Його величність Хліб - Свята літнього циклу - Літературне краєзнавство - Каталог статей - Кабінет літературного краєзнавства Володарської ЗОШ №2
П`ятниця, 09.12.2016, 16:32

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Учнівська творчість [16]
Методичні матеріали [14]
Сторінками книг [24]
Аматорська творчість [18]
Письменники-земляки [20]
Уроки літератури рідного краю [13]
Фольклор регіону [1]
Новорічні свята [5]
Свята літнього циклу [5]
Рослини-символи [12]
Вишивка [7]
Жанри фольклору [17]
Міфологічні персонажі [38]
Українська кухня [3]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:16:32


Останні надходження
[22.06.2016]
24 СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКИ, ЯКИХ ВАРТО ПРОЧИТАТИ (0)
[19.06.2016]
Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили» (0)
[01.12.2015]
Відповіді до завдань ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
[01.12.2015]
Завдання для проведення ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1300
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 7
Гостей: 7
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Літературне краєзнавство » Свята літнього циклу

Його величність Хліб

Мета. Виховувати у дітей повагу, шанобливе ставлення до хліба. Розповісти про роль хліба у обрядах та звичаях.
Обладнання. Хліб на вишиванім рушнику, пшеничні колоски, дитячі малюнки, фотознімки з журналів та дитячі роботи, вироби з хліба, зерен злаків, крупів, дитячі твори про хліб.

      ХІД ЗАХОДУ 
     Двоє учнів заносять на вишиванім рушнику хліб, вклоняються гостям, обережно кладуть хліб на вишиту ска-тертину. Учні виконують пісню «Добрий день вам, люди добрі». 
   Вступне слово вчителя. Сьогодні у нас свято, присутні гості. Та є серед нас гість незвичайний, гість найпо-чесніший. До нас завітав хліб. Ось він на вишиванім рушнику, сяє, мов сонце ясне. 
    Він щодня приходить до нас — рум'яний, теплий, запашний, незрівнянний. А ще має багато імен — бублик, булочка, батончик, рогалик, паляниця, галушка, торт, печиво, калач, паска, пиріг, піцца... І все-таки Хліб. 
Якщо на столі нема хліба — на ньому чогось не вистачає. Найголовнішого. Бо хліб здавна задовольняв потреби людського організму. Він є вітамінною, корисною їжею, приємною на смак, ніколи не приїдається.
    Маленьке зерно вагою в 35—40 мг ввібрало у себе тепло сонячних променів, соки землі, ласку дощів і мудрість орача, його нелегку працю. Сьогодні ми дещо більше дізнаємося про його величність — Хліб, працюватимемо за таким планом. 
1. Хліб на вишиванім рушнику.
2. Дума про хліб.
3. Дещо з історії хліба.
4. Хвала рукам, що пахнуть хлібом!
5. Хліб у обрядах та звичаях.
6. «Боже, хліб наш насущний дай нам днесь...»

1. Двоє учнів читають вірш Т. Савків «Хліб».
а) Із чого почати про тебе мені?
Напевно, я пізно на світ народилась,
Не жала серпом, не була на війні,
Останнім шматком я ні з ким не ділилась.
Донині невміло зав'язую сніп.
(Всміхається знову докірливо мати...)
Скажіть, а хіба щось святіше за хліб
Ми мали — чи будемо мати?
Історіє, дай нам поглянуть назад,
Де кулі і голод і били, й косили...
І дивиться в очі мої Ленінград,
І мовчки рахує могили.
Підводяться мертві і в чергу стають,
Чекають худесенькі діти...
Тут хліб, наше щастя, по краплі дають.
... Ти чуєш, мій сонячний світе?
А зовсім недавно, в липневії дні,
Розкинувши руки уперті,
Хлопчина рязанський згорів у вогні,
Щоб хліб врятувати від смерті.
б] Йому вісімнадцять було.
Він не встиг дожить до народження сина...
І колос пшеничний над полем застиг,
Як пісня його лебедина.
А ми? Нам стежками прийдешнього йти,
Нам щастя батьки відібрали у воєн.
Нам треба навчитися хліб берегти
І крихту останню ділити надвоє.
Із жмені пшениці вирощують сніп.
Хай щедрим, як сонце, він буде. ...
Не вірте, ніколи не черствіє хліб!
Черствіти уміють лиш люди.
2. Сонцем, що сяє в небесній блакиті,
пахнуть скориночки скиб.
Є найзначніша дума на світі —
дума про Хліб.
Вчитель. Дума про Хліб... Давайте задумаємося, чому для одних хліб — лише продукт харчування, а для інших — святість?!
    Чому одні люди змітають крихти у долоню і бережливо кладуть птахам чи домашній пташці, а інші — змітають на підлогу або викидають на сміття? Бо не знають що роблять. Не знають-справжньої ціни хлібові. 
3. Ким би не була людина за професією — дояркою, інженером, космонавтом чи робітником — їй потрібен хліб. Щоб він був на столі, потрібно зорати землю, удобрити її, посадити зерно, вчасно зібрати врожай. А ще повезти до млина, змолоти, спекти хліб, повезти до крамниці, продати.
4. О. Гіталов — Герой мирної праці, говорив: «Буханка хліба увібрала в себе не лише хліборобську працю, а й працю шахтаря, металурга, хіміка, конструктора, машинобудівника — всього робітничого класу, всього суспільства».
5. Серед усіх злаків — жита, вівса, проса, кукурудзи — найпоширенішою є пшениця. Є 272 сорти пшениці. Це підтверджує давність дружби людини з цим злаком.
6. З давніх-давен народ наш понад усе цінував хліб, сіль і честь. Хліб — то багатство, добробут, сіль — гос- -. тинність і щирість, а честь — то людська гідність, за яку предки наші стояли, навіть не маючи шматка хліба і дрібка солі.
... В незапам'ятні часи на лісових галявинах та луках густо квітували всіля-ки злаки, зокрема деякі попередники проса, жита й пшениці, розсіваючи під осінь зерно. І досі з ЗО видів жита науковці розрізняють 11 диких.
Вчені засвідчують, що ще в середині кам'яного століття предки варили якусь страву з зерна. За 5—6 тисяч років до н.е., коли винайшли кам'яну зернотерку, почали розмелювати злаки і на розжареному камінні випікати плескачі, коржі, балабушки. Саме відтоді і запахло на нашій землі свіжим печеним хлібом. Цей запах і досі зве-селяє кожну сім'ю. Хліб на столі — і стіл престол, а як хліба тільки трошки, то й стіл — дошка.
7. Люди ласкаво і шанобливо кажуть про нього: хліб-батечко, хліб-году-вальник, хліб — усьому голова. Про нього дуже багато приказок, загадок:
Гіркий обід без хліба; Хліба немає — то й корушці честь; Хліб та вода — це добра їда; Краще хліб з водою, як пироги з бідою.
8. Він порівнюється з сонцем.
В полі жовтий, у печі пухкий, хто він такий?
Б'ють мене палками, тиснуть камін¬ням, печуть вогнем, ріжуть ножем, і за те мене так гублять, що всі мене дуже люблять.
9. А от про ниву:
Де б собі й ростила хліб людина, Щоб не годувальниця єдина? Взимку біла, навесні зелена, Розквітає, ніби наречена. Влітку прикрашається колоссям, А під осінь чорна, чорна зовсім. Пісня «Колосися, ниво!»
10. Чому хліб почав називатися хлібом?
    Походженням слова «хліб» ми зобов'язані пекарям давньої Греції. Грецькі майстри використовували 
для випікання хліба горщики спеціальної форми під назвою «хлібанос». Від цього слова у давніх готів було утворене інше — «хлайфс», яке потім перейшло у мову германців, слов'ян та інших народів. У старонімецькій мові існує слово «хлайб», яке схоже на російське «хлеб», українське «хліб», естонське «лейб».
11. Ще дещо з історії. До нинішніх днів зберігся в Римі 13-метровий пам'ятник з 30-го року до н.е. Це пам'ятник першому пекареві Еврісаку, який випікав хліб у пекарнях.
12. Перші вітряні млини згадуються лише в документах IX століття;
ера машинного виробництва почалася з 1770 року, коли Джеймс Уатт винайшов тепловий двигун. А потім парові машини витіснила електрика.
Вчитель. Історія пам'ятає і страхітливі часи, коли голод винищував цілі народи.
Посуха чи град знищували посіви, їх поїдала сарана, забирав ворог. І тоді люди помирали лютою, голодною смертю. Історія пам'ятає і голодомор в Україні у 1932—1933 рр., коли з вини Сталіна та його прибічників голодною смертю вимирали цілі села.
Розповідь старожила про голодний 1937 р. на Закарпатті.
13. А ще фронтовики пам'ятають хліб часів війни. Ось рецепт блокадного ленінградського хліба: 50% — пше¬нична мука, 15% — целюлоза, 10% — солод, 25% — полова. За такий бідний пайок вагою в 125 г стояли на морозі змучені люди.
14. Пам'ятайте, люди, як палали ниви
і топтав колосся ворог чобітьми! Рідна крихта хліба додала нам сили і свою Вітчизну врятували ми.
15. Сьогодні ми, слава Богу, маємо ще хліб і до хліба. Та щодня повторюємо слова молитви і мовимо: «Отче наш, хліб наш насущний дай нам днесь». І цю молитву заповідатимемо і нашим дітям та онукам, яким би хліб не був в магазинах — дорогим чи дешевим. Бо він безцінний.
