Минають роки. Все далі відходять грізні й важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає пам’ять про тих, хто віддав своє життя й захистив рідну землю від ворогів. Пам’ять про війну живе в бронзових і кам’яних монументах, але перш за все вона має жити в серцях людей. І дуже важко навчитися любити живих, якщо не вмієш берегти пам’яті про померлих. Разом з усіма і ми схиляємо голови перед пам’яттю померлих і безмежно вдячні живим учасникам війни, які своїм життям та важкою ратною працею наближали Велику Перемогу. Згадаймо про них - вони навічно у нашій пам’яті. Це потрібно не мертвим - це потрібно живим! Спогади
