СЛОВО ПРО ПОЕТА - Письменники-земляки - Літературне краєзнавство - Каталог статей - Кабінет літературного краєзнавства Володарської ЗОШ №2
Субота, 03.12.2016, 22:47

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Учнівська творчість [16]
Методичні матеріали [14]
Сторінками книг [24]
Аматорська творчість [18]
Письменники-земляки [20]
Уроки літератури рідного краю [13]
Фольклор регіону [1]
Новорічні свята [5]
Свята літнього циклу [5]
Рослини-символи [12]
Вишивка [7]
Жанри фольклору [17]
Міфологічні персонажі [38]
Українська кухня [3]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:22:47


Останні надходження
[22.06.2016]
24 СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКИ, ЯКИХ ВАРТО ПРОЧИТАТИ (0)
[19.06.2016]
Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили» (0)
[01.12.2015]
Відповіді до завдань ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
[01.12.2015]
Завдання для проведення ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1297
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 7
Гостей: 7
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Літературне краєзнавство » Письменники-земляки

СЛОВО ПРО ПОЕТА
ЗАЛЮБЛЕНІСТЬ У ЖИТТЯ 

Ой, ви бачили? - каштани зацвіли, у вересні?!
 - Не бачили? Біля наших воріт, зачудовані...
Піднімаю голову - і, дійсно, через мідну позолоту доспілого дня до мене посміхаються біляві війки каштанів... 
І стало так тепло на душі, замріяно. А зранку день здавався звичайним, буденним, сірим навіть, як і та осіння мряка. Але ні, то тільки таким він здається, коли по-справжньому не бачиш його! А ти озирнися, здивуйся, і звичайні будні стануть рангом святом.
  Звідки я черпнула цю істину? Звичайно, від чудодійного слова нашої поетеси, працівника нашого інституту, методиста відділу роботи з обдарованими дітьми Завішаної Любові Григорівни. 
  Скільки щасливих миттєвостей у її світобаченні! Вона дивується першому дню березня, першому снігу, першому пострілу каштанів... Дивується й дивує нас, пробуджує від буденного ритму житгя й повертає в мрію. 
  Ось уже протягом п'яти років (з дня створення інституту) Любов Григорівна сіє, плекає, виколисує рідне слово на теренах освітянської ниви. Сіє його в душі учнівської юні Київщини - майбутніх господарів землі. Вони мають таку можливість спілкуватися зі своїм наставником, педагогом, закоханим у свою вчительську долю. Чекають цих зустрічей, радіють, коли мають змогу довірити свої потаємні поетичні рядки однодумцю. 
  Таких щасливих творчих хвилин чекають і слухачі курсів - учителі області. Разом вони  творять свої маленькі шедеври слова, черпають силу й велику любов до життя від джерельної води життєдайної Поезії... Її заняття - світлі промені на буденних дорогах життя, теплі спогади і веселкові мрії. Вона вірить, нестримно вірить у всесильну любов і цю віру передає нам. 
Твоя любов
Сильніша від розлуки... 
  Як багато може слово, його незбагненна глибина і воля. Тільки володіти ним не всім дано. Тільки знайти його не кожен може. Тому й горнемося до нього, Величного. 
  Любов Григорівна подарувала вдячним читачам дві збірки свого натхненного слова. Не випадково, що поява третьої збірки носить таку філософську назву - "Зорі в листі". Бо саме вона бачить їх, а шукає не сама.
Ранок вже будивсь в колисці,
Ми ж шукали зорі в листі. 
   Приємно, що творчість поетеси знаходить свої читачів, шанувальників, цінителів. Любов Завішана - лауреат (II премія) обласного літературного конкурсу серед освітян Київщини з номінації "Власна поезія". 
  Знаходить вона час і на теплі, задушевні слова, які торкають щемно людську душу на різноманітних вечорах, святах нашого інститут, області, її невгамовна енергія, любов до життя творять диво - народження слова. 
  Хай же ніколи не згасає ця іскорка талану, творчості, любові. 
  І коли прийде в хату натомлений вечір, не зітхайте, знайте, що наступить ранок, райдужний, щасливий, бо поруч є такі люди. 
                                                         Наталія Клокар, 
                                                          ректор Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних                                                             кадрів, кандидат педагогічних наук, доцент 

