампами.
Великий приплив учнів у 8-10 класи з навколишніх сіл зумовив те, що, починаючи, з І947року почав працювати шкільний інтернат ,спочатку на 25,а пізніше на 50 учнів .Розміщувався інтернат в 2-х класних кімнатах приміщення школи. Навчання учнів у 8-10 класах тривалий час було платним. Батьки учнів цих класів платили по 300 крб. на рік .Від плати за навчання звільнялись тільки сироти, а на 50% напівсироти.
Педагогічний колектив школи складався в середньому в ці роки з 37-42 вчителів-класоводів та викладачів-предметників. У тих важких умовах, коли не було достатньої кількості підручників, зошитів, письмових приладь, наочних посібників, методичної літератури, майже всі вчителі самовіддано працювали, щоб дати учням глибокі і міцні знання та практичні навички.
Слабка матеріально-технічна база школи, недостатня кількість підручників, канцприладдя негативно позначились на успішності учні а, особливо в перші довоєнні роки, хоч серед вчителів було немало майстрів своєї справи. Так на кінець І95І-І952н.р. було 906 учні ,з них переведено в наступні класи 857, залишено на 2 рік 51 учень, що становило 95% успішності. Більше половини другорічників припадало на 5-7 класи. Майже повна успішність була у 8-10 класах. Це пояснюється платою за навчання з одного боку, а головне-учні цих класів відзначались старанним ставленням до навчання, бо по закінченню середньої школи в той час було неважко вступити до вищих і середньо-спеціальних учбових закладів. Та й ті, що не вступали , могли легко найти роботу в установах і організаціях райцентру, бо людей з середньою освітою в районі було не так багато. Особливою старанністю до навчання відзначалися учні 9-10 класів. В 10-х класах практично незадовільних оцінок не було. Якщо хтось одержував двійку-це була надзвичайна подія в класі, учень уже на другий день її виправляв. Учні старших класів брали активну участь в громадсько-корисній роботі школи і колгоспу. Вони допомагали колгоспам у збиранні врожаю, очистці зерна, багато ними зроблено по впорядкуванню шкільної садиби, обробляли та охороняли по графіку урожай саду та шкільного городу, на якому вирощувались овочі, що використовувались у шкільній їдальні. Так в 1953 році учнями 10-х класів у шкільному саду було висаджено більше 150 яблунь, обсаджено берег річки.
Друга половина 1950 років характеризується дальшим зміцненням матеріально-технічної бази школи. Обладнуються кабінети фізики, хімії, біології новими приладами та устаткуванням. Школа комплектується кадрами з відповідною о світою. Велика увага приділяється трудовому вихованню учнів шляхом введення в навчальні плани для учнів 9-10 класів виробничого навчання з тваринництва, агрономії, тракторної та автомобільної справи. Для учнів 5-7кл. вводиться робота в навчальних майстернях по дереву і металу, дослідницька робота на навчально-дослідних ділянках та в шкільному саду і городі. В школі була введена посада заступника директора по виробничому навчанню. Ним деякий час працював Остапець М.К.
Все це розмістити в одному шкільному приміщенні було неможливо , тому в 1957 році розпочато будівництво господарським способом окремого приміщення навчальних майстерень. Ініціатором і виконавцем такого будівництва був директор школи Нікітчук Сергій Якович, який замінив у 1957 році Шевчука Ф.А, його заступником продовжував працювати Котелянець П.Я. В цей час у школі працювало 44 вчителі.
В школі було 883 учні. Школа працювала в три зміни. В 1959 році число учнів і вчителів дещо зменшилось. Справа в тому, що в цьому році з середньої школи була виділена початкова школа в складі 4-х класів на 120 учнів. Завідуючим цієї школи була призначена Вітенко Ганна Олександрівна. Школа містилася в колишньому приміщенні колгоспу "Комунар" по вулиці Шевченка. В середній школі навчалось 599 учнів, педколектив складався з 36 учителів.
