Проба пера - Форум
П`ятниця, 09.12.2016, 16:32

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 212»
Модератор форуму: genamir 
Форум » Давайте поспілкуємося!!! » Сторінки спілкування » Проба пера
Проба пера
genamirДата: Неділя, 20.12.2009, 16:03 | Сообщение # 1
Admin
Группа: Адміністратори
Сообщений: 191
Репутация: -1
Статус: Offline
Поділіться своєю творчістю
 
inna63Дата: Неділя, 03.01.2010, 18:09 | Сообщение # 2
Рядовий
Группа: Користувачі
Сообщений: 10
Репутация: 0
Статус: Offline
Позираючи на прірву сивини,
Все ж стою я на вершині новизни.
За тумани, за безмежжя срібних гір
Дужим птахом полетіла б я, повір,
Піднялася б у небесну височінь,
Осягнувши всю безмежну широчінь.
Простір, воля, новизна, височина!
Ну і що, що вже на скронях сивина?
 
Петро1443Дата: Понеділок, 11.01.2010, 21:22 | Сообщение # 3
Рядовий
Группа: Користувачі
Сообщений: 4
Репутация: 0
Статус: Offline
розміщую кілька коротеньких віршиків, з дитячої абетки:

На городі зріс гарбуз,
Та у грядку гарно вгруз.
Гарбузяка, мов гора –
Не підніме дітвора.
А огудиння, мов гай,
Заблукаєш – погукай!

Доброго дня, доброго дня!
Є у вітання велика рідня –
Мамі даруємо – доброго ранку!
Люба матуся гукне до сніданку.
Доброго вечора, доброї ночі –
Солодко медом злипаються очі…

Мишеня у комірчині
Шиє латку в мішковині –
Просилило нитку в голку,
Та нема з роботи толку,
Бо в мішок, лихе, полізло
І ту латку знову згризло.

Ми усі одна сім’я –
Яків, Яна, Ян та я.
Тато, мама, Ян – це брат,
Ми на «я» усі підряд!
Та себе забула сплоха –
Я найменша. Я – Явдоха!

Хату зводить дід Хома
Стіни, двері, три вікна,
На покрівлі ще й димар
Змурував Хома до хмар.
Та за комин – от картина!
Зачепилася хмарина.

Сперечались риба й рак,
Не помиряться ніяк –
Хто з них кращий, як плавці,
Рак чи риба? У ріці.
Розібратися не мед –
Він назад, вона – вперед!

smile

Додано (11.01.2010, 21:22)
---------------------------------------------
А це ось додам віршик, який називається абініцією. Для такого віршика є обов"язковою умовою початок кожної строфи на ноту - тобто "до, ре, мі...." Фактично такі віршики в якійсь мірі є головоломками (врешті, як і абетка, бо там потрібно ж римувати на задану букву) так сталося, що віршик-абініція, яку склав на відповідний конкурс, зайняв друге місце. Хоча я і не надіявся smile на будь-який успіх такого експромту:

Дорогою далекою
Реве-гуде мотор,
Мій скут не знає спокою
Фактично - метеор!
Солідна машинерія,
Ляп – гупає в кювет,
Сідок – оце містерія! –
Допхає драндулет...

smile
Залєвський П.

Сообщение отредактировал Петро1443 - Понеділок, 11.01.2010, 21:37
 
Raxyb4eGДата: Вівторок, 26.01.2010, 11:32 | Сообщение # 4
Рядовий
Группа: Користувачі
Сообщений: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
Два юнаки покурити захотіли
На поляні в лісі вони попихтіли
Недопалки кинули в суху травичку
Не можуть покинути шкідливу звичку
Ця травичка в мить спалахнула
І полум’я швидко весь ліс огорнуло
Хлопчик злякався і труситься весь
Треба покликати наш МНС
Служба безпеки приїхала в мить
Треба пожежу хутчіш загасить
Де краще машину їм припаркувати
Щоб швидше пожежу цю подолати
Висновок з віршика цього такий:
Той хто не курить, той дійсно крутий
Наш МНС не спить, не дрімає
Носом пожежу він скрізь відчуває
Якщо побачиш вогонь – не зволікай
101 скоріше набирай
)))))))))))))