             В ЇЇ ДУШІ ЦВІТЕ ВЕСНА 
   

   Любов Григорівна Завішана - відомий у столичній області педагог, який плекає рідну мову, творить своє натхненне поетичне слово. Ось уже впродовж трьох років вона згуртовує талановиту молодь на засіданнях обласної літературної студії "Паростки". Сама є активною студійкою літературної "Радосині" при Національній спілці письменників України, частий гість радіопередачі "Суботня гостина", її поезію можна почути по радіо, прочитати в газетах, фахових педагогічних журналах. 
    Невимушеною ніжністю, спокоєм, замилуванням і теплом сповнені поезії Любові Завішаної. Вихід третьої збірки творів цієї авторки є закономірним і довгоочікуваним явищем. Бо давно вже хотілося знову відчути усім єством кришталеве звучання слова, торкнутися струнами душі трепетних думок і помислів поетеси, ввібрати в серце її стрімкі поривання до незвіданого, замріяного, далекого. 
   Звідки ж черпає снагу авторка для своєї творчості? Звичайно ж, з рідної землі, з рідної материнської домівки, бере її від гомінких дібров. Все це є духовними оберегами поетеси, охоронцями душі від злиденності. У цьому вона й сама щиро зізнається: 
Мій оберіг - колиска яворова,
Криниця в полі, чисте джерело...
Мій оберіг - то гомінка діброва,
Там мій початок, там моє село...
  Тому й не дивно, що в її душі завжди чи то літо, чи то весна, чи то ранок, чи то світанок. Щоправда в думках ліричної героїні її поезій витають нотки зневіри й песимізму, є відчуття завершення чогось, якогось фінішу. Як-от, наприклад: "Я вас давно забула, Липневим квітом відцвіла в саду. Уже не йдіть, Все, що було, - минуло...". Але ці настрої є миттєвими. Ніби спам'ятавшись, вона просить: "Але ти вірити у це не смій...". 
  Відчувається, що найбільшим щастям для героїні, а відповідно й для самої авторки, є взаємність почуттів, відчуття підтримки коханої людини. І жодні людські пересуди не зможуть завадити вияву щирих почуттів; 
Повернувся, пригорнувся -
Не сама...
Почорніло від злих заздрощів село...
Не чекали? Повернувся!
Всім на зло!
І хоча більшість віршів збірки - це ніби подих минулого, в них часто згадується осінь, дощ, пустинний пляж, достигле жито, час, який перебирає роки, але все ж відчутно, що в душі ліричної героїні цвіте весна, і навіть жовтава осінь весняно мріє, а в душу повертається ранок... І тому так щиро звучать рядки: "Не сійся, сум, попід вікном, не сійся... Моя журба, моя печаль, не смійся...".
  Вірші третьої збірки надзвичайно образні й метафоричні. Образність досягається завдяки умілому поєднанню таких непоєднуваиих у реальному житті явищ і понять; "літо улітку пішло у відпустку", "літо з нами сідало спочити", "березень весну рясну посватав", "осінь мріє під моїм плащем", "листопад запрошує у гості", "краса відцвіла волошками". Привертає увагу й різнобарв'я епітетів (мудре літо, біла ніжність саду, осиротілий став, чіпкі ожини, скупаний дощем поцілунок, солов'ї-дружки). Все це є свідченням великого поетичного хисту авторки, її сильного відчуття слова. Дійсно, слово її цнотливе, щире, із запахом скошеного сіна, живиці та рідного дому. 
  Хай же щастить нашій шановній Любові Григорівні в усіх її творчих починаннях! 
                                                                     Олександр Заболотний,  завідуючий відділом роботи з                                                                                          обдарованими дітьми КОШОПК, заслужений учитель України 
  

