1-й ведучий.
Не за синіми високими горами,
Не за дальніми глибокими морями,
А в селі казковім, мальовничім
Нас до себе рідна школа кличе.
Ми до неї поспішаєм радо.
Вчить вона нас розуму і правди,
І в сумні серця несе розраду,
Й не піддасть нікого під злу кривду.
2-й ведучий.
Ми не раз, ще будучи маленькі,
Пустували, в вікнах шибки били;
Все прощала школа нам старенька,
Всі гріхи за нас вона терпіла.
В пам 'яті не згасла та картина,
Коли наші, ще маленькі ноженята,
Через твій поріг переступили,
Ми тоді були зовсім малята.
1-й ведучий.
А тепер в життя нове вступаєм
Будувать нам молоду державу.
Молодечі сили прикладаєм,
Щоб принести їй ще більшу славу
2-й ведучий. Дорогі друзі! Ми розпочинаємо традиційний у нашій школі вечір зустрічі з випускниками.
1-й ведучий.
Добрий вечір, дорогі наші друзі!
Добрий вечір. Правда, чудова ця фраза?
Вона нас зближує одразу.
Сьогодні, вважаєм, якраз буде вчасно,
Щоб у вас всіх був дійсно чудовий настрій.
Упоравшись з ділом, хіба вам не варто
Зустрітися з піснею чи навіть із жартом.
2-й ведучий. Школа, навчання в ній поволі й безповоротно відпливає у минуле. І чим довшою буде відстань, тим чарівнішими і милішими серцю здаватимуться її обриси.
1-й ведучий. Адже в стінах рідної школи ти сам собі Кутузов, Рафаель. І перша буква, схована у магії слова, і перша цифра, пробуджена у нескінченному ряду арифметичних знаків, і перше кохання, і перша невдача — все це творить із нас найдовершенішу суть самої природи, ім'я їй — Людина!
2-й ведучий. Цей рік для нас, одинадцятикласників, особливий. Це останній рік навчання в школі, а потім підуть зустрічі, вітання, спогади. Ви спитаєте, як нам живеться? Ми відповімо: як у казці!
1-й ведучий. А казка наша починається так: «Не за синіми високими горами, не за синіми високими морями. А ось тут — в містечку історичнім жила-була школа».
2-й ведучий. І кожного року до неї приходили нові учні, і кожного року її поріг покидали випускники та йшли в іншу, не шкільну країну.
1-й ведучий. Погляд на шкільне життя у кожного покоління учнів різний. Із великою надією, з захопленням, із радістю та натхненням приходять першокласники; з роздратуванням та розчаруванням дивляться на шкільне життя семи- чи восьмикласники, і зовсім по-іншому розуміють це випускники
Першокласниця.
Я буду добре в школі вчитись,
Щоб всі науки упізнать.
Читати виразно, співати,
Писати гарно, малювать!
Восьмикласник.
Я так не хочу в школі вчитись,
Хіба що бігать і гулять.
Дівчат за коси потягати,
І з хлопцями футбол пограть.
Одинадцятикласник.
Я хочу так у школі вчитись,
Бо тут є місце погулять,
Поспати трохи, покурити,
Дівчат за ніженьки хапать.
А ви, малеча, підростайте,
На це в вас буде час, жага.
І зовсім скоро ви узнаєте,
Що вчитись в школі — це «лафа»!
(Сценка «Баба Яга в школі». (Дивіться додаток).
3-й ведучий. У нас зібралося сьогодні багато гостей, а ми — випускники — господарі цього свята...
4-й ведучий. Не забудь ще сказати про вчителів.
3-й ведучий. Що ти лізеш зі своєю підказкою. 10 років тільки й робиш, що підказуєш. Я і сам знаю. (Покашлює). Шановні наші вчителі, наші шкільні друзі!
4-й ведучий. Ви для нас завжди молоді й вам завжди по 17 років і не більше, тому що, працюючи разом
з нами, ви не маєте ніякого права бути старшими, то¬му свято сьогодні й для вас.
3-й ведучий. І, мабуть, перш за все випускники школи прийшли зустрітися саме з вами, розповісти про свої успіхи, невдачі.
4-й ведучий.
Ми знаємо, вам хочеться зустрітись
З учителями, що вели ваш клас,
І успіхами з ними поділитись,
Й тривогами, що на душі у вас.