Додано (26.01.2010, 11:30)
---------------------------------------------
З мови переказ писати не можу
Нехай, же Бог мені допоможе !
Після перевірки поставили – 2
Дуже болить моя голова
Як розкажуть батькам, то буде капєц
І дискотекам логічний кінець
Гроші мені перестануть давати
І на хірурга примусять вступати
Ноут не куплять,
Грошей не дадуть –
Померти прийдеться,
або … обмануть
Родичів, що хвилюватись дарма
Що поганих оцінок у мене нема
І що залишається мені робить,
Порадьте, друзі, як мені далі жить?
+_=)))))))

Додано (26.01.2010, 11:32)
---------------------------------------------
Осінь надворі,
І дощик іде
Листочок пожовклий
Зірвеш й впаде
Доки летить у повітрі кружляє,
прискорення пульсу він викликає,
подивлюсь на дерево й серце болить
Це пора року листки золотить
А взимку ж листочків
вже зовсім не буде
Цілими днями хурделиця й стужа
Дерева чорні всі будуть стояти
Ще більший сум в душі викликати
Та незабаром сніжок вже впаде,
Ну і, звичайно, сум пропаде!
+_=))))))

 
hellOFFДата: Субота, 30.01.2010, 14:30 | Сообщение # 5
Рядовий
Группа: Користувачі
Сообщений: 7
Репутация: 0
Статус: Offline
Ололо Raxyb)знайомі рядки)) cool
 
Петро1443Дата: Субота, 06.03.2010, 11:14 | Сообщение # 6
Рядовий
Группа: Користувачі
Сообщений: 4
Репутация: 0
Статус: Offline
Для малечі. Апостроф.

На подвір’ї зріс бур’ян,
За вікном хропе Дем’ян –
По обідній, по годині
Спить хлоп’як в м’якій перині…
Хто не йде, нехай погляне –
Вже бур’ян від храпу в’яне!..

Залєвський П.
roll

Сообщение отредактировал Петро1443 - Субота, 06.03.2010, 11:17
 
genamirДата: Вівторок, 16.03.2010, 19:45 | Сообщение # 7
Admin
Группа: Адміністратори
Сообщений: 191
Репутация: -1
Статус: Offline
Широкий лан, широке поле,
Земля родюча, ясні зорі,
І ріки сині, й Чорне море,
Де звір спокійний не тремтить
І гордо птах увись летить,
Та вись широка, синьоока -
То рідний край, мій рідний край!
Там пахне матері любов’ю
Небесний лан волошок синіх
На нашій рідній Україні.
Якименко Людмила
 
genamirДата: Вівторок, 16.03.2010, 19:54 | Сообщение # 8
Admin
Группа: Адміністратори
Сообщений: 191
Репутация: -1
Статус: Offline
Зима на осінь розлютилась,
Що та вже дуже забарилась,
Бо листя вже опало все додолу,
Звірята знесли всі припаси у комору,
Ведмідь улігся спати вже у нору
Ш лапу смокче він у тиху пору.
Вже сонце трави всі спалило
І на зілля посушило.
Усі вже давно на зиму чекають
Сніжок чистий та білий давно виглядають.
А осінь все собі гуляє
І на зиму не зважає.
- Іди, осене, до хати!
Будем зиму зустрічати!

Діденко Віка

 
genamirДата: Середа, 28.07.2010, 14:33 | Сообщение # 9
Admin
Группа: Адміністратори
Сообщений: 191
Репутация: -1
Статус: Offline
КРАЙНІСТЬ
Збудували хату,
Прожили піввіку,
І зазнали щастя,
А ще більше – лиха
. Та помер Микита,
Залишив стареньку
У міцних обіймах
України-неньки.
Вимагає «мати»
«Папірця» на хату,
Право за законом
Щоб на неї мати.
Пада з ніг Килина,
Оббива пороги,
Не дає ніхто їй
Бідній допомоги.
Щоб в хатині віку
У своїй дожити,
Суму непомірну
Треба заплатити.
- Боже, милий! – тужить,
Сльози ллє бабуся, -
При такій утраті
Краще я втоплюся...
Ось до чого, люди,
Довела держава.
Спонукає бідних
Йти на грішну справу.
М. ДУДУКА.
с. Зрайки.
 