16. Хліб супроводжує нас все життя
— від народження до глибокої старості. У всіх народів він святий. Недарма у багатьох давніх народів хліб, як сонце і золото, позначався одним символом
— всюди з крапкою посередині.
    Хліб берегли, на його честь складали гімни, хлібом зустрічали найдорожчих гостей. У всі часи неповага до хліба прирівнювалася до найстрашнішої образи, яку можна нанести людині. 
Вчитель. За те, що ми маємо хліб, низько вклоняємося в першу чергу хліборобам, їх натрудженим рукам. Професія хлібороба — одна з найпоширеніших.
17. Честь і слава хліборобам, Що живуть в моїм селі. Хлібороби хліб нам роблять, Знайте й ви про це, малі!
Як їсте ви паляниці, Калачі смачні їсте, — Не забудьте уклонитись Хліборобові за це! Пісня ((Працьовиті труцарі».
18. Цікаво, як появилася повага до хліба у наших предків-язичників.
У неба — Сварога — було двоє дітей
— Даждьбог і Вогонь — Сварожич. Бог-громовержець Перун взяв на се¬бе відповідальність за врожай. Відтоді хліб почали називати небесним, божественним. Ось деякі перші прикме¬ти:
— не можна було починати посіви, копи був старий місяць;
— не можна було сіяти також у першу і останню чверть місяця, бо хоч колос і ростиме швидко зате не буде багатий зерном;
— коли сонце заходило — не можна було починати нового хліба, бо можуть бути нелади у господарстві. А якщо вже треба було різати, то перший шматок не їли, а після вечері приставляли до початого хліба.
19. Слов'яни-орачі піднімали на пальцях пшеничний хліб і дивилися, в яку сторону він повернеться. Якщо «за сонцем» — все задумане збудеться. Якщо проти — можна і не починати справи.
— Про те, яким буде хліб, судили ранньою весною по вазі першого курячого яйця;
— звертали увагу на льодохід на річці: чим більше льодин великих — тим більше буде хліб, а якщо тоне лід — хліба не буде;
— Добре риба ловиться — теж на врожай;
— Якщо миші гризуть хліб зверху — дорогий буде, збоку — середня ціна, а знизу — дешевий.
Ці прикмети не пише помічені, ай видумані, бо людині завжди хотілося, щоб Бог почув її прохання: «Хліб наш насущний дай нам днесь».
20. У наших предків була Мати хліба, Наречена хліба, Дух хліба. А ще — свято першої Борозни, першого Снопа, свято Врожаю. Ці свята дійшли і до наших днів.І на родинних святах почесним гостем є у нас хліб.
Пісня «Зеленеє жито».
21. Існує ряд прикмет і знаків, що їх дотримуються люди у своєму став¬ленні до хліба.
Так, коли ставлять хліб у піч, піднімають поділ і кажуть: «Піднімайся вище».
— Коли один хліб з печі вийняти раніше за інші і розрізати його, то всі хліби попсуються.
— Як хліб у печі роздвоївся — хтось відбуде з сім'ї.
— Хліб за обідом з рук випадає — гість поспішає.
22. Хоч хліб і святий, та господині захищали його від нечистої сили. Так, перед тим, як посадити в піч, жінки обов'язково виводили зверху на хлібові хрест. Коли зварять куліш — зверху хрестять ложкою.
Традиція ця давня і відома в усьому світі. Єгиптяни залишали на короваї відтиски своїх пальців, римляни — насічки, китайці і японці малювали ієрогліф сонця. Різні народи в різний час зображували на тісті стріли, знаки роду, квіти та хрестики, різних тварин і птахів.
23. Наші мами та бабусі так прикрашають паску перед Великоднем. І святять. У кошику може не бути чогось — огірка чи лимона, але жоден кошик не обійдеться без паски — рум'яної, здобної, смачної...
24. А біднякам біля церкви роздають перепічки — за простибіг. А ще у Живний четвер [перед Великоднем) випікають булочки чи «курочки» і дають дітям.
За простибіг дають перестає на обідах за померлих — обов'язково головним у ньому є хліб. Дають хлібину за простибіг і на могилах — після поховання покійника (передають через яму), а також у дні пам'яті померлих.
25. Почесними гостями на Різдво є у нас тістечка. Найпочесніший — калач. З різною начинкою, та найчастіше з горіхами. Жодне Різдво не обходиться без калача. І без куті — вареної підсо-ложеної пшениці з маком. Є хороший звичай відвідувати хворих сусідів на Святий вечір. Приносять калач і кутю. А щедрівників обсипають на Новий рік пшеницею.
26. А як святково сяє весільний калач! Випікають калачі найдосвідченіші жінки, бо це ж справа нелегка і відповідальна. Кажуть: якими будуть калачі — таким і життя молодих. Ось
молоді входять у дім, а під ноги їм сиплють зерна пшениці як символ до¬статку. Зустрічають молодих калачем
— хлібом-сіллю.
... Молоді розломлюють калач — кому більша частина — той довше жити буде. Пригощають розломаним калачем присутніх.
... Перед молодими високий, казкової краси хліб — торт. Його теж їдять разом з гостями перед ранком.
... Найпочеснішим гостям — кумам, хрещеним, найближчим родичам — теж дають весільні калачі, чим зичать добра-щастя і гостям. Часто один ка¬лач молоді залишають на пам'ять собі
— як свідка весілля.
28. У багатьох народів перед входженням в новий дім спочатку вносять хліб. Щоб він завжди там був. Щоб у всіх був.
«Боже, хліб наш насущний дай нам днесь. І во віки віков...».
Вчитель. Ось таким є він — Хліб. Його величність — Хліб. Тож давайте, ставитися до нього завжди з шаною і повагою. Не пошкодуймо дати скибку хліба голодному.
Хліб у світі — найголовніше, він — життя. І може хтось з вас стане комбайнером, кондитером чи пекарем і даруватиме людям хліб.
Пісня «Спозаранку по степу лунає».
Вчитель. Давайте пригостимо хлібом та мучними виробами наших гостей.
А крупами і крихтами хліба?
Діти. Тих, хто не може зараз здобувати собі їжу — птахів. (Зима).
Діти пригощають присутніх, лине
мелодія пісні про українські поля або
«Хліб — усьому голова».