І про здоров 'я щиро запитати,
І побажати радості й тепла.
Уклін земний усім їм передати,
Щоб доля в них щасливою була.
Ще хочеться, звичайно, пригадати
Історії веселі і сумні.
Учителям спасибі всім сказати
За те, що вчили бути нас людьми! (Пісня про школу).
1-й ведучий. Як швидко минають шкільні роки! Розходяться шкільні «фронтові» дороги, і ось наші колишні випускники уже студенти.
2-й ведучий. Нові друзі, нові аудиторії, нові враження, все нове, нове, нове...
1-й ведучий. Нові предмети і ця нова, клята сесія, під час якої вже всі збожеволіли: і студенти і викладачі. 2-й ведучий. «Від сесії до сесії живуть студенти ве¬село, а сесія всього два рази в рік» — головний девіз студента.
1-й ведучий. Життя, яке чекає нас за порогом школи, не зовсім таке, яким ми його іноді уявляємо. У кожного у цьому житті своя дорога, свої злети і падіння, досягнення і вдачі, своя доля. І доля розпо¬рядилася так, що сьогодні дехто не зміг прийти на зустріч, а декого вже немає серед нас.
(Давайте вшануємо їх хвилиною мовчання).
2-й ведучий. Першими враженнями від нового життя поділяться наші випускники з однорічним ста¬жем. Розкажіть нам про все, що наболіло вам на серці, або про радість, що охоплює вашу душу. (Слово випускникам_____року).
Пісенька студента
Якщо сесію погано першу здав
І декан тобі стипендії не дав,
Не заводь з деканом мову,
Зовсім лишня ця розмова.
Ти студент — ніколи суму ти не знай!
Якщо випив ти пляшечку вина,
І від цього іде кругом голова.
На це ти зовсім не зважай,
Вперто й твердо хід тримай,
Бо ти студент — ніколи суму ти не знай! Якщо в крані вже закінчилась вода, Газу, світла ще й електрики нема, — На це ти зовсім не зважай, В темноті сиди, співай, Бо ти студент — ніколи суму ти не знай!
3-й ведучий. Ох, як добре бути студенткою! Ніяких турбот — хочу йду на пари, хочу не йду, ви¬сипаюсь в гуртожитку досхочу; і мама з татом не ба¬чать.
4-й ведучий. Тобі простіше. Моргнеш на екзамені викладачеві, а він так і впаде від твоєї краси і в заліковці дивись: «задовільно».
3-й ведучий. Дякую.
4-й ведучий. За що?
3-й ведучий. За комплімент.
4-й ведучий. Хочеш, я анекдот тобі розкажу. Слухай. «Зібрав якось лев, цар лісу, всіх звірів і сказав, щоб розумні стали праворуч, а красиві — ліворуч. Мавпа замешкалась і бігає зі сторони в сторону. Лев просить її визначитись, а вона і каже: «Ну, не можу ж я розірватись!».
3-й ведучий. Все, залиш свої анекдоти. Якщо ми вже почали про красу, то пригадай, який сьогодні красивий та святковий день.
4-й ведучий (сумно). Пригадав. День Святого Валентина, свято всіх закоханих.
3-й ведучий. Чого ж так сумно?
4-й ведучий. Атому, що дня нас, випускників, ць¬ого року свята такого не існує. Яке може бути кохання? На нього в нас не вистачає ні грошей, ні сил. У голові тільки контрольні, заліки, зрізи, атестації, лабораторні, практичні, усне опитування, самостійні, модулі й знову контрольні, заліки, атес¬тації...
3-й ведучий (роздратовано). Що ти заладив: контрольні, заліки... (спокійно). На це і відводиться свято, щоб забути про все на світі, подивитись коханому в вічі, поблукати по засніженим вулицям, зачаруватися мелодійною піснею...
4-й ведучий. А ми зачаруємо вас красивим танцем.
(Виконується танець).
1-й ведучий. Зараз хочеться звернутися до наших старших випускників, які 5 років тому закінчили школу.
2-й ведучий. І незважаючи на те, що перед нами сидять солідні люди, але вони для школи, для вчи¬телів завжди залишаються юними, допитливими, сповненими мрій і сподівань дітьми.
