Хрестини в Україні
Народження дитини завжди було визначною подією в житті родини, адже за народним уявленням "хата з дітьми - базар, а без них цвинтар". Вагітну жінку не можна було лаяти та ображати. їй слід було якомога довше приховувати вагітність, щоб ніхто не знав і не врік, щоб не тяжко було родити. Аби дитина була здоровою, до першої купелі лили свячену воду. Дівчаткам додавали меду, молока та квітів, щоб були гарними, а хлопчикам - дев'ясилу, щоб росли здоровими та дужими.
Новонароджену, а особливо хвору чи кволу дитину, треба було якнайшвидше охрестити. У церковному обряді хрещення на перший план виступають хрещені батьки, ролі яких надавали особливого значення. Вони шанувалися як близькі родичі і були для хрещеника другими батьками, бо мали за обов'язок опікуватися дитиною, брати участь у її вихованні, допомагати у скрутну хвилину. Хресні мали бути хрещеними та перебувати у церковному шлюбі. У давнину на роль хрещених батьків обирали людей шанованих. Заборонялося кумуватися лише найближчим родичам.
За звичаєвим правилом, від такої пропозиції негоже було відмовлятися.
Батьки і хрещені мали звертатися одне до одного на “ви”, називаючи кумом або кумою, не мали права шлюбуватися й переходити на “ти”.
Взаємини між хрещеними та хрещениками були тісними. Якщо помирали рідний батько або мама, обов’язки з виховання дитини брали на себе куми.
Хрещений мав робити перші пострижини (дівчинці – лише раз, хлопчикові – щороку), навчити кількох літер перед школою…
В Україні обряд хрещення розпадається на дві частини: частина, пов'язана безпосередньо з Хрещенням, і учта після охрешення, на вшанування породіллі та охрещеної дитини.
Хрещення
Після того, як баба сходить до священика «за молитвою», чоловік ато й баба-повитуха іде запрошувати в КУМИ. Коли куми приходять, приносять із собою хліб,а кума — крижмо. Тоді простилали кожух і клали на нього дитину. Подекуди клали на кожух ще й батьківські штани (якщо то був хлопець), або материну сорочку (якщо була дівчина). Тоді КУМИ й баба, без батька та гостей, тричі підносили кожух із дитиною вгору,примовляючи: «На многі літа, на многі літа, на многі літа!»
Потім баба брала дитину й передавала її кумі. Кума обгортала в чисту батькову чи материну сорочку, а баба всовувала непомітно в сорочки цілушку, відрізану від кумового хліба. Другу цілушку хліба брала кума собі за пазуху, а кум отримував від баби вузлик із печиною та вугіллям. На Київщинібаба, даючи той вузлик стиха примовляла: «Вугілля та печина лихим очам, сокира в спину, хто буде завидувати нашу дитину».
Як тільки кум виходив за ворота, мусів вузлик кинути собі за плечі чи назад через голову: «Щоб не наврочило ніщо дитині, бо воно вперше ще йде на очі людські».
До церкви дитину несла кума. Кум купував у церкві хрестика для дитини. Священик у церкві перше простригав на голові в дитини хреста, потім давав її в руки кумові, мирував дитину, а потім зливав їй наголову воду. В православних же дитину цілком занурювали в хрестильницю.
Перше і в католиків дитину занурювали в воді, і цей звичай був у повній силі ще в XIII ст.
З хрестом в'язалися в народі численні вірування та забобони. Насамперед уважали, щоб куми трималися пристойно й побожно (зрештою, цього вимагала й Церква), бо — «який кум, така й дитина».Поведінка кумів може відбитися на будучому житті хрещеника. Навіть і досвященика наші люди мали такі самі застереження, як то видно з відомої приповідки: «Дурний тебе піп хрестив», тому й у тебе розуму небагато.
Хрещеники напередодні Різдва обов’язково приносили накликаним батькам пироги (так звану вечерю), першими засівали чи щедрували на Новий рік.
Якщо дитина часто хворіла, дозволялося брати одкупних кумів. Для цього запрошували так звану “куповану матір” — жінку, якій за символічні 2-3 копійки продавали маля. Вважалося, що після цього дитя одужає. У такому випадку справжні (прохані) куми втрачали свої права.
Коли ж у родині часто помирали діти, батьки виходили на вулицю і запрошували першого зустрічного – навіть чужинця або старця. Таких кумів називали стрічними або безплатними: на відміну від проханих, вони не платили священикові за обряд і не купували хрестиків.
У народі кажуть, що хрещеники стають подібними до хрещених, переймають їх таланти та здібності. Саме тому батьки намагалися обирати кумів розумних і кмітливих, яким щастить у житті: таким чином, немовля ніби отримувало вдалу путівку в життя.
У наш час традиції змінилися. Всупереч споконвічним українським звичаям, на роль хрещених батьків найчастіше запрошують родичів, навіть рідних братів та сестер. В іншому випадку – близьких друзів та подруг.
Останнім часом почали відроджувати ще один давній звичай: до одної дитини беруть двох або трьох хрещених мам і татів. Щоправда, у наш час такою можливістю користуються, щоб не ображати близьких та запросити до кумівства “всіх і відразу”.
Обов’язки кумів: подарувати дитині золотий хрестик і крижму з грошима, відвідувати хрещеника у день народження, прийти на перше причастя та весілля.
Як правило, куми дарують хрещеникам дорогі подарунки: велосипеди, фотоапарати, одяг, ліжечка, комп’ютери – все залежить від статків накликаних батьків.
Деколи хрещену маму просять пригледіти за дитиною. Куми повинні брати участь у вихованні маляти, багато з ним спілкуватися, хоча в наш час цей обов’язок виконують не завжди. Часто прошені батьки бачать хрещеників один раз на рік, “відкуповуючись” подарунками.
Євген Онацький. «Українська Мала Енциклопедія».
|
