Надалі на уроках читання ознайомлення учнів із народними трудовими традиціями три-ває. Виконання фо¬нетичних вправ з чистомовками, робота з кросвордами за народною тема-тикою, ведення словничка мудрослів'їв, розучування народних дитячих ігор містять виховні моменти, є своєрідною школою етики й естетики, форму¬ють поетичне мислення, дають мож-ливість прилучитися до невичерпної етнічної скарбниці, виховують справжні моральні цін-ності, глибоке духовне коріння.
Не слід залишати поза увагою і досвід української етнопедагогіки щодо прищеплення любові до праці, вихо¬вання трудових навичок у родині. Як відомо, господарське виховання в народній педагогіці носило свідомий харак¬тер і зводилося до привчання дітей з 5—6-річного віку до праці. Дорослі залучали дітей до різних видів трудової діяльності навіть тоді, коли без їхньої допомоги можна було б обійтися. Батьки плекали в малечі усвідомлення того, що «землю прикрашає сонце, а людину — праця», «діло майстра величає», «щоб людиною стати, треба працювати».
Щоб певним чином скоординувати цілі трудового виховання в сім'ї та школі, ми запро-понували батькам відпо¬вісти на запитання з метою визначення стану привчання дітей до праці в сім'ях.

Опитувальник був такого змісту.
1. Скільки дітей у Вашій сім’ї? (Вкажіть вік і стать дітей.)
2. Чи живуть разом із Вами старші члени родини?
3. З якого віку Ви привчаєте дітей до праці? Як саме?
4. Чи мають Ваші діти постійні доручення в сім'ї? Які?
5. Чи поділяєте Ви для дітей роботу на чоловічу й жіночу? З якої причини?
6. Чи хотілося б Вам, щоб Ваші діти самостійно ви¬конували доручені завдання?
7. Які форми спільної праці з дітьми практикуєте в сім'ї?
8. Яким видом ручної праці займаються Ваші діти?
9. Які трудові традиції є у Вашій сім'ї?

Проаналізувавши анкетні дані, ми помітили цікаву тенденцію. Найбільш результативно використовуються засоби етнопедагогіки в тих сім'ях, де живуть старші члени родини. Там, де відсутня наступність поколінь, народні традиції у вихованні дітей застосовуються на низькому рівні. У 57 % сімей до хатньої та господарської роботи дітей привчають ще з дошкі-льного віку. Такий результат пояснюється тим, що нашими респондентами були батьки, які проживають у сільській місцевості.
Переважно спільними формами праці є робота на городі, на подвір'ї, у саду, догляд за домашньою птицею, ху¬добою. Проте постійні доручення мають тільки діти у 23 % сімей. Як бачимо, у переважної частини опитаних сімей у домашньому ви¬ховному процесі відсутні принципи систематичності, погодженості дій та послідовності. На запитання, чи займаються діти ручною працею, ствердно відповіли тільки 36 % респондентів. У цих сім'ях діти у віль-ний час займаються вишив¬кою, в'язанням, лозоплетінням та іншими видами ручної праці. Такий показник пов'язаний також із су¬часними умовами життя. Традиція передачі професії від батька до сина практично відсутня, а якщо й є в окремих сім'ях, то це стосується сучас-них спеціальностей, які жодним чином не пов'язані з ремеслами.
Враховуючи пропозиції батьків, ми розробили навчально-тематичний план роботи клу-бу «Батьківська світлиця». Діяльність клубу спрямована на надання батькам необхідної інформації щодо виховання дітей засобами етнопедагогіки, раннього залучення їх до трудово-го життя сім'ї, на розширення практичних навичок батьків у вихованні самостійності та пра-цьовитості.

Робота з батьками організовувалася у таких фор¬мах:
• систематичні зустрічі з усіма батьками (колективна форма);
• групові заняття з окремими підгрупами батьків (групова форма);
• індивідуальне спілкування з батьками (індивідуальна форма);
• організація практичної діяльності сім'ї у вихованні дітей.

Тематика зустрічей на період навчання дитини в по¬чатковій школі була наступною.
1. Як виховати працелюбність.
2. Праця молодших школярів у сім'ї.
3. Недоліки і прорахунки батьків у привчанні дітей до праці та шляхи їх подолання.
4. Значення особистого прикладу батьків.
5. Роль праці, побутової культури та декоративно-ужиткового мистецтва в становленні особистості молод¬шого школяра.

На першій зустрічі з батьками ми звернулися до них із таким вступним словом:
— Праця — великий творець людської особистості, справжнього духовного багатства, моральної чистоти.
Видатний педагог А.С.Макаренко розробив цілу систему трудового виховання в сім'ї. Він вважав що особливо важливою умовою для цього є участь дитини в господарських справах. У праці виховується чесність, дбайливість, колективізм, дитина привчається рахуватися з інтересами інших людей. Праця розвиває відповідаль¬ність, уміння розпоряджатися своїм часом і планувати свою роботу, привчає поважати буденну, хоч і не завжди цікаву, але необ-хідну домашню роботу, цінувати й по¬важати працю старших.

