Середа, 16.10.2024, 00:55

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Учнівська творчість [16]
Методичні матеріали [14]
Сторінками книг [27]
Аматорська творчість [19]
Письменники-земляки [20]
Уроки літератури рідного краю [13]
Фольклор регіону [1]
Новорічні свята [5]
Свята літнього циклу [5]
Рослини-символи [12]
Вишивка [7]
Жанри фольклору [17]
Міфологічні персонажі [38]
Українська кухня [3]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:00:55


Останні надходження
[23.11.2018]
Галина Литовченко «Через всесвіт путівцями» (0)
[23.11.2018]
Галина Литовченко "Дитячі розваги" (0)
[06.11.2018]
Галина Литовченко "Зібрані розсипи" (0)
[06.08.2018]
Оппоков Євген Володимирович. До 75-х роковин від дня страти (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1433
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Літературне краєзнавство » Міфологічні персонажі

МІФІЧНІ ПТАХИ РАДОСТІ ТА СМУТКУ
   В давнину вважалося, що землю, небо і воду населяють дивні й дивовижні істоти, злі і добрі, жахливі і прекрасні. Були істоти, подібні людям, були – на кшталт змій, лісових тварюк або з тілами, примхливо зібраними з різних тварин. Наші предки залежали від природи, були беззахисні перед стихіями, і кожне міфічна істота відповідала перед людьми за окрему частину цих стихій. Люди сподівалися на їх заступництво або намагалися не сердити даремно. Серед істот були особливо наближені до богів: птахи, яким доступні одночасно і земля, і вода, і небо. Птахи й стали посередниками між людьми і богами.
    Особливо шанобливі були птиці Алконост, Гамаюн і Сірін. Жили птіцедеви в раю – в Іріі, квітучому саду, де росло дерево життя, билу джерела живої води і мешкали крилаті душі померлих. Коли співали птіцедеви, і душі і живі люди забували про все на світі. АЛКОН – добра птах з прекрасним жіночим обличчям. Ім’я її походило від імені Алкіон, грецької цариці, що кинулася в море, не дочекавшись коханого, і була перетворена на Зимородка. Алконост ж літала в море відкладати яйця. Вона занурювала їх у морські безодні, і поки до кінця сьомого дня не вилуплюються пташенята, на морі було затишшя. Нитка червоних бус на її шиї обіцяла жінці щасливе заміжжя. А її пісні приносили ясну сонячну погоду.
    У Гамаюн теж було жіноче обличчя, співала вона божественні гімни, кричала, віщуючи щастя. Цей птах знала минуле і майбутнє богів і людей, звірів і птахів. Вона знала все про створення світу і пророчила майбутнє тим, хто хотів чути. Вона була глашатаєм богів, їх посланницею на землі і завжди тримала в лапах сувій з пророцтвами.
   А Сірін була темною райською птицею, посланницею владики підземного світу. До пояса вона була прекрасною жінкою, від пояса – птицею. Вона – родичка гречанок-сирен, злісних жінок-птахів, що захоплювали мореплавців своїми божественними голосами, щоб потім розтерзати їх. Той, хто чув спів Сірін – теж був приречений на біди і смерть.
   Були ще Лебедині Діви, але жили вони не в раю, а – у морі, в річках і озерах, тому що були дочками Океан-моря. Будучи то звабливими дівчатами, то білими лебедями, Діви були добрі до людей і дарували їм щастя і воду з небесних джерел. Діви вміли співати, але їхній спів чули тільки праведники. Діви могли керувати самою природою, володіючи надприродною силою.
Категорія: Міфологічні персонажі | Додав: asda (23.04.2012)
Переглядів: 1715 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2024