                   СЛОВО ПРО ПОЕТА 
   

... Творчість Любові Завіщаної - скарбниця людської мудрості, її поезія " Дивувались вікна" - то справжня поема... Її тепле слово - ліки для зболеної душі... 
                                                                     Дмитро Білоус, поет, член Національної Спілки письменників                                                                                України 
   

  ... Я закохана, закохана у Вашу поезію. А хто може бути байдужим до такого тонкого відчуття краси, неповторності, дива, досконалості, віри і любові? Ви, шановна Любове Григорівно, сказали своїми рядками за всіх нас, жінок. То справжня лірика, глибока філософська думка, замилування життям, неиередбаченість у жіночих мріях.... 
                                                                     Вікторія Потіха, 
                                                                     проректор з навчально-методичної роботи КОІПОПК 

    ...А я торкнулась дитинства. У спогади прийшла його прекрасна пора. Це Ви, шановна, пробудили такі гарні почуття своїми словенятками: 
  Мої ніженьки-дрібушки,
  Все до мами, все до тата... 
  Хай Бог благословить Вашу ніжну і трепетну, небайдужу жіночу душу... 
                                                                     Наталія Костенко, 
                                                                     завідуюча музейно-виставковим комплексом КОІПОПК 
  

    Щира, добра, чуйна і доброзичлива душа у нашої шанованої поетеси. Як і її поезія. 
   Неповторність і безмежна краса її поетичних рядків рятує світ. 
  Кохайте, любіть, шануйте і поважайте тих, хто Вас оточує - ліричний мотив її віршів. 
  Я вдячна Долі за зустріч з Любов'ю Григорівною, її мудре слово додало мені надії і сподівання на Божу ласку. 
  Щиро зичу здоров'я, усіляких гараздів, творчого натхнення ще не на одну поетичну збірку. 
                                                                      З любов'ю і повагою шанувальниця Вашого таланту 
                                                                      Тетяна Гребенчук 

      Шановна Любове Григорівно! 
  Я зачарована Вашою поезією - мелодією душі... 
Хочеться разом з Вами шукати і знаходити ті "жагучі зорі, що заховалися в листі".
Безмежно вдячна Вам з а молодечий гарт, творчий неспокій, велику жагу до життя.
                                                                      З повагою літературніш редактор журналу "Початкова школа" 
                                                                      Ірина Лук 'янець 

   ... Для мене поезія Любові Завішаної - живе джерело невпинної ріки доброти. Мені раптом захотілося жити, і день посвітлів, і розвиднилося на душі... Спасибі Вам, шановна наша Любове Григорівно, за цілющу силу Вашого Слова. 
                                                                        Валентина Атаманенко, філолог, декан факультету підвищення                                                                             кваліфікації КОШОПК 

    ... Яка сила Слова, сила справжньої Поезії!!! Це я відчула, коли познайомилася з поетичними рядками інтимної лірики Любові Завішаної. 
То справжнє диво! В них така енергія, такий життєдайний потенціал, якийсь надприродній стимулятор, що заставляє, спонукає, зобов'язує, нарешті, любити, мені так здається і в 100 ліг!
Пошли ж її, Боже, ще багато-багато таких сильних і здорових віршів-цілителів....
                                                                          Віра Гутник, поетеса, директор Центру дитячої та юнацької                                                                                 творчості "Соняшник"м. Білої Церкви 

    ... Бог обирає на землі людей, кому б довірити найсвятіше - Слово. І він обрав її, звичайну дівчину з Наддніпрянського краю. І вручив її неоціненний скарб -чудодійне Слово. 
   Вгамовуй спрагу ним, напувай інших, подавай руку тим, хто прагне цього, лікуй душу, вселяй віру... 
Боже слово, Божа благодать...
   Спасибі Долі, що ти обрала саме її, нашу милу Любочку, з Божим йменням і таланом. 
  Твори, пиши, чаруй, чекаємо. 
                                                                         Наталія Чередніченко, заслужений працівник освіти України,                                                                                завідуюча дитячим садочком " Сонечко"м. Узина 

