Згадана в ряді художніх творів, народних казках та бувальщинах,часто пов'язана з жінкою, яка втратила чоловіка.
Вона має віщий дар – «кукує» людині літа, щасливе або нещасливе заміжжя. Може бути передвісником доброго чи поганого врожаю: коли закує на голе дерево - бути голодному літу, а якщо дерево вже розпуститься - то чекай доброго врожаю. Перекази вважають її перевернутою на птаху вдовою, через що вона і гнізда собі не в'є - бо ні з ким в цьому гнізді сім'ю заводити.Вдова вона, нібито, злочинна: вбила свого чоловіка, а тому не може знайти пари і поневіряється одна. «Кує» зозуля тільки навесні - від Благовіщення до Івана Купала - а як виб'ється ячмінний колос, перестає... Вперше почувши зозулю навесні, треба мати в кишені гроші, то будеш при грошах цілий рік.
Згідно з повір'ями,зозуля має ключі від вирію, відчиняє його ворота птахам, коли ті навесні вилітають на землю, й зачиняє, коли повертаються на зиму в царство померлих. Тому кажуть, що зозуля "відлітає найскоріше, а прилітає найпізніше".
|
