Мотивація навчально-виховної діяльності. 
   Сьогодні ми більше дізнаємося про і книгу, поговоримо про правила поводження з нею, визначимо кращих читачів школи, розіграємо лотарею. Спробуємо розв’язати проблему: чи така вже потрібна сьогодні книга, коли є телебачення? 
     Будемо працювати за планом. (Учні ознайомлюються з ним заздалегідь. За день до свята він вивішується на дошці оголошень). 
1. Усна народна творчість та видатні люди про книгу.
2. Історія появи книги.
3. З книг про книги.
4. Збереження книг.
5. Друкування книг — справа складна.
6. Що читати? Що читаємо ми?
7. Кіно та книга.
8. Книги дякують, книги плачуть.
9. Вікторина.
10. Розігрування лотереї.

   1. Великий учитель В О. Сухомлинський підкреслював: «Як музика не може прожити дня, щоб не взяти до рук музичного інструмента, не творити і не діставати від цього насолоди — так людина не може обійтися без книги. 
    І. Я. Франко про книгу сказав так: 
«Книги - морська глибина.
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли-виносить».
— Як розумієте ви ці слова? Про які перли йде мова? Чи завжди читання — труд?
— Які прислів'я, приказки, загадки, вислови видатних людей про книгу зібрали ви?
(Кілька учнів зачитують напам'ять, перед святом у скриньку мають можливість опустити вислови всі бажаючі)

