Ще у сиву давнину люди захоплювалися чарівною красою квітів. Від тих часів у багатьох країнах світу існує "мова" квітів, у якій певне значення має не лише квітка, а і її колір. • Червоний колір є символом пристрасті, перемоги у боротьбі, волі, кохання. • Жовтий колір у країнах Європи — ревнощі й зрада, проте в Японії жовтий колір — символ миру та сонця. Жовті квіти там дарують лише людям, яким бажають щастя та успіху. • Оранжевий колір — сила, влада й радість. • Синій колір — довіра, відданість, сум. • Фіолетовий колір — велич, розкоші й краса. • Білий колір — чистота й ніжність. Кожна квітка у давнину мала своє значення. • Тюльпан — гордощі та пиха. • Фіалка — недоброзичливість. • Дзвоники — балакучість. • Незабудки — відданість. • Троянда — палке кохання. Велику увагу мові квітів приділяли на Сході. • Біла азалія означала сум від самотності. • Біла гвоздика — щиру довіру, а червона — палкі почуття. • Гіацинт за кількістю бутонів "призначав" день зустрічі, а дзвіночок своїми бутонами визначав час побачення. • Якщо середньовічний лицар сватався до коханої, він надсилав їй букет троянд з миртом. • Маргаритки, надіслані у відповідь, означали згоду на шлюб, але, якщо вони були сплетені у вінок, то дівчина прохала почекати, дати їй час обміркувати пропозицію. У стародавніх греків дуже цінувалися святковий бенкет обов'язково приходив у вінку з троянд. Мистецтвом плетіння вінків займалися лише дівчата, що мали тонкий художній смак. Найкращим в'язальникам святкових вінків присвячували вірші, відображали їх на картинах.
