Що каже свіжих квітів жмуток? - Вечори - Вчителям-філологам - Каталог статей - Кабінет літературного краєзнавства Володарської ЗОШ №2
Неділя, 04.12.2016, 17:17

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Українська мова [0]
Українська література [0]
Розробки уроків [14]
Презентації [3]
Уроки [28]
Презентації до уроків [0]
Вечори [19]
Методичні матеріали [59]
Планування [18]
Конкурси. Олімпіади [21]
Частини мови [18]
Синтаксис [10]
Лексика [2]
Розвиток зв’язного мовлення [13]
Види контролю [0]
Читання мовчки [7]
Аудіювання [6]
Тести [7]
Діалог [1]
Правопис [4]
Підсумкові контрольні роботи [1]
9 клас [22]
10 клас [14]
11 клас [18]
Фонетика [7]
5 клас [0]
6 клас [0]
7 клас [0]
8 клас [0]
Диктанти [1]
Контрольні роботи [4]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:17:17


Останні надходження
[22.06.2016]
24 СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКИ, ЯКИХ ВАРТО ПРОЧИТАТИ (0)
[19.06.2016]
Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили» (0)
[01.12.2015]
Відповіді до завдань ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
[01.12.2015]
Завдання для проведення ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1297
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 17
Гостей: 17
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Вчителям-філологам » Вечори

Що каже свіжих квітів жмуток?
Мета: поглибити знання учнів про квіткове багатство природи, опоетизоване у піснях, легендах, віршах; виховувати почуття прекрасного через сприймання довколишньої природи, бережливе ставлення до квітів, бажання вирощувати їх на підвіконнях та клумбах, прививати естетичні смаки.
Обладнання: квітка троянди і пшеничний колосок; дитячі малюнки на тему „Квіткова фантазія"; квіткові маски для танцю „Мрія квітів"; комп'ютерна презентація „Мова квітів"; комп'ютерна презентація „Квіти — прекрасний дарунок природи"; малюнки для демонстрації із зображенням троянди і лілії з коронами (королеви квітів); елементи костюмів для інсценізації легенди; квіткові композиції для оформлення класу; плакат із зображенням зеленої планети і квіти для гри „Засіємо планету красою".
Епіграф:
Квіти — улюблені супутники людини з давніх часів. Вони не лише милують зір, але й облагороджують душу...
Д. Хімчук
                                                       Хід уроку 
    (Вступне слово вчителя, який, розповідаючи, тримає квітку троянди і пшеничний колос. Лине лірична мелодія. 
Вчитель. У безводній пустелі вмирав від голоду і спраги мандрівник. Раптом перед його очима з гарячого марева виринули дві юнки, тримаючись за руки. Запашним цілунком перша з них повернула силу страднику, а друга, що мала непоказне, хоч і миле обличчя, простягла йому їстівні зерна, вилущивши їх зі своїх золотавих кіс. Врятований мандрівник першим склав величальну пісню на честь двох сестер — Троянди і Пшениці, Краси і Доброти, однаково потрібних на землі.
    Квіти, квіти, квіти... Немає, мабуть, людини, байдужої до квітів, бо саме вони володіють здатністю розрадити людину, коли їй важко, піднести настрій, втішити... Квіти пробуджують у нас людяність, щирість, сердечність і доброту. Вони є виявом гарного ставлення до того, кому призначені. 
   Скільки творів мистецтва уже складено про них! І хай вибачить нам щедра Пшениця, що не про неї поведемо сьогодні ми мову, а про дивовижний світ Краси — квіти. Про незвичайні історії, з ними пов'язані, про те, що природа сама робила, дбаючи про найвищу досконалість. 
Квіти супроводжують нас усе життя — від народження до останньої хвилини. Перший урок і останній дзвоник, перше побачення і остання зустріч, трудовий успіх і героїчний вчинок — завжди квіти, які даруємо ми і які дарують нам, мовчазні і водночас такі красномовні.
   Тож сьогодні ми поведемо розмову про прекрасний дарунок природи — квіти, побуваємо у квітковому царстві. Серед вас є й археологи, які знайшли давні рукописи із квітковими легендами, і які, я думаю, поділяться з нами своїми знахідками, є учні, які відчинятимуть скриньку-цікавинку, є справжні актори, артисти, і навіть „квіти", яким не терпиться нас потішити „квітковим" таночком. 
(Виходять „квіти", читають вірші і виконують танець.)
Мрія квітів
О, якби маленькі ніжки
І у нас, квіток, були,
Ми зібрались би і пішки
Гори й доли обійшли.
Скільки див під синім небом
Ми побачили б тоді:
Побігайця серед степу,
Срібну рибку у воді,
Захід сонця золотого,
І струмочок, і ріку.
Хитру лиску, Вовка злого,
Лань далеко на горбку.
А коли б серед дороги
Раптом дощ нас наздогнав,
Нам грибочок одноногий
Парасолечку б віддав.
А від вас, маленькі діти,
Ми втекли б тоді ураз,
Ви самі ніколи в світі
Не змогли б спіймати нас.
О, якби маленькі ніжки
І у нас, квіток, були,
Ми зібрались би і пішки
Гори й доли обійшли.
Гіві Чічінадзе
— Назви трав і квітів, діти, з давніх-давен входили у побут людей. Травами й квітами прикрашали житло, го-тували з них ліки і, звичайно, добре знали особливості тієї чи іншої рослини. Мабуть, діти, ніякі інші слова не містять у собі стільки народного вимислу, як назви рослин.
А чи можете ви назвати, що означає та чи інша квітка?
(Відповіді дітей.)
— А давайте ознайомимось із „Мовою квітів", яку підслухав Дмитро Білоус.
(Читаючи вірш, використовуємо комп'ютерну презентацію „Мова квітів".)
Мова квітів
Що каже свіжих квітів жмутик?
Про що їх мова непроста ?
Верба — одвертість, айстра — смуток,
Лілея біла — чистота.
Конвалія — любов таємна,
Мак — юний цвіт, що не згаса.
Лавр — завжди успіх, слава певна,
А мальва — холодність, краса.
Дзвіночок польовий — то вдячність,
То любов свята.
Нарцис — то горда необачність,
Волошка — ніжність, простота,
Саранка-лілія — сміливість,
Півонія — життя сто літ,
Фіалочки — сором'язливість,
Любов минуща — первоцвіт.
Ми любим квіти дарувати,
Й коли настане слушний час —
Все те, що хочемо сказати,
Букетик висловить за нас.
Дмитро Білоус
           Скринька-цікавинка 
Учень. А я читав, що у давнину квіти були засобом любовного листування, за допомогою якого закохані могли спілкуватися. Квітковим словником користувалися на балах, у сімейних колективних іграх. Він постійно змінювався, слова в ньому набували нового значення. Квітка означала цілу фразу, вміщувала також відповідь, запитання, побажання.
Послана, наприклад, дамі конвалія означала: „Довго я тебе кохаю!"
Резеда: „Не твоя краса, а доброта за-чарувала мене".
Шипшина: „Чи можна тобі вірити?".
Гіацинт: „Кількість пуп'янків підкаже день зустрічі".
Волошка: „Будь простий, як вона".
Маргаритка: „Бажаю тобі всього найкращого".
Півонія: „Який ти здогадли¬вий!"
Мак: „Ти наводиш сон".
Гілочка троянди: „Так".
Листок троянди: „Ні".
Ось, виявляється, як гарно і мило можна спілкуватися за допомогою квітів!
Вчитель. Захоплюючись красою та лікувальними властивостями квітів, народ возвеличив їх у піснях, казках, легендах, у творах образотворчого мистецтва
Квіти, згідно з легендами, мають двох королев. Як ви думаєте, які з квітів вважаються королевами?
(Відповіді дітей.)
