(за матеріалами журналу "Клас".- 2004.-№12) Історія ручки починається... Ого, з чого ж вона починається? Мабуть, з історії самого людства. Про це свідчать малюнки на стінах первісних печер. Не могли ж люди пальцем таке вишкрябувати, от і брали до рук гостре каміння. Найстаршою з усіх ручок була китиця, яка згодом перетворилася у звичайнісінький пензлик. Лише у VIII ст. люди почали використовувати пташині пера. У XIX ст. з'явилася ручка-перо, яку щоразу треба було вмочувати у чорнильницю. У 1884 році "народилася" перша авторучка. У її сталевому пері вирізали кругленький отвір для повітря, щоб чорнило, яке знаходилося у спеціальних резервуарах на рукоятці, могло вільно затікати під кінчик пера. Тоді ручка писала без плям. І лише у 1950 році люди зрозуміли, що не треба виготовляти нову ручку щоразу, коли закінчується чорнило. Можна лише міняти порожній резервуар на повний. Для цього не основу ручки нанесли різьбу, щоб вона відкручувалась. У 1938 році угорський журналіст зробив іще відкриття: він спроектував ручку-трубку, на кінці якої крутилася малесенька кулька, залишаючи на папері слід. Так з'явилася на світі кулькова ручка. Найпопулярнішим вважається чорнило чорного кольору. Далі йде синій і червоний кольори, а от щодо фіолетового, то він чомусь активно використовується тільки у наших школах. Ручка "запам'ятовує" почерк свого господаря. Тому не дивуйся, якщо чужою ручкою тобі писатиметься якось не так. Звичайно, не обходиться під час писання без чорнильних плям. Але їх легко можна позбутися, коли перед пранням намазати заплямовану тканину кислим молоком. Прати краще в теплій воді з милом. Плями на руках можна вивести, якщо натерти їх соком зеленого помідора.