В 1950 році були введені Золоті і Срібні медалі за відмінне навчання і зразкову поведінку. Першими медалістами і цьому році були випускники 10-го класу Нечипоренко Ніна Іванівна, яка була нагороджена Золотою медаллю і Дяченко Текля нагороджена Срібною медаллю.
В 1959 році Верховна Рада СРСР прийняла Закон "Про зміцнення зв’язку школи з життям і дальший розвиток системи народної освіти" . Згідно цього Закону запроваджувалось загальне обов'язкове восьмирічне навчання. Всі діти і підлітки від 7 до 15-16 років повинні закінчити восьмирічну середню трудову політехнічну школу.
До цього часу школа називалася просто "Володарська середня школа”, а після Закону офіційна її назва стала такою: "Володарська загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням". Цим законом передбачалось давати молоді повну середню загально-політехнічну освіту і трудову підготовку для роботи в народному господарстві, або в галузі культури після закінчення школи і оволодіння відповідною професією. З цією метою було встановлено замість десяти одинадцятирічний строк навчання. Навчальним планом цієї школи передбачено вивчення загальноосвітніх предметів і політехнічне трудове навчання. У зв’язку з цим виробнича практика і суспільно-корисна праця учнів проводиться залежно від виробничого оточення школи: на базі промислових підприємств, колгоспів, радгоспів у шкільних і міжшкільних навчальних майстернях, на навчально-дослідних ділянках шкіл.
22 березня І960 року ЦК КП України і Рада Міністрів УРСР прийняли постанову «Про організацію шкіл з продовженим днем". В наступному навчальному році у Володарській школі була створена така школа в складі 8 груп.
У республіці і в районі відповідно до Закону про школу в І960-І961 н.р. закінчено перехід на восьмирічне загально обов’язкове навчання.
У 1961 році директор школи Нікітчук С.Я. виїхав з району і на його місце було призначено Романюка Андрія Антоновича. В цьому ж році було розпочато будівництво нового приміщення середньої школи по вулиці Ворошилова, розрахованого на 560 учнів.
З 1 січня І963 року було здійснено укрупнення районів. Володарський район було ліквідовано. Майже всі села було включено в склад Тетіївського району, а села Пархомівка, 0жогівка до Ставищенського і Тадіївка до Білоцерківського районів. З 1 вересня цього ж 1963 року було здано в експлуатацію нове 2-х поверхове приміщення школи. У зв"язку з цим початкова школа була ліквідована і створено дві школи: середня в складі 1-10 кл., до 600 учнів, яка розмістилась в новому приміщенні по вул. Ворошилова і восьмирічна в складі 1-8 кл. до 320 учнів, яка залишилася в старому приміщенні по вул. Коцюбинського. Директором середньої школи залишився Романюк А,А, його заступником залишився Котелянець П.Я. Директором восьмирічної школи було призначене Бреденка Е.Е, а його заступником Остапця С.М., який працював в цій же школі викладачем біології. Педагогічний колектив було поділено відповідно до кількості класів, навчальних предметів і навантаження уроками.
Нове приміщення школи мало свої переваги в порівнянні зі старим. Тут відповідно розміру світлі класні кімнати, заново обладнано фізичний, хімічний та біологічний кабінет. Школа мала центральне опалення. Обидві школи працювали в одну зміну, що було великим досягненням для Володарки, але і вони були переповнені.
У лютому 1971 року розпочалося будівництво приміщення ще однієї школи на 640 місць, а у вересні 1973 року його було введено в експлуатацію. Восьмирічна школа реорганізована в середню і переведена в новозбудоване приміщення, а середня стає восьмирічною з новопризначеним директором Останцем С.М.. В школі навчається 212 учнів, працювало 6 груп продовженого дня, учні відвідували 10 різнопрофільних гуртків. Особливо відзначається хоровий гурток під керівництвом М.Д. Буянівського (хор учнів зайняв 1 місце на районному огляді художньої самодіяльності).
