Найкращою оздобою голови української дівчини з найдавніших часів був вінок. Проте роль вінка на цьому не закінчувалась – найголовніше його призначення було оберігати дівчину від нечистої сили, чи лихого ока. Про це розповідає легенда.
Йшла дівчина по калину. Зустрів її парубок і каже : "Знімеш вінок - моя будеш”. Не веліла матуся знімати віночок, та парубок гарний, говорив красиво, а ласкавий погляд зігрівав серце. Зняла дівчина віночок, а парубок перетворився на страшного дідька і забрав її до себе.
Український віночок - це не просто краса, а й оберіг від зла та ще й знахар, бо в ньому є така чаклунська сила, що болі знімає, волосся береже
Носити віночок починали дівчатка з трьох років ( перші віночки їм плела мама). І для кожного віку був свій набір квіточок.
Перший віночок - для трирічної дівчинки плела мама, намочувала у росах, коли на небі сонце зійде. І купала його в росах сім днів, а тоді до скрині клала. У віночок вплітали чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці допомагали позбутися головного болю, незабудки та барвінок зір розвивали, а ромашка серце заспокоювала.
У чотири рочки плівся інший віночок. Усі кінчики пелюсток були вже розсічені, доплітався безсмертник, листочки багна чи яблуні. А для шестирічної доньки у вінок вплітали мак, що давав сон та беріг думку; крім того вплітали й волошку. Для семирічної дівчинки плели вінок з семи квіточок. І вперше квіт яблуні вплітали.
То був цілий ритуал, коли батько торкався вінком голівки і промовляв: "Мати-яблуне, дядино моя"... та прохав у неї здоров'я і долі дитини. У центрі було гроно калини - символ краси дівочої.
В багатьох слов’янських народів дівчата виплітали та одягали вінки, але тільки українки одягали на весілля не фату (біле покривало з прозорої тканини), а весільний вінок, в якому обов’язково мав бути хрещатий барвінок – символ вічної любові.
Віночки в Україні виплітали з різного зілля від весни і до пізньої осені. Найпершими були віночки з маленьких квіточок, які килимом встеляли трав’янисті луги і нагадують маленькі ромашки, далі з’являлись жовті кульбаби, а далі вже – багато різних квітучих трав і квітів. Переважна більшість з них має лікувальні властивості. Це ружа, деревій, безсмертник і любисток, волошки і ромашки, цвіт калини, чи її ягоди, барвінок, мальва та інші
Віночок, як головний убір, дівчата плели із 12 живих квітів, кожна з яких була символом і оберегом: безсмертник - символ здоров'я, деревій - нескореності, барвінок - життя й безсмертя людської душі, цвіт вишні та яблуні - символ материнської відданості, калина - символ краси та дівочої вроди, любисток і волошка - відданості та вірності, ромашка - символ дівочої чистоти; ружа, мальва та півонія - віри, надії та любові; хміль (вусики) - символ гнучкості та розуму. Цвіт маку долучають у вінок ті дівчата, у чиїх родинах хтось загинув у боротьбі з ворогом. Мак - символ печалі і смутку.
Любовним зіллям, з якого плетуть вінки, вважаються волошки нагідки .шафран... Віночки з м'яти, любистку, материнки, волошок, полину тощо були оберегами від наврочування, щоб злі духи не змогли нашкодити здоров'ю та особливо святій заповіді Землі - бути матір'ю.
М'ята вважається оберегом дитини та іі здоров'я. Любисток - символ здоров'я, злагоди, привертає любов дівчини чи жінки. "Купати в любистку - будуть дівчата любити" - так говорить прислів'я. Материнка - символ материнської любові та здоров'я дітей. Волошки (васильки)- символ хлоп'ячої краси і доброти, дівочої скромності та ніжності. Сокирки- польове зілля - стало символом охорони полів та нив. Буркун-зілля - символ вірності; має чарівну силу з'єднувати розлучене подружжя. Червона рожа - дівоча краса та чистота. Недарма був час, коли християнство, переслідуючи та винищуючи прадавні знання та вірування, вело нещадну боротьбу з цією квіткою, та тими, хто її не тільки шанував, але й вирощував. Рожею, як і васильками та чорнобривцями, дівчата заквітчують свої голови, вплітаючи їх у вінок. Ці прекрасні квіти використовують і у весняних обрядах.