1-й ведучий. У вас є те спільне, що об'єднує сьогодні всіх нас. Це слово «школа». Адже нема такої людини, у якої б не тьохнуло серце при вимові цього слова.
2-й ведучий.
Дитинство не міняється у школі, Єдина зміна — це, звичайно, ми, А ми міняємось, хто швидше, хто поволі. І вже стаєм дорослими людьми.
1-й ведучий.
А дзвоник знову весело лунає, І знову галас, пустощі і крик. Ідуть уроки... Тут ідуть уроки. І так щодня... І так із року в рік.
2-й ведучий. Хоч і пройшли роки, ви всі, напевно, пам'ятаєте і перше писання букви «А», і оту капосну таблицю множення.
1-й ведучий. Якими ж ви повернулися до нас сьогодні? Якими спогадами з нами ви б хотіли поділитися? Який досвід хотіли б нам передати?
2-й ведучий. Давайте запитаємо в наших дорогих гостей, чи вдалося їм стати тими, ким мріяли, що їм у цьому допомогло і що вони б хотіли порадити випускникам.
(Слово випускникам_____року).
Шкільне дитинство
Шкільне дитинство дзвоником злетіло,
Давно доросле почалось життя,
Здається, вчора атестати вам вручили.
І не знайти в минуле вороття.
Та пригадайте перші ваші кроки,
Коли прийшли ви вперше в перший клас,
Таким був світ безмежним і широким,
Дзвінок тоді дзвенів вам в перший раз.
Вже позаду лишилися уроки,
Екзамени вам більше не здавать.
Багато літ відтоді проминуло,
Та ми сьогодні хочем вам сказать:
«Сьогодні тут ви, як і в ті роки,
Коли буяла юності душа».
Тож хай до школи шлях ляга щороку
І світла віра вас не залиша.
(Програма «Двері» з Романом Ференсом).
Ведучий. Життя людське... Яке воно прекрасне. Бувають і злети, і падіння, і сльози, і радість... Але ми повинні бути щасливими уже в тому, що живемо. Кожен прожитий день не подібний на попередній.
Добрий вечір. Це програма «Двері». Ми починаємо.
Коли наші емоції заходять надто далеко, в нас є служба безпеки нашої програми.
(Охоронці відрекомендовуються). Доволі часто буває, що людина не в змозі собою керувати. Цей стан небайдужий самій людині, вона хоче змінитися і тому шукає поради в когось. Ми раді, що вона прийшла саме до нас. Спробуємо допомогти.
Зі своїми проблемами поділиться Мозок. (Заходить хлопець, що виконує роль Мозку).
Мозок. Природа так мене створила, що я повинен весь час працювати, думати. Але останнім часом у мене великі проблеми: сіра речовина перестала рухатися, а біла — навпаки, працює. Справа в тому, що цього року я випускник, і мені треба багато думати, вчитися, щоб після школи вступити до вищого учбового закладу. Тільки я хочу щось робити — мені відразу ж хтось заважає. До мене чіпляється Лінь, не дає спокою Комп'ютер і зачаровує Сон. Я не знаю, що мені робити, і тому звернувся до вас за допомогою.
Ведучий. Я вдячний, що ви прийшли на нашу передачу. Може, щось сьогодні й проясниться у нашій
ситуації. Я думаю, що перш за все я викличу в студію її Величність пані Лінь.
(Заходить Лінь — сучасна молода дівчина, красиво та модно одягнута).
Ведучий. Яка ти чарівна!
Лінь. Дякую. {Сідає з іншого боку від Мозку). Чому я сьогодні прийшла в цю студію? Зараз я вам про все розкажу.
Мозок. Ти чого сюди прийшла, зараза? Я казав тобі сидіти вдома, ще тут мене соромити будеш. Ви¬рядилась. Глянь, яка модна!
Лінь. Не встрявай в розмову. Я прийшла сюди на прохання Романа Ференса. Правда, Рома?
Ведучий. Звичайно. [До залу). Та ще й заплатили ми їй величезний гонорар.
Лінь. Розказую вам все по порядку. Справа в тому, що з цим Тюхтієм (я інакше не можу його назвати) ми підписали договір ще з самого його народження (показує папір) про нерозлучність. Ти дотепер купався в грошах, робив що хотів, я тебе доглядала, а тепер тобі все набридло. І я, виявляється, в усьому винна. Дивись який! Взагалі-то, дорогий, ми з тобою одружені.
