1. Хай ця пісня святково лунає.
Всі ми діти козацького краю.
Україна – священна держава,
Наша гордість і прадідів слава.

Кошовий: 1. Одержавши на раді згоду
Дітей козацького народу
У наше коло викликаю,
Їх перевірити жадаю!

2. Народитись українцем –
Це велика честь і слава,
Рідний край свій полюбити
Найважливіша з усіх справа.

3. В нім пливуть глибокі ріки,
І шумлять степи безкраї,
Стрункі гори пнуться в хмари,
Синьооке море грає.

4. Буйне збіжжя колосисте
На врожайних росте ріллях
Є у надрах сіль і нафта,
Віск, залізо і вугілля.
5.
6. Але, щоб цю землю свою
Міцно й щиро покохати,
Треба все її минуле
Добре вивчити, пізнати.

7. Треба знати те, як предки
На землі цій колись жили,
Як її грудьми своїми
Заступали - боронили

8. Хай не буде ні одної
Української дитини
Щоб не вміла б розказати
Про минуле України.

8.Гей, козаки-козаченьки
Славно вміли жити,
Від заклятих воріженьків
Землю боронити

9.Скрізь гриміла наша слава,
Що живе й нині
Стала слава козацькая
Славою Вкраїни.

10. Нині – вільна й незалежна
Україна – ненька
Її ревно захищають
Нові козаченьки.

Кошовий: Що говорить вам козак,
Це крилате, горде слово?
Чом завжди буває так,
Що світлішає від нього.

11. Козак – герой народу України
Козакувати справа не проста
Коли державу відбудуєм незалежну
Красою слава запала. Золота.

12. Козаки – це вільні люди!
Козаки – безстрашні люди!
Козаки – борці за волю,
За народу щасну долю.

Кошовий: Козацькому, ви, бачились, раді?
Скажіть, чи готові ви жити по правді?

13. Готові. І жити чесно будем
І правил ми козацьких не забудем.

Козак – чесна, смілива людина,
Найдорожча йому – Батьківщина.

Козак – слабкому захисник
Цінити побратимство звик!

Козак усім народам друг,
І лицарський у нього дух.

Козак вкраїнську любить мову
Він завжди здержить своє слово!

Всі: Щоб козацькому роду не було переводу,
Присягаєм на вірність Вітчизні й народу!

Кошовий: Ну ж бо, виведіть у коло
Козаченьків молодих,
Нехай орлята наші
Перед нами пляшуть!

(Виходять козаченьки молоді, а серед них, дівчата, перевдягнені в козаків)

Дівчинка: І нас візьміть до козацького гурту!

Козак: О, а хто ви такі?

Дівчатка: Ми роду козацького діти!

Козак: Чий ти є?

Дівчинка: Та Карпів я син!

Козак: Ото, кажуть, хороші люди із діда – із прадіда.
Що ж добре. Прийшов ти до нас охотою чи неволею?

Д.: Свою на плечах голову маю, сам собі й долю вибираю.

К.: Заповідь "не вбий" переступав?
Д.: Такого гріха не мав.

К.: А якщо прийдеться, переступиш?

Д.: Як на ворога піду, то й свою голову понесу.

Кур.: Присягаєш служити мені вірою й правдою? Не пошкодуєш життя свого за отамана й товаришів?

Д.: Присягаю вірою і правдою служити товариству, і коли треба буде, віддам життя за батька свого і брата свого.

Кур.: Молись на всі чотири сторони.

Д.: Щука – риба в морі, перець в коморі, пістоль за плечима, я – терплячий мужчина!

Кур.: Отож, починаємо наші змагання.

(Козаки шикуються, роблять вправи – перескакують один через одного, і в дівчини спадає шапка).

Кур.: Та це ж дівчата? Ми ж дівчат на січ не берем!

Д.: Ми спритні і веселі;
Завзяті й молоді;
В нагоді ми вам станемо
Прийміть до гурту всіх.

Кур.: Та йдіть дівчата до нас! Славні ви козачки.

Добре ви всі змагались
І нарешті довели,
Що ви юні козачата,
Всі – герої молодці!

Ми козачки славні,
Ми козачки вправні,
Силу, швидкість, вправність, вроду –
Все віддам я для народу.

Хоч малі у нас ще плечі
Та землю рідну затулимо собою
І не зважаючи на ваші речі
Завжди готові ми до бою.
Не дивіться, що ми невеличкі
Ми ж ваші меншії сестрички
Ви візьміть у похід нас з собою
Завжди ми готові до бою!

Ми є діти українські
Хлопці та дівчата
Рідний край наш – Україна
Красна і багата.

Щоб цвіла Україна моя,
Ми даємо обіцянку нині
Вчитись так, щоб набуті знання
Пригодились моїй Батьківщині.

Як завтра день угледять люди,
Як зійде сонце золоте
Так Україна жити буде,
Так наша доля процвіте!

Присягаєм край наш рідний
Над усе любити,
Народ рідний шанувати
І для нього жити.