З Антоном Михайлевським знайомий давно з газети Одеського військового округу "Защитник Родины". Тоді він був начальником відділу культури та побуту. А я – постійним позаштатним кореспондентом. Завжди з цікавістю читав публікації підполковника Михайлевського. А друкував він не лише злободенні кореспонденції, але й вірші та прозу. Він автор роману "Последние солдаты империи", повісті – "На экваторе Луны" (про політ американських астронавтів на цей загадковий супутник Землі), "Дети Иуды", "Салаги", "Кочевая жизнь", дві книжки оповідань та понад десять збірників віршів і поем. На ювілейний день мого народження Антон Флоріанович подарував мені невеличку книжечку віршів "Хрустальная песня любви". Свою лірику Антон Михайлевський писав українською мовою. Ця збірка видана російською у перекладі автора та найвідомішого одеського поета Івана Рядченка, який написав у передмові: "Антон Михайлевский – офицер, подполковник, военный журналист, недавно уволенный в запас. Но настоящая поэзия из души не увольняется. Я прочитал его стихи – и вокруг потеплело. Порадовала широта тематических горизонтов, свежесть мыслей и чувств, нестандартность образов. А главное – искренность и настоящая человечность". І ось у моїх руках нова книжка Антона Михайлевського з дарчим написом "Ночі Куїнджі". Це друге доповнене видання із додатком чудових кольорових ілюстрацій талановитого українського пейзажиста. До цього видання автор включив розповідь про невідомий раніше період роботи Куїнджі в Одесі ретушером. Над цим документально-художнім романом письменник працював двадцять років. Чималий термін! Але такий вже характер у Антона Флоріановича – якщо вже щось створювати, то ґрунтовно. А для цього необхідно було вивчити усі матеріали про життя і творчість не лише свого героя, але і його сподвижників, тих, з ким спілкувався Куїнджі. Це Рєпін, Крамськой, Васнєцов, Третьяков, Менделєєв. А також – епоху, у якій вони жили і творили. Труднощі полягали ще й у тому, що Архип Іванович не залишив про себе жодних записів. Наприклад, Василь Верещагін писав цікаві нариси про себе та своїх сучасників, а Василь Перов взагалі був чудовим белетристом. Ілля Рєпін залишив книгу мемуарів "Далекое – близкое". Він із замилуванням називав Куїнджі – "Геній-винахідник", "Феномен", "Чарівник". Архип Куїнджі закінчив усього два класи парафіяльної школи і уникав епістолярного жанру, вважаючи його другорядним заняттям. Для нього головним був живопис, і цьому захопленню він віддавав увесь вільний час. Бідний пастушок із Маріуполя став відомим живописцем, професором Академії мистецтв. Життя Куїнджі – це суцільна боротьба, прагнення до наміченої мети. Він виходив переможцем завдяки силі характеру, впевненості у своїх силах та величезному таланту. Антон Михайлевський переконливо, майстерно відтворив образ захопленого, наполегливого юнака, показує, як розкривався талант майбутнього великого художника. Свої картини Куїнджі створював у майстерні по пам'яті, цьому навчав і студентів. Переживши життєві труднощі, Архип Іванович охоче допомагав молодим талантам, студентам Академії мистецтв. Талановитих посилав за кордон, хворих – на лікування, і взагалі намагався виручати з біди нужденних. Його картини "Ніч на Дніпрі", "Березовий гай", "Дніпро вранці" мали великий успіх. Корифей живопису І.М. Крамськой писав: "Я бы непрочь составить так сказать протокол, что его (Куинджи) «Ночь на Днепре» вся наполнена действительным светом и воздухом, что река действительно совершает величественно свое течение, и небо – настоящее, бездонное, глубокое…" Книжка "Ночі Куїнджі" вийшла друком наприкінці минулого року за рахунок коштів міського бюджету. Одеська міськрада щороку виділяє сто тисяч гривень на видання творів місцевих авторів. Усі книжки під стандартною обкладинкою, з одеською символікою. А хотілося б бачити обкладинки різними, що відображують особливості кожного твору. Одеська символіка – це добре, але в усьому треба знати міру. Тут же явний перебір! Досить і того, що у передмові вказується, що книжку видано за рахунок міського бюджету. Звичайно, як кажуть: "Не суди за одежею – суди за розумом". Книжка Антона Михайлевського – розумна, цікава, написана добротною літературною мовою. Читаючи її, відчуваєш щиру насолоду. Лише шкода, що книжки цієї серії видаються невеликим тиражем – 500 примірників. Сто виділяється авторові у подарунок. Чотириста – для бібліотек. А хотілося, щоб вони надходили у продаж і стали надбанням широкого кола читачів. ...Можливо, знайдеться добра душа, книголюб-спонсор, і профінансує додатковий тираж цієї гідної книжки?
Дмитро ЧАРКІН, ветеран Великої Вітчизняний війни, член Національної спілки журналістів України Одеські вісті №16 (3854) - 14.02.2009
"Життя Куїнджі – це суцільна боротьба, прагнення до наміченої мети". Геніально!!!! Як сьогодні не вистачає наснаги до боротьби!!! Простіше, мабуть, зануритись в себе, (в кращому випадку)) свою лінь виправдовувати тим, що Ось такий Я особливий Є. І мені не потрібно працювати...
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
