Сонце

Сонце ясно засвітило,

Весь світ озолотило.

І природа ожила.

І квіточка виросла.

І радіють люди всі

Сонечку навесні.
Рибка

Рибка плаває у річці,

У прозоренькій водичці.

Рибка щастя нам дає,

Бо вона у нас є.

Чапля

Чапля ходить по болоті,

Чапля водить чапленят

І навчає вона їх,

Як ловити жабенят.

Зима

Зимонька настала,

Все покрила снігом.

Річенька замерзла

Й стала вона льодом.

Діти граються у сніжки,

На обличчі в них усмішки.

Ці усмішки принесла

Красунечка - зима.

Мамі

Мамо моя, ти – найкраща,

Ти красива, бо ти – моя.

Ми всі тебе любимо :

Тато, сестра і я.

Ти даруєш нам сонечко ясне –

Свою посмішку.

Твоя любов до нас –

Почуття прекрасне -

Зігріває нас усе життя.

Юлія Любарець

Білочка

Білочка гриби збирає,

Сушить, у дупло складає,

Надіває теплу шубку.

І вже топить свою грубку,

Бо настане вже зима,

Біла – біла вся вона,

І накриє все пушком

І біленьким кожушком.

Курчатко

Ходить, ходить, походжає

По подвір’ї, щось дзьобає.

Він маленький та жовтенький,

Красивенький, чепурненький.

Має вдачу він таку,

Щоб казать " кукуріку ”.

Котик 

Він грайливий та смішний,

І красивий, і малий.

Сірого хвоста він має,

В різні боки ним махає.

Ходить, бігає кругом ,

Ну, а звати його Том.

Жабенятко 

Плаче наше жабенятко:

поламалися санчата.

Та не плач ти , жабенятко,

Злагодим твої санчата.

Берізка 

Стоїть самотня біля поля

Мала берізонька струнка,

Розкинувши своє гілля.

Тихенький вітер повіва ,

Розповідає свої сни,

які наснилися вночі.

Осінь

Осінь, осінь золотиста

Розкидає навкруг листя.

Під ногами шелестить,

Ніби зараз полетить.

І шепоче щось тихенько,

Щось розказує гарненько.

І виблискує у миті

Та калина у намисті.

Таня Трохимчук

А мене зовуть Тетянка

Мене зовуть Тетянка,

Я чесна громадянка,

Живу в Україні

У прекрасній родині.

Матуся моя люба

Мені допомагає.

Вона ж у мене чудо,

І теж вірші складає.

Пишу вірші з шести я років,

Пройшла з тих пір вже вісім кроків.

Люблю писати про природу

Та успіх рідного народу.

У школі вчуся я завзято,

Пишу про школу я багато.

Любимо школу я і ти,

І кращої у світі, повірте, не знайти.

Ромашка

Ромашка – квітка непроста,

В садочку квітне та зроста.

Лікарську основу має.

Від хвороб нас захищає.

Ромашка – квіточка маленька,

Сердечко жовте , пелюстки біленькі.

В садочку хоч і непомітна ,

Але до всіх людей привітна.

Вона – красуня у садочку.

Росте ромашка в холодочку.

Милуються і нею люди.

Ромашка має славу всюди.

Мама 

Мамо, люба моя ненько!

Пригорнусь до тебе я тихенько,

Ти мене обнімеш, приголубиш,

Бо мене ти дуже міцно любиш.

Ти красива , лагідна, привітна,

Щира, любляча, тендітна.

Ти мені найкращий, вірний друг

Не знайти такого тут навкруг.

Мамо, матінко, матусю !

Тобі доземно я вклонюся

За працю твою копітку ,

Та знаю точно – нелегку !

День іменинника

Сьогодні в нас чудове свято –

Іменинників багато.

Тож, шановні, від душі

Прочитаю вам вірші.

Берегова Тетянка хоч маленька,

Вона красива й чепурненька.

Всім дітям допомагає,

Та завжди гарний настрій має.

Сашуня в нас така кмітлива,

Вона розумна й нелінива,

Допомогти зуміє враз,

У нас Сашуня – просто клас!

Венгер Владик – співрозмовець,

Він, як завжди, іншомовець.

Гордієнко в нас Тетянка

Дуже гарная панянка.

Владик Горобець – чудак,

На всі руки він мастак.

Якщо в класі щось хитнеться,

До роботи він береться.

Клименко Таня в класі «ас»,

Вона непереможна в нас.

Колдашова в нас Настуня –

Незрівнянная красуня.

Ну а Кохан наш Євген

Пречудовий джентльмен.

Кучер Мирослава –

Дівчинка привітна,

Вона така люб’язна,

Вона така тендітна.

А Куян Оксаночка,

Мов ніжна фіалочка.

Луцак Віточка –

Мов троянда-квіточка.

Постельга Ванюша –

Людина хороша.

Романовська Евелінка –

Мов чудова Мальвінка.

Шандурський Женя – юморист

Майбутній Юрмали артист.

Альона Волинчук граційна,

Вона хороша і спокійна.

***

Школа - це рідна хатина,

Школа—це кожна дитина.

Школа—це віра й надія,

Школа—це успіх і мрія.

Школа—це друзі й знайомі,

Школа—це люди відомі,

Школа—це вчителька й клас,

У школі, повірте, усе лиш для вас.

Школа—це райдуга, сонечко ясне,

Школа для нас—пречудова, прекрасна.

Учні, директор і вчителі—

Це для нас школа, в ній дорослі й малі.

Школа для нас—неопізнаний край.

 Школу єдину не забувай!

Евеліна Романовська

Я маленька українка

Я маленька українка,

Романовська Евеліна.

Із Володарського краю,

Всім добра тільки бажаю.

Пишу вірші я завзято,

В мене їх уже багато.

В школі першій я навчаюсь,

Вчитись добре я стараюсь.

Люблю читати, малювати,

Іще люблю я танцювати.

Люблю володарську природу,

Люблю людей за гарну вроду.

Люблю і небо чисте, й сонце,

Люблю дивитись у віконце;

Люблю і річку Рось я, звісно,

Душа плететься з нею тісно.

Бо я – маленька українка,

Я – Романовська Евелінка

Мамі

Подарую мамі квіти польові,

Щоб могла віночок сплести вона собі.

Подарую мамі озеро прозоре,

Щоб, мов в дзеркалі, могла дивитись

на водяні простори.

Подарую мамі місяць, небо й зорі,

Щоб могла щоночі вона дивитись

на краї неозорі.

Подарую мамі сонечко та й ясне,

Щоб могла вона дивитись,

яке воно прекрасне.

У моєї мами кароокі очі

І вони незвичні навіть проти ночі.

У моєї мами усмішка красива.

Та така хороша, лагідна та мила.

У моєї мами серце та й велике,

Добре, ніжне, та для всіх відкрите.

Душа мамина ясна,

Мов небо прекрасне,

А погляд перлинний,

Мов світ весь єдиний.

Зачаровує всіх краса моєї мами

І ось вона…яка красуня незрівнянна

Сон про море

Блакитні, неозорі краї -

Це дива неймовірні, чудні.

Там зустріти ти можеш русалку,

Підійди ж ти до неї ізранку .

Морську зірку у морі візьмеш,

Чи скарби золотії знайдеш.

А вночі ти на морі вже був ?

Ти там бачив квітки чи забув ?

А , можливо, все це лише сон ?

І розбудить нас запах піон.

Ніч 

Ніч неземно незвичайна, немов німфа.

Накриває неозорими нетрями навколишні

надхмарні небеса. Напинає накидку,

насичену напрочуд незабутніми

нашивками. Ніч наметала найкрасивіше

небо, напорошила на ньому нарцисів.

Намалювала наспіване нею надмор′я,

нанизане намистом. Надягає,

наряджає ніч низкою нарядів неспокійне надпалуб′я.

Ніч насолоджується...

Осінь

Осінь освіжає озиминою озера, обмальовує оригінальними орнаментами оазиси олеандрів, осик. Опадає окраса осені - озолочений опад. Обгортає осяйним огневим оздобленням ожину. Оберігає оксамитові орхідеї ощасливлена осліпленими окрасами осінь.

Гуморист

Присвячено Володимиру Дідківському

Володимир Дідківський –

Письменник завзятий,

Гуморист і сатирик,

А зовсім непихатий.

Душа в нього поетична

І мова поезій трішки незвична.

Обличчя добре, ласкаве,

Гумористика в нього цікава.