genamirДата: Середа, 28.07.2010, 14:37 | Сообщение # 10
Admin
Группа: Адміністратори
Сообщений: 191
Репутация: -1
Статус: Offline
ЯКІ ВОНИ БІДНІ
Жили собі дід і баба в селянській хатині,
В час спочинку очі вп'яли в телеекран синій.
Бачать, бігає дівчаток чималенька купа,
Видно голі ноги, спину, живота і пупа.
Баба зойкнула: - Ой, лихо! Які вони бідні,
Поневолі показують танці нам нерідні.
Дід на бабу, примружившись, скоса поглядає,
Гладить вуса, думку дума, про себе гадає:
- У містах вилазять з плаття шкіру показати,
А у селах лізуть з шкіри плаття купувати.

Ну який же треба мати мінімум совісті, щоб придумати такий максимум пенсійного віку.

Чув оце я, Никодоре
Та з телеекрана,
Втнув один з урядовців
Новину погану.
В час чорнобильських калік,
В вік інфаркту, СНІДу, раку
Збільшить допенсійний вік,
Наростивши дулю з маком.
Ще прийдеться для народу
Утрясти життя на лад:
Доглядати до старості,
А на працю - в шістдесят!
Після цього так рішити
Можна сміливіше,
Будуть люди довше жити,
Будуть здоровіші.

П. БРАТЧЕНКО.
с. Ожегівка.

 
genamirДата: Субота, 31.07.2010, 11:13 | Сообщение # 11
Admin
Группа: Адміністратори
Сообщений: 191
Репутация: -1
Статус: Offline
Хто ж це тут напився?
Чоловічок напівп'яний
Щоб прогнати втому
Розмовляє із дочкою
По шляху додому.
- Твоя мама на весіллі
Все кричала: «Гірко!»
Твоя мама не так їла,
Як пила горілку.
Призадумалась Марися:
Що це відбувається?
Чому мама іде рівно,
Тато - спотикається?

Геть таку приватизацію!
На тапчані кволий дід
Вік свій доживає.
Його бабця (так буває)
Словом допікає:
- По тобі я зроблю п'янку
Як годиться, й службу,
Присадибу і ділянку
Вмить приватизую.
Будуть мої дім та стайні,
Чуєш мене, діду?
Заживу я як та пані
Зі своїм сусідом.
Почервонів дід як рак,
Аж посинів ніготь.
Зігнув пальці у кулак
Й показав... по лікоть.
П. БРАТЧЕНКО.
с. Ожегівка.

 
genamirДата: Понеділок, 25.10.2010, 19:03 | Сообщение # 12
Admin
Группа: Адміністратори
Сообщений: 191
Репутация: -1
Статус: Offline
Шерстюк Андрій, 8 років

Летять лелеки,
Курличуть лелеки,
Відлітають у вирій
Далеко, далеко...

Захотів я майструвати -
Став бабусі помагати.
Взяв я цвях і молоток
І забив в стілець гвіздок.

Я сьогодні вже школярик.
Є у мене свій букварик.
Буду вчитися читати,
Рахувати і писати.

Рано вранці я встаю
І гімнастику роблю.
Нахил вправо, нахил вліво.
Всі ці вправи роблю вміло.
Віджимаюсь десять раз,
Відчуваю кожен м’яз.

Я живу на Україні,
Де цвітуть волошки сині,
Де співає соловейко
І де жив Тарас Шевченко.

Сонечко встає,
Землю зігріває.
Все кругом цвіте,
Все кругом співає.
Травка зеленіє,
Дощик поливає.
Тільки навесні
Казка ця буває

 
genamirДата: Субота, 11.12.2010, 09:24 | Сообщение # 13
Admin
Группа: Адміністратори
Сообщений: 191
Репутация: -1
Статус: Offline
Жахливий сон
- Нарешті заснула, - з полегшенням зітхнула Оля, укладаючи спати свою меншу сестру Олесю.
Не пройшло і кількох хвилин, як Олеся зіскочила з ліжка:
- Сестричко, сестричко! Мені наснився жахливий сон, неначе у мене під ліжком страшний бабай!
- Заспокойся, сестричко, це лише сон, а його охороняє добрий чарівник, який живе у нас у шафі.
- У нас у шафі хтось живе?- злякано запитала маленька.
- Так. Це добрий чарівник.
- Тоді скажи, хай не хропе! - обурливо відповіла менша дівчинка

