Четвер, 12.12.2024, 06:33

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Модератор форуму: genamir  
Українська мова - духовне надбання нашого народу
genamirДата: Понеділок, 12.09.2011, 22:06 | Сообщение # 1
Admin
Группа: Адміністратори
Сообщений: 191
Репутация: -1
Статус: Offline
Як парость виноградної лози, плекайте мову. (М. Рильський)
 
asdaДата: Субота, 08.10.2011, 14:57 | Сообщение # 2
Рядовий
Группа: Користувачі
Сообщений: 18
Репутация: -1
Статус: Offline
Найбільше й найдорожче добро в кожного народу - це його мова. Вона є найціннішим скарбом людини. Кожен народ оберігає цей скарб, його чистоту, мелодійність, багатство.
Любов до своєї мови, любов до батьківщини споконвіку живуть у людських серцях.
Мова – це душа народу. З перших днів свого існування немовля чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Мелодійна, неповторна українська мова – скарб нашого народу. Тож не паплюжте її. Бережіть цей дорогоцінний скарб, адже наша українська мова – це золота скарбниця душі нашого народу.
 
VkДата: Неділя, 09.10.2011, 20:10 | Сообщение # 3
Рядовий
Группа: Користувачі
Сообщений: 4
Репутация: 0
Статус: Offline
Мова - найважливіший засіб спілкування, пізнання і впливу. Слово надто багато важить у людському житті. Воно вмить змінює настрій, робить нещасливого щасливим.
Мова-це не просто спосіб спілкування, а щось більше, значуще. Мова - це всі глибини духовного життя народу,його історична пам'ять, найцінніше надбання віків. Мова-це великий дар природи, розвинутий і вдосконалений за тисячоліття.
Українська мова дуже милозвучна, в ній багато красивих, ніжних і пестливих слів. Найбільше і найдорожче добро кожного народу - це його мова, та жива схованка духу, його багата скарбниця, в яку народ складає своє давнє життя і свої сподівання, розум, досвід, почуття.
Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її!
 
asdaДата: Середа, 19.10.2011, 16:57 | Сообщение # 4
Рядовий
Группа: Користувачі
Сообщений: 18
Репутация: -1
Статус: Offline
Рідна мова
Українська мова-мова корінного населення України і є державною мовою в Україні.
Завдяки мові людина не тільки пізнає світ і одержує всебічне уявлення про нього,а й
засвоює моральні правила,звичаї суспільства,традиції свого народу.Також мова є одним
з основних джерел духовності.
Слова допомагають формувати і виражати думки.За допомогою мови люди обмінюються
почуттями та враженнями.Мова допомагає людям впливати одне на одного:у чомусь пере-
конувати,до чогось спонукати,від чогось застерігати.
Отже,мова допомагає нам спілкуватися,пізнавати нове й невідоме і впливати на
оточуючий світ.
 
genamirДата: Вівторок, 25.10.2011, 22:24 | Сообщение # 5
Admin
Группа: Адміністратори
Сообщений: 191
Репутация: -1
Статус: Offline
Українська мова вважається наймилозвучнішою в світі. Цією мовою були написані неперевершені твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки.
Українське слово живе в піснях нашого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв. Слово вчить любити рідний край, Батьківщину, вводить в чарівний світ народних вірувань, у народну творчість. Кожне слово має свій відтінок: радість, сум, гумор, щедрість, щирість.
Тож бережімо красу і чистоту рідної мови. Нехай наповнює вона наші душі багатством і красою духовності.
Діденко Віка
 
АлинаДата: Четвер, 10.11.2011, 16:24 | Сообщение # 6
Рядовий
Группа: Користувачі
Сообщений: 4
Репутация: 0
Статус: Offline
Любі друзі!
Сьогодні більша частина населення України спілкується російською мовою. Це є дивним. Наприклад, якби китайці раптом почали говорити німецькою, чи існував би Китай як держава? Звичайно, ні – це скоріше була б якась провінція Німеччини на сході.
І чи можемо ми називатись українцями, якщо не розмовляємо українською мовою? Також ні.
Деякі росіяни і досі, як в 19 ст., називають нашу країну Малоросією, малою Росією, саме через наше маніакальне бажання перейти на російську.
Чи потрібно нам це? Чи потрібно нашому народу, корені якого йдуть на століття і тисячоліття в минуле, намагатись зруйнувати нашу древню культуру, незалежність Україгни, вистраждану кров’ю і сльозами наших предків? Чи потрібно відрікатись від мови, за яку наші предки йшли на розстріл? Чи потрібно намагатись зробити українську лише літературною мовою?
Та послухайте, як гарно, як м’яко вона звучить! Чи можна російське, кострубате і різке «красивая девушка» і вживати замість плавного і текучого, як струмочок, українського «гарна дівчина»?
Звичайно, вибір, якою мовою розмовляти – це свідомий і вільний вибір кожного жителя планети Земля. Але ми з вами повинні тримати в свідомості і ніколи не забувати, що ми все-таки українці, а не росіяни, білоруси чи поляки.
Давайте не занапащати нашу мову і нашу державу!
 