Антон Семенович радив батькам дотримуватися певних принципів трудового виховання:
• Трудове виховання в сім'ї повинно передбачати підготовку повноцінного громадяни-на, здатного брати участь у суспільній праці.
• Праця в сім'ї не повинна бути важкою, примусовою. Вона має бути творчою.
• Виховання працелюбства у дітей потрібно поєдну¬вати з моральним вихованням, з гу-манним ставленням до людей.
• У трудовому вихованні дітей слід виходити з того, що в праці дитина розвивається не тільки фізично, а й духовно.

Велику увагу трудовому навчанню дітей приділяв і В.О.Сухомлинський. «Трудове виховання, — зазначав він, — це, образно кажучи, гармонія трьох понять: треба, важко, пре-расно».

Працю дитини видатний педагог розглядав у нерозривній єдності з вихованням високих моральних почуттів до батьків та інших дорослих людей. І якщо батьки хочуть, щоб їхні діти виростали справжніми людьми, вони повинні забути про легке безтурботне дитинство для них. Життя дітей немислиме без праці, без фізичної і духовної напруги. «Життя тисячу разів переконувало мене в тому, що справжнє щастя дістається тому, хто починає своє трудове життя одночасно з початком навчання у школі. Не гру в працю, а саме справжнє трудове життя».

Всі ви, батьки, прагнете до того, щоб ваша дитина зростала працелюбною, доброю. Як цього досягти? На ці та інші запитання ми спробуємо знайти відповіді разом.
Велику зацікавленість викликали не тільки лекційні, а й дискусійні, семінарські заняття, обговорення педагогіч¬них ситуацій, виступи досвідчених батьків, оформлення класних кім-нат виставкою дитячих та родинних робіт, що розкривали інтереси і вподобання сімей. Для узагальнення та підсумку ми пропонували батькам пам'ятки з виховання працьовитості.

• Щодня привчайте дитину до праці. Доберіть їй посильні трудові доручення і терпляче домагайтесь їх виконання.
• Радійте успіхам дитини, заохочуйте її трудові по¬чинання. Нехай вас не дратують нев-дачі. Навчіть малюка, як треба робити правильно.
• Ніколи не карайте дітей працею.
• Виховуйте працелюбність і повагу до праці інших особистим прикладом, намагайтеся робити так, щоб у вас слово не розходилося з ділом.
• Обов'язково розповідайте дітям про свою виробничу і громадську діяльність, про працю ваших знайомих, яких вони знають.
• Не залишайте поза увагою розповідь сина чи доньки про шкільні справи. Вислуховуйте їх до кінця.
• Сприяйте участі дитини в трудових справах, які проводяться у класі, школі.
• Намагайтеся самі надавати класу й школі посильну допомогу. Це позитивно впливатиме на дитину.

Метою наступного заняття — «Роль праці, побутової культури та декоративно-ужиткового мистецтва у становленні особистості молодшого школяра» — було розширення знань батьків про способи формування трудових умінь та навичок дітей молодшого шкільного віку, збагачення уявлень про види декоративно-ужиткового мистецтва, виховання у дітей дбайливого ставлення до виробів народних ремесел.
На занятті розглядалися такі питання:
Українська етнопедагогіка про виховання любові до праці.
Вплив народних ремесел українського декоративно-ужиткового мистецтва на розвиток і виховання школярів.
Особливу увагу батьків ми звернули на поступове формування в учнів відповідних знань, умінь та навичок, починаючи із праці з самообслуговування і закінчуючи господарсько-побутовою працею. Підкреслили й зна¬чення спільної праці батьків та дітей, навели прик-лади методів та прийомів виховання, порадили батькам при¬вчати школярів до праці в природі (догляд за рослинами й домашніми тваринами). Таким чином діти не тільки оволодіють трудовими знаннями та вміннями — у них виховуватиметься любов до рідного краю, духовність.

Декоративно-ужиткове мистецтво виникло в далекому минулому й було пов'язане із ви-готовленням необхідних у по¬буті предметів: посуду, одягу, прикрас. Це важлива частина народної художньої творчості, засіб виховання української етнопедагогіки, ланка, що з'єднує історію та сучасність.

Залучення дітей до виготовлення предметів декоративно-ужиткового мистецтва не тіль-ки підвищує ефективність процесу праці, а й вчить їх дбайливо ставитися до художніх цінностей усіх народів, спонукає до продовження кращих традицій народного мистецтва.
У ході занять ми ознайомили батьків з народними ремеслами, поширеними в нашому регіоні. Народні ремесла надзвичайно різноманітні та багатогранні, вони свідчать про високу культуру етносу й прагнення людини до краси.
Опанування народними ремеслами розвиває самостійність, увагу, уяву, пам'ять, творчі здібності, формує нові нахили й знання, здібності до емоційного сприймання творів чи виро-бів мистецтва, розвиває духовні почуття та стани.
На практичних заняттях батьки отримали інструкцію з окремих видів української виши-вки та виготовлення іграшок, які вони могли зробити разом із дітьми вдома.

Варто зазначити, що метою української етнопедагогіки завжди було плекання здорової, доброї, розумної та працьовитої особистості, головним критерієм вихованості якої слугували повсякденна поведінка та діяльність.