Гумор і сатира в нашому житті - 1 квітня - Сценарії - Каталог статей - Кабінет літературного краєзнавства Володарської ЗОШ №2
Неділя, 04.12.2016, 17:19

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Шевченківські дні [1]
Випускні вечори [22]
Новорічні свята [8]
Весняні свята [7]
Голодомор [4]
Чорнобиль [2]
Рідна мова [20]
Жіноче свято [10]
До Дня Перемоги [2]
1 квітня [4]
Державні свята [14]
Афганістан [3]
До Дня захисту дітей [3]
Природознавчі сценарії [10]
Козацькі свята [5]
Бібліотечні уроки [2]
Різне [14]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:17:19


Останні надходження
[22.06.2016]
24 СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКИ, ЯКИХ ВАРТО ПРОЧИТАТИ (0)
[19.06.2016]
Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили» (0)
[01.12.2015]
Відповіді до завдань ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
[01.12.2015]
Завдання для проведення ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1297
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 17
Гостей: 17
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Сценарії » 1 квітня

Гумор і сатира в нашому житті
Мета. Познайомити учнів з іменами та творчістю українських гумористів; формувати навички худож¬нього читання гуморесок, анекдотів; виховувати по¬чуття гумору, любов до праці, розуміння потреби вчитися і засудження ледарів, хвальків, пустунів.
Обладнання. Портрет Остапа Вишні, його твори, збірки «Веселий ярмарок», книги П. Глазового, Є. Дударя, збірка «Слово до слова — весела розмова».
Епіграф. Висміяти — значить вилікувати.
М. Горький

Хід уроку
І. Оголошення теми та мети уроку.
Вчитель. Сьогодні у нас урок позакласного читан¬ня. Ми познайомимось з іменами українських гумо¬ристів, їх творами, звернемо увагу на ситуації, які є настільки комічними, що викликають у нас сміх. Сміх може бути гострим і викривальним, — це сміх сатиричний. А може бути добрим і співчутливим, а не злим чи глузливим. Саме такий сміх зустрінемо у гу¬мористичних творах.
Сміх має велику силу! А яку саме, ви скажете в кінці уроку, прослухавши підготовлені вами гумори¬стичні твори. Підказкою послужить вам епіграф уро¬ку: «Висміяти — значить вилікувати». (М. Горький)
А ще вашим завданням буде виразно прочитати гуморески, щоб їх суть була зрозуміла слухачам. Ад¬же вам приходилось бачити і слухати артистів на сцені, що виконують гумористичні твори. Ви сьо¬годні теж артисти, тому що готували міні-спектакль із життя учнів на уроці, перерві і вдома за прочита-ними самостійно творами. Отож, розпочинаємо вис¬таву.

Дія І. Урок української мови
(Дзвінок на урок. Учні займають свої місця. Роль учителя виконує теж учень).
1. — Віталію, йди до дошки.
Постояв Віталій, постояв біля столу та й каже:
— Я не виконав домашнє завдання.
— Чому?
— У нас нещастя!Захворіла мама.
— Захворіла? Коли? — здивувалася вчителька.— Я ж її вчора в кінотеатрі бачила.
— Ех не те сказав, треба було про бабусю сказа¬ти, вона ж рідко в кіно ходить.
2. — Діти, перекладіть з української мови російською слова морква, квасоля, цибуля за зраз¬ком: «картопля — картофель».
— Картопля — картофель, морква — моркофель, квасоля — квасофель, цибуля — цибуфель.
3. — Що ставиться в кінці питального речення?
— Знак питання.
— Добре, сідай.
— А окличного?
— Знак оклику.
— Добре, сідай.
— Розповідного?
— Знак розповіді...
— Неправильно. Придумай розповідне, питальне та окличне речення.
— Учитель захворів. Це правда? Ура!
4. — Олесю, провідміняй дієслово ходити
— Я йду, ти йдеш...
— Швидше, Олесю!
— Я біжу, ти біжиш.
5. — Дітки, придумайте до слова трава однокореневе слово.
— Сіно.
6. — Учні, хто скаже, що таке пряма мова?
— Це коли говориш правдиво і відверто.
— А що таке кур'єр?
— Кур'єр — це той, що курями торгує.
7. — Учні, а ви вже писали листи?
— Так.
— Ну-то послухайте, якого листа написав Коржик, який ходить до третього класу:
Петя Коржик, той, що ходить
До третього класу,
Листа в село накарлякав
Дядькові Панасу:
«Добрий день вам, дядьку й тітко!
Я ходжу до школи
І чув, що ви на тім тижні свиню закололи.
Ми вас просимо у гості,
Татко, я і мати,
І всі разом на вокзалі
Будем зустрічати.
Я вас перший на пероні між людьми побачу.
Держіть в руках банку смальцю
І ногу свинячу.
— І ви так пишете?
— Ні!
— Молодці.
8. — Як на твою думку, Васильку, слово «штани в однині чи в множині?
— Я так думаю, що верхня частина в них однина, а нижня — множина.
9. — Олеже! Я задала твір про молоко на З сторінки, а ти написав лише півсторінки. Чому?
— А я писав про згущене молоко.
10. — Діти, трапилась дивна історія. З оповідання втекли слова! Їх треба обов'язково повернути на місце. А слова ось які: клякса, морква, щеня, молоток, яєчня, кішка, Наталя, каша, мама. Гарненько поду¬майте, як розставити їх по місцях.
— А що тут думати? — закричав Сергійко і підняв руку.
— У мене готово.
— Прочитай, що в тебе вийшло.
— Славко з'їв велику апетитну кляксу. Мишко по¬садив у зошиті моркву. Тато прибивав поличку ще¬ням! Молоток вищав і махав хвостом. Потім прийш¬ла з роботи яєчня й стала готувати обід. Кішка шипіла на сковороді. В каструлі булькала Наталя. Ка¬ша кашляла, і її поклали в ліжко. Мама форкала й ви¬гинала спину.
(Всі діти засміялися й закричали:
— Не так! Не так!
— А як? Ану, подумайте вдома! А зараз перерва. Урок закінчено.
(Дзвенить дзвінок. Діти ведуть себе, як на перерві, розмовляють).

