П`ятниця, 21.07.2017, 15:37

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Духовні святині [3]
З історичних джерел [43]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:15:37


Останні надходження
[03.01.2017]
Чому ми так говоримо (0)
[03.01.2017]
Від піктограми до української абетки (0)
[03.01.2017]
Вправи з ключем (0)
[03.01.2017]
Календарне планування на 2015-2016 н.р (Журнал "Бібліотечка "Дивослова"") (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1333
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » З історичних джерел » З історичних джерел

Володарщина – мала перлина Київщини

   Володарщина – це колиска української історії, національних традицій і самобутньої культури. Перша літописна згадка про Володарку (Володарів) датується 1150 роком, за часів феодальної міжусобиці князів за Київ. Територія нашого району неодноразово ставала ареною кривавих боїв між жителями Поросся і кочівниками. Зазнав наш район і вторгнення монголо-татар. Після Люблінської унії землі Володарщини знаходились на окраїні Польсько-Литовської держави і довгий час були під владою польських магнатів. 
    Мешканців володарських земель завжди відзначав волелюбний дух і прагнення до незалежності. У 1591 році жителі Володарщини брали участь у повстанні Криштофа Косинського, а у 1594-1596 рр. - у селянсько - козацькому повстанні під проводом Северина Наливайка. За активну участь у визвольній війні 1648-1657 рр. польська шляхта стала називати Володарку "гніздом характерників”. У 1702-1704 рр. володарчани взяли активну участь у національно-визвольному повстанні під супроводом Семена Палія. Одна з вулиць Володарки названа іменем цього ватажка. У 1751 році Володарщина була охоплена гайдамацьким рухом, а в 1768 році – Коліївщиною. Загін повстанців, очолюваний Павлом Тараном, захопив Володарку. З подіями гайдамаччини пов’язана і назва балки біля с. Рогізни, яку в народі звуть "Гайдамацьким яром”. 
    Після придушення Коліївщини селянський рух спадає, розпочинається період панування на українських землях російських імператорів. У цей час Володарка стає центром ключа, до якого входили села Завадівка, Петрашівка, Гайворон, Казимирівка (Надросівка), Березна і Антонів (Сквирський район). 
На початку ХІХ ст. Володарка перетворюється у великий населений пункт. У 1812 році їй надано статус містечка, яке мало своє самоуправління. Центром Київської козаччини на Володарщині стало село Березна, біля якого є могила, де поховані селяни, що загинули під час квітневих подій 1855 року.
    У лютому 1918 року Володарщина була окупована німецькими військами. Жителі району взяли участь у антигетьманському заколоті, одним з організаторів якого був житель с. Березни М.Т. Загородній. Весною 1920 року Володарщина була окупована військами Польщі, відповідно до Варшавської угоди. У червні цього ж року наш край був визволений військами першої кінної армії. За роки громадянської війни Володарщина була зруйнована і знекровлена. У березні 1923 року були ліквідовані повіти і волості, замість них були утворені округи і райони. Володарський район входив до складу Білоцерківського округу, а з 27 лютого 1932 року він увійшов до складу Київської області. 
    Більше 9 тисяч жителів Володарщини стали жертвами голодомору 1932-1933 років. У 1988 році майстер із села Тарган Микитенко М.Й. першим в Україні виготовив пам’ятник своїм односельцям – жертвам голодомору. 
В роки Великої Вітчизняної війни жителі району вели активну боротьбу проти німецько-фашистських окупантів. В багатьох селах діяли партизанські групи. 23 грудня 1943 року гітлерівці розстріляли 156 жителів села Тельман (Нове Життя), а село спалили. Всього за час окупації було знищено 241 жителя району. В ніч з 31 грудня на 01 січня 1943 року територія району була визволена від окупації. За роки війни на фронтах загинуло понад 3600 уродженців Володарщини.
    01 січня 1963 року, в зв’язку з укрупненням районів, Володарський район було ліквідовано. Більшість сіл увійшли до складу Тетіївського району, деякі – до Ставищенського. 1966 року Володарський район знову з’явився на карті області. 
    Володарський край - батьківщина Героїв Радянського Союзу О.П.Плугатаря та М.В. Михеєва, Героїв Соціалістичної Праці Н.А. Курманчук та П.М. Бабанюка, Президента Академії інженерних наук, Президента Відкритого Міжнародного університету розвитку людини, члена трьох міжнародних академій П.М. Таланчука, Заслуженого діяча науки і техніки України, доктора медичних наук академіка Л.П. Кіндзельського, удостоєного почесного звання Американського Біографічного інституту " Людина ХХ століття ", доктора філософських наук академіка В.І.Шинкарука, доктора фізико-математичних наук, Лауреата Сталінської премії, академіка А.П.Комара, Заслуженого учителя України, автора першого українського букваря Б.С. Саженюка, доктора філологічних наук, професора П.І.Орлика, доктора історичних наук, професора П.П.Бачинського, доктора технічних наук В.В.Гука, доктора історичних наук В.С. Драчука. До генеральського корпусу України увійшло 11 володарчан. Серед них: генерал – майор В.П.Мельник, генерал – майор М.Й. Кулінський, В.Ф. Гречанінов. 
Благодатна на красу природа Володарщини дала поштовх до творчості народним художникам Ю.Ю. Тимченку та П.З. Ємцю, художнику – аматору і скульптору І.Я. Зоренку, поетам М.А.Познанській, В.Д. Невінчаній, Л.І.Лісіченко, А.Ф. Михайлевському, В.І. Дідківському, прозаїкам - П.Ф. Кравчуку, В.Я. Брезицькому, В.К. Драчуку, М.Г. Махінчуку.
    Жителі району шанують історію свого краю, дбайливо оберігають пам'ятники історії та архітектури, яких в районі налічується 89. Справжньою перлиною є унікальна пам’ятка архітектури – церква Покрови Богородиці у с. Пархомівка, збудована на початку ХХ століття поміщиком В. Голубєвим і розписана за ескізами відомого художника і вченого М. Реріха. Далеко за межами області відома і пам’ятка архітектури ХІХ ст. Свято-Троїцька церква в с. Руде Село, де знаходиться чудотворна ікона Рудосільської Божої Матері. 
    На Володарщині не тільки дбайливо оберігають пам'ятники історії, а й відкривають нові. В травні 2007 році в смт Володарка на алеї Слави було відкрито пам’ятник Воїнам - інтернаціоналістам, 5 березня 2008 року на площі Миру в смт Володарка було встановлено пам’ятник Т.Г.Шевченку, 24 березня 2008 року в смт Володарка було відкрито меморіальну дошку видатному громадському та політичному діячеві, Герою України В.М.Чорноволу. 21 травня 2008 року було відкрито нову Свято – Нікольську церкву у с. Тарган. 
    Нині Володарщина – регіон з розвиненим агропромисловим комплексом та цікавим культурно – мистецьким життям . Підсумки роботи за І півріччя 2008 року свідчать про збереження позитивних тенденцій у соціально – економічному розвитку району.Історично Володарщина сформувалася як регіон з переважаючим розвитком сільськогосподарського виробництва. Традиційно його основою є землеробство, в структурі якого переважають вирощування зернових культур та цукрових буряків. Основними напрямками тваринництва є виробництво м’яса і молока. Всього виробництвом сільськогосподарської продукції в районі займаються 25 сільськогосподарських підприємств та 26 селянських /фермерських/ господарств. Прославляють Володарський край гарними врожаями корпорація агропромислових підприємств ФК ЛТД (генеральний директор корпорації агропромислових підприємств Микола Степанович Каплун), ПП "Аграрне” (директор Любомський Володимир Степанович), ПП "Горизонт” (директор Бурлака Петро Васильович), ПОП "Світанок” (директор Романчук Леонід Васильович), ЗАТ "Сільгосптехніка” (голова наглядової ради Лапіцький Геннадій Григорович), ВАТ "Гор-Пустоварівський радгосп” (голова правління Мозговий Володимир Миколайович), ПОСП ,,Аграрник" ( директор Ковтуненко Олег Миколайович ), ПСП „ Діар „ ( директор Арушанян Сурен Георгійович ) . Основу промислового потенціалу району становлять ВАТ "Гор-Пустоварівський цукрозавод", ТОВ "Керамік", ТОВ "Сіко, МКП "Спецпромбуд", філія "Сир" ДП "Аромат", ТОВ „Ресурс”, ПП „Валента”. 