Добрий день вам, люди добрі,
Ми привіт вам принесли,
Від душі ми вам бажаєм,
Щоб щасливі ви були.
Щоб врожаї пребагаті
Ви збирали рік у рік,
І зичимо від душі ми
-Довгим буде хай ваш вік!
На Вкраїні ми трудимось
Щасливо і радісно.
Жити в дружбі, жити в мирі
Всіх ми закликаємо!
* * *
Колосися, ниво,
Щедра, золотава,
Сходь над нашим краєм
Пишним короваєм.
Гей, гей, гей, колосися, Гей, золотися,
Радістю людською озовися. 2 р.
* * *
Спозаранку по степу лунає
Спів комбайнів, гомін тракторів.I
веселе сонце зустрічає
Степових багатирів.
Нумо дружно, хлопці-комбайнери.
Вирушаймо на передній край
Щоб сказали: «Це ж бо «переможці
Йдуть у бій за урожай!»
А коли покличе Батьківщина —
Сядем ми в машини бойові.
Захищати будем рідну землю,
Наші ниви золоті!

Працьовиті трударі
Працювали до зорі. [2 р.)
А ми хлопці-молодці —
Вже пшениця на тоці. (2 р.)
Працювали ми завзято
І тепер прийшли на свято. (2р.)

Категорія: Свята літнього циклу | Додав: genamir (07.08.2010)
Переглядів: 4814 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2016