Дія II. Перерва
1. Марійка:
— Павлику, а чому це ти, коли терликаєш на своїй скрипці, обов'язково відчиняєш вікно?
— А це для того, щоб чули наші сусіди. Усі вони збігаються і просять мою маму не примушувати ме¬не більше грати.
2. — Тарасе, чому ти так часто лупцюєш Марійку?
— Це щоб ніхто не здогадався, що я її люблю.
3. Вася:
— Мій брат Боря розумніший за твого брата. В цьому році він вже вчиться у сьомому класі.
— Подумаєш,— каже Петя.— Мій брат Коля у сьо¬мому вже три роки вчиться!
4. — Женя, ти кого більше любиш — брата чи се¬стру?
— Сестру.
— Чому? Вона ж усі книги порвала?!
— За це її й люблю. Колись забув біля неї щоден¬ник — на клапті порвала.
5. — А мій тато багатший від твого!
— А мій розумніший!
— А мій твоєму гроші позичив!
— А мій твоєму не віддасть!
6. — У нас є кольоровий телевізор,— хвалиться Андрійко.
Петрик:
— У нас — автомобіль «Жигулі».
Маринка:
— А у нас тепер усе є. Тато привіз із відрядження радикуліт, а мама сказала: «Нам цього тільки й не ви¬стачало!»
7. У клас вбігає учень:
— У шкільній роздягальні погасло світло.— Як тепер ти пізнаєш своє пальто?
— По ґудзиках.
— По ґудзиках?! Цікаво, а які ж вони в тебе
— У мене їх жодного немає. (Лунає дзвінок. Розпочинається урок)