Сатирик природжений з молодих літ.

Очима побачити барвистий цей світ:

Поля і ліси, озера й річки,

Поляни квітчасті, долини горбасті,

Гаї та сади, золоті колоски,

І хмарку, і сонце, веселку в віконці,

І дощик, і трави, великі отари,

І метелик кольоровий,

Пташиний спів калиновий.

Все він хоче розказати

І малятам, дошкільнятам,

І підлітковій дитині,

І дорослій вже людині.

Є книжки в нього цікаві,

Де є слова добрі й ласкаві,

Гумористичні й практичні,

Жартівливі та смішні,

І подобаються вони мені.

Тож дарую вірш йому –

Володимиру Дідківському.

Володарщина

Володарщина – таке ніжне

і до болю рідне слово,

Таке прозоре, чисте і прекрасне.

О мово наша, гарна українська мово,

Що можеш ти сказати

про життя Володарки квітчасте?

Устелена добром і радістю,

В’юнка протоптана стежина,

І білосніжна чепурна хатина,

І мальва, що своїм яскравим цвітом

Нагадує нам дороге дитинства літо.

Журавлик, лебідь чи навіть та шпачина

Нам дорога, мов дитинства кожна краплина.

Рось невпинно тече берегами,

Поле безмежне з золотими колосками.

Це ж наш прегарний Володарський край,

Невеличкий, але свій малесенький рай!

Сніжинка

Така легка, прозора і гарненька,

Немов хмаринка, пухнаста і легенька,

Немов білосніжна троянда,

І приємна, ароматна, як лаванда.

Таке вбрання на ній незвичне,

Узором убране мереживо класичне.

Перламутрова, ніжна, тонка сніжинка,

Як дорогоцінна гладенька перлинка.

Така легка, прозора і гарненька

Сніжинка біла, чепурненька.

Мрія

Що назвав ти мрією, прекрасною надією?

Небо вечірнє чи вранішнє сонце,

Рідну хатину чи рідне віконце,

Рожево-сніжний весняний цвіт,

І наддивовижний зоряний світ?

Іграшку дитинства, тепло материнства?

Що ти мрією назвав?

Що ти в серці приховав?

Великі ніжні квіти,

Чи щиро любити вміти?

Вітерець маленький,

Чи дотик теплої руки легенький?

Що ти називаєш своєю надією,

Своєю хранителькою, блакитною лілією?

Свій життєвий діамант?

Чи природжений талант?

Що назвав ти мрією, прекрасною надією?..

Їжачок

У садочку на горбочку

Задрімав їжак.

І привиділось колючці,

Як до нього підкрадавсь хижак.

З переляку неборака

З горбочка скотивсь,

Ненароком бідолаха

Об пеньок забивсь.

Чуха спинку їжачок,

Думає сердито:

« Де ж ще взявся цей пеньок

На їжаче лихо?! »

Учитель

Хто навчає нас щоденно,

Нам знання дає недремно,

Свою працю докладає

І про все на світі знає?!

Звісно ж , вчитель дорогий!

Добрий він та справедливий,

З усмішкою входить в клас,

Завжди дбає він про нас.

Вчитель знає про терпіння,

Любить нас за наші вміння.

Може, й часто дошкуляєм,

Та, звичайно, ми всі знаєм:

Вчитель – він завжди найкращий,

І ніхто не знає краще,

Як всіх учнів вгамувати,

Гарно все нам розказати,

Щоб усі все зрозуміли,

І оцінкам пораділи.

Душу свою в нас вкладає,

Всі незгоди пробачає.

У свята і в будні дні

Не були ми все ж одні.

Бо учитель наш завзято

Кожен день творив нам свято.

Праця вчителя чудова,

Мов веселка кольорова,

Сповнена вона натхнення,

Розмалює сьогодення

Різнобарв’ям всіх наук –

Вчителя робота рук.

Тож хочемо вітати ми

Словами теплими завжди:

Хай сонечко гріє тепліше,

Хай учні радують частіше;

І сяють щастям зорі золоті,

І хай завжди везе вам у у житті.

Тож низький уклін всім Вам

Гарним й добрим Вчителям!

І шепоче щось тихенько,

Щось розказує гарненько.

І виблискує у миті

Та калина у намисті.