Нотатки по ходу читання 5
Незрозуміла ситуація наступна – на городах саме час короладських жуків, тобто це, орієнтовно червень, можливо, початок липня. А в той же час як читачу зрозуміти репліки:
«Явдоха. Яка там зелень уже на тому городі, коли й бур’ян спалено?! Га?! Душогубе!
Микола. Бур’ян спалено, правда щира, але... хрін ще зеленіє...»
Бур’ян палять осінню, коли вже картопля викопана і тоді лише хрін дійсно й зеленіє. Тому ці репліки серед літа звучать незрозуміло. До того ж - і жуки, які Микола переплутав з ягодами, і лише «зелений хрін на городі» - то все в одній четвертій картині, тобто одночасно. Це складно зрозуміти читачеві. Можливо, глядач зрозуміє під час перегляду вистави?
Видається незавершеною картина «підстрілу» начальника міліції сільським головою.
«Орендар звівся і втелющився очима в Миколу» - не зрозуміло, до чого тут Микола, адже розмовляє з орендарем Терешко Терентій.
Загалом – дійсно, картина зображена сатирична, за якою постає депресивне село і такі ж безпросвітні думки-діяння його жителів, які є об’єктивним наслідком переламаного хребта українству за останню сотню років. Можливо, в п’єсі дещо багато сцен п’янства – занадто зациклена на цій темі (їх не менше п’яти – і то може набриднути читачеві, як одне і теж). Воно то (п’янство) в дійсності є справді таким, але від того і фінал твору є надто малоймовірним - як 10 років тому (орієнтовний час подій), так і сьогодні. Втім, щодо обнадієного фіналу – то справа автора.

нотатки по ходу читання 4
«Ганна підскакує до Миколи і лупить його макогоном по голові.» - після цих слів, особливо акцентуючи на цілком серйозному виразі «лупить макогоном по голові», автор не врахував, що насправді міцним ударом макогона по голові можна вбити людину, а намірів таких Миколина дружина в дійсності не мала (та й жанр твору не той). Прийнятніше було би щось на зразок – вдарила (потягла) по плечах (?). Та й дії дружини з огляду на попередні репліки недостатньо вмотивовані для такої агресії. Адже Микола не чинив конкретної дії – наприклад, якби він тікав з пляшкою вкраденої в Ганни горілки, то Ганна могла тоді б і дійсно вдарити. То вже далі по тексту читач дізнається зі слів Миколи, що Ганна насправді «навіжена».
Сцена, де Микола надумав зранку пересипати короладських жуків цукром, бо переплутав їх з ягодами (!), є надто непереконливою і штучною. Він і п’яним би навряд чи сплутав жуків із ягодами, а тут на часі ранок, і Микола тверезий. До речі, коли далі по тексту Микола наливає Терешкові горілки, його жінка «навіженою» не виглядає, а лише майже спокійно цікавиться, чи знову не розпочалася пиятика. Тут використання її макогона було би доречнішим.

Можна допустити присутність буки «и» у слові «збочИнці», адже то – репліка героя:
«Безконечний (злякано озирається). Не лайтеся, діду!.. Люди подумають – збочинці...»
А в той же час саме так це слово промовляє і інший персонаж:
«Терешко. А хіба – ні? П’яниці і є збочинці.»
Друге «и» підряд може викликати запитання – таким написанням слова автор прагнув наголосити на особливостях сільської говірки? Проте повторення виглядить дещо тавтологічно (?).
«Піднімає купюру, далі – пляшку. Нюхає пляшку. Кривиться. Опускається важко на розкидану постіль... Терешко глянув на знайому пляшку.» - небажаний повтор.
Валянки в погребі виглядають нелогічно – навіть заради сховки самогону. Пошуки горілки Миколою в засіках з картоплею дуже легко привели б його до думки про «дивне» збереження валянок у вологому погребі, і, відповідно, до перевірки їх вмісту.

нотатки по ходу читання 2
Політичний гумор є найбільш короткотерміновим, і на сьогодні вже комуністи ( а тим паче «зелені») не є чільними фігурантами українського політикуму, тому автору не заважало би вказати на час подій, описаних у роботі.
Оригінальними є «недочування» діда Мирона, приспівки-примовки сусіда, чудові народні репліки (впродовж усього твору) - то беззаперечний респект автору.
На початку читання твору не зовсім доречною виглядає присутність балалайки, адже це неукраїнський музичний інструмент, який не додає українського колориту роботі, а радше навпаки. Все ж балалайка є нехарактерною для українського села. Проте в той же час вона можлива в руках «комунізованого» і вихованого радянською владою Терешка. Звісно, «урівноважує» присутність балалайки в тексті той факт, що «незалежна українська корова» її «шовіністичну «бариню» не визнає.

Нотатки по ходу читання.
В авторському описі картини першої вказано 2 діючі особи – Ганна і Мирон, пізніше приходить сусід Терешко. А проте зовсім не обумовлена автором поява Явдохи (дружини Терешка), репліки якої присутні в 1 картині. Найімовірніше, мова йде про звичайну авторську одруківку (?), бо зовсім не піддається логіці факт флірту Терешка «(Намагається вщипнути Ганну, та відхиляється)» з Ганною при Явдосі - дружині Терешка.
Подібна ситуація виникає із ще одним персонажем - дідом Никифором, який невідь звідки і взявся, коли до нього звертається Терешко:
«…( тихо)... з тим і наберешся! (До Ганни голосно, потім до діда Никифора) Бувайте здоровенькі, Ганно Степанівно! До побачення, дідуню!». Читачеві потрібно здогадуватися, що автор на увазі мав усе-таки діда Мирона (?). Тим більше, що такий персонаж, як Никифор, взагалі відсутній у переліку героїв п’єси. Імена Мирон і Никифор мають лише одну спільність - грецьке походження.