— Так, красуня-Троянда — одна із сестер, що врятували мандрівника, і є королевою квітів. А чи відомо вам, скільки сортів цієї рослини прикрашають світ? (Аж 25 тисяч!)
„Троянда — радість Афродіти, Троянда — муз жадана квітка..." — писав один з давньогрецьких поетів.
         Легенда про троянду 
     Огорнувши, немов серпанком, увесь Схід легендами, троянда знайшла собі головний прихисток у давньому Ірані, країні персів, поети якої написали про її чарівність сотні томів. 
Зі слів одного з тих поетів, вона була подарунком самого Аллаха. До нього одного разу з'явилися всі діти Флори (матері природи) з проханням призначити над ними нового володаря замість сонливого лотоса (нільської водяної лілії), котрий, хоча й був дивовижно гарний, та забув серед ночі свої обов'язки правителя. Тоді Аллах, прихильно вислухавши їх, призначив правителькою квітів білу непорочну троянду з гострими шипами, що оберігають її.
    Коли соловейко побачив цю чарівну нову цариц квітів, то був так заворожений її красою, що в захої ленні притиснув троянду до своїх грудей... Але гост шипи, мов кинджали, вп 'ялися йому в серце, і яскраві червона кров бризнула з люблячих грудей нещасного зросила собою ніжні пелюстки дивовижної квітки. Тому, стверджують перські перекази, безліч зовнішіх пелюсток троянди й досі зберігають рожевий відтінок 
— Ще поетичніша легенда про створення червон троянди богинею Флорою.
     Флора, яка тривалий час не любила й уникала зустрічей з Амуром (богом кохання), була, нарешті вражена його стрілою й відразу ж загорілась до ньогр палким коханням. Але хитрий божок, досягнувши бажаного, почав тепер сам уникати Флори, і ось тоді вона вирішила створити квітку, яка сміється й плаче, поєднуючи в собі смуток і радість. 
    Побачивши чудову квітку, що виростала в її руці, богиня у захваті хотіла вигукнути: „Ерос!" (так звали греки Амура), але, соромлива від природи, запнулась, почервоніла і, проковтнувши перший склад, лише вимовила, „рос" (тобто рожа, що з грецької — троянда). Квіти, що росли навколо, підхопили це слово, і відтоді її почали називати саме так. 
(Пісня про троянду.)
— Другою королевою рослинного царства вважається лілія. Послухайте легенду про цю дивовиж квітку.
                  Легенда про лілею 
    В одному з гірських аулів жила сім'я, де підростало двоє дітей: донька Тамара й син сусіда, котрий загинув у сутичці з ворогом. Юнак і дівчина покохали одне одного, але Тамару посватали за іншого. Не наважуючись перечити батьківській волі, молодята подалися шукати допомоги у чаклуна, який мешкав у глухій ущелині. Дівчина підійша до печери, а хлопець залишився чекати її біля входу, одна година минула, і врешті терпець йому урвався. „ Де Тамара?" — спитав він висохлого бородатого старигана, той і відповів: „Немає в мене сили звести вас докупи — < ож і вчинив я так: вона не буде більше страждати". І чаклун показав рукою на чарівну білу квітку, яка виросла на дорозі. Цілий день проплакав над лілеєю юнак, а надвечір чаклун перетворив його на дощову хмарину. 
    Ця легенда була така популярна в Грузії, що років двісті тому, коли траплялася велика посуха, дівчата йшли на поля з оберемками лілей: нехай нещасливий наречений заплаче над долею своєї коханої, схвильований її красою. 
Учень. За переказами, любов до квітки перейняли у стародавнього світу християни, де лілія стала символом чистоти й непорочності. Її тримав у руці архангел Гавриїл, коли з'явився до Марії сповістити про майбутнє народження Христа... Патрон квітникарів, святий Іосиф зображений на іконах з лілеєю виду Ліліум Кандидум
А грецький поет Кості Паламос так пише про лілею
З просвітленим лицем, як мати над колискою,
На лілію Земля так дивиться з усмішкою.