Роман-зілля лісове - викликає кохання у хлопців, а ромен -зілля - у дівчат. Папороть, як і розмай-зілля, привертає та причаровує хлопця. Нечуй-вітер - чари для відвертання зазіхання іншої дівчини. Братки польові чи Іван та Марія - є символом збереження кохання по крові. Дивосил - корінь дев'яти сил, зміцнює та повертає здоров'я. Хміль - символ родючості, молодого буяння та любові. Він є і символом хоробрості та відваги, гнучкості та розуму. Червоні маки - означають красу і молодість. Вінок з червоних квітів - символ дівочої чистоти та краси. З квітучим маком порівнюють юнака-молодця. Незрілий мак дурманить голову, а тому став натяком на глупоту: "їж, дурню, бо це з маком". Мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. Лілея - символ дівочих чарів, чистоти, цноти. В ній закладено магічний символ жіночості, тому що вона сама є суттю вологої енергії. Давня назва квітки - крин, що має один корінь із словом "криниця". Рожа-троянда - квітка, що нагадує собою сонце, квітка богині кохання - Лелі. Вона є символом доброзичливості, достатку.
До дівочого віночка в’яжуть кольорові стрічки. Першою посередині в’яжуть світло-коричневу – символ землі – матінки, зліва та справа від неї дві жовті-символ сонця. Далі в’яжуть симетрично світло-зелену та темно-зелену – символи живої природи, краси і юності.
За ними – синя і голуба (небо і вода ), що дають силу і здоров’я. Тоді з одного боку оранжева – символ хліба, а з другого – фіолетова, символ розуму. Далі малинова – символ щирості та рожева – символ достатку.
По краях вінка в’язали білі стрічки – символ чистоти. На лівій білій вишивали сонце, а на правій – місяць. Ці два основні солярні знаки є оберегами голови, дівочого волосся від недобрих очей. Стрічки мусили бути не коротшими від кіс.
Віночки мали право носити тільки дівчата. Заміжні, вдовиці і розлучені жінки, та покритки (дівчата, які втратили дівочу цноту) – не мали права прикрашати голову вінком.
Є багато звичаїв, пов'язаних з віночком. Колись останній сніп з поля женці приносили в село. Несла його найгарніша дівчина. Цей сніп прикрашали віночком, як символ наступного врожаю. Весільним є звичай: одягати віночок з барвінку, зроблений на дівич-вечорі молодій на голову. Після весілля свекруха знімає вельон в молодої разом з віночком, який молода зберігає все своє життя. Вважається, що зберігати віночок потрібно за образами (щоб шлюб був міцним).
Крім "вікових" віночків, що плелися відповідно до віку дитини, ще існували ритуальні, звичаєві, магічні тощо.
Вінок відданості
Його виплітають з волошок та любистку. Основою вінка є волошки, а поміж ними вплітають квітучий любисток.
Такого вінка дівчина дарувала коханому у час розлуки. Возив козак такий засушений віночок у шовковій хустині коло серця по далеких світах. Скільки б не носила його недоля по світу, він твердо знав, що його чекають, про нього пам’ятають, кохають, вірять, що він повернеться живий-здоровий і візьме свою кохану за дружину.
Дай Боже вам такої злагоди і відданості, як у Любистка і Волошки, — благословляли у життя матері своїх дітей
Колись давно, повідають люди старшого віку, жили в Україні два птахи: Любисток і Волошка. А що були вони дуже гарними від природи, то люди винищили їх до пня. Знайшли собі притулок у гущавнику гаю останні двоє з тих пташенят, і недоля здружила їх настільки, що всі ставили їх у приклад.
До кінця своїх днів вчили Любисток і Волошка всіх любити й оберігати одне одного, шанувати, бути щирими у розмовах. А як померли, то проросли двома пахучими квітками. Дорогі вони нам не тільки за красу. Ними миють волосся, купають немовлят, освіжають помешкання. Колись дівчата дарували вінки з любистку і волошок коханим у хвилю розлуки. І возив козак такий засушений віночок у шовковій хустці коло серця по далеких світах. Але скільки б не носила його недоля по світу, він твердо знав, що його чекають, про нього пам'ятають, його кохають.
Вінок кохання
Серед розмаїтості вінків особливе місце належить вінку кохання. Право виплітати його мали дівчата віком від 13 років і до заміжжя.
Основу такого вінка складають ромашки — символ юності, доброти і ніжності. Поміж ромашками вплітають цвіт яблуні і вишні. Над чолом — квітуче гроно калини. Поміж квітами вплітають вусики хмелю — символ гнучкості та розуму.