Дія III. Урок
1. Вчитель-учень:
— Ваш учитель біології захворів.
— Ура!
— Але урок проведу я. Ми поговоримо на різні теми , і, заодно, проведу виховну годину.
— Отже, скажіть, чому птахи відлітають у теплі краї?
— Бо як підуть пішки, витратять на дорогу багато часу.
2. — Скажіть, чим відрізняються свійські тварини від диких?
— Дикі тварини ніколи не віддають добром молоко та яйця.
3. — Діти, які види транспорту ви знаєте?
Ігор:
— Автомобільний, залізничний, морський, пішохідний.
4. — Як ти гадаєш, Максиме, що важливіше: сонце чи місяць?
— Місяць.
— Чому?
— Тому що місяць світить уночі, коли темно, а сонце — вдень, коли й так видно.
5. — Дітки, ложку золоту я покладу в кислоту, ясніть, якщо хто знає, чи розчиниться вона?
Всі гукнули хором:
— Ні-і-і!
— А чому?
— Бо інакше ложку ту ви б не клали в кислоту
6. — Олегу, іди до дошки. То що таке одноклітинні?
— Одноклітинні... Одноклітинні... Це... Це...
— Амеба... Амеба... Туфелька...,— шепочуть з класу
— А, згадав! Одноклітинні на небі в туфельках.
— Скільки тобі поставити?
— Чотири.
— Ну, сідай, «Амеба в туфельках».
7. — Давайте, учні, поговоримо про бюджет Хто розповість? Ну, розповідай, Іванку.
— Тато заробляє в місяць 120 грн. а мама — 80. На харчові продукти йде 100 грн. На одяг, взуття 100 грн., а на ощадну книжку — 200 грн.
— Сідай, Іване, не знаєш арифметики.
— Це ви не знаєте мого тата й маму!
8. — Васильку, якщо я дам тобі три груші, то як ти їх розділиш на п'ятьох дітей?
— Зварю компот.
9. — Михайлику, якщо на столі сидять чотири мухи, і я одну вб'ю, то скільки зостанеться?
— Одна,— та, що вбита.
10. Учителька:
— Лесю у твого брата п'ять яблук, а ти в нього два забереш. Який буде результат?
— Він мене відлупцює.
11. — Де вперше одержав перемогу Суворов?
— На 104-тій сторінці підручника.
12. — Учні! Юрій Долгоруков заснував Москву 850 років тому.
— Ну і пам'ять у Вас!
13. — Діти, назвіть три речі, без яких людина не може жити.
— Сніданок, обід, вечеря.
14. — Діти, чим нам допомагають птахи!
— Птахи нам допомагають дзьобати комах.
15. — Як буде у множині «дитина»?
— Близнята.
16. — Іванку, які ти знаєш теплі, лагідні слова?
— Шуба, рукавички, чай...
17. Вчитель:
— Добре, а тепер проведемо виховну годину. По¬говоримо про все. Іване, якби ти знайшов 5 гривень, що б ти зробив з грошима? Залишив би собі?
— Ні, вчителько.
— Молодець! А що б ти з ними зробив?
— Купив би собі цукерки.
18. — Юрку, ти знову сьогодні запізнився на пер¬ший урок?
— Так, я заспав, бо нікому було мене розбудити,— мама й тато на роботі.
— А хіба у вас немає будильника?
— Є, але він завжди дзвонить тоді, коли я сплю.
19. — Як треба зберігати підручник, щоб він завжди був новим і чистим?
— Краще його зовсім не носити до школи.
20. — Андрію, ти знову двійку з математики схопив?
— Так це ж ви посадили мене до Валі, а який з неї математик?!
21. — Васильку, а чому ти несеш щоденник на підпис дідусеві, а не татові?
— Дідусь воював — він уже нічого не боїться.
22. — Сергійку, чому це твоя мати не була на батьківських зборах?
— Я їй не сказав.
— Чому?
— Бо кожного разу, коли вона побуває на них, у неї голова болить, тому я її пожалів.
23. — Учні, підійміть руку ті, хто допомагає батькам. Руслано, а ти чому не допомагаєш?
— Коли я хочу вранці ліжко застелити, татко ка¬же: «Відпочивай, доню, бабуся все тобі зробить, все одно тільки сидить у хаті».
24. — У кого вдома є корова?
— У мене.
— То розкажи, як вона виглядає?
— А вона тепер ніяк не виглядає. Татко на зиму всі дірки забили дошками.
25. Учень:
— Я завтра до школи не прийду
— Чому?
— Бо я захворію.
— А що у тебе болить?
— Бабуся завтра має приїхати.
26. — Дітки, наведіть найпоширеніший вигук, який ви чуєте вдома.
— А щоб ти смоли напився! Де дів гроші?
— А щоб ти крізь землю провалився!
— А щоб ти згорів разом з нею!
Вчитель.
— Дуже добрі слова ви чуєте вдома.
27. (Лунає дзвінок). Вчитель:
— Урок закінчився. До побачення! А ти, Васю, зачекай мене, я йду до твоїх батьків.

(Учні діляться на три сім'ї. Перша сім'я: батько, мати, син, дідусь, тітка).

Дія III. Вдома
1. Доброго дня. Я — вчителька вашого сина, він погано вчиться.
— А в якому він класі? — питає стурбований татусь.
2. Батько.
— Васильку, ану дай сюди свій щоденник. Чом ти тільки двійки та трійки приносиш?
— Тату, треба з найменшого починати.
3. Сценка «Буйні предки»
Вдарив батько спересердя Хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав
Та й питає в нього:
— Тебе, тату, бив твій тато?
— Бив, та ще й немало.
— Ну, а тата твого били?
— Теж перепадало.
І сказало хлопченятко,
Заломивши ручки:
— Тепер ясно, звідки в тебе
Хуліганські штучки.
4. Сценка «Коріння і насіння»
— А ти, тату, в школі вчився?
— Вчився, так, Васильку.
— А то правда, що ти, тату,
Був одержав двійку?
— Було таке, траплялося...
Хлопчик засміявся:
— Тоді мама правду каже,
Що я в тебе вдався.
5. Приходить тітка в гості до Василька:
— Васильку, це тобі,— і подає йому цукерки
Мама:
— Васильку, а що треба говорити, коли пригощають?
— Дайте ще.
6. Тітка:.
— Васильку, а який твій найулюбленіший предмет?
— Телевізор!
7. Мама:
— Васильку, якщо ти пообіцяєш мені ніколи не ка¬зати слово «до чорта», то я тобі дам 50 копійок.
8. Василько:
— Дідусю, допоможи мені задачу розв'язати!
— А ти вже над нею думав?
— Так.
— І що ж ти придумав?
— Що краще спитати в тебе.
9. Мати:
— Васильку, де ти взяв цей м'яч?
— У Сергія.
— А він про це знає?
— Авжеж! Хіба не чути, як він плаче на вулиці?
10. Приходить сусід.
— Сусіде, ви вже зробили внукові домашнє за¬вдання з математики?
— Зробив.
— Дайте списати.