Та глянь! Цей квіт біди, розпуки і осмути,
Що виплеканий смертю й ураганом рвійним,
Поєднує в собі в якомусь сплаві дивнім
Цілющу силу й вічності красу.
Тож подивись! Цей квіт такий несмілий,
 Такий цнотливий, чистий, білий, що   
Береже в собі німий таємний знак...
(Пісня про лілію.)
— Ніхто з присутніх, я впевнена, не заперечить, що навіть скромні, непишні квіти здатні викликати захоплення.
Почали ми розмову про квіти, що царюють над іншими рослинами, виділяються своєю пишнотою, барвами. Але скільки є серед них простих, невибагливих, що хвилюють нас.
Квітів на землі є надзвичайно багато, і розповісти про всі просто неможливо. Тому що сподобалось у весняній квітковій казці — те і вибрали.
   Ви знаєте, які квіти розпочинають весну? 
Учень. Ну, звичайно ж, — первоцвіт. Ці чарівні стрілчасті жовті квіти у Німеччині називають ключиками. Про походження цих квітів у часи Середньовіччя склалася цікава легенда.
                   Легенда про первоцвіт 
    Одного разу, коли апостол Петро, якому було довірено ключі від царства небесного, стояв на чатах біля входу до раю, йому раптом доповіли, що хтось, скориставшись підробленими ключами, хоче проникнути туди без його дозволу. Вражений цією жахливою звісткою, апостол з переляку випустив з рук в'язку своїх золотих ключів, і вона, падаючи від зірки до зірки, полетіла на нашу землю. 
Аби підхопити її, апостол квапливо послав навздогін ангела: та перш ніж ангел встиг виконати цей наказ, в'язка ключів упала на землю, глибоко увійшла в неї, і на тому місці виросла жовта, схожа на ключі апостола, квітка.
І хоча ангел і взяв ключі святого Петра, — свідчить легенда, але слабкі відбитки їхні залишились на землі й щороку з них виростають квіти, що відчиняють нам двері теплої погоди, до теплого літа...
Первоцвіт
Із зеленої сорочки,
Що зіткав весною гай,
Білі дивляться дзвіночки.
Як зовуть їх — відгадай!
Первоцвіти це у гаї
На галявині цвітуть.
І ніде, ніде немає
Кращих квіточок, мабуть.
В них так пахощів багато,
Цвіту свіжого, роси.
Хай ростуть, — не буду рвати, —
Шкода їхньої краси!
— Мабуть, немає людини, яка була б байдужою до чарівної краси ніжних, витончених, дуже ароматних лісових конвалій. Український фольклор розповідає, що ці квіточки подібні до перлин і є застиглим щасливим сміхом лісової русалки Мавки, яка вперше відчула радість кохання. У Франції в першу неділю травня збирали конвалії, прикрашали ними житла. Запрошуючи дівчину до танцю, хлопець дарував їй букетик конвалій. Обмін букетиками навіть означав згоду на одруження. Якщо ж дівчина була незгодна, вона кидала букетик на землю. Ця чудова квітка, яку називають „лілією долин", на грані винищення і занесена до Червоної книги.
2-й учень (читає вірш).
Сестра нарцисів, лілій ніжних
І неповторна серед них
Цвіте прекрасна, білосніжна
Конвалія в лісах моїх.
Мов наречена з тонким станом,
Стоїть, всміхається мені;
А запах, ніжний, незрівнянний,
П 'янкий, мов чари весняні,
Її зірвать — зганьбити вроду.
На жаль, знаходяться й такі —
Бездумно нівечать природу,
Пакують квіти у мішки,
А потім нишком, мов злодії,
В мішках красу на торг везуть,
З пучком конвалій лиходії
Свою ж і совість продають.
Борис Завірюха
     Цікавинки 
    Конвалія — цілюща рослина. Це чудовий засіб проти паралічу, для зміцнення нервів, проти головного болю, а насамперед — хворого серця. 
    Однак у тому чи іншому вигляді корисні людині, квіти конвалії вкрай шкідливі для домашньої птиці. Траплялись випадки, що кури та інша птиця, надзьобавшись того цвіту, отруювались та гинули. 
Та найцікавіше, що запах конвалії — убивчий для деяких квітів. Конвалія немилосердно нищить майже всіх своїх сусідів, що пахнуть; особливо ж не любить бузку. Тому бузок в одній вазі з конвалією завжди швидко в'яне. Але конвалія знаходиться в добрих стосунках з незабудкою.
4-й учень. У молоду яскраву зелень ранньої весни непомітно вплітаються білі та жовті барви „самозакоханого" красеня нарциса. Я хочу розказати вам легенду про цю квітку.
Глибокої давнини сягає міф про цю квітку, який перетворив її власне ім'я на узагальнене („нарцис" — це самозакохана людина). Ось цей міф.
      Нарцис — чарівний юнак, який мав прожити до глибокої старості за тієї умови, якщо ніколи не побачить свого обличчя. Його кохання домагалися багато жінок, та він був байдужий до них. Коли він відторгнув пристрасне кохання німфи Ехо, вона від горя висохла так, що від неї лишився лише голос. У відчаї Ехо звернулася до богів, благаючи покарати Нарциса за його незворушність. І розчулені боги почули її молитву і покарали його. Сталося так, що Нарцис, відчуваючи спрагу, зупинився край чистого, мов дзеркало, спокійного плеса. Нагнувся над ним, щоб напитися, і тут, уперше в житті, побачив у воді своє відображення й так був зачарований, що закохався в себе. Не в змозі більше ні на хвилину відірвати погляду від того чарівного нетривкого образу, почав марніти, бліднути й хиріти від кохання. Проте милосердні боги не дали йому загинути остаточно — перетворили на чарівну квітку, яка чудесно пахне, а голівка її так і хилиться донизу, ніби намагаючись ще й ще раз помилуватись собою... 
    Цікавинки 
    Нарцисом захоплювався Шекспір, присвятивши йому прекрасні рядки у своїй трагедії „Буря". 
Нарцис шанують у країнах Західної Європи, в Швейцарії влаштовують навіть свято Нарцисів у першу неділю травня. А в східній Пруссії його вважають символом весни й щасливого шлюбу. Дівчина, виходячи заміж, везе нарцис із батьківського дому до своєї нової оселі, дбайливо доглядаючи квітку, оскільки, за повір'ям, від її краси залежить і щасливе сімейне життя.
Вчитель.У світ казкового дитинства переношуся, споглядаючи весняну квітку, у якій народилася Дюймовочка. Згадую і ту дитячу іграшку — тюльпанчик, у якому деякий час жила маленька дівчинка.
Учениця. Ви чули легенду про щастя? Стверджують, що воно перебувало у золотистому, щільно стуленому пуп'янку тюльпана. Ось послухайте...
         Легнеда про тюльпан 
   Ніхто не міг дістатися до нього, хоча й намагалися: хто — силою, хто — хитрощами, хто — заклинаннями. І йшли до тієї квітки і старі, й молоді, здорові і каліки, ішли царі із шляхетним почтом і жебраки з торбами, йшли багатії-марнотрати і злидарі без шеляга за душею. Натовп біля квітки збирався і згодом розходився ні з чим. Щастя нікому не давалося до рук. 
    Та ось одного разу луками, де росла ця квітка, йшла втомлена тяжкою працею бідна жінка, яка вела за руку свого маленького сина. їй хотілося бодай подивитися на пуп'янок чарівної квітки щастя, якого вона так і не побачила за все своє життя. Лише тяжко зітхала, згадуючи про нього. 
Жінка тихенько, із завмиранням серця наблизилась до квітки... Раптом її хлопчик, побачивши пуп'янок чарівної квітки, дзвінко і голосно, як може лише дитина, розсміявся.
