Перші відлунюють кроки,
Тут познайомились ми.
Мріє, ти в небо високе
Нас поманила крильми.

У класі гомін розмови,
У вікнах – сонце й блакить.
Тут стільки дружби і любові,
Що серце з радості щемить.

Роки, ніби птахи летіли,
Буяло і квітло життя.
Це ж Ви, вчителі, нам відкрили
Дорогу в ясне майбуття.

Великі зусилля й турботи
Ви всі докладали, щоб ми
Завжди у навчанні, в роботі
Щоднини зростали людьми.

З.д. Шановні друзі, дорогі батьки, гості, вчителі. Сьогодні в нас радісне і сумне свято Останнього дзвінка. В останнє продзвенить він для наших одинадцятикласників і покличе їх у незвідану дорогу майбутнього. Запрошуємо вас, дорогі наші випускники на святкову лінійку.

В. Ось зайдуть на лінійку в останнє
Наші учні – старший клас…
Хай здійсняться всі ваші бажання.
Ми ласкаво запрошуємо вас.

В. Злинь же, музико, в небо гучніше
В добру пору лунай, в добрий час,
Вище голову, йдіть веселіше,
Бо усі вже чекають на вас.
/ Під мелодію ___________________________________________________
на лінійку виходять випускники)

В.Ми - діти вкраїнського поля,
З блакиті його висоти,
Тому-то нам випала доля
Не гнутись – до сонця рости.

Тож будемо вищими, вищими!
Нехай нам загубиться лік,
Якщо ми себе не знищимо,
Ніхто нас не знищить повік.

Пройдуть негаразди, повірте нам, люди!
Зійде України зоря!
Живи і надійся, щасливою буде,
Твоя Україна й моя!

Бо все, що мріялось віками,
Сповнилось, настало!
„Ще не вмерла Україна” –
Гордо прозвучало.

З.д.: Шановні діти, батьки, гості! Свято Останнього дзвінка оголошується відкритим!
(Лунає Гімн України.)
З.д.: Сьогодні до нас на свято завітали гості:
__________________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________
Слово надається директору школи Ганні Михайлівні Буханевич.
__________________________________________________________
__________________________________________________________
__________________________________________________________
З.д.: Слово надається першокласникам
(Під музику _______________________________________
виходять першокласники)
Ну і мама, ну і тато!
Наче справжні дошкільнята!
Нічогісінько не знають –
Смішно і сказать комусь!
Бо щодня в дітей питають
Лиш одне: „Чому” й „Чому”?
Ти чому образив Ірку?
Чи чому отримав двійку?
І чому прийшов так пізно?
Ти чому в шкарпетках різних

Ти чому такий непослух?
Ти чому не стелиш постіль?
Ти чому це вірш не вчиш?
А чому немає ручки?
І чому такий синець?

А батькам все не поясниш,
Хоч би й дуже захотів.
Треба їх віддать до школи –
Хай питають вчителів.

Ви щасливі, бо кінець
Цим важким шкільним стражданням.
Бал вже скоро чарівний,
Бал дорослий, випускний!

На українській сонячній землі,
Пропахлій полином і чебрецями,
Зростали ви, бешкетники малі,
Під крилами бабусі, тата і мами.

Своя родина в кожного із вас –
Брати і сестри, і батьки хрещені,
Прийміть же, друзі, в цей святковий час
Чар-зіллі ці букетики зелені.

Барвінок і любисток, і чебрець,
І м’ята, і полин із деревієм,
Хай бережуть вони снагу сердець,
І не дадуть зів’янути надії.

Хай рідна наша
Володарська земля
Цим зіллям з вами
Серцем промовля!

Щоб ви школу не забували
І приходили до нас,
Подарунки зараз вручить
Друг ваш кращий, перший клас!
(Обмін подарунками під музику______________________)

З.д.: Слово надається одинадцятикласникам:
(Музична вставка__________________________________)
Дитинство моє – світанкова пора,
Над шляхом – як мрії – тополі,
Зростала й мужніла отут дітвора
У рідній другій школі.

Ми вчилися множити тут і ділить
І друзями радощі й болі,
Озброїлись мудрістю сивих століть
У рідній другій школі.

Ми тут пустували не раз і не два
Й уроки зривати уміли,
Боліла від нас у батьків голова,
У вчителя серце боліло.

Три тисячі днів, двадцять тисяч дзвінків –
Проста арифметика доля…
Тут перше і світле кохання зустрів
У рідній другій школі.

Ми щороку зростали, мужніли
Попід хмари сягали крильми
По-дорослому мислити вміли
Та в душі залишались дітьми.

То ж хлоп’ятам кортіло нерідко
Поганяти м’яча по траві,
За косичку смикнути сусідку
Чи постояти на голові.

А дівчата соромились бантиків
Поспішали всі взуть каблуки.
Але й досі ще сняться їм фантики
І не проти погратись в ляльки.

Учителі! На вас стоять Держави!
Вам завдяки ідуть увись вони.
І хто приносить тим державам славу,
Коли не ви – їх доньки і сини?!