Вінок надії
Його виплітали дівчата, яким не пощастило у коханні, або для того, щоб освідчитися в ньому нерішучому парубкові. А в'язали вінок з волошок і польового маку. Волошка — символ простоти і ніжності, мак вселяє надію. Вважали, що любов прийде сама, коли такий вінок дівчина власноруч одягне на голову своєму обранцеві.
Вінок розлуки Дарувала його дівчина парубкові у такому випадку, коли в них не склалася доля. Наприклад, ходив хлопець до дівчини, а потім пішов до іншої. Покинута дівчина виплітала вінок з первоцвіту та вересу. Перша квітка – символ кохання, що минає, друга – самотності і безнадії, що наступає... Про значення такого вінка колись знали усі парубки.
В іншій ситуації, коли причиною розлуки ставала дівчина, вона дарувала парубкові вінок з вербових китиць, барвінку і айстр. Верба – символ правдивості, айстри – суму. Барвінок у поєднанні з айстрами означає німе благання: «Вибач, але я покохала іншого...»
Чернечий вінок
Поміж видами дівочих вінків є один, який рідко яка дівчина виплітає за свого життя.
Цей вінок виплітає дівчина, яка вирішила присвятити себе служінню Богу, тобто готується до чернечого постригу. Виплітає вона його з білих лілей.
Колись давно у черниці йшло чимало люду, бо сплюндрована Україна була багатою хіба що на дітей-сиріт. Коли яка з дівчат голосилася до черниць, то ввечері, перед її відходом, до хати збиралися дівчата. Кожна несла з собою білі лілії — символ чистоти. Дівчина-господиня у квітковому вінку і вишитому строю стрічала гостей. Відбувався обряд прощання Господньої нареченої з дівоцтвом. Останні світські пісні, останній танець. Тоді приходили старші жінки з родини і перевдягали дівчину у довгу темну сукню. Дівчата знімали віночок з дівчини і вкладали на голову вінок з білих лілій. На сході сонця дівчина у вінку з лілій у супроводі подруг прощалася з селом, низько кланяючись кожній хаті, кожному зустрічному і йшла до монастиря. Тут її зустрічали черниці. Ставши на коліна, дівчина складала обітницю служіння Господові, скидала вінок, цілувала його і передавала найкращій подрузі. Черниці натомість пов'язували дівчину наміткою послушниці.
Клечальний вінок
У віночку обов'язково мають бути копитник, троянда, чебрець і звіробій. А ще інколи до букету додають суниці, барвінок, волошки та інші квіти. Із освячених у віночку трав роблять чай, якщо хтось хворіє у родині. Також їх кладуть у купіль немовлятам. Збирати зілля треба в четвер перед цією неділею на свято Пресвятої Євхаристії. Обовязкова умова:збирати до сходу сонця, або з першими його промінчиками. Виплітається тільки з полину за тиждень до Зелених свят. Є оберегом дівчат від нечистої сили, особливо від русалок у час їх «Великодня», тобто від Зеленого четверга до неділі.
Полин береже людину від навроків, недобрих очей. Маленьким дівчаткам вплітають його в кіски. Жінки носили його за пазухою. Полин також клали на підвіконня та під порогом.
Полиновий вінок після Зелених Свят підвішують над дверима, де він висить до нових свят. Використовують, як ліки.
Плетіння вінка
Плетіння вінка – то ціла наука. Живуть у народі давні секрети: як і коли плести, як зберегти квіти у вінку, яке зілля з яким має сусідити та інше.
Категорично заборонялося вплітати до вінка листя і квіти « нечистого « зілля: листя папороті, осоту, вовчих ягід, дурману, гірчиці та ін. Перед виплітанням вінка квіти «очищали» у відварах полину, кропиви, лопуха для кращого зберігання. Проте повної науки про виплітання вінка не збереглося – втрачено назавжди.
Найпочесніше місце у вінку належало деревію, який в нашому народі вважається символом нескореності.
Особливе місце належить барвінкові, символу безсмертя людської душі. Ромашка у дівочому вінку – символ дівочої чистоти, цвіт вишні та яблуні – материнська любов, ружа мальва та півонія – віра, надія, любов.
Всього у повному українському вінку дванадцять квіток і кожна з них є своєрідним оберегом і лікарем.
|
