Якщо образно охарактеризувати нову книжку лірики талановитої поетеси Галини Литовченко «Шовком вишиті мережки», то краще за все ще раз перечитати її чудовий вірш «Домівка кличе», і він одразу ж відгукнеться у вашій душі, як світла ностальгія, у котрій вияскравпяться, мов щедре осоння, і, «як скуштувати найсмачнішу воду» «в старій криниці», «в якій до ранку ппавають зірки», і вони отож так зрадіють, що журавель до них, схипившись у поклоні, опустить дзвінке, як та пісня, відро. небере повнісіньке дзвонковоі води, витягне її разом із зірками, і вони благоговійно злинуть на батьківщину неба, а донька рідного села нап'ється свіжої води, і вона їй буде видаватися цілющою, і тоді душа вже наповниться відтак таким високим натхненням, що віддячує тільки щирими, зворушливими, сердечними віршами, які і вродять основу збірки «Шовком вишиті мережки» Вона ж починається саме відповідним розділом - «Рідне мені» І поведе за собою у світ ще два теплі, ліричні, задушевні цикли -«Близькі і далекі вітрила» і «Несподіваний дзвінок із Баку».
Ось така вона і народилася у Галини Литовченко, ця хвилююча книжка «Шовком вишиті мережки», де:
... серця стукіт буде рвати тишу
І струсить з вій просолену росу
Нарву в саду я мамі стиглих вишень
І в пригорщі... на цвинтар понесу. Це - болюче, зворушливо і щемливо, бо кожна ота вишнева ягода уже в поезії буде схожа на сердечко, в якому вмістилася не тільки краса рідного села, а й людей його. їх палкі душі, іх працелюбний світ, а ще й велика ж, непогасна любов, яка осяває і всю натхненну поезію чудової письменниці Галини Литовченко А ще ж і яскраво доповнюють цю книжку й ілюстрації, які вимріяла онучка поетеси Настя Панченко.
|