Мозок. Що ти верзеш? Я ніколи з тобою не одружувався. Та й не люблю я тебе і ніколи не любив.
Лінь (встає). Як, ніколи не любив? Ти ж мені освідчувався в коханні! Знаєш що, може в тебе є хтось інший. Розказуй!
Мозок. Ну, значить, розлюбив.
Лінь. А гроші?
Мозок. Які гроші? Що ти від мене хочеш?
Лінь. Відшкодуєш моральний збиток, компенсацію. Я...
(Продовжують сперечатися).
Ведучий. Заспокойтесь, затихніть! Мені здається, що тут треба розібратися. Я запрошую до зали пана Комп'ютера.
(Заходить Хлопець-Комп'ютер, кидається на Мозок, б'є його. Лунають лайливі слова. Мозок відбивається. Охоронці їх розбороняють. Комп'ютер сідає поруч із Лінню).
Лінь. А тебе чого?
Комп'ютер. Заспокойся, Лінь. Я на твоєму боці. Я прийшов розказати, як нам було добре жити з Мозком. На уроки ходити не треба. Сідай за мене і дивись, що душа бажає: хочеш кіно, хочеш гру включи, карти розкради. Стриптиз — будь ласка. Слухай, Мозку, що тобі ще треба? Гроші? Є. Перевів через Інтернет «бабки» на свій рахунок — і маєш. Мене весь світ знає. Тут он люди сидять, братва!
Ведучий. Так, все добре. Давайте розсудимо цих молодих людей. З одного боку сидить Мозок. У нього все є: гроші, достаток, чарівна дружина...
Лінь. Дякую.
Ведучий (продовжує). Є комп'ютер, розваги різні. А з другого боку, як люди кажуть: «Так все не буде». Що ж порадимо молодому чоловіку?
(Ведучий підходить до людей, що сидять у залі й вони відповідають).
Можуть бути такі відповіді:
1. Слухай, Мозку, чого тобі не жити в мирі з Лінню, у вас прекрасна сім'я.
2. Пані Лінь, звертаюсь до вас, покиньте свого чоловіка і йдіть жити зі мною, я — холостяк!
3. Можна зі всіма добре жити: інколи трохи лінуватися, інколи трохи трудитися. Що ж до комп'ютера, то це необхідна на сьогоднішній час річ.
Ведучий. Прислухаємося до ваших порад. Здається, справа закінчена, та ні... Агенти нашої передачі (світ не без добрих людей) розшукали таку собі... (до Ліні говорить: «Кріпіться», до Мозку: «Для вас це буде великою несподіванкою») пані Наполегливість!
(Заходить Дівчина-Наполегливість, скромно одягнена. Сідас біля Мозку, щось перешіптуються із ним).
Ведучий. Представтесь, будь ласка.
Наполегливість. Пані Наполегливість. Я — кохана дівчина Мозку.
Лінь. Що-о-о? Кохана дівчина? (Перекривляє). І ти мене на таку проміняв? Нічого в неї нема. (Встає). Мене, таку красиву і сучасну? (Показує себе). Ти негідник.
Ведучий. Сядьте, заспокойтеся. (Звертається до Наполегливості). Ми вас слухаємо.
Наполегливість. Ми дружимо недавно, познайоми¬лися ми в 11 класі. Я допомагаю йому у навчанні. Моєму Мозочкові треба вчитися, гарно закінчити школу і вступити у вуз. Та й що казати... Ми вирішили одружитися. Так, Мозок? Ну скажи...
Мозок. Я хотів поговорити з тобою, Лінь, але ти мене не хотіла слухати. У тебе в голові тільки бари, ресторани...
Лінь (перебиває). Ах, бари, ресторани... Для того, щоб бути крутим, треба мати «бабки», а не розум і знання. «Філки» треба, «філки». Зрозумів, чувак? Як маєш «капусту», то академіком станеш! Ти де живеш... (Заспокоюється, сідає).
Наполегливість. Я сюди не прийшла сваритися. Можна все вирішити мирним шляхом. Не все вирішують гроші. Пані Лінь, якщо ви хочете для Мозку добра, дайте нам нормально жити.
Лінь. Ну, добре, давайте поговоримо спокійно. Так, я хочу для Мозку добра. Я хочу, щоб він мав диплом. Але для чого йому так трудитися? (Звертається до Мозку). Мозок, слухай, в мене є багато зв'язків. Я живу всюди: навіть у Парламенті, у Верховній Раді, з Президентом я на «ти». Хочеш, «поба-зарю» по мобілці з ким треба і вже завтра — ти студент, або навіть ні — завтра ти маєш на руках диплом вузу, якого захочеш. Тільки вернись до мене, благаю. Я втрачаю свою силу, якщо від мене відвертаються.
Мозок. Чому не можеш мене зрозуміти, я хочу іти своїм шляхом, хочу відчути смак студентського
життя, хай важкого, але чудового. Я хочу зробити щось сам, своєю наполегливою працею. Я залишаю¬ся з Наполегливістю, вона мене розуміє.
Лінь. Ну тоді, прощавай! Ще подивимось, чи не приповзеш ти до мене?! (Виходить).
Ведучий. Виведіть її, будь ласка. Щасливої дороги!
А зараз візьмемо гонг, по 10 секунд. Що ви побажаєте героям нашої передачі?
(Присутні в залі висловлюють свої думки).
Можуть бути такі варіанти:
1. Можна сказати: Мозок плюс Наполегливість дорівнює Любов.
2. А я тобі, парубче, скажу, що з «бабками» значно простіше жити.
3. Мозок, кидай ти цю Лінь і побачиш, що як захотіти, то можна зробити все!
Ведучий. Розумну річ приємно слухати. Не допус¬кайтеся помилок у своєму житті, а якщо вже таке сталося — виправляйте поки не пізно.
Вам (звертається до Мозку і Наполегливості) я бажаю сімейного щастя і благополуччя, процвітання та успіхів.
(Звертається до Комп'ютера). Ви, справді, потрібні, але все в міру. Задумайтеся над цим.
Поаплодуємо нашим гостям у студії. Це були «Двері» і я, ведучий Роман Ференс. Щастя вам, любові й терпіння!
Додаток
(Автор Б. Дерій) Сценка «Баба Яга в школі»
Дійові особи. Баба Яга, учитель.
(На сцені стіл із табличкою «Приймальна комісія». За столом сидить учитель. На мітлі влітає Баба Яга).
Баба Яга. То буде школа з поглибленим вивченням іноземних мов?
Учитель. Так. Це школа із поглибленим вивченням іноземних мов. Тільки перш ніж зайти сюди, треба було постукати, а потім привітатися.
(Баба Яга стукає себе по чолі, плює на руку, вити¬рає її об спідницю і протягує руку вчителеві).
Учитель. Із незнайомими людьми вітаються словами, а не за руку.
Баба Яга. То я тобі незнайома?
Учитель. І не тобі, а вам. До незнайомих людей звертаються на «ви».
Баба Яга. Пацанові сказати «ви». Ти хоч знаєш, скільки мені років?
Учитель. У жінок не запитують про вік. Добре, скажіть, яка мета відвідин мого кабінету?
Баба Яга. Мене цікавить, які мови вивчають у вашій школі?
Учитель. Ви хочете стати поліглотом?
Баба Яга. Що ти мелеш? Пілоти — немовлята проти мене. Ти хоч думаєш, що ти кажеш? Ти хоч знаєш скільки років я літаю?
Учитель. Утихомиртеся. Я не про пілотів, а про поліглотів. Поліглот — це людина, яка володіє багать¬ма мовами. Не зрозумівши запитання, ви вибухаєте наче бомба.
Баба Яга. Бо ти не даєш конкретної відповіді. Запитую ще раз, які мови вивчають у вашій школі?
Учитель. Англійську, французьку, українську.
Баба Яга. О! Те що треба! А пташину чи звірину мови вивчають?
Учитель. Вистачає того, що наші діти на перервах то папугами кричать, то виють вовками, то солов'ями заливаються.
Баба Яга. Ти можеш мені дати конкретну відповідь?
Учитель. Ні, у нас таких мов не вивчають.
Баба Яга. Я — знавець цих мов і хочу влаштуватися до вас на роботу.
Учитель. Ви пропонуєте, щоб наші діти вили звіра¬ми не лише на перервах, а ще й на уроках?
Баба Яга. Ти подумай своєю макітрою, яку вигідну річ я тобі пропоную. Ти хоч знаєш, про що ґелґочуть гуси між собою? Чи про що розмовляють журавлі, прилітаючи з далеких країв? Я тобі цілу енциклопедію пропоную. Обміркуй!
Учитель. Взагалі-то треба подумати. Ось вам ручка і папір. Пишіть заяву.
Баба Яга (розглядаючи ручку). Що це ти мені підсовуєш?
Учитель. Ви що не вмієте писати?
Баба Яга. Для чого мені це уміти? Півтисячоліття без цього обходжуся — і живу.
Учитель. А читати ви вмієте?
Баба Яга. Для чого це мені?
Учитель. А як ви збираєтеся навчати наших дітей у школі?
Баба Яга. Голосом. Де це бачено, щоб птахи і звірі читали або писали?
Учитель. У нашій школі усі вчителі мають плани, конспекти. А це потрібно писати.
Баба Яга. Як потрібно, то навчіть мене.
Учитель. Наші діти у школі вчаться 10 років, а потім...
Баба Яга. Десять років ви їх навчаєте читати і писати?
Учитель. Ні, десять років їх навчають різних наук, а читати і писати лише один рік.
Баба Яга. Ну, на рік я згодна. Запишіть мене до школи.
Учитель. Перш ніж вас записати, потрібно пройти співбесіду.
Баба Яга. А що це таке?
Учитель. Це така розмова між вами і мною.
Баба Яга. Це чудово. Говорити я люблю. Ну що ж, починаємо розмову.
Учитель. Прошу розв'язати таку задачу. На дубі росло два яблука. Одне яблуко впало. Скільки яблук залишилося на дубі?
Баба Яга. Ти що очманів? Які яблука на дубі? То ви таке навчаєте у школі дітей?
Учитель. Молодець! Це була задача на логічне мислення. Оцінка «відмінно». Чудовий початок. А зараз слухайте іншу задачу: на дубі сиділо дві ворони, до них прилетіло ще п'ять. Скільки стало ворон на дубі?
Баба Яга. Жодної.
Учитель. Чому?
Баба Яга. Бо я не люблю ворон, я їх порозганяла.
Учитель. Це не відповідь. Поміркуйте і скажіть, скільки стало ворон?
Баба Яга. Я не рахуватиму ворон. Я з ними вчора посварилася.
Учитель. Чому?
Баба Яга. Торохкотять, що я безграмотна, що не користуюся авторитетом.
Учитель. То ви вирішили влаштуватися в школу, щоб ворони замовкли!
Баба Яга. Так. Зачекай, зачекай... Ти сказав, що я заробила оцінку «відмінно».
Учитель. Так.
Баба Яга. То прошу мені тут, на цьому аркуші, який ти мені підсовував, поставити цю оцінку, щоб ворона через вікно добре її побачила.
Учитель. Гаразд.
/Учитель ставить на аркуші оцінку. Баба Яга бере листок у руки і, показуючи його усім, танцює і співає).
Баба Яга.
Відмінниця, відмінниця, відмінниця я, Бо дуже розумна в мене голова!
(Чути каркання ворон).
Баба Яга. Ти чув? Чув?
Учитель. Що чув?
Баба Яга. Ворона сказала, що вчора дуже помилилася, сказавши, що я неграмотна, і що вона летить до лісу влаштувати бенкет на мою честь.
Учитель. Може, тепер уже скажете, скільки ж то було ворон? Нагадую: спочатку дві, а потім ще п'ять.
Баба Яга. Сім.
Учитель. Молодець.
Баба Яга. Ще одна відмінна оцінка?
Учитель. Так.
Баба Яга. Прошу мені тут, на цьому аркуші її поставити.
Учитель. Звичайно, тільки невідомо, що буде за інші завдання.
Баба Яга. Про інші завдання не турбуйся. А зараз постав те, що я заробила.
Учитель (ставить ще одну оцінку). А тепер переходимо до читання.
Баба Яга. Зачекай. Зачекай... Чи не забагато наук на один день? Мене чекає бенкет. Продовжимо завт¬ра.
(Баба Яга бере аркуш з оцінками, розглядає його).
Баба Яга. Ну й ворона! Ну й брехуха! Руда С. // Позакласний час.- 2006.- №1-2
|