   2. Здавна наші предки любили і шанували книгу. Так, щоб книга довше зберігалася, титульна сторінка її часто була зі шкіри або прикрашена коштовним камінням, перлинами. Перша літера, як правило, писалася великою червоною, прикрашалася квітами, зображенням голів дивовижних звірів (звідси й вислів «писать с красной строки»). 
   Звісно, що книга така могла коштувати стільки, скільки, наприклад, корова. 
І перш ніж стати книгою у сучасному вигляді, вона пройшла складний, довгий шлях.
Народилася книга давно. А її хрещенй батько — Іван Федоров. Перша друкована книга з'явилася у Москві у 1564 році [«Апостол»]. І понад 10 років працював Федоров над створенням друкарні, цілий рік_друкував свою першу книгугу.
     У Москві працювати Федоров не міг — книгодрукування було там припине, бо духовенство боялося росту свідомості людей через книги. Тому Федоров поїхав до Львова і заснував там свою друкарню. 
Перша друкована книга в Україні була завершена у 1574 році, називалася «Львівський апостол».
Тривалий час Федоров жив на Волині, однак знову повернувся до Львова, де і помер.
У Львові біпя ратуші височить пам'ятник І. Федорову ( демонструється фотознімок).
    З основами друку в Європі були знайомі ще в XIII столітті. Однак до XVI ст. найпоширенішими були літописи — своєрідні книги, «щоденники», де нотувалися щорічні події (літо —рік) 
   Писали їх літописці (найвідоміший — Нестор]_ на бересті — корі звичайної берези. Справа була нелегкою — літописець часто стояв на колінах і старанно виводив літери. Літописи зберігаються дуже довго — століття. 
У різних країнах використовували і різний матеріал для запису. Так, у Єгипті використовували папірус — рослину, що вживалася в їжу, і для виготовлення соку, і для пошиття взуття. Книга з папірусу - це довга стрічка, що накручувалася на палицю.
    Кращим матеріалом , ніж папірус, була вироблена шкіра телят і ягнят. Це був тонкий і міцний матеріал — пергамент. До нас дійшло написане на пергаменті «Остромирово євангеліє". 
Чим тільки не писали люди! І гострим каменем, і кісточками, і металом, і глиною, і кукурудзяними стеблами, і гусячими перами, а пізніше — різними ручками.
   3. Своєрідні книги — це і малюнки давніх предків на стінах печер. Так на стінах храму у Фівах вирізьблений найдавніший літопис. Стіни храму є своєрідною книгою, найбільшою у світі за своїми розмірами - кам’яні сторінки її досягають 40 метрів у ширину. 
   Найбільше видання у світі - це багатотомна збірка "Акти і публікації Британського парламенту 1800— 1900 років. Усі томи збірки важать разом 31 тону.Для того, щоб прочитати їх, потрібно понад 6 років. На оправу видання пішла шкіра 34 тисяч кіз. Так, як бачимо, шкіра тварин послужила людям і в кінці 19 століття. 
Музична пауза .
— Практично у всіх країнах світу, розвинена поліграфія, видаються великими чи малими тиражами книги. Це і книги-гіганти — атласи, словники, довідники, енциклопедії, і книги-малютки (демонструю).
   Найбільша у світі книга знаходиться у Державній бібліотеці в Німеччині (Берлін). За книгою рекордів Гіннеса" - це гігантський атлас вагою 120 кг. Виданий він у 1661 році_і має розмір 170 x110 см. 
Абсолютний рекорд по мікровиданнях належить також німецьким майстрам. Вони створили книжку форматом трохи більшим ніж 2 мм.
   Перлиною словянської поліграфії вважають байки Крилова, надруковані 130 років тому.Ця книга трохи більша за звичайну марку. 
— Як ви думаєте, яка книга практичніша?
   (Міні-видання дозволяють зекономити гори паперу. За думкою спеціалістів, кожен тираж звичайної книги — це декілька гектарів хорошого лісу) 
   4. А чи знаєте ви, де зберігаються_ книги? (Бібліотеки, книгосховища). 
    Найменша бібліотека в світі в індійському місті Амрістарі. В ній зберігається ... одна йнига. Найбільша в світі бібліотека — в Москві. В ній нараховується понад 36 млн. книг, написаних на 247 мовах народів світу. Персидський вченй візир Сахиб (жив у середині X століття) дуже любив книги. Він мав бібліотеку, що нараховувала 117 тисяч книг. Більшу частину життя візир проводив у сідлі, разом з собою в походи брав бібліотеку. На перевозці книг було зайнято 400 верблюдів. Цей караван був свого роду каталогом. Верблюди завжди йшли у певному порядку... потрібну Сахибу книгу знаходили швидко. 
   Одна з найбільших дитячих бібліотек сьогодення — бібліотека-музей імені А.П. Гайдара, що знаходиться недалеко від Канева. 
   5. Який шлях проходить книга, перш ніж потрапити до рук читача? Люди яких професій беруть участь у створенні книги? 
    Вченні, письменники працюють над змістом книги, у видавництвах редактори, художники готують їх до набору, в друкарнях на спеціальних машинах виготовляються сторінки майбутньої книги. Потім їх зшивають, переплітають, відправляють до магазинів та бібліотек. 
   6. Ми маємо можливість користуватися всіма тими духовними багатствами, що створили письменники та вчені — читати. А хороша книга — щирий друг, порадник, вона розвиває розум, формує_душу. 
   Однак, що читати? 
   У цілому в світі стільки публікацій, що людина має можливість прочитати лише одну мільйонну частину! Тому не кількість, а якість — ось що головне, коли йдеться про художню літературу. 
Треба вміти вибирати, і тут на допомогу приходять вчителі та бібліотекарі.
— Які книги найкращі? Ті, що видаються в світі найчастіше. Багато з них увійшли до шкільної програми курсу всесвітньої літератури.
    Цікаві дані (книга «Індекс перекладів», вид. ЮНЕСКО). За останні десятиріччя перше місце займають переклади У. Діснея. Так, за 1 рік його твори перекладалися на мови світу _ 284 рази. Популярна перекладна дитяча література з своїм лідером Жюль Берном — 205 разів. Далі — брати Грімм — 161 і Г.Х. Андерсен-149. 
   Часто перекладають і детективи: Агату Крісті — 262 рази, Конан Дойля — 205, Ж. Сіменона - 87. Говорячи про велику літературу, перші місця за перекладом посідають В. Шекспір — 123 рази, Л. Толстой — 98, Ч. Діккенс — 78, О. Бальзак, Е. Хемінгуей — 64 рази. 
   А що читаємо ми? (Огляд читацьких формулярів проводить бібліотекар). 
   Найактивніші читачі отримують призи «Кращому читачеві» — книги. 
Приз визначається і за кращий читацький щоденник.
    Усміхніться (гуморески, усмішки про школу, поведінку на уроках, відношення до навчання...). 
Чому запізнився?
Учитель до учня:
— Скажи-но, Миколко,
Чому це ти знов
Запізнився до школи?
— Самі ж ви казали, -
Промимрив Микола,
— Що вчитись не пізно ніколи...
Це вже друге запитання...