(Інша сім'я: мама, бабуся, донька).
1. Мати — доньці:
— Чому ти так пізно повернулася додому?
— Я була в Марійки — допомагала їй робити уроки.
— Та вона ж відмінниця!
— Я допомагала Марійці робити мої уроки.
2. Донька:
— Мамо, ти пам'ятаєш вазу, яка переходить у нашій родині з покоління в покоління.
— Так, ну і що?
— Так от, моє покоління її щойно розбило.
3. — Голова болить, аж тріщить,— жаліється бабуся.
— А чому не чути тріску? — запитує цікава онучка.
4. Не вірю я приказкам!
— Чому?
— Приказка каже, що мовчання — золото. Я мов¬чала на уроці, а вчитель мені двійку поставив.
5. — Мамо, наш учитель нічого не знає.
— Чому ти так вважаєш?
— Бо він весь час запитує нас.
6. Дочка серйозно філософствувала:
— Чи знаєте, мамо, про що я найбільше мрію?
— Звідки мені знати?
— Дуже хочу, щоб у нас було три корови — біла, чорна і жовта.
— Нащо нам аж три корови? Одну нічим годувати.
— Три — ліпше. Біла б давала для татка й бабки молоко, чорна б тебе забезпечувала кавою, а жовта мене — лимонним соком. Ой, дуже люблю сік! (Дівчинка жадібно облизує губи).

(Інша сім'я: батько, мати, бабуся, діти).
1. Бабуся каже онукові:
— Полічи, скільки тобі років. За кожен рік дам тобі по цукерці.
— Краще я порахую твої роки,— пропонує той.
2. — Мамо, мене побили.
— Але за віщо?
— Бо я дав тому хлопцеві списати в мене задачі.
- Ти даєш списати, та тебе ще й б’ють?
— Так,— зітхнув Іван.— Я всі задачі розв'язав неправильно.
3. — Ти вже вивчив уроки? — питає батько Сергійка.
— Якщо йти до магазину, то ще ні, а якщо у кіно, то вже!
4. — Чому ти так часто почав одержувати двійки з математики? — проглянувши Славкові зошити дивується мама.
— Та мене від Вітька Гурова до Мишка пересадили, а який з нього математик! — відповідає Славко.
5. Тато обійняв за спину:
— Вивчив щось чи ні?
Множення таблицю, синку,
Розкажи мені!
Та не думай хитрувати! —
Тато нахилився.—
Дай-но! Буду слідкувати,
чи не помилився.
6. — Михайлику, що тобі подарувати на день народження?
— Ключ від буфета, де ти ховаєш цукерки.
7. Сценка «Де беруться діти»
— Де взялися ми? — онуки спитали в бабусі.
А бабуся пояснила в старовиннім дусі:
— Тебе знайшли у капусті,
Тебе — в бараболі,
Тебе знайшли під вербою,
Тебе — на тополі.
Тебе знайшов біля клуні
На соломі татко...
І тут обізвалося якесь онучатко:
— От сімейка, так сімейка.
Хоч тікай із дому.
Хоч би ж одне появилось
На світ по-людському!

Підсумки уроку.
Слово вчителя. Закінчилася ваша вистава. Назвіть імена авторів прочитаних вами творів.
Учні зачитують: Павло Глазовий, Олег Чорногуз, Грицько Бойко, А. Дімаров, народні анекдоти.
— Яка ж роль гумору і сатири в житті людей? Дійсно, гумор і сатира потрібні для того, щоб вилікуватися від усього хибного, поганого, некраси вого. Сміх потрібний, щоб ми весело прощалися зі своїми недоліками, щоб веселіше жили.
Думаю, що сьогоднішній урок викликав у вас щиру посмішку, зацікавлення до гумористичних творів.
А коли у висміяних персонажах побачите нібито себе, свою поведінку, то смійтесь разом з друзями і лікуйтеся від недоліків.
Виставлення оцінок.
Домашнє завдання. Самостійно скласти гумористичний твір або записати курйозний випадок, який трапився з вами у школі, вдома.
О. Д. Білей
с. Плоске, Закарпатська обл.

Категорія: 1 квітня | Додав: genamir (29.03.2011)
Переглядів: 10411 | Рейтинг: 2.4/7
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2016