Українські повір’я. Явища природи - Жанри фольклору - Літературне краєзнавство - Каталог статей - Кабінет літературного краєзнавства Володарської ЗОШ №2
П`ятниця, 09.12.2016, 06:58

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Учнівська творчість [16]
Методичні матеріали [14]
Сторінками книг [24]
Аматорська творчість [18]
Письменники-земляки [20]
Уроки літератури рідного краю [13]
Фольклор регіону [1]
Новорічні свята [5]
Свята літнього циклу [5]
Рослини-символи [12]
Вишивка [7]
Жанри фольклору [17]
Міфологічні персонажі [38]
Українська кухня [3]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:06:58


Останні надходження
[22.06.2016]
24 СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКИ, ЯКИХ ВАРТО ПРОЧИТАТИ (0)
[19.06.2016]
Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили» (0)
[01.12.2015]
Відповіді до завдань ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
[01.12.2015]
Завдання для проведення ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1299
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Літературне краєзнавство » Жанри фольклору

Українські повір’я. Явища природи
Грім, блискавка, гроза
Грім походить від руху по небу колісниці святого Іллі, а блискавка - іскри з-під копит коней, що везуть колісницю.
Грім буває здебільшого в той час, коли небо вкрите хмарами; це тому, що в цей час чорти особливо люблять дражнити Бога: гасають дорогами, кружляють у вихорі пилюки, ламають у лісах дерева, зривають дахи і т. п.
Під словом "блискавка" розуміють розрив хмар, який відбувається задля того, щоб архангел Гавриїл бачив, де ховається чорт і стежив за напрямом пущеної стріли. Зигзаги і змійки походять від того, що пущена стріла летить за чортом, який тікає врізнобіч.
Пожежу від блискавки можна погасити лише сироваткою, квасом або ж козячим молоком.
Громові стріли - з каменю, у вигляді конусоподібної кулі. Після удару вони входять у землю на сім сажнів, а через сім літ виходять на поверхню.
Як що-небудь грім запалить: клуню, хліва, хату - тільки одну будівлю, то не треба боятися за решту будівель, - вони не займуться і не згорять.
Під час грози не варто їсти чи взагалі відкривати рот, щоб не дати туди проникнути чортові, за яким постійно літає блискавка чи стріла.
Під каменем чортові сховатися найзручніше: від каменя громові стріли відскакують.
Чорти зносять хмари докупи; як знесуть багацько, то качають у вали, від того дуже гуде по небі; для спокою Бог посилає. святого Іллю з огненною палкою: як святий Ілля замахне палкою, то блисне, а як ударить по чорту, - то гримне.
Під час грози не можна стояти під дубом чи вербою, бо там ховається чорт від громового удару. Коли грім ударить у дерево і запалить його, то це означає, що чорта вбито і перетворено в смолу, яку,, траплялось, - і знаходили під деревом.
Грім і блискавку народ називає Перуном; якщо трапиться, що блискавка запалить яку-небудь будівлю, то здебільшого кажуть: "Перуном спалило".

Блискавка - це справжнє небо, яке під час гніву Бог показує народові. Якби на землю впала хоч маленька частка цього неба, то спалила б усю землю. Стверджують, що це небо відкриється перед страшним судом.
Як уперше грім почуєш навесні, то треба:
- спиною обпертися об стіну або об тин, щоб спина не боліла;
- качатися, щоб крижі не боліли;
- об щось зіпертися, то не буде боліти спина;
- бити головою до каменя, щоби не боліла голова.
При цьому говорять: "Камінь - голова", "Камінь - голова".
Не годиться співати, як грім гримить, бо як хто співає, то він чорта веселить, то грім за те вбиває і чоловіка; людина співає, а чорт коло неї, то грім хоче чорта убить, а чорт під людину ховається, от грім і вбиває її.
Коли гроза, то люди хрестяться, щоб нечистий не підлазив, бо то святий Ілля ганяє за ним і стріляє по йому. Куди він заховається, туди і попадає Ілля громом.
У липні бувають сильні грози, грізні ночі липня і серпня називають горобиними, бо грім і блискавка не дають заснути навіть горобцям. Не показуй на блискавку пальцем, бо хата згорить. Вогняна куля, що летить у повітрі, - це змій відвідує дівчат. Не стій біля вікна під час грози, бо уб'є грім.
Не можна їсти під грозу, бо влуче стрілою.
Не грай у карти під грозу, бо стріла улучить.
Не можна бігти під час грози, бо може вбити.

Вітер
Вітер - чоловік із великими вусами. Причину появи вітрів приписують дії якихось таємних істот, що дують із чотирьох боків землі за розпорядженням головного "вітровія".
Вітер пояснюють так: із чотирьох протилежних сторін світу стоять чотири великі, людини з величезними вусами і губами"! постійно дують один до одного. Якщо котрийсь із цих чотирьох велетнів дує сильніше від інших, то з того боку й буває вітер.
Вітер прикований величезними ланцюгами за руки й ноги до кам'яної скелі. Поривчастий вітер - сильне дихання внаслідок спроби зірватися з ланцюга і позбутися пут. Він - чорт, а тому люди, боячись образити його, відгукуються про нього з повагою.
Вітер - це така людина: бігає собі білим світом і моргає одним вусом; цим він утворює сильне повівання. Якби він моргнув двома вусами, то здійнялась би така буря, що вмить перекинула всесвіт догори дном.
Якщо надворі зірветься сильний вітер або велика хуртовина, то кажуть, що народилася або померла дуже лиха людина.

Вихор
Вихор утворює сатана під час свого весілля. Побачивши-вихор, народ хреститься, примовляючи: "Щезни, сатано!", при цьому вихор затихає.
Вихори з'являються перед грозою, тому що вихор - це той же диявол, який сім літ буває звичайною змією, інші сім літ робиться полозом - тобто величезною змією, а треті сім років перетворюється на крилатого змія і живе в скелях. Коли в нього повністю відростуть крила, тоді він починає літати і вибирає час прогулянки перед грозою. Шумом своїх крил він утворює страшний вітер, що ламає дерева, розвалює будівлі.
Вихор - це чорт.
Коли чорти позриваються з ланцюгів і підуть гуляти, то, зіткнувшись, борються і стараються один одного перемогти, а том; іноді підіймаються вихори високо над землею.
Вихор - це чортів танець: на віддалі від вихору спостерігач дражнить його словами: "Куций, сала! Куций, сала!"; від цих слів вихор начебто лютує і сильнішає, бо є і таке повір'я, що чорт не любить свинячого сала, про яке йому нагадують.
Вихор, за повір'ям, буває ще й тоді, коли помре самогубець.
Як круте вихор, кинь усередину ножа: на йому кров буде.

Дощ
Про походження дощу розповідають: "Якась людина постійно роз'їжджає верхи на коневі і коли їде через воду, то каже, що це "будяки", якщо кінь сьорбне трохи води і пирсне, то піде невеликий дощ, а якщо більше захопить води і почне фиркати, то дощ буде більший".
Дощу іноді немає від того, що відьми знімають зорю і ховають у погребі - в горшок. У такому випадку варто чистити криниці - і дощ буде.
Якщо нема довго дощу, то треба, щоби дівка посипала у три криниці свяченим маком, який святять на Великдень, то буде іти дощ.
Коли дощ іде, не можна бігти, бо сильніший буде йти.

Веселка
Веселка - це зігнута труба, яка своїми кінцями усмоктує воду з морів, рік, озер і виливає у хмари. Вона всмоктує з водою все, що потрапляє: каміння, жаб, черв'яків і т. п., а тому часто із хм2р падає або каміння, або жаби, або черв'яки, або щось інше. Колір веселки буває синювато-червоний або яскраво-червоний. Перший буває тоді, коли веселка бере воду, а другий - коли вона стоїть без діла. Повір'я про набирання веселкою води до того загальне, що навіть хлопчаки, побачивши веселку, скажуть вам: "Утікайте, а то втягне вас дуга". Назва "веселка" від того, що під час її появи від сонячних променів прояснюється (робиться веселим) край неба, закритий перед тим хмарами.

Хмари
Хмари - "бісове весілля". Кажуть: "Бачиш, які чорні хмари? Видно, біс жениться".
Чорти збирають хмари по маленькому клаптику і зносять до одного місця - так і утворюється величезна хмара.
Бувають хмари, особливо градові, які насилають відьми. Для того, щоб відхилити нашестя таких хмар, жінки викидають із хат на двір коцюбу, лопату і помело, думаючи догодити розгніваній відьмі. Коцюба, лопата і помело визнаються предметами, на яких роз'їжджають відьми.
Мороз
Морозові, що буває в квітні і травні, а також ранньою осінню, приписують діяння відьмі, зимові морози - діяння природи.
Як хочеш, щоб пересівся мороз, то треба налічити дванадцять лисих, так: "№ лисий - пересядься, мороз". І так після кожного.

Град
Коли йде град і щоб його спинити, треба, аби одинак (один у батьків) або первак перекусив градинку начетверо й виплюнув.
Град вважається карою Божою за гріхи. Для його відвернення і припинення викидають на двір коцюби і лопати, кладуть їх навхрест, а декотрі перекушують градинки.
Під час граду дехто намагається першу побачену градинку розкусити зубами, вважаючи, що градова хмара - справа відьми, то цим й чари припиняться, а хмари, не накоївши лиха, розійдуться. Град випускають "відьмаки" із криниць

Сніг
На небі запас снігу досить великий, а на землю його лопатами скидають ангели. На думку інших, сніг падає від того, що ангели прочищають на небі дорогу. Сніг, на думку народу, збирають чорти. Він виходить із землі і води, у вигляді пари в хмарах наростає. Зібравши багато снігу, сатана святкує своє весілля і розсипає сніг, від чого бувають великі хуртовини.

Кожна людина з дитинства й до старості перебуває в полоні традиційних уявлень народу, висловлених у піснях, казках, прислів’ях та приказках, легендах і переказах. До системи народної творчості входять і повір’я, які передають давні-предавні уявлення народу про природу, її явища, час, пори року, про людину та її діяльність.
Наші далекі предки вірили, що на небі існує стільки зірок, скільки людей на землі; що в кожної людини є своя зірка: як людина народжується, то в небі засвічується нова зоря, а як помирає, то зірка гасне, «падає».
Віддавна люди глибоко шанували землю, називали її: «мати», «свята земля», «годувальниця наша»; землею клялися. Землю уявляли живою істотою, яка відчуває біль; її не можна бити, обпльовувати... Згадаймо казкових богатирів, які втрачають силу, якщо відриваються від землі, і, навпаки, варто богатиреві полежати на землі, як до нього знову повертається незвичайна, фантастична сила.

Земля
Земля тримається на воді завдяки великій рибі: кожні сім років риба то опускається, то підіймається, тому бувають роки мокрі й сухі.
Землетрус буває тоді, коли риба, що тримає землю, перекидається на інший бік.
Не бий по землі, бо їй болить.

Сонце
Сонце — «цар неба», який вдень освітлює і зігріває землю, а вночі ховається за землею, «обходить» її і на ранок з’являється на сході. Сонце уособлюється у вигляді живої істоти... Сім’ю сонця складають місяць і зірки.
Не показуй пальцем на сонце, бо усохне палець.
Не дивись на сонце, бо станеш косооким.

Вогонь
Вогонь колись вважали святим і при ньому не сварилися.
На вогонь не можна плювати, бо поприщить губу, «вогники» будуть.
Веселка
Веселка — це зігнута труба, яка своїми кінцями усмоктує воду з морів, рік, озер і виливає у хмари. Вона всмоктує з водою все, що потрапляє: каміння, жаб, черв’яків тощо, а тому часто із хмар падає всяка всячина.
Це повір’я до того загальновідоме, що навіть хлопчаки, побачивши веселку, скажуть вам: «Утікайте, а то втягне вас дуга».
Категорія: Жанри фольклору | Додав: genamir (03.08.2013)
Переглядів: 1247 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2016