Ведуча. З давніх – давен восени, коли землю вкриває жовте листя, коли зібрано врожай, а комори та стодоли заповнені збіжжям, наш народ відзначає Свято працівників сільського господарства. І не дивно, адже саме на українській землі тисячі років тому нашими предками було створено найдавнішу хліборобську культуру. І з тієї пори за Україною навіки закріпилася слава світової житниці. Добрий врожай у просторах безмежний Праці віддячують щедрі поля… Горда країна моя незалежна Вільна свята українська земля! Роздолля, як світ, неозоре Живі, у щедротах поля. Зелені долини і гори. Свята українська земля. У балці червона калина, Над річкою квітів розмай Країно, моя Україно. Казковий улюблений край. За хатою десь, на обійсті, В обіймах розлогих кущів Сховавсь соловейко у листі Дзвіночками сиплеться сміх. У травах луги, полонини, На небі зірок водограй. Країна моя Україно, Казковий улюблений край. Пісня Ведуча. Наш край завжди славився своїми чорноземами і людьми, які плекають на рідній землі найсвятіший із всіх скарбів – хліб. У нас на Україні ведеться так, що хліб у хаті – то багатство, сіль – то гостинність і щирість. Нашу Вітчизну називають хлібним краєм, бо люди, що жили тут, - українці, були великими працелюбами, вміли гарно обробляти землю і ростити на ній хороші врожаї. Чи знаєш ти, чим пахне хліб, Коли весною кілька діб Гуркоче трактор за рікою? Хліб пахне працею людською. Чи знаєш ти, чим пахне хліб, Коли жнивують у степах Твої батьки в гарячу пору? Він пахне щастям хлібозбору. Чим пахне хліб, чи знаєш ти, Як поведуть твої брати Зерном наповнені машини? Хліб пахне соками земними. Чи знаєш ти, чим хліб земний Пахтить га вашому столі Весною, влітку і зимою? Хліб пахне радістю людською. Пісня Ведуча. Осінь – найдорожча серцю хлібна пора. Отож на нашому святі славитимо тих, хто любить землю, вирощує хліб, садить сади, плекає землю квітами. Кланяємося вам, низенько! Хвала рукам вашим роботящим. Чула я від весни і літа, що ви добре працювали, рано вставали, сонце в полі зустрічали піснею, і піснею проводжали. Пахнуть свіжістю поля, Лискотить маска рілля, Угрузає в землю ніж, Горне борозну леміш. Сіємо, сіємо зернята, Щоб земля була багата. З наших рук приймала ласку На життєву щиру казку. Пшениці шумлять довкола – Колос колосу співа, На просторім нашім полі Почалися вже жнива. Дзвенить колоссям нива золота Сповняє лан ранкова світла повінь. І літній день, краси й наснаги повен, В вінок пшеничний пісню запліта. Та пісня ллється, радісна й проста, Де простяглись хлібів дозрілі гони, Де грімотять комбайнові загони Збираючи пшениці і жита. Пісня Ведуча.Одвічно так велося: життя хлібороба, його достаток і добробут залежали від врожаю. Щедрилась нива - в родині злагода і достаток, дзвеніла пісня, а випадав голодний рік – сім’ю обсідали злидні й хвороби. Через те й говорять: як вродить жито, то будемо жити. Важкою є праця хлібороба. Це і недоспані ночі, напружені дні, висушене сонцем обличчя і мокра від поту сорочка. І сьогодні ми вклоняємося мужнім людям з золотими руками. Честь й слава хліборобам, Що живуть в моїм селі! Хлібороби хліб нам роблять Знайте ви про це усі. На руках у них буває Пил, земля та не дарма Кожен скаже, кожен знає: Кращих рук, як ці нема! А їсте ви паляниці, Калачі смачні їсте, - Не забудьте, уклонитись Хліборобові за це! Пісня Ведуча. Без перебільшення – це всенародне свято, оскільки від повсякденної хліборобської праці залежить здоров’я нації, добробут нинішнього та майбутніх поколінь. Вклонімося рідній землі і людям, для яких нелегка селянська праця була і залишається сенсом життя. З хлібом у нас зустрічають гостей Хліб на весіллі цвіте в короваї І кращих на світі немає вістей Ніж хліб урожаю у рідному краї. Як щастя, як сонце, що пестить наш край У нинішній рік сьогодення Прийміть же наш запашний коровай Що визрів у праці й натхненні. Пісня Щоб вам добре жнивувалось Завжди у полі все ладналось Добре сіялось, оралось І звичайно – танцювалось Танець "Як у нас на Україні" Ведуча. Ось і закінчилось наше свято. Ми не кожного дня співаємо пісні про хліб, розповідаємо вірші про працю хлібороба. Тож давайте поважати працю інших і шанувати хліб тихою любов’ю. Як це? Це значить, що ми ніколи не викинемо шматок хліба, не залишимо його на підвіконні, а побачивши таке, піднімемо хліб із землі, а хліборобу вклонемося за його працю. Спасибі, вам усім, у кого руки роботящі, Живіть же вічно в хліборобськім щасті Щоб хліб, як сонце сяяв на столі У кожній хаті, домі, колективі. Уклін земний працівникам землі Вам сіячі, плугатарі – спасибі!
|