asdaДата: Неділя, 13.11.2011, 14:13 | Сообщение # 7
Рядовий
Группа: Користувачі
Сообщений: 18
Репутация: -1
Статус: Offline
Найбільший скарб народу – це його мова. Саме мова, яка віками, тисячоліттями складалася, шліфувалася на землі предків, передавалася з покоління в покоління, дедалі точніше і повніше відображаючи душу народу й водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що мова об’єднує народи в нації й змінює державу. Занепадає мова – зникає і нація. Коли ж мова стає авторитетною, перспективною, необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає як нація так і держава.

Мова й школа, мова й наука, мова й церква, мова й театр, мова й державне врядування, мова й армія – сфери, де українська мова то утверджувалась, то відступала під тиском імперської політики. Нараховують 22 заборони української мови, 8 з них – у радянський час.

Поглянути на історію свого краю, збагнути роль рідної мови в утвердженні української державності дають змогу писемні документи, праці істориків, етнографів, громадських діячів та лінгвістів.

Ще донедавна панувала офіційна й непорушна доктрина про давньоруську народність й спільну для всіх слов’ян мову, внаслідок розпаду яких в епоху феодальної роздрібненості нібито утворилися, не раніше XIVст., три східноднослов,янські народи та їхні мови. На противагу цьому вчені української діаспори дотримувались концепції М. Грушевського щодо витоків української народності безпосередньо з правослов,янського періоду, тобто з середини І тисячоліття н.е.

Українська мова була ще до того, як українські князі (починаючи від Аскольда та Діра) почали об’єднувати руські землі. Ще в 448 році візантійський мандрівник та історик Пріск Палійський записав у таборі гунів три слова: мед, страва, квас.

На кінець XII ст. українська народність вже сформувалась й мала дві гілки: галицько-волинську та наддніпрянську.

Коли йдеться про походження української мови, переважна більшість зацікавлених сприймає цю проблему як походження сучасної української літературної мови. Проте слід пам’ятати, що національна мова складається з двох самостійних гілок: спільної для всієї нації літературної мови, відшліфованої майстрами художнього слова, й мови народної, яка досить відмінна в різних діалектах.

Щодо походження сучасної української літературної мови в науці – тут жодних проблем немає. Загальновідомо, що її започаткував наприкінці XVIII ст. І. Котляревський, а основоположником став Т. Шевченко.

Щоб дослідити походження української мови, слід з,ясувати послідовність, час і місце виникнення властивих її фонетичних, граматичних і лексичних рис.

Рубіж ХІ-ХІІ ст. можна умовно визнати часом завершення формування української мови й початком нового етапу її історії.

Формування українського народу та його мови почалося приблизно з середини І тисячоліття н. е. й розтягнулося на кілька століть. Проте тим рубежем, від якого українська мова виступає з усіма характерними мовними особливостями, що становлять її специфіку, був приблизно кінець ХІ – початок ХІІ ст. найдавніша точно датована пам,ятка українського рукописного мистецтва, яка збереглася до наших днів, належить до середини ХІ ст. Це широковідоме в науці знамените остромирове Євангеліє 1056-1057 рр. шедевр вітчизняної і світової культури книги, створене у великокняжому скрипторіїї при Софіївському соборі в Києві. Традиційно цю пам,ятку прийнято вважати початком книжкової справи в Україні.

Після запровадження християнства зростає потреба в богослужбових книгах. При найбільших храмах, при князівських резиденціях формуються бібліотеки і створюються скрипторії. Так, у бібліотеці скрип торію при соборі Св. Софії вже у 1037 році зберігалося понад 950 томів літератури різного змісту й призначення.

У 1969 році український археолог С. Висоцький виявив на штукатурці ХІ ст. південної стіни вівтарної частини Михайлівського притвору Софіївського собору в Києві невідому до того абетку з 27 літер, подібну до кирилиці. Слід згадати також і писемні угоди, укладені київськими князями: Олегом(911р.), Ігорем(944р.), і княжною Ольгою(956р.) з Візантією.

Отже, ми бачимо, що розвиток і збагачення української мови почалося з давніх-давен. І в наші дні ми можемо пишатись багатством нашої мови.
 
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Мірошник Інна Олексіївна © 2024