Народився 14 січня 1951року с. Матвіїха Володарського району Київської області. Після закінчення у 1968 році Володарської середньої школи працював пожежним у 2-й воєнізованій самостійній пожежній частині з охорони центрального району м. Києва. У 1969 вступив до Львівського пожежно-технічного училища МВС СРСР, після закінчення якого у 1979 році працював на посадах середнього та старшого начальницького складу воєнізованої пожежної охорони: спочатку інспектором державного пожежного нагляду Ставищанського району, а потім – на різних посадах в Управлінні пожежної охорони Київської області. У 1980 р. закінчив Вищу інженерну пожежно-технічну школу МВС СРСР. З 1987 р. - начальник Управління пожежної охорони Київської області. Пройшов службу в пожежній охороні від рядового пожежного до генерал-лейтенанта. У 2003 р. призначений на посаду начальника Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Київській області. Трудовий стаж скадає більше 37 років, із них начальником управління більше 17 років.
Василь Петрович неодноразово був безпосереднім учасником з ліквідації складних та великих пожеж у Київській області. 1986 р. став для В.П. Мельника новим випробуванням професіоналізму, мужності, винахідливості та героїзму. З першого дня аварії на ЧАЕС, навіть з перших годин цієї трагедії Василь Петрович на чолі оперативної групи УПО УВС Київської області був на місці аварії 4-го енергоблоку атомної станції. Він, зрозумівши ситуацію, прийняв керівництво гасіння на себе, організував роботу штабу пожежогасіння, особисто очолив розвідку пожежі з боку машинного залу і 3-го енергоблоку, забезпечив ефективну роботу особового складу на бойових ділянках, керував діями пожежних підрозділів до повної ліквідації пожежі. Перебував у зоні аварії до 29 квітня 1986 р., звідки був госпіталізований. За час перебування на ЧАЕС отримав дозу радіоактивного опромінювання понад 80 Бер.
     Неодноразово В. П. Мельник брав участь у ліквідації надзвичайних ситуацій в зоні ЧАЕС: пожежа водно-кисневої суміші на турбогенераторі №4 (жовтень 1991 р.): пожежа 7 га хвойних лісів у зоні (серпень 1992 р.); пожежа 6 цистерн на станції Буча (1989 р.), де потерпів аварію вантажний поїзд, який складався із 45 цистерн з авіаційним гасом; пожежа на Фастівському заводі споживчої тари (1990 р.), де відбувся обвал будівельних конструкцій на великій площі; пожежа у підвальних приміщеннях моторовагонного депо станції Фастів Південно-Західної залізниці (1995 р.); ліквідація наслідків попадання ракети в житловий будинок у м. Бровари (2000 р.), де було врятовано 28 чоловік; вибуху газу у житловому будинку в м. Біла Церква (2002 р.), під час ліквідації якого було врятовано життя та надано невідкладної допомоги 38 громадянам та багато інших. Але жодного сумніву не виникло у Василя Петровича про доцільність перебування його на цих пожежах, турбота про Україну, про українців завжди вела його туди, де найскладніше.
   Значна робота проводилась по зміцненню матеріально-технічної бази управління та його підрозділів. Під керівництвом В.П. Мельника заново побудовано і введено в експлуатацію комплекс будівель пожежно-рятувальної служби в м. Бровари; навчального центру в смт. Чабани, пожежного депо в смт. Володарка, навчально-методичного центру та пожежної частини по охороні шинного заводу в м. Біла Церква, м. Славутичі, с. Лісне, м. Вишгороді, м. Ірпіні, смт. Пісківка, Зелений Мис. Проведена капітальна реконструкція будівель пожежних депо в м.м. Kaгарлику, Сквирі, Миронівці, Богуславі, Бородянці, Рокитному, Таращі, Згурівці, Іванкові, Боярці, Обухові, Фастові, Переяслав- Хмельницькому, Чорнобилі. В 1986-1987 рр. силами особового складу побудов 35 житлових будівель, житловий будинок на 30 квартир в м. Обухові для переселенців з Чорнобильської зони. В 1988 р. - житловий будинок на 80 квартир для особового складу загону технічної служби в м.Вишневе.
   За ініціативи керівників апарату під керівництвом В. П. Мельника, за активної підтримки А. В. Василишина. В. М. Корнійчука; В. І. Володіна в 1986 р. створено експозицію унікального музею «Чорнобиль», який в подальшому набув статусу національного. Вогнеборці та рятівники Київщини здобули неабияких спортивних досягнень. Збірна команда області по пожежно-прикладному спорту посідала перші та призові місця серед команд України. В її складі були майстри спорту міжнародного класу, члени збірної команди України, призери міжнародних змагань.
 Неабияку увагу Василь Петрович разом з дружиною Лідією Анатоліївною приділяє сім'ї. Виростили доньку Наталію, чудовий зять Дмитро та, особливо, онуки Даниїл та Матвій, які дають діду і бабі віру в життя на довгі роки.