ВЕДУЧА: Уранці трави сивіють від роси. Напевно багато хто із вас раненько босоніж ступав на травичку. Роса приємно холодить, і такі гарні почуття охоплюють вас, бо перший промінь сонця, ця маленька краплинка роси, зелена трава, квіти, дерева, річки - це є краса. Краса нашої планети, краса нашої землі.
Дорогі діти, як ви думаєте, де найкраще місце на землі?
ЧИТЕЦЬ 1: Де зелені хмари яворів
Заступили неба синій став На стежині сонце я зустрів, Привітав його і запитав: Всі народи бачиш ти з висот, Всі долини і гірські шпилі, Де ж найбільший на землі народ? Де найкраще місце на землі? Сонце усміхнулося здаля: Правда, все я бачу з висоти, Всі народи рівні. А земля Там найкраща, де родився ти. Виростай, дитино, й пам'ятай Батьківщина - то найкращий край.
ВЕДУЧА: Юні друзі, чи любите ви природу? Напевно, всім вам подобається бувати в лісі чи на полі, біля річки, чи в саду. І стільки всього цікавого можна побачити і почути, про багато чого дізнатися. Україна здавна славилася своїми природними багатствами: лісами, горами, річками, морями, степами. З великою турботою люди ставляться до землі, яку називають годувальницею. Всі багатства нашого краю - для людей, в тому числі і для вас.
Милуйте, користуйтеся і бережіть природу. Бо берегти природу - значить берегти Батьківщину.
ЧИТЕЦЬ II: Послухай, як трава росте, напоєна дощами. і як до тебе рідний степ шепоче колосками. Послухай, як струмок дзвенить, Як гомонить ліщина -З тобою всюди, кожну мить говорить Батьківщина.
Послухай, як співає сад, в гіллі пташок гойдає, Той сад тобі і сонцю рад, коли отак співає. Послухай, як вода шумить -Дніпро до моря лине -З тобою всюди, кожну мить говорить Батьківщина.
ВЕДУЧА: Земля - не просто наш дім, це середовище, в якому
ми живемо. Ось уже понад сто років існує наука, що вивчає всі взаємозв'язки у природі. Називається вона - екологія. Вчені-екологи вивчають як живуть і чи взагалі зможуть вижити живі істоти у забрудненому середовищі і що треба робити, щоб припинити подальше забруднення природи. Цією проблемою стурбовані не тільки дорослі, а й діти.
ЧИТЕЦЬ III: Тату, чи знаєш, чого мені треба? Чистого дощику з ясного неба. Треба і чути, і бачити літом, Як заливається жайвір над житом. Треба, щоб в лісі для лиса і лося Місця живого щоб трохи знайшлося, Треба ще рибок малих і великих В чистих, пречистих озерах і ріках. Треба, щоб я по морському купанні Не одмивавсь од мазуту у ванні. Треба сніданків, і треба обідів, Тільки, будь-ласка, без жодних нуклідів, Треба, виходить, не так і багато Люди, чи важко про це все подбати?
ВЕДУЧА: Зелен світ, зелен розмай - так ласково наш народ називав чарівний дивосвіт рідної природи. Світ, в якому ліс, як рідний дім, де кожен корінчик, стеблинка, дерево, звірина чи пташина слугували людям: ліс годував, лікував, давав наснагу, прохолоджував влітку, зігрівав взимку.
Ліси - це не тільки легені нашої планети. Вони охоронці вод і грунтів. Ліси дають людині безцінну деревину, гриби, ягоди; звірам і птахам - житло і харчі. Та з плином часу ліс здавав свої позиції. Власники лісів знищували зелені багатства нашого краю. Є таке прислів'я: "Ліс зрубаєш - горя зазнаєш".
А щоб ліси не зникли з нашої планети треба насаджувати нові дерева. І ця робота по силам навіть вам, любі діти. Звернемось ще раз до народного прислів'я, де говориться: "Є ліс - бережи, мало лісу - посади".
ЧИТЕЦЬ І: Спасибі людям, що зростили ліс:
за всі дуби, ялинки в пишнім зіллі, І за красу отих зелених кіс, В яких стоять стрункі берізки білі. Коли б не ліс, не знали б ми про те, Що є фіалка й пролісок на світі, Як у маю конвалія цвіте -Найкраща, найніжніша серед квітів. Поглянь на поле - красень урожай, І ліс, немов стіна понад рікою. В зелене клечення убравсь наш край. Радіє серце від краси й спокою.