    І сталося диво! Тієї ж миті пуп'янок розкрився. Те, що не вдалося зробити ні силою, ні хитрощами — зробив веселий безтурботний дитячий сміх... Дорослому часом важко збагнути, що не все можна купити за гроші, не все можна здобути силою чи хитрощами. По-справжньому щасливою може бути лише дитина — їй так небагато для нього треба. 
     Цікавинка 
    У 1558 р. тюльпани з Туреччини завезли до Західної Європи. Невдовзі вони потрапили до ботанічного саду голландського міста Лейден. Голландію охопила своєрідна „епідемія" — тюльпаноманія. Заморська квітка стала дорожчою за зерно, ліс, алмази та золото. 
   Відомий випадок, коли за одну цибулину сорту „Віце-король" було виплачено: срібний кубок, 10 тонн рису, 5 тонн пшениці, 4 биків, 8 свиней, 12 овець, кілька діжок вина, пива, олії. За квітку тюльпана можна було придбати навіть маєток. У Росії тюльпани почали вирощувати у XVII ст На території нашої країни росте близь¬ко 100 видів цих квітів. 
Вчитель. Закінчити наш екскурс у країну травневих квітів я хочу розповіддю про півонію — символ палкого кохання. Це багаторічна квітка, яка щовесни та на початку літа дарує нам численні розкішні квіти.
її назва пов'язана з ім'ям учня давньогрецького лікаря Ескулапа Пеона, котрий за допомогою цієї рослини здійснив дивовижі зцілення й вилікував нею навіть бога підземного царства Плутона від рани, нанесеної Геркулесом. Але добути цю рослину було нелегко, бо її пильно оберігав строкатий дятел, викльовуючи очі кожному, хто намагався її зірвати. А тому по неї ходили тільки вночі, коли дятел спав.
   Грецький переказ додає, що Пеон одержав цю рослину, яка так чудесно зцілила Плутона, на горі Олімп з рук матері Аполлона. Те зцілення нібито викликало величезні заздрощі в Ескулапа, і він наказав умертвити свого учня Пеона, але вдячний Плутон не дав йому загинути, перетворивши на однойменну квітку. 
   Цю чарівну квітку шанують і люблять у Китаї. Тут її культивують вже понад 1500 років. Галантний китаєць, бажаючи потішити серце дівчини, дарує їй півонію. Так само чинить претендент у наречені, і якщо дівчина приймає квітку, то це означає її згоду. 
— Закінчити наш екскурс в країну весняних квітів я хочу інсценізацією однієї легенди про безсмертник — символ безсмертя.
       Легенда про безсмертник 
Автор: Був час на землі, коли поміж квітами почалися незгоди. Запишалися Троянда, Лілія, Тюльпан, Півонія, Нарцис, що тільки вони потрібні людям.
Тюльпан {презирливо): Подивіться, любі, на ту дрібноту, нещастя, непотріб...
Троянда: Нащо засмічувати землю отим сміттям...
Лілія:... отим нікчемним Любистком, дрібними Волошками, отим причепою Барвінком, бридким Деревієм...
Півонія: Так, так, сестрице. Ні вигляду, ні запаху!
Нарцис: Вся земля має цвісти нами.
Тюльпан: Такими красивими!
Троянда: Розкішними!
Лілея: Ніжними!
Півонія: Це ж ми приносимо людям насолоду своєю красою...
Нарцис: витонченістю!
Лілія: і незрівнянними пахощами!
Автор: Почалася справжня квіткова війна, і багато квіту назавжди пропало з лиця землі. („Квіти" імітують під музику бійку.)
Пишні квіти: Ми потрібніші на землі!
Дрібні квіти: Ні, потрібніші ми!
Тюльпан: Ходімо до Бога!
Барвінок: Ходім! Нехай він нас розсудить.
Автор: Зібралися посланці всіх квіткових родів і пішли до Бога на раду.
(Квіти підходять до Бога.)
Півонія: Прийшли ми до тебе, щоб розсудив ти нас!
Волошка: Хто ж є потрібнішим на землі!
Троянда (перебиваючи Волошку): Подивись, які ми красиві!
Деревій: До чого тут краса?
Лілія: Ми такі ніжні!
Конвалія: А хіба ми гірші?!
Тюльпан: Ми надзвичайно милі!
Барвінок: Крім краси, ми ще й володіємо лікуваль¬ними властивостями!
Нарцис: У нас приємний запах: ми заворожуємо людей!
Ромашка: А ми допомагаємо їм у біді, рятуємо навіть від смерті!
Деревій: Отже, нам панувати в світі!
Пишні квіти: Ні в якому разі, панувати тільки нам!
Бог (подивившись на всі боки, побачив скраєчку маленьку квіточку і звернувся до неї): А ти чого мовчиш? Хіба тобі байдуже до тої суперечки?
Безсмертник: Мені гірко слухати оту хвальбу. Раз ми є на землі, значить, має бути місце усім нам. Ми — Твоє творіння, Святий Боже!
(Бог згідливо похитав головою.)
Безсмертник (помовчавши, продовжив): Мене турбує інше: ти дав нам, Господи, дуже короткий вік. Дуже короткий час милуємо ми своєю красою людей. Прийде зима, і сумно людям без нас. Продовжи нам віку, Господи, щоб ми могли служити людям цілий рік.
Бог (схвильовано й ніжно спитав): А як звати тебе, Мудра Квіточко?
Безсмертник (похнюплено): Нема в мене імені, Господи.
Пишні квіти (з криком): Імені не має, а пхається до Бога з порадами.
Бог: Буде тобі ім'я. Віднині і довіку бути тобі Безсмертником.
Автор: Від того часу став Безсмертник тою квіткою, що дарує нам свою красу і здоров'я цілий рік.
Вчитель. Із квітів можна скласти різноманітні композиції, букети. Характерними ознаками сучасного букета стали простота, витонченість, легкість, природність і гармонійність.
    Про секрети мистецтва створення букетів з нами поділиться вчитель трудового навчання та основ дизайну Н. А. Скоропадська. 
Можлива розповідь учителя.
Букет — це слово французького походження, у перекладі на українську мову означає: квіти чи інші рослини, дібрані і складені в жмут.
   Створити гарний сучасний букет, щоб він відповідав необхідному моменту, не так уже й легко. Адже ж кожне свято, кожна подія потребує свого „квіткового ритуалу", свого асортименту квітів. 
    Наприклад, нареченим зовсім недоречно дарувати букет з квітів темних кольорів. Традиційним привітанням для нареченої, для молодого подружжя буде букет з невеликої кількості дорогих красивих квітів — троянд, гвоздик, орхідей, кал, тобто букет в білих та ледь рожевих тонах. Невисоким на зріст нареченим імпонуватиме невеликий, витончений букетик. Для високих наречених краще вибирати букет з крупних квітів або квітів із довгою квітконіжкою (кали, троянди, гвоздики). 
    Букет до дня народження дитини не повинен бути великим. Складати його рекомендується з яскраво забарвлених кольорів, але не ароматних. Якщо народжується дівчинка, дарують квіти рожевого (рідше червоного) кольору, а хлопчик — синього або голубого (рідше фіолетового). Коли ж народжуються близнята, матері підносять два однакових букети. Ювілейні букети повинні бути значних розмірів, святкові, красиві. Складають їх з великих за розмірами квітів (гладіолусів, жоржин, бузку, хризантем, гвоздик, тюльпанів, півоній тощо), які одного забарвлення, бажано червоного або фіолетового. 
   Букет для привітання хворого складається з ніжних та яскравих кольорів, але потрібно уникати пахучих квітів: лілій, бузку, конвалій, півоній. 
    Букети на випадок повноліття, закінчення навчального закладу, новосілля, жіночого дня тощо повинні справляти приємне, радісне враження, їх можна створювати з кількох гармонуючих за кольорами видів квітів. 
Траурні букети роблять звичайно з квіток темних строгих кольорів (темно-червоні троянди або червоні та фіолетові гладіолуси, жоржини, гвоздики).