    Дата утворення: 
   7 березня 1923 року (в складі Київської області - з 1932 року) 

    Населення 
   19755чол., 
з них жінок – 10862,
чоловіків – 8993.

   Кордони: 
    межує із Сквирським, Ставищанським, Тетіївським, Білоцерківським районами і Погребищенським районом Вінницької області. 
З півночі і північного заходу – Сквирський район;
з півночі і північного сходу – Білоцерківський район;
з півдня і південного сходу – Ставищенський район;
з півдня і південного заходу – Тетіївський район;
із заходу – Погребищенський район Вінницької області.

   Відстані:
    від смт Володарка до м. Білої Церкви автошляхом – 40 км, 
до м. Києва - 120 км; до м. Борисполя – 140 км,
до м. Москви – 950 км, до м. Варшави – 950 км,
до м. Берліну – 1500 км.

    Географічні дані:  
    Район розташований в лісостеповій зоні України, в північно-східній частині Придніпровського підвищення, в південно-західній частині Київської області. 
По території району протікає річка Рось – права притока Дніпра. Лівими притоками річки Рось є річки Коса, Рогозянка, Злодіївка, Березянка; правими – Молочна, Торц, Тарган.
Район простягнувся з півночі на південь від с. Городище-Пустоварівське до с. Нове Життя на 27 км, із заходу на схід від с. Капустинці до с. Тадіївка – 40 км.