   Учитель сказав учням, що ставитиме запитання. Хто відповість на перше запитання, на друге запитання відповідати не буде. 
— Перше запитання: скільки волосин у пуделя?
Один учень підняв руку і сказав:
— Двадцять сім тисяч чотириста дев'яносто сім.
— Звідки ти це знаєш?
— Це вже друге запитання, на яке я відповідати не повинен.

   Кілька учнів зачитують підібрані за допомогою вчителя невеличкі уривки з улюблених книг, читають напам'ять улюблені вірші. Робимо порівняння прочитаних уривків з епізодами художніх фільмів, створених за творами Ж. Берна, Д. Дефо, М. Твена, В. Гюго, Р. Распе). 
   Висновок. Книга спонукає читача більше співпереживати, вона живіша, дає можливість образно уявити героїв, передбачити їх вчинки відповідно до характерів. Режисер не завжди вловлює настрій письменника — справжнього батька твору. 

    Музична пауза — музика з кінофільму за твором О. Дюма «Д'Артаньян і три мушкетери». 
8. У нашій бібліотеці — багато книг. Вони — «духовний заповіт одного покоління іншому» [Герцен]. Як і_люди, вони народжуються, живуть, старіють. Як і люди, часом потребують лікування. Учні школи [називаю] полікували, підклеїли книги у бібліотеці, перевірили стан зберігання підручників школярами, допомогли деяким учням_поновити їх вигляд.
(Бібліотекар дякує учням).
— На святі багато гостей. Та найпочесніші — книги. (Огляд новинок дитячої літератури; книги, удостоєні премій за останні 2—3 роки).
— До нас завітали і книги-пенсіонери, яким по 20—30 років, але вони в хорошому стані. Одна — зовсім старенька [з 1930 року]. А ще хворі книги, яким по 2—3 роки — вони потрапляли до рук діток, які понівечили їх. Про що могли б розповісти ці книги? (Розповідь учня від імені 1 -ї особи — книги, скарга).
Книжка скаржилась Мар'яні:
— Я у тебе не в пошані.
Звідкіля це на мені плями сині та масні?
Подивися, от сторінка:
намальована хатинка, під хатинкою — маля,
і написано: «Це я».
А за дві сторінки далі —
різні звірі небувалі:
сині, жовті та рябі,
І що не снилися тобі.
Люди кажуть: — Ой, чия ти?!
І Як тебе тепер читати?
Скільки ми читали книг,
а не бачили таких!
— Кожен з нас повинен шанувати книгу.
     (Про бережливість — і в Конституції України є стаття (ст. 16), а також сказано в учнівських правилах). 
Шануючи книгу, ми шануємо і працю тих людей, шо трудяться над її створенням. А ще продовжуємо життя лісу.
     А зараз — вікторина (з питаннями діти ознайомились заздалегідь). 
1. Які видавництва друкують книги (в тому числі підручники) для українських шкіл? («Перун», «Вежа»,«Освіта», Альфа», «Фенікс»...).
2. Як називався ваш перший підручник? Хто з вас його зберіг?
Коли був надрукований перший російський, український буквар? (1574 рік — буквар І. Федорова; рос. — 1634 р., автови Петро Бурцев і Роман Мстиславець. На титульній сторінці був зображений вчитель, що б'є палицею учня).
3. Як називався Всесоюзний огляд-конкурс по збереженню підручників? («Живи, книго!»).
5. Які правила поводження з книгою ви повині знати?
(Переможець вікторини отримує приз — книгу).
    Висновки. 
— Справжню книгу замінити не може ніщо, бо вона є суттєвою часткою людської душі.
Сучасники Пушкіна свідчили, що коли поет після дуелі прощався з усім найдорожчим, що було в його житті, стужений погляд його звернувся до полиць з улюбленими книгами.
«Прощайте, друзья!» — сказав він, і цими словами найглибше було висловлено те, чим для людини є книга.
«Книга, — писав Герцен, — це духовний заповіт одного покоління другому... Все життя людства послідовно осідало в книгах: племена, люди, держави зникали, а книга залишалась. Вона росла разом з людством, в ній кристалізувались усі учіння, потрясаючі уми, і усі страсті, потрясаючі серця; в ній записана та велична автобіографія, яка називається всесвітньою історією». А історію не знати не можна. Значить, не можна не знати справжньої ціни книги.
   10. Як підсумок — лотерея. 
Щасливі номери — у конверті