Хмельницька Саша, 7 клас

 
(Forever)Дата: Четвер, 17.03.2011, 19:47 | Сообщение # 14
Рядовий
Группа: Користувачі
Сообщений: 5
Репутация: 0
Статус: Offline
Опис зовнішності людини
Коли бачиш цю дівчину, то захоплює дух. Вона схожа на польовий букет.Така ж красна, як маківочка. Очі, як дві волошки, волосся руде, мінливе лице. Білявий носик, веселенький сміх, мов дзвіночок. А волосся випромінюється сонцем, коли вона сидить діля вікна. Брови чорняві. Посмішка, мов зірочка темненької ночі. Губоньки - малина. Засмагле тіло, очі великі, білі-білі зуби. Коси довгі, які переплітаються на маленькій голівці, кирпатенький ніс, мов горбочок. Дівчина худорлява, високого зросту, має рожеві повні вуста, маленькі вуха. А як заспіває - то голос тихий, мелодійний, приємний.
Твердак Анжела. 7 клас
 
СоликДата: Четвер, 17.03.2011, 20:08 | Сообщение # 15
Рядовий
Группа: Користувачі
Сообщений: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
Чи можуть Крила допомогти людині знайти сенс життя?
А ви знаєте, чому ангели літають так високо? Бо в них є Крила, що допомагають їм піднятися над світом. Але кожен ангел колись був людиною. І його Крила - це його світле почуття, його любов, гордість, мрія.
Люди вирощують свої крила, щоб досягти вершин. Люди хочуть літати, як ангели. Іноді вони прагнуть цього все життя. І от, дивно, на Небесах, перемовляючись з іншим ангелом, раптом зрозуміти, що Крила - не ціль, а...
Напевне, люди помиляються, коли все життя тільки й вирощують Крила. А може й ні. Я знаю, що Крила можуть вирости, навіть якщо не прагнути їх мати.
Чи можуть Крила допомогти людині знайти сенс життя? Напевне, можуть. За допомогою гордості можна оминути життєвий бруд і не опуститись у темряву. За допомогою надій можна вижити після найстрашнішої війни. За допомогою любові можна пробудити найвище у своїй душі, перетворити її в дорогоцінний кристал.
Шкода, що не всі можуть досягти Крил...

***
Я сиділа на дивані, коли в кімнату увійшов хлопець. Він був високий, навіть надто - щоб увійти, хлопець нагнув голову. Худі довгі ноги сховані в простих темних джинсах. Із рукавів чорної сорочки виглядають білі кисті рук. По них лазуровими нитками повились вени, просвічуючись крізь тонку світлу шкіру.
Широкими кроками він пройшов через кімнату, став біля столу. На обличчі, у прямому носі, у широких бровах, у високих вилицях читалась впевневненість і рішучість. Тим не менш, у великих розкосих очах кольору шоколаду змішався коктейль із дитячої безпосередньості і невимовної чарівності, що заворожувала. Щоправда, серед всього цього просвічувала якась серйозність, може, печаль, і краплина таємничості... Дивний погляд. Юнак, роздивляючись по кімнаті, мов бачив кожного наскрізь; ці проникливі очі навіть змусили мене на секунду відвести погляд від їх власника.
Вуста, ніжні, рожеві, можна сказати - витончені, він часто облизував, покусуючи. Час від часу губ торкалась лукава посмішка.
Хлопець підніс руку до чола, відкинув з широкого лоба пасмо вугільно-чорного волосся, сяючого, мов шовк. Це волосся темними хвилями безладно звисало з голови, падаючи на плечі.
Хлопець викликав враження ввічливого і приємного юнака.

Катя Лещенко. 7-а клас

 
Форум » Давайте поспілкуємося!!! » Сторінки спілкування » Проба пера
Сторінка 1 з 212»
Пошук:

Мірошник Інна Олексіївна © 2016