Важко перелічити всі випадки в житті, коли квіти необхідні.
Ось кілька загальних порад для тих, хто дарує квіти.
* Не захоплюйтесь величезними букетами.
* Перед тим як вручати квіти, треба звільнити їх від обгортки (целофан можна не знімати).
* Букет тримають у лівій руці, щоб правиця була вільною для вітання.
— Можливо, діти, у вас є питання до Наталі Ана¬толіївни?
    Можливі варіанти питань та відповідей на них: 
1. Коли і які квіти найкраще зрізувати для букета?
(Вранці. Лілії, гвоздики — у фазі забарвленого бутона, гладіолуси — після розкриття двох перших квіток, айстри, жоржини — розквітлими.)
2. Як розміщувати квіти у вазі?
(Імітуючи положення їх у природі — підрізними кутами.)
3. Які речовини можна додати у вазу з букетом, щоб квіти довше зберігали свіжість?
(Борну кислоту, аспірин, цукор.)
— Дякуємо вам за цікаву розповідь та корисні поради, які багатьом, я думаю, стануть у пригоді. Адже свої почуття можна найкраще висловити за допомогою квітів. І не треба чоловікам чи хлопцям соромитися своїх почуттів до найдорожчої людини. Якщо ваш подарунок від серця, то несіть його гордо, гідно. Букетик фіалок чи конвалій, волошок чи дзвоників, квітку троянди чи гвоздики, будь-який інший букетик, подарований вами, завжди принесе неабияку радість і приємність тому, кому він адресований. Адже ваш букет — це символ щирості ваших почуттів, відданості й довір'я.
— На завершення нашого уроку давайте засіємо планету красою.
(Вчитель називає характерні риси квіточки. Коли діти відгадають її назву, приклеюємо квітку на зелену планету, зображену на плакаті.)
1. Квітка, яка на мові квітів означає „смуток". (Айстра)
2. Про неї один із давньогрецьких поетів писав: „Муз жадана квітка". (Троянда)
3. Квітка, яка на мові квітів означає „сором'язливість". (Фіалка)
4. Квітка, на яку, згідно з легендою, перетворив чаклун дівчину, не маючи сили звести її докупи з юнаком. (Лілія)
5. Квіточка, пелюстки якої відривають під час гадання, промовляючи: „Любить, не любить!". (Ромашка)
6. Квітка, яка виросла на тому місці, де впали ключі апостола Петра. (Первоцвіт)
7. Квіточки, як розповідає український фольклор, схожі до перлин і є застиглим щасливим сміхом лісової русалки Мавки. (Конвалії)
8. Квітка, назва якої пов'язана з іменем учня давньогрецького лікаря. (Півонія)
9. Квітка, у пуп'янку якої, згідно з легендою, перебувало щастя. (Тюльпан)
10. „Самозакохана" квітка, назва якої на мові квітів означає „горду необачність". (Нарцис)
11. Він стрункий, високий, листки — загострені мечі, плащ пурпуровий на плечі. (Гладіолус)
12. Квітка, яка на мові квітів означає „ніжність, простоту". (Волошка)
13. Символ безсмертя. (Безсмертник)
14. Квіти, що цвітуть доти, доки їх не вкриє сніг. (Хризантеми)
15. Стебельце — шершава драбинка, в середині — чорна вуглинка, пелюстки блискучі, як лак, червоно па-лає... (Мак)
     Заключне слово вчителя 
— Ось і завершується наша подорож у країну квіткової казки. Я думаю, що після сьогоднішньої бесіди ви намагатиметесь у кожній квітці побачити її живу душу, бо квіти — це очі землі. А також будете трішечки уважнішими як до прекрасного дарунку природи — квітів, так і один до одного.
(Звучить ніжна мелодія. Учні дарують гостям маленькі букетики підсніжників.)

І. Пішко // Українська література в загальноосвітній школі.-2007.- №4

Категорія: Вечори | Додав: genamir (29.08.2010)
Переглядів: 4286 | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2016