АНЕКДОТ – ( від
гр. anekdotos – неопублікований) – коротке усне жартівливе оповідання з
несподіваним закінченням.
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003.
БАЙКА—ліро-епічний
жанр: невеличкий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний
твір з алегоричним змістом, у якому людське життя відтворюється або в образах
тварин, рослин і речей, або зведене до простих і умовних стосунків.
* Словник літературознавчих
термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965.
БАЛАДА (від
прованс. ballar — танцювати) — віршований твір з гострим драматичним сюжетом,
любовного, казково-фантастичного, легендарно-історичного, героїко-патріотичного
змісту.
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003.
БИЛИНИ (від
старод. слова "быль" — те, що справді було) — українські та російські
епічні народні пісні героїчного, соціально-побутового та казкового характеру,
складені безіменними співцями про події переважно XI—XVI ст. Збереглися
головним чином у північних районах Росії.
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003. Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець
О.С. – К.: Радянська школа, 1965.
БУВАЛЬЩИНА — в
народній творчості — коротке усне оповідання про те, що нібито сталось
насправді.
*
Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ
"Академія”, 1997
ВЕРТЕП (від
старослов. печера) — народний ляльковий театр, поширений в Україні XVIII—XIX
ст. Являв собою скриньку у вигляді двоповерхового будиночка із прорізами в
підлозі, через які вертепник управляв дерев'яними ляльками. Виконавцями та авторами
вертепних драм виступали школярі й мандрівні дяки, пізніше — мандрівні артисти.
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003.
ВЕСІЛЬНІ ПІСНІ —
сімейно-побутові пісні, якими супроводжувався обряд весілля. За змістом і
жанром їх можна поділити на величальні, любовні, застольні, гумористичні,
танкові та ін. Основними виконавцями весільних пісень були хори, що складалися
з дружок—подруг молодої—й свашок та світилок— у молодого. Піснями висловлювались
побажання щасливого й заможного життя молодим, звеличувалась їх краса, сила і
працьовитість, а також гостинність та щедрість батьків.
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003. Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець
О.С. – К.: Радянська школа, 1965.
ВЕСНЯНКИ, ГАЇВКИ
ЧИ ГАГІЛКИ — давні за походженням обрядові, переважно танкові дівочі, пісні, що
виконувалися на честь приходу весни й оспівували пробудження природи, кохання,
радісну працю на землі. Весняні обрядові пісні були дуже поширені в Росії, в
Україні й Білорусії.
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003. Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець
О.С. – К.: Радянська школа, 1965.
ДРАМА НАРОДНА —
різні форми народного театрального мистецтва, які передавалися в усній формі
від одного покоління до іншого і виконувалися самодіяльними артистами. Елементи
народної драми були в обрядах (різдвяних, купальських, весільних та ін.), але
існували й різні види театру: ляльковий (вертеп з інтермедіями в Україні, театр
Полішинель в Італії, Петрушка — в Росії та ін.), «живий театр», у якому ролі
виконували люди, релігійні вистави з інтермедіями тощо.
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003.
ДУМИ — народні
ліро-епічні пісні переважно героїчного характеру про важливі події Історії
України (починаючи з XV ст.), виконувані народними співцями речитативом
(співом-декламацією) під акомпанемент кобзи чи ліри.
* Словник
літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа,
1965.
ЗАГАДКА — один із
жанрів народної творчості, метафоричне описання предмета чи явища, яке
необхідно розгадати.
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003.
ЗАКЛИЧКИ — вид
дитячого фольклору, пісенне звертання до природи із проханням сприяння,
допомоги. Заклички пов'язані з вірою давньої людини в магічну силу слова.
Поступово ця віра втрачалася, але її відгомін залишився жити у дитячому
фольклорі.
* Кузьменко В.І.
Словник літературознавчих термінів: навч. посібник з літературознавства за
оновл. прогр. для вчителів та учнів серед.шк., проф.уч-щ, ліцеїв, гімназій. –
К.: Укр.письменник, 1997.
ЗАМОВЛЯННЯ —
слова, вислови, віршовані формули, дуже давні за походженням, яким приписується
магічна сила, здатна викликати бажаний стан. Тематика замовлянь досить широка:
господарчі, лікувальні, любовні тощо. Виникли вони дуже давно, відбиваючи
тодішній стан свідомості людини, але збереглися дотепер. Виконувалися
замовляння в супроводі певних рухів, жестів тощо.
* Кузьменко В.І.
Словник літературознавчих термінів: навч. посібник з літературознавства за
оновл. прогр. для вчителів та учнів серед.шк., проф.уч-щ, ліцеїв, гімназій. –
К.: Укр.письменник, 1997. Сучасний словник літературознавчих термінів /
Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003. Словник
літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа,
1965.
ІСТОРИЧНІ ПІСНІ —
народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та видатних історичних
осіб. В історичних піснях прославляється героїчна боротьба народу проти
татарських, турецьких та польських поневолювачів, а також проти внутрішніх
гнобителів. В історичних піснях показані також події російсько-японської війни
1904—1905 рр., першої світової війни, трьох російських революцій, громадянської
й Вітчизняної воєн. Термін виник у 30-х роках XIX ст.
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003. Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець
О.С. – К.: Радянська школа, 1965.
КАЗКА —
фольклорний розповідний твір про вигадані, а часто й фантастичні події, що
відбуваються з людиною чи твариною. Казки виникли в доісторичні часи і
відігравали значну роль у духовному житті всіх народів.
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003. Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець
О.С. – К.: Радянська школа, 1965.
КОБЗАР, або
БАНДУРИСТ — український народний співець, який виконує пісні під акомпанемент
кобзи (пізніше — бандури). Основний репертуар кобзарів — думи, історичні пісні,
а також веселі, розважальні частівки.
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003.
КОЛИСКОВІ ПІСНІ —
народні пісні, що співаються тоді, коли заколисують дітей, присипляють їх. За
походженням — різновид народної поезії, але пізніше колискові почали створювати
і поети, надаючи їм нерідко соціального змісту (Т.Шевченко, І.Франко та ін.).
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003.Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець
О.С. – К.: Радянська школа, 1965.
КОЛОМИЙКА (від
назви гуцульського міста Коломия) — коротка лірична або жартівлива танцювальна
пісня, поширена на західноукраїнських землях.
* Сучасний словник
літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста:
Ранок, 2003. Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. –
К.: Радянська школа, 1965.
КОЛЯДКИ — давні
за походженням обрядові величальні пісні, обрядові пісні, що виконувалися
групами молоді (колядників) під час різдвяних свят.
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003. Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець
О.С. – К.: Радянська школа, 1965.
КУПАЛЬСЬКІ ПІСНІ
— обрядові пісні весняно-літнього циклу, поширені у східних слов'ян, особливо в
Україні та Білорусії. Назва походить від свята Івана Купала (24 червня), яке
увійшло в народний побут ще з язичницьких часів.
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003.
ЛЕГЕНДА (від лат.
legendа — те, що слід читати) — переказ, фантастичне оповідання про події, які
могли бути в минулому. Найбільш поширені легенди про заснування міст
(наприклад, про заснування Києва трьома братами і сестрою), про видатних людей,
святих подвижників.
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003.
МІФ (від гр.
mythos — слово, мова) — один з ранніх видів фольклору, фантастичне оповідання,
яке в образній формі пояснює явища навколишнього світу. Міф розуміють і як
цілісну систему стародавньої культури, і як релігію, і як вияв вищої мудрості,
і як носія надцінного людського досвіду. У літературознавстві XX ст. на Заході
виникла концепція сучасного міфу, яка надає міфу нового, широкого значення. За
цією концепцією, міфи — це сюжети світової культури — від давніх міфологій до
новітньої літератури, у яких закріпився загальнолюдський життєвий досвід і які
набули знакових значень
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003.
НАЙМИТСЬКІ ТА
БУРЛАЦЬКІ ПІСНІ — соціально-побутові пісні, що виникли за часів кріпацтва, а
особливого поширення набули в другій половині XIX ст. у зв'язку із збіднінням
села і появою значного прошарку безземельних селян, які шукали заробітку в
наймах, бурлацьких артілях, на різних промислах.
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003. Словник літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець
О.С. – К.: Радянська школа, 1965.
НАРОДНА
ТВОРЧІСТЬ, НАРОДНА ПОЕЗІЯ, НАРОДНА СЛОВЕСНІСТЬ ЧИ ФОЛЬКЛОР (англ. — мудрість
народу) — колективна уснопоетична творчість, що у досконалій мистецькій формі
відображає життя, працю, боротьбу за кращу долю, історію, побут, думки,
прагнення й погляди трудового народу, а також побутує в його середовищі.
* Словник
літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа,
1965. Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач
М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.
НЕБИЛИЦЯ —
невеличкий фольклорний твір з сатиричним чи гумористичним змістом, побудований
на каламбурі.
* Словник
літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа,
1965.
ОБЖИНКОВІ ПІСНІ —
обрядові величальні пісні, що супроводжували свято закінчення жнив.
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003.
ОБРЯДОВА ПОЕЗІЯ —
один з найдавніших видів народної поезії, тісно пов'язаний з побутом і трудовою
діяльністю людей. Обрядову поезію поділяють на календарну і сімейно-обрядову.
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003.
ПЕСТУШКИ— дитячі
пестливі пісні, якими супроводять рухи маляти чи гру з ним.
* Словник
літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа, 1965.
ПІСНЯ — невеликий
ліричний вірш, який співають. За тематикою пісні поділяються на любовні, полі т
и ч н і, ж а р т і в л и в і та ін.
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003. – с. 11.
ПРИМОВКИ —
жартівливі, переважно римовані вислови, якими починається чи завершується
казка; дотепні зауваження, що вплітаються в розповідь чи текст твору, тощо.
* Кузьменко В.І.
Словник літературознавчих термінів: навч. посібник з літературознавства за оновл.
прогр. для вчителів та учнів серед.шк., проф.уч-щ, ліцеїв, гімназій. – К.:
Укр.письменник, 1997.
ПРИСЛІВ'Я ТА
ПРИКАЗКИ — стислі і влучні афористичні вислови, в яких у художній формі
виражено судження народу про життєві явища.
* Кузьменко В.І.
Словник літературознавчих термінів: навч. посібник з літературознавства за
оновл. прогр. для вчителів та учнів серед.шк., проф.уч-щ, ліцеїв, гімназій. –
К.: Укр.письменник, 1997.
ПРИСПІВКИ —
коротенькі гумористичні пісеньки, які супроводжують танець. За змістом близькі
до частівок і коломийок.
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003.
ПРИТЧА — невелике
алегоричне оповідання повчального характеру на релігійну чи побутову тему. За
формою близька до байки: у першій частині розповідається про певну подію, у
другій — висловлюється дидактична ідея.
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003.
РЕКРУТСЬКІ ТА
СОЛДАТСЬКІ (ЖОВНІРСЬКІ) ПІСНІ — народні пісні про тяжку солдатську долю.
Виникнення цих пісень розпочинається з кінця XVIII ст., коли на Україні було
ліквідоване козацьке військо і введено обов'язкову військову службу, що тривала
25 років.
* Словник
літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа,
1965.
РУСАЛЬНІ ПІСНІ —
обрядові пісні, що виконувалися на «русальному тижні» (кінець травня—початок
червня).
* Словник
літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа,
1965.
СПІВОМОВКА —
короткий гумористичний вірш, часто побудований на якомусь народному анекдоті,
приказці чи казковому мотиві.
* Словник
літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа,
1965.
ТРУДОВІ
ПІСНІ—найдавніші за походженням пісні, що створювалися в процесі тяжкої
групової праці і, допомагаючи ритмізації зусиль, полегшували її. Почали
виникати ці пісні одночасно з виникненням мови.
* Словник
літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа,
1965.
УСМІШКА —
невеликий прозовий гумористичний твір. Термін належить Остапу Вишні, автору
збірок «Вишневі усмішки».
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003.
ФОЛЬКЛОРИСТИКА —
наука про уснопоетичну народну творчість (фольклор), що вивчає значення
словесного мистецтва народних мас і його специфіку, особливості й закономірості
розвитку в різні періоди історії, співвідношення колективного й особистого
творчих начал у фольклорі, його взаємозв'язки з художньою літературою та іншими
видами мистецтва, досліджує походження, зміст і форму фольклорних жанрів,
окремих творів, їх варіанти і т. д.
* Словник
літературознавчих термінів / Лесин В.М., Пулинець О.С. – К.: Радянська школа,
1965.
Частівка — жанр
народної лірики, чотирирядкова, іноді — шестирядкова римована пісня швидкого
темпу виконання, адресована конкретній особі чи аудиторії, оформлена як
моментальний влучний відгук на злобу дня. За змістом вони близькі до коломийок,
але відзначаються більшою різноманітністю ритміки.
*
Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ
"Академія”, 1997. Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач
М.Ф.Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003.
ЧУМАЦЬКІ ПІСНІ —
вид народної ліричної пісні про чумацьку долю.
* Сучасний
словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. – Харків:
Веста: Ранок, 2003.
ЩЕДРІВКИ —
старовинні обрядові величальні пісні, якими зустрічали початок нового
хліборобського року, початок весняної рільницької праці, що починалася
наприкінці березня. Назва походить від «щедрого вечора», коли молодь ходила від
оселі до оселі, славила господарів і просила винагороди. Про щедрування
розповідається в багатьох творах української літератури.
* Літературознавчий
словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ "Академія”, 1997.
Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М.Ф.Гетьманець. –
Харків: Веста: Ранок, 2003.
| 