    Зміст символіки Володарського району 
   Символікою Володарського району є Герб Володарського району і Прапор Володарського району, затверджені рішенням сесії Володарської районної ради ІV скликання. 
Головним елементом Герба Володарського району є зображення берла давньоруських князів, зокрема Володаря Ростиславовича, з ім'ям якого найбільш імовірно можна пов'язати назву населеного пункту Володарка, а прапора - хрестоподібний розподіл його на 4 частини.

    Опис Герба Володарського району 
    Герб Володарського району (далі - Герб) має форму щита червоного кольору, обрамленого дубовою, сосновою, березовою гілками та розміщеною зверху квіткою калини жовто-коричневого кольору. 
На червоному полі Герба зображено берло давньоруських князів золотистого кольору.
Ширина герба становить 0,82 м.. Розміри княжого берла: висота - 0,81 м, товщина рукоятки - 0,107 м. Діаметр кульки - 0,054 м. Від верхньої кульки до верхньої межі гербового щита
- 0,095 м, від основи княжого берла до нижньої межі гербового щита -0,095 м, від бічної кульки до бічної межі гербового щита - 0,19 м. Довжина рукоятки становить (від нижньої межі перехрестя до потовщення) - 0,48 м..( За одиницю взято висоту гербового щита)..Щит увінчується квіткою калини та обрамлений бронзовим вінком із соснових, дубових та березових гілок.
    Соснова гілка розташована ліворуч і складається з 17 менших гілочок, розміщених знизу до верху у такій послідовності: 3, 2,3,2,3,1,3. Кожні з трьох менших гілочок, крім верхніх, зображені з одною шишкою. Розмір соснової гілочки становить 0,25 м на 0,078 м, 0,15 м на 0,078 м, а шишки – 0,12 м на 0,08 м.. 
    Дубова гілка розташована праворуч й складається з 18 листочків, розміщених у сім рядів, причому, чотири нижні ряди складено з трьох листочків кожний, а три верхні ряди -з двох листочків кожний. В першому знизу, а також другому, третьому, четвертому та шостому рядах зображено ще по одному жолудю. Розмір дубового листочка становить 0,19 м на 0,12 м, а жолудя - 0,09 м на 0,06 м.. Соснові та дубові гілки розташовано симетрично одна щодо іншої та з'єднано знизу під щитом двома березовими гілками, перев'язаними по головній вертикальній вісі щита стрічкою. Кожна з березових гілок утворена з 20 листочків, вміщених в п'ять рядків по три листочка в кожному, причому, гілка починається одним та закінчується двома листочками. До третього ряду зверху домальовано по дві сережки, що звисають донизу. Довжина одної сережки становить 0,14 м, а ширина - 0,02 м.. 
    Стрічка утворює поверх листя хрест, причому верхній фрагмент стрічки перетинає листя з лівого нижнього положення до правого верхнього, а нижній фрагмент - з правого нижнього положення до лівого верхнього. З-під листя виглядають два кінчики стрічки. Довжина перехрещеного фрагменту стрічки становить 0,2 м, а ширина 0,03 м. Довжина кінчика стрічки становить 0,14 м, а ширина - 0,06 м. 
   Квітка калини складається з 28-ми квіточок, що мають по п’ять пелюсток кожна.. Навколо центральної квіточки розміщено два кола з шести та дванадцяти таких само квіточок, а третє зовнішнє коло складається з дев'яти більших квіточок. Діаметр маленької квіточки становить 0,019 м, а більшої квіточки - 0,051 м. 

    Опис прапора Володарського району 
    Прапор Володарського району являє собою прямокутне полотнище червоного кольору розмірами у співвідношенні ширини до довжини як 1 до 1,45 м. .Поле полотнища хрестоподібне, розподілене двома золотими смугами. Ширина вертикальної смуги становить 0,27 м, а ширина горизонтальної - 0,135 м. Від бокової межі полотнища до вертикальної лінії - 0,58 м, від верхньої межі полотнища до горизонтальної лінії – 0,24 

    ГІМН ВОЛОДАРСЬКОГО РАЙОНУ 
                   Муз. М. Смуся 
                   Сл. В. Дідківського 

Стала рідною нам од прадавніх століть
Ця славетна земля велемудрих князів ,
І на ній хлібороб споконвічно стоїть ,
Що Вітчизну зберіг од заклятих ворогів .

Приспів :
Володарщину вірно охрестили ,
Володарюй одвіку рідний край .
В домівку кожного дай снаги і сили .
На ноги став малих володарят .
В домівку кожного дай снаги і сили .
На ноги став малих володарят .

Білі вишні в садах оживуть навесні ,
Пил минулих століть змиє тала вода ...
І земля моя знов , як матуся вві сні –
Молода , молода , молода , молода .
Назавжди молода , навіки молода !
Приспів.

Категорія: З історичних джерел | Додав: genamir (25.07.2010)
Переглядів: 1071 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2017