Мета. Виховувати любов і бережливе ставлення до квітів і природи взагалі. Обладнання. Виставка штучних квітів, вишивки, макраме, малюнки квітів. Плакат. Свято квітів! Свято! Свято! Всі на свято! Всі до нас! Ведуча. Наш табір має традицію щоліта проводити виставку квітів. Квіти ростуть повсюди. І якщо вони достойні віршів, пісень, легенд і переказів, то і не менш достойні, щоб на їх честь організовувати свято. (Звучить музика П. Чайковського «Вальс квітів». Кружляють у танці учасники свята в карнавальних костюмах квітів, а потім виконують пісню «Лине музика літа», муз. і сл. О. Лобової). Ведуча. Квіти — вічні супутники нашого життя. Вони, як музика, створюють піднесений настрій, надихають на творчість. Жодну з рослин так щедро не оспівували поети різних народів, як троянду. З цією рослиною пов'язані різні високі людські почуття. Це і краса, і радість, і любов, і гордість, і мудрість, і слава. Вважалось, що червона троянда — символ земного миру, материнства і смерті, захоплення і пристрасті. Біла — духовність, чистота, дівоча невинність. А вінок з троянд — це небесна радість, нагорода за доброчинність. (Виходить дівчина Троянда). Троянда. Греки мене вважали даром богів. За словами Анакреона я утворилася із білосніжної піни, що покривала тіло Афродіти, коли богиня краси і кохання вийшла після купання з моря. Побачивши цю квітку, боги її оббризкали нектаром. І цю білу троянду принесли в храм Афродіти. Але, коли Афродіту вразила жахлива звістка про те, що її коханий Адоніс був смертельно ранений вепром, вона, забувши про все, біжить до гаю Піфона, де лежить її милий. Афродіта біжить, не звертаючи уваги на гострі колючки троянди, які ранять її ноги. Кілька крапель крові Афродіти впали на пелюстки білої троянди, і вона стала яскраво-червоною. (Звучить пісня Є. Крилатого на слова Л. Дербєньова «Песня о волшебной розе» ). Ведуча. Квітка я ніжна, низенька, дрібна. Як запахну — приходить весна, Фіолетовий цвіт мій з п'яти пелюсток, Квітну я довго в лісі серед інших квіток. — То як називається ця квітка? Відповідь. Фіалка. Ведуча. Вірно. Фіалка була символом скромності. Дуже любила ці квіти відома актриса Сара Бернар, Жозефіна Наполеона Бонапарта та німець- кий поет Гете, який, прогулюючись, розсівав насіння фіалок навколо Веймару і згодом всі околиці були покриті чудовим килимом фіолетових фіалок. (Дівчатка виконують танок, в руках у кожної квітка). Ведуча. Не можна дивитись без хвилювань на стрункого і граціозного нарциса. Промениста ніжно-біла квітка завжди трохи нахилена набік, а якщо вони ростуть біля водоймищ, то таке враження, що нарцис любується своїм відображенням. Нарцис. В один із спекотних днів мене мучила спрага, і я нахилився до води. В прозорій воді струмка я побачив своє відображення, й так був зачарований, що закохався в себе. (Звучить пісня Г. Татарченка, сл. В. Крищенка «Білі нарциси» ). Ведуча. Діти, яка квітка зацвітає першою? Відповідь. Підсніжник. Ведуча. Так. Це найперша весняна квітка. Підсніжник — ранній посланець весни. Про нього є така легенда. Підсніжник. Колись, як перші люди були вигнані з раю, падав сніг, і Єва дуже замерзла. Щоб її зігріти і звеселити надію, декілька сніжинок перетворились на ніжні квіти підсніжника, що й став провісником тепла, символом надії і сподівань на краще. Ведуча. Символом добра і ніжності є ромашка. Це дуже красива квітка у віночку. Ромашки схожі за формою на парасольки і за легендою вони з давніх давен були парасольками для степових гномиків. Якщо починається дощ, то гномики ховаються під парасольку ромашки і залишаються сухими. (Під звуки пісні «Ромашки спрятались» дівчата в ромашкових віночках виконують танок). Ведуча. Символом краси і вроди, мрій про щастя, про вірну і взаємну любов є квітка волошки. У мене на городі зацвіли волошки, Зацвіли волошки, зацвіли волошки, — Тим я тебе полюбила, що чорнявий трошки, Що чорнявий трошки. Російська назва цієї квітки «василек» походить від імені молодого хлопця. Його зачарувала і загубила русалка. Затягнений нею в поле, він перетворився на синю квітку, що нагадує своєю красою глибоку воду. З того часу цвітуть волошки в житі, їх зривають польові русалки і плетуть вінки, які одягають на голову. Тому у віночку ця квітка є символом людської відданості, уміння бути корисним. А всього в українському віночку — 12 квіточок, і кожна — лікар, оберіг. Ведуча. У Наталі Забіли є гарний вірш. Недавно ще гуляла метелиця, Іще лежить в низинах сніг. А вже барвінку листя стелиться, Зеленим килимом до ніг. Воно під снігом і під кригою Всю зиму зелень берегло. І перше стрінуло з відлигою Весняне сонце і тепло. Існувало повір'я, що ця рослина оберігає від чаклунів. Ось він, Барвінок. (З'являється хлопчик у костюмі барвінка і виконує пісню «Стелися барвінку» ). Ведуча. Ця квітка була улюбленою квіткою Жан-Жака Руссо. Він її безмірно любив. Вона не має запаху, але квітне й тоді, коли фіалка давно вже стає мертвою. (Звучить мелодія «За світ встали козаченьки» ). Ведуча. Лілією долин називають конвалію в Греції, а в Україні — Марусині сльози. Конвалія. Лілією долин мене називають в Англії, Данії, Франції, Італії, Іспанії. Травневим дзвоником називають у Німеччині, а росіяни — «ландьішем». Я була улюбленою квіткою Софії Ковалевської, Лесі Українки, Чайковського, Менделєєва, Брюсова. Ведуча. Символом краси була не лише квітка маку, а і його плід. У серпні він дозріває. Тоді в Україні відмічають свято Маковея. В цей день випікають пироги і коржі з маком і медом, освячують мак в церкві, й потім освячені маківки стають оберегом родинного спокою. Про мак складено чимало пісень, легенд, хороводів, прислів'їв. На весіллях в Україні дівчата прикрашають голови вінками з маку, а хлопці мак прикріпляють до петлиць. Мак — одна з улюблених в народі рослин — сим¬вол молодості, краси, дівочої вроди. (Усі учасники з різними квітами в руках виходять на сцену і виконують пісню «Музика землі». Муз. і сл. А, Житкевича). Учасниця свята. Люби природуне як символ душі своєї. Люби природуне для себе, Люби для неї. Квіти — це історія народу. Квіти — це наша природа. Квіти — це ми. Ведуча. Квіти прикрашають наше життя, дарують людям радість, приносять спокій і відпочинок. І не зривайте цю красу, бо вона — душа землі. Дякуємо за увагу. До зустрічі. Ємченко Л. // Позакласний час.- 2006. - №9-10
|