ВЕДУЧА: Зміни навколишнього середовища через господарювання людини зменшують кількість тварин, птахів. По-перше, на них полюють, по- друге - вирубування
лісів, осушування боліт, наступ людини на природу позбавляє багатьох тварин звичного для них середовища.
У наших лісах стало менше оленів, зубрів, ведведів, зникають птахи, менше стає рослин.
Діти, хто може назвати зникаючі види тварин, птахів, рослин?
ДІВЧИНА: Усі ви знаєте ніжні і запашні квіти конвалії. У наших лісах з кожним роком їх все менше.Такими ж рідкісними стали перші вісники весни - проліски. Масове цвітіння пролісків - захоплююче видовище. Здається, земля у весняному лісі прикрита білою скатертиною, зітканою зі сніжно-білих квіточок. Ці чарівні, прекрасні квіти повідомляють, що надходить радісна пора пробудження природи від зимового сну. Підсніжники використовуються як лікарські рослини. Ці квіти занесені до "Червоної книги України".
ХЛОПЕЦЬ: А ви знаєте чорного лелеку? Пір'я у нього чорне із
зеленкуватим або мідно-червоним відтінком. Низ - білий, дзьоб і
ноги - яскраво червоні. Лелеки висиджують 3-5 пташенят, яких годують два місяці. На відміну від білого лелеки, чорний - живе в лісах, подалі від людей, а своє гніздо будує на старому дереві поблизу річки. Живиться рибою, жабами, рослинами, слимаками. Ці птахи потребують охорони, бо як кажуть у народі: "Де лелека водиться, там щастя народиться". А ці красиві птахи зникають.
ДІВЧИНА: Я розповім про могутнього зубра. Це тварина триметрової довжини, на коротких ногах та вагою до однієї тонни. Велика важка голова, яку він пригинає до землі, увінчана короткими, але гострими рогами. З голови, шиї та передньої частини тіла звисає густа, довга грива, хвіст - з китицею на кінці.
У доісторичні часи зубри жили майже по всій території Європи, їхні стада бродили негустими, листяними лісами, поїдаючи трав'янисті рослини, гілки, кору дерев, кущіз. Зараз у заповідниках світу налічується більше тисячі зубрів. Вони легко бігають, мають чудовий нюх. Відчуваючи небезпеку, шикуються у шеренгу і вдивляються у той бік, звідки йтимуть підозрілі запахи. Тривалість життя зубрів 22-27 років. Вони занесені до "Червоної книги України".
ВЕДУЧА: Для збереження рідкісних видів рослин і тварин створено "Червону книгу". Чому ця книга називається "Червоною?". Мабуть тому, що червоний колір - це сигнал- тривоги,небезпеки, яка загрожує деяким видам тварин і рослин.
ЧИТЕЦЬ II: В Червону книгу ми занесли Світ неповторний і чудесний,Що поступово вимирає, Давно рятунку в нас благає. Невже ми більше не побачим,Як сон-трава росою плаче,
Троянда степу, квітка мрій. Жар-цвітом землю не зігрій Невже в майбутньому на світі Не будуть квітнуть давні квіти -Конвалії й фіалки ніжні І вісник березня - підсніжник. Ми всі - господарі природи Тож збережемо її вроду!
ВЕДУЧА: Під охороною держави перебувають також великі ділянки лісів, полів, лугів, степів, на яких забороняється будь-яка діяльність людини. Тут не можна вирубувати дерева, орати землю, осушувати водойми, збирати гриби, ягоди, рвати трави і квіти. Як називаються такі куточки незайманої природи? Це - заповідники і заказники. Найдавніший заповідник України - Асканія Нова, найгарніший -Карпатський.
ЧИТЕЦЬ III:
Степ! А де йому кінець?
Він кінця не має.
У степу, як острівець,
Зелен-гай зростає.
Це перлина степова
Славою багата,
Звуть Асканія-Нова
Край оцей, малята.
Із усіх кінців землі,
З кожної країни
І великі, і малі
Тут живуть тварини.