У школі введено кабінетну систему, постійно поповнюється матеріально-технічна база: придбано 4 телевізори, кіноустановку, демонстраційні столи та стінки, переобладнано хімічний кабінет. За результатами огляду-конкурсу кабінетів кращими визнано кабінет української мови ат літератури (зав. кабінетом Дмитрук Г.А.), кабінет іноземної мови (зав. кабінетом Кондратюк А.М.). Високих результатів педагогічної діяльності досягають і інші вчителі: Біскупська Р.Г., Параца В.І., Ясніцька Г.М., Нечай О.Ф.. Їх вихованці зараховані в районну команду для участі в обласних олімпіадах.
У кінці серпня 1975 року директором призначено Плотнікову А.Й., яка до цього працювала заступником по позакласній роботі в середній школі, її заступником призначено Федоренка В.М., вчителя математики і фізики.
З серпня 1976 року по серпень 1980 року школу очолює Байбарза Т.І., заступником працює Романюк А.А.. У вересні 1977 року школа знову реорганізована в середню №2. В ній навчається до 500 учнів, працює 6 груп продовженого дня , діють гуртки. В зв’язку призначенням Байбарзи Т.І. зав. районним методичним кабінетом , обов’язки директора школи з серпня 1980 року виконує Поліщук В.О., вчитель історії, а з вересня 1981 р. по серпень 1983 року директором працює Гайдай В.Б.
У 1983 – 1987 р.р. школою керує Аврамчук П.Ф.. В цей період особливо плідно працює плеяда працівників початкових класів: Портянок О.П., Безсмертна Г.А., Білоцерківська Г.М., Змієвець Л.В.. Школа стає базовою для проведення районних методичних об’єднань та семінарів для вчителів-початківців. Вчителі працюють над створенням методичних посібників, брошур, виготовляють унаочнення та роздатковий матеріал.
Портянко О.П . першій в школі присвоєно звання "Вчитель-методист”, Змієвець Л.В. нагороджена медаллю "За трудовое отличие”, Білоцерківській Г.М. присвоєно звання "Відмінник народної освіти”. Серед вчителів-предметників заслуговує на відзнаку робота вчителя історії Бурлаки О.І., вчителя математики Дуріцької Н.М. та вчителя української мови та літератури Луцюк Г.В.
У школі пожвавлена позакласна робота з предметів, створено кімнату-музей хліба (Шляпська Н.А., Білоцерківська Г.М., Михайлівський Ю.М.), працює КІД "Факел” під керівництвом вчителя іноземної мови Кондратюк А.М., ведеться пошукова робота по створенню залу бойової слави, діють загони тимурівців.
Багато уваги приділяється благоустрою території та приміщення: заасфальтовано подвір’я , приміщення школи обкладено облицювальною плиткою, перероблено центральний вхід.
В 1987 році Аврамчук П.Ф. призначений завідуючим райвно, а директором призначено Смітюха А.П. Він займає цю посаду 3 роки. В 1988 році відкрито профільні класи з поглибленим вивченням математики і інформатики (вчитель Некраш Т.В.), обладнано при допомозі шефів комп’ютерний клас. Школа працює в дві зміни.
З вересня 1990 року по липень 1995 року школою керує Морус М.М., Смітюх А.П.- заступником з навчально-виховної роботи.
У 1995 році директором була призначена Білоцерківська Г.М.. Колектив спрямовує свою діяльність на роботу з обдарованими учнями. Вперше в історії школи і району учні стають учасниками ІV етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з хімії та біології (Тимцунік А. 10 клас, вчитель Змієвський І.М., Кужель І. 10 клас, вчитель Кужель Т.М.), а в 2001 році Тимцунік Андрій стає призером республіканської олімпіади з хімії , отримавши диплом ІІІ ступеня.
У 2001-2002 навчальному році в школі налічується 583 учні, 26 класів, 5 груп продовженого дня , 45 вчителів. Школа може бути опорною з питань впровадження елементів розвиваючого навчання, розвитку зв’язного мовлення в початкових класах, методики викладання історії, математики, іноземної мови. Використані матеріали: 1. Федорченко П.К. Володарська середня школа №2, нарис 2. Романюк А.А. Розвиток освіти за 50 років 3. Матеріали Володарського районного архіву
|
