Український вінок - Поетична скарбничка - Поетична скарбничка - Каталог статей - Кабінет літературного краєзнавства Володарської ЗОШ №2
П`ятниця, 09.12.2016, 10:46

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Рідна мова [1]
Перебирає струни тихо осінь... [1]
Поезії Ліни Костенко [1]
Рідна мати моя [1]
Поетична скарбничка [11]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:10:46


Останні надходження
[22.06.2016]
24 СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКИ, ЯКИХ ВАРТО ПРОЧИТАТИ (0)
[19.06.2016]
Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили» (0)
[01.12.2015]
Відповіді до завдань ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
[01.12.2015]
Завдання для проведення ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1300
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 9
Гостей: 9
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Поетична скарбничка » Поетична скарбничка

Український вінок

ПІСНЯ ПРО ВІНОЧОК

Я сплету із барвінку віночок,
Жовту стрічку казкову вплету.
У Дніпровський жагучий таночок
Його кину, як мрію святу.
Хай кружляє віночок на хвилях,
Хай чарує співанками світ,
Я за ним ген у мріях полину,
Передам усім друзям привіт.

Хай з далеких усюд на Вкраїну
Прилетять легкокрилі пісні.
Про Дніпро наш старий і калину,
Про коханням омріяні сни.
Хай несуть вони радість і втіху,
Хай розтане ненависть і лід.
Україну обходить хай лихо,
Хай росте наш і множиться рід.

Ти пливи, пливи, віночку, наш уклін всім передай
Ти пливи, пливи, віночