Бджола та Шершень
Шершень спитав у Бджоли, чому вона така дурна. Адже, добре знаючи, що плоди її праці корисніші для людей, ніж для неї самої, та до того ж часто їй шкодять, приносячи замість нагороди смерть, Бджола не перестає робити дурниці — збирає мед.
Бджола відповіла своєму радникові, що дурень він сам. Мед до вподоби й ведмедю, та й Шершні нечесно його дістають. Бджоли, якщо б схотіли, також могли б по-злодійськи добувати мед, коли б тільки їсти любили. Але для них незрівнянно більша насолода збирати мед, аніж споживати. Для цього вони народжені на світ і робитимуть так, поки не умруть. А без сього жити, навіть купаючись у меду, для них — «найлютіша смерть».
Сила [мораль]. Шершень — узагальнений образ людей, що живуть грабунком інших і створені лише для того, щоб їсти й пити. Бджола ж — мудра людина, яка трудиться в «сродному ділі», тобто за своїм покликанням. Чимало Шершнів безглуздо кажуть: навіщо, наприклад, студентові вчитися, якщо нічого за це не має. Вони не розуміють, що справа, яка припадає до душі, дає найбільше задоволення. За природними законами живуть тварини (Хорт, Кішка, бджола) та наймудріші з людей (наприклад, давньоримський державний діяч і письменник Катон).
Немає більшої радості, як «жити за натурою». Це означає не вдоволення низьких потреб і скотської похоті, а виконання свого природного призначення в житті. Саме про таку близькість до природи сказав давньогрецький філософ Епікур: «Дяка велика блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним». Дотримуватись таких правил у житті — значить догодити Богу, бо «усе в ньому і він в усьому».
Собака і Вовк
У пастуха Титаря жили два пси — Левкон та Фірідам. Позаздривши їхній дружбі, Вовк попросився бути третім їхнім товаришем. Став розхвалювати свій рід, свою вченість, сказав, що дуже схожий на псів, от тільки єдине, що має хвіст лисячий, а погляд вовчий.
Левкон відповів, що хоч пастух на них не схожий, але є їхнім другом, і взагалі без Фірідама він нічого не вирішує. Фірідам же сказав Вовкові, що хоч він на них і схожий, але ж не подобається його хитрий погляд, яким він на баранця поглядає.
Сила. І рід, і багатство, і чин, і зовнішня схожість не можуть твердити дружбу. Це можуть зробити лише серця, єдині думки, чесність душ.
Григорій Сковорода
ВСЯКОМУ МІСТУ — ЗВИЧАЙ І ПРАВА
Всякому місту — звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю — любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур *,
Всяхому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.
Знаю, що смерть — як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар,—
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь...
Всякому городу нрав и права;
Всяка имеет свой ум голова;
Всякому сердцу своя есть любовь,
Всякому горлу свой есть вкус каков,
А мне одна только в свете дума,
А мне одно только не идет с ума.
Петр для чинов углы панскіи трет,
Федька-купец при аршине, все лжет.
Тот строит дом свой на новый манер,
Тот все в процентах, пожалуй, поверь!
А мне одна только в свете дума,
А мне одно только не идет с ума.
Тот непрестанно стягает грунта,
Сей иностранны заводит скота.
Те формируют на ловлю собак,
Сих шумит дом от гостей, как кабак,—
А мне. одна только в свете дума,
А мне одно только не идет с ума.
Строит на свой тон юриста права,
С диспут студенту трещит голова.
Тех безпокоит Венерин амур,
Всякому голову мучит свой дур,—
А мне. одна только в свете дума,
Как бы умерти мне не без ума.
Смерте страшна, замашная косо!
Ты не щадиш и царских волосов,
Ты не глядиш, где мужик, а где царь,—
Все жереш так, как солому пожар.
Кто ж на ея плюет острую сталь?
Тот, чія совесть, как чистый хрусталь...
DE LIBERTATE[1]
Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!
________________________________
[1] Про свободу (лат.).
Вступні двері до християнської добронравності.
Філософський трактат
Бог зробив потрібне неважким, а важке — непотрібним. Немає нічого солодшого для людини й нічого потрібнішого, як щастя. Щастя ж у серці, серце в любові, любов — у Законі Вічного. Якби щастя залежало від місця, часу й від плоті, то ми б його ніколи не знайшли Щастя, як повітря і сонце, даються людині даром. Щастя близько - воно в серці і в душі твоїй. До розуміння цього веде наша десяти глава розмова.
Голова І. Про Бога. Світ складається з двох натур: видимої і невидимої. Видима — це всі створіння, невидима — Бог, який ще в стародавніх народів називався розумом всесвітнім, або натурою, існуванням, вічністю, часом, долею, неминучістю, фортуною та ін. У християн це Дух, Господь, Цар, Отець, Розум, Правда.
Голова II. Про віру всесвітню. В усі віки всі народи вірили, що є якась таїна, якась сила, що всім володіє і всім керує. Підданий може помилятися і вважати лакея за самого пана, але ніхто не буде суперечити, що є дійсний пан, котрого підданий і в очі не бачив.
Голова III. Промисел загальний. Бог тримає цілий світ, як годинникар годинник. Одушевляє, годує, впорядковує, обороняє, а потім повертає знов у брудну матерію — в землю. Тому його називають ще математиком, геометром або гончарем.
Голова IV. Промисел особливий для людини. Натура подібна до найкращої архітектурної симетрії, моделі. Якщо рід, місто, державу збудовано за такою моделлю, то вона буває раєм, небом, домом Божим. І якщо людина збудує своє життя за таким зразком, то буде в ньому святиня й благочестя. Лице Боже, відбившись у душі нашій, перетворює нас із диких і бридких тварин у людей, здатних до громадської згоди, незлобних, стриманих, великодушних і справедливих.
Всесвітній розум, найвища Премудрість або Бог, зробили так, що ми відрізняємося від звірів милосердям і справедливістю, а від худоби — стриманістю й розумом.
Не намагайся додуматися, як ця Божа Премудрість народилася, звідки взялася; вдовольняйся видимим, прислухайся до пророків, що голосом Божим говорять людям про Закони Божі.
Голова V. Про Десятисловіє. Хай не буде в тебе богів інших, крім мене; не сотвори собі кумира; не згадуй ім'я Боже даремно; пам'ятай день суботній — поклоняйся Богові не самими порожніми церемоніями, а справжнім ділом, щиро беручи зразок з Нього. Вір, що сам собі вдесятеро користь чиниш, коли допомагаєш іншим. Шануй отця свого; не вбивай; не чини перелюбу; не крадь; не посвідчуй фальшиво; не жадай жінки ближнього твого...
Присвяти ж своє серце щирій любові і не дай посіятися в ньому зернам лихих намірів.
Голова VI. Про правдиву віру. Щоб закрилася в тобі безодня беззаконства, потрібна віра. При ній повинна бути надія. Часто її уявлять в образі жінки, що тримає якор. Ці добродітелі ведуть людське серце до пристані любові.
Голова VII. Благочестіє і церемонія — речі неоднакові. Сила усього Десятисловія вміщається в одному імені — любов. Вона є вічним союзом між Богом і людиною. Ця Божественна любов має зовнішні ознаки, які звуться церемоніями. Якщо ж ця маска не ховає в собі дійсного, то залишається сама лицемірна полуда, лушпиння при зерні.
Голова VIII. Закон Божий і переказ (традиція) — речі неоднакові. Закон Божий — плід, а переказ — листя. Закон Божий — серце людини, а переказ — фіговий листок. Інколи люди про це забувають, змішуючи чисте з нечистим.
Голова IX. Пристрасті або гріхи. Пристрасть є згубне, хворобливе повітря в душі. Це безпутне жадання видимостей. Найбільшим гріхом є заздрість, а також ненависть, злопам'ятство, гордість, підлесливість, неситість, нудьга, каяття, смуток, сум та інший невсипущий черв'як у душі.
Голова X. Про любов або щиросердечність. Безодні гріхів суперечить щиросердечність, плодами якої є: доброзичливість, незлобність, прихильність, лагідність, щирість, благонадійність, безпечність, задоволеність.
Хто має таку душу, той житиме в мирі, милосерді й веселості.
АФОРИЗМИ
Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестае вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.
Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись - значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота - рух душі, а життя - се рух.
Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?
Надмір породжує пересит, пересит - нудьгу, нудьга ж - душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.
Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?
Як купці вживають застережних заходів, аби у вигляді добрих товарів не придбати поганих і зіпсутих, так і нам слід якнайретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того - неоціненний скарб, через недбальство не натрапити на щось підроблене.
Не все те отрута, що неприємне на смак.
Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя.
Бери вершину і матимеш середину.
З усіх утрат втрата часу найтяжча.
Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло.
То навіть добре, що Діоген був приречений на заслання: там він узявся до філософії.
Так само як боязкі люди, захворівши під час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли з великого судна пересядуть до невеличкого човна, а відти знову переберуться у тривесельник, але нічого сим не досягають, бо разом з собою переносять жовч і страх, - так і життєві зміни не усувають з душі того, що завдає прикрості і непокоїть.
Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.
Більше думай і тоді вирішуй.
Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві.
Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати - це наполовину завершити.
О, коли б змога писати так само багато, як і мислити!
Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.
У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим.
Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори.
О, коли б ми в ганебних справах були такі ж соромливі і боязкі, як це часто ми буваємо боязкі і хибно соромливі у порядних вчинках!
Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.
Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!
З видимого пізнавай невидиме.
Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись..
Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.
Звірившись на море, ти перестаєш належати сам собі.
Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні.
Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.
Мудрець мусить і з гною вибирати золото.
Коли велика справа - панувати над тілами, то ще більша - керувати душами.
Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.
Для шляхетної людини ніщо не є таке важке, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають пустомудрі.
Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?
Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.
Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боротися з нею.
Чи знаєш ти, яких ліків вживають ужалені скорпіоном? Тим же скорпіоном натирають рану.
Сліпі очі, коли затулені зіниці.
Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.
Все минає, але любов після всього зостається.
Кому душа болить, тому весь світ плаче.
Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.
Ти робиш найкращу і для тебе рятівну справу, коли твердо ступаєш по шляху доброго глузду.
Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти!
Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.
Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.
Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру.
Лід на те й родиться, аби танути.
Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м'яса не їсть.
Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.
Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний.
Облиш забобони, обмий совість, а потім одежу, залиш усі свої хиби і підіймайся!
Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади.
Наступний, весело освітлений день - плід учорашнього, так само як добра старість - нагорода гарної юності.
Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне.
Не любить серце, не бачачи краси.
Що вподобав, на те й перетворився.
Не за обличчя судіть, а за серце.
Кожен є той, чиє серце в нім: вовче серце - справдешній вовк, хоч обличчя людське; серце боброве - бобер, хоча вигляд вовчий; серце вепрове - вепр, хоч подоба бобра.
Чи може людина, сліпа у себе вдома, стати зрячою на базарі?
Пізнаєш істину - ввійде тоді у кров твою сонце.
Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?
Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися.
Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.
Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке те зло, а що добро. А не взнавши сього у себе, як можна взнати і вигнати його в інших.
На новий путівець шукай нові ноги.
Що з того, коли листок зовні зелений, та корінь позбавлений життєвого соку?
Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?
Не називай солодким те, що породжує гіркоту.
Вірю, що більше єлею має в своїх гладеньких словах улесник, аніж батько, коли карає, і що фальшива позолота блищить краще від самого золота... Але згадай приказку: "Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема".
Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не можуть.
Не все те недійсне, що недосяжне дитячому розумові.
Тінь яблуні не заважає.
Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише тінь її.
Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва - відхили лише вхід у душу свою.
Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами - чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага.
Невже ти не чув, що сини віку мудріші від синів дня?
Не дивина дорогу віднайти, але ніхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та іншого веде - в цьому і важкість.
Не розум від книг, а книги від розуму створились.
|