Є вища суть: це ти, що не купити,
Є вища роль: вона проста, як хліб –
Уперто рухатися нивою освіти,
За плугом правди безліч добрих діб.

Сьогодні вам у цьому світі гірко
І важко Хрест учительський нести,
Та хто ж підтримає в добро і світло віру,
Якщо цього зробить не зможеш ти?!

Учителю, ти вище всіх довкола,
Учителю, ти – нації ядро,
Інстанція найвища – саме школа,
Де ти куєш Майбутнє і Добро!

Учителю! Нам важко, як ніколи,
Тобі лишатися – нам в життя іти,
І, покидаючи назавжди стіни школи,
Тобі вклоняємсь низько, до землі!

(Під музику _________________________________________
вручення квітів вчителям)

В. Усі мовчіть – щось мати каже,
Цвітуть притишено слова.
Вони із веселкових вражень,
З любові, що в душі жива.
Усі мовчіть – говорить мати
Вустами неба і землі
Гармати мусять замовчати,
Коли говорять матері.

Проведіть їх, батьки, будь ласка,
Захистіть від життя і бід,
Проведіть їх, батьки, між люди,
У дорослий світ проведіть.

Хай Бог оберігає їх від злого,
Хай світить сонце і колосяться жита,
Щоб були вони щасливі і здорові
На многії і многії літа.

З.д.: Слово надається батькам випускників:

Мати: Донечко мила, любий мій сину,
Виберіть чесну життєву стежину,
Юності вашої квітне розмай,
Я вам пахучий спекла коровай.

Лагідні руки це тісто місили –
Хай не бракує снаги вам і сили,
Любляче серце його зігрівало, -
Щоб у житті вам добро квітувало.

Впала у тісто солона сльоза –
Хай обмине вас життєва гроза.
Квітне калина на хлібові цім –
Щоб не забули ви батьківський дім.

Дорогі діти, скуштуйте кусочок короваю, аби достаток завжди був у вашій оселі.

Всі: На щастя, на здоров’я ви вас засіваєм, на розум, на світлу долю, на родинне благополуччя. (При цих словах матері засівають своїх дітей зерном жита)

Під музику _____________________________________ учні 10 класу виносять дівчинку, вдягнену у білу сукню, прикрашену кульками.

Дівчинка-дитинство:
Я ваше дитинство,
З яким розлучаєтесь ви назавжди!
Хай доля всміхнеться вам променисто,
Щоб ви не знали горя і біди.
Прощайте, друзі, в добру путь!
Щоб омріяне збулося!
Хай сни вас рожеві повернуть
В шкільне дитинство стоголосе!

Випускники:
Ми в життя сміливо йдем,
А школі альбом на згадку вручаєм.
В нім фото і адреси є,
Ким станемо ми ще не знаєм,
Та мрія в кожного з нам є.

І мрію ту ми записали
У цей альбом. Нехай лежить.
І просим вас, щоб зберігали,
Бо час так швидко пробіжить.
І через двадцять років, може,
Ми знову в школі зберемось.
Тоді побачим в час погожий,
Ким стали ми і що збулось.
(Випускники вручають директору школи альбом з фотографіями…)

Хай святиться, школо, твій поріг,
Світлі класи, і дзвінок ранковий,
Рідний край – вербовий, барвінковий –
Наш святий і вічний оберіг!

Закінчилось дитинство останнім дзвінком
У ранковій зорі променистій.
От ми всі стоїмо на лінійці гуртом,
На останній лінійці врочистій.

А попереду іспити – наші жнива,
Перед нами стежки і дороги.
Буде кругом іти голова
І терзатимуть думи, тривоги.

Тільки час пролетить дуже швидко – умить
Понесе всіх життя, закружляє.
І з роками у когось душа защемить,
Як дзвінок цей останній згадає.

Дзвени над минулим, дзвени над майбутнім,
Дзвени над дитинством моїм незабутнім,
Дзвени на останній в житті наш урок,
Прощальний, печальний, останній дзвінок.

В. Чомусь сьогоднішній веселий дзвінок
З жалем дзвенить, ніби плаче струмок.
Певно, сумує наш рідний дзвінок,
Що не покличе вже вас на урок.

Разом з дзвіночком сумуємо й ми.
З вами здружились, зріднились за роки.
Якось незвично, що вже на уроки
Клас одинадцятий не кличе дзвінок.

Що ж, відлітайте ключем журавлиним.,
У вирій життя школа вас проводжає.
Хай вам зірниця палає щаслива.
Від щирого серця добра вам бажаєм.
Тож щасливим хай буде вами обраний шлях,
Хай вам добре у світі живеться.
А цей срібний дзвінок у ваших серцях
Добрим спогадом хай озветься.

В. Успіхів, щастя, миру і добра вам, любі випускники.

З.д.: Право подати останній дзвінок надається :
Випускнику 1964 року ________________________________________
Випускнику 2004 року _______________________________________
Першокласниці ______________________________________________

З.д. : Свято Останнього дзвінка оголошується закритим.
(Лунає Гімн України)

З.д. оголошує покладання квітів до Обеліску Слави
(Лунає музика „Степом, степом…”)