Не за ґратами вони,
А на вольній волі
Ходять смирно табуни
В степовім просторі.
В парку вдень і уночі
Голоси пташині:
Там фазани, павичі,
Сім'ї лебедині.
Тож Асканія-Нова -
Чарівна, мов казка,
Хто у ній ще не бував -
Приїздіть, будь ласка.
ВЕДУЧА: Крім заповідників, щоб показати людям рідкісних тварин і птахів створюються зоопарки. Як ви думаєте діти, де краще живеться тваринам: в заповіднику чи в зоопарку? (відповіді дітей).
ВЕДУЧА: Охорони і правильного використання потребують і водні багатства України. Дніпро - третя за довжиною річка Європи. Близько 300 великих та 22 тис. маленьких річок протікає по території нашої країни. Про значення річок для всього живого складались казки, легенди, прислів'я, приказки, загадки. Тема охорони води розкрилась у фольклорі. Давайте послухаємо казку.
ЧИТЕЦЬ І: На великій скелі жив старий беркут з двома синами. Одного дня він сказав своїм синам, що пора їм жити кожному окремо. Молодий беркут знав куди полетить. Неподалік він бачив стрімку скелю. На ній є хороші місця для гнізда, захищені від вітру і відкриті сонцю. Поряд грав всіма барвами квітів степ, широкою голубою стрічкою протікала річка, а далі - шумів тінистий, гомінливий ліс. Ось нарешті знайома скеля. Орел впізнав і не впізнавав це місце. Кудись поділась річка, а на місці степу - полин та ріденька трава. А ліс стоїть похмурий, тихий і лише іноді пискне пташка, завохкає дикий кабан.
ЧИТЕЦЬ II: Довго сидів беркут на скелі, серце його огорнув сум. Полетів він до лісу і зустрів там ведмедя. Ведмідь уважно подивився на птаха і промовив:
- Хочеш тут оселитися, орле? Але не буде тобі тут ситого життя.
- Та я вже і сам бачу, - сказав беркут. - Але я знав це місце не таким. Що ж трапилось?
- Наш степ став сухим, - відповів ведмідь. - Минулого року в верхів'ях нашої річки з'явилися люди з великими машинами. Звідти і чути було вибухи. Вони залишили там ями і забрали воду. Не стало нашої річки, степ гине, скрого загине ліс.
- Полечу, подивлюсь, що там зробили люди. Та вже потім буду шукати інше місце для гнізда, - подумав беркут.
ЧИТЕЦЬ III: А ввечері у лісі відбулась велика рада. Зійшлись всі звірі, злетілись птахи, прибігли мурашки, приповзли змії. І ніхто нікого не боявся - всі були рівні перед бідою.
- Є вода, - сказав ведмідь, - тільки замулено джерело, треба
розібрати той завал і визволити воду. І тоді, знову ми будемо мати
свої водопої, знову буде жити наша річка, оживе ліс і степ.
Працювали всі, аж поки не відтяти останнього каменя. 1 стрімко полилася річка. А молодий беркут літав до лісу і носив у дзьобі невеличкі гілочки. Він будував гніздо.
ВЕДУЧА І: От ви і дізнались, діти, що навіть маленька річка дійсно потрібна, щоб підтримувати життя всього живого навкруги. Недарамно кажуть у народі: "Де кінчається вода - там кінчається життя".
ЧИТЕЦЬ І: Біг струмочок невеличкий, Запитав струмочка я:
- Звідки друже?
- Від кринички,
то матусенька моя. А куди біжиш?
- До річки.
- Я кажу йому:
- - Не треба!
Там обійдуться без тебе. А струмочок засміявся: - Я цього не сподівався, Що не знаєш ти простого, Оійдуться без одного, Але всі струмки й потічки -Це вже сила - ми вже річка!
ВЕДУЧА: Водойоми на території нашої країни надзвичайно забруднені. Багато підприємств скидає у річки свої відходи, майже половина мінеральних добрив змивається з полів у ріки. Люди повинні піклуватись про чистоту водойм, будувати очисні споруди, по можливості прочищати річки, обсажувати вербами водойми, бо верба
має властивість очищати воду від домішок. "Де росте верба - там чиста вода".
Діти, не кидайте в річку склянки, каміння, не залишайте на березі сміття і слідкуйте, щоб інші це не робили.
ЧИТЕЦЬ //: Де б від спеки заховатись? Може підемо купатись? Що це з річкою? Вона непривітна і сумна. Ти ж була колись глибока, Швидкоплинна, світлоока. Чом же стала каламутна? Чом хлюпочуть хвилі сумно?
ДІВЧИНКА-РіЧКА: Як мені не сумувати? Всі отрутохімікати Постікали в мою воду, Зіпсували чисту вроду. Вже течу між болотами, Заросла очеретами. Зникла риба, навіть раки, Поховались небораки.
ЧИТЕЦЬ III: Ось ти річко синьоока,
Ти ж була колись глибока.
І сумуєм ми з тобою
Під плакучою вербою.
ВЕДУЧА: Всім вам зрозуміло, що потрібно берегти природу. Навіть найменша причетність кожного з вас до цієї справи буде вагомою підтримкою життя на планеті і сьогодні, і в майбутньому. І якщо кожен з вас біля школи чи своєї домівки посадить дерево, а на клубмі - квіти, то згодом наша держава Україна перетвориться у квітучий сад. Намагайтесь не кривдити "братів наших менших", допомагати, якщо якась пташка чи тварина опиниться в біді, і взимку звірам і птахам треба допомагати: зайчику покладіть під кущик кілька морквинок і листочок капусти, птахам насипте зерен у годівничку. Не забруднюйте ріки, озера, парки, вулиці, ліси. Не ламайте кущі, гілки на деревах,. не рвіть квіти, особливо ті, які занесені до "Червоної книги", не залишайте в місцях відпочинку сміття.Ось що писала дівчинка до журналу "Юний натураліст".
ДІВЧИНКА: Одного літнього для я пішла у ліс за грибами. І раптом в купі іржавого дроту я побачила дивовижної краси пташку. Вона, знесилена, ніяк не могла звідти вибратись. Я визволила пташку, а потім подивилась навкруги. Всюди валялося бите скло, якісь мішки, шматки паперу. Що ж ми, люди, робимо з лісом, якому повинні поклонятись. Я і поклялась цьому лісу, самій собі, що як тільки можу буду виправляти людську байдужість.
Тепер кожного дня ходжу до лісу і прибираю сміття. У мене -багато помічників. Утворилась ціла група. В лісі ми викопуємо ямки і всі відходи складаємо туди, а потім закопуємо їх. Я хочу звернутись до всіх людей з проханням: не будьте байдужими до краси, намагайтесь зберегти хоч ту природу, яка збереглася, бо ми перед нею у великому боргу.
ЧИТЕЦЬ І: Йтиму садом,
Полем, а чи лугом,
Буду я
Природі вірним другом.
Не столочу навіть і трави,
Я скажу їй:
- Зеленій, живи!
Коли лісом буду я іти,
Теж посію зерна доброти.
Побажаю дереву і пташці,
щоб вони
жили у мирі й щасті.
ВЕДУЧА: Природу можна захищати по-різному, наприклад так
ХЛОПЧИК: Бродить у ліску коза і дерева обгриза,
Об'їда кору вона,
Та й ще мекає,
Сма- а- ччна-а
Я кричу: хлоп'ята!
Провчимо рогату,
Захистімо рідний ліс
Від таких шкідливих кіз
Щоб прогнати ту козу
Почали ламать лозу.
Ми природу захищали
Так, що аж гілки тріщали!
Та чомусь мій дід Панас
Лаяв не козу, а нас.
ВЕДУЧА: Серед вас, напевно, немає таких захисників. Хто з вас захоче більше дізнатись про дивовижний світ природи, може почитати книжки, представлені на книжковій виставці: "Природа чекає захисту". Будьте спостережливі і природа сама вам розповість про свої таємниці.
ЧИТЕЦЬ II: Вмійте природу любити,
Вам у походи ходити
І мандрувать, любі діти,
Вмійте ж природу любити.
Кожній стеблинці радіти
В полі, у лісі, над яром -
Квіти, дерева і трави,
Цвіту не вирви задаром,
Гілки не рви для забави.
Оберігайте ж повсюди
Шлях і стежиночку в гаї,
Все те окрасою буде
Нашого рідного краю!
|