    ... Любов Завіщана. Доля сама завішала їй плекати пахощі слова, виколисувати його в колисці серця й берегти, як сонце рідного неба. 
   Благослови, Доле, її щиру мову... 
                                                                      Дмитро Чередниченко, керівник українського літоб'єднання                                                                                 "Радосинь " 

  ... Безмежно вдячна Долі, що маю таку радість - чути, читати, інколи і бачити Вас, надзвичайно добра і мудра наша подруго. 
    Вірю в Ваш талант, Вашу силу, терпіння і щасливу Долю... 
   Хай Бог береже Вас і Вашу родину. 
                                                                      З любов'ю Ольга Грибок, заслужений вчитель України 
                                                                      с. Любарці, Бориспільського району 

     ... Кому дано збагнути жіночу душу: то бентежну та непередбачувану, то ніжну та вразливу? Тільки жінці! І не просто жінці, а жінці - поетесі. 
   І це вдається їй, нашій Любові Григорівні. Її героїня -"дівчинка, що несе в долонях весну", її світосприйняття райдужне і веселе - їй вдалося побачити, як "тепле літечко на межі вночі із дощем рясним цілувалося", їй і тільки їй відкривається велика таїна Любові... 
  Хай ніколи не зміліє Ваша щедра душа, ваша криниця любові. 
                                                                      Розалія Кіршісовська, методист навчально-методичного кабінету                                                                            іноземних мов КОІПОПК 
   ... Я часто сповідаюсь своїми думками перед Вами, шановна наша Людино, беру до рук ватну книжечку і воскресаю... 
    Безмежно люблю, ціную і шаную Вашу творчість, шановна наша Любове Григорівно. 
                                                                      Валентина Дрига, колега, вчителька Узинської ЗОНІ І-ІІІ ст.                                                                                  Білоцерківського району 
  

   ... Якщо хочеш бути сильним - звернися до поезії Любові Завіщаної, якщо хочеш бути слабким - прочитай ніжне слово поетеси-жінки, якщо хочеш бути щасливим -поспілкуйся з нею... 
                                                                      колега, вчитель-методист Узинської ЗОНІ І-Ш ступенів 
                                                                      Білоцерківського району 

     Тільки цікава, гармонійна людина може стати справжнім поетом. Свіжість, відвертість поезій першої збірки "Дивувалися вікна" Любові Завіщаної не можна було не помітити. А потужний потенціал її ліричних мініатюр наступної збірки "Розвиднився день" переконав читачів, що в літературній царині вона невипадкова гостя, її вірші схожі на дороге та вишукане вино, яке п'єш повільно, смакуючи, читаєш її рядки - з'являється диво -перед тобою виникає безліч образів, таких рідкісних і таких привабливих, неочікуваних. Чи можна душу вимовити словами? Як бачимо можна, коли за це береться поет від Бога. Вірші її небагатослівні, головне - між рядками, але воно обов'язково є. А коли слова в її поезіях скінчають свій політ, то думки й почуття ще вирують, бентежать душу, живуть. Така майстерність складати поезії і зветься справжнім талантом. 
Сильна, мужня, натхненна, крокує ця жінка по нелегкій дорозі життя, і здається, що їй і, справді, "відкрита таємниця літ". Вона любить життя, і схоже Доля сплачує їй взаємністю, та й ім'я подарувала їй особливе - Любов.
Все вистраждала
И не зреклась...
По той бік Долі
Стрепенулась.
І так ішла -
  Й не озирнулась...
Все вистраждала,
Й не зреклась. 
Зміреним кроком
Провиднюю шлях Долі... 
   Вітаю тебе, Любочко, з новими перемогами, з новою збіркою. Щиро зичу цікавих ідей, творчого натхнення і нових книжок. 
                                                                        З найкращими побажаннями Наталія Химера

Категорія: Письменники-земляки | Додав: genamir (05.07.2010)
Переглядів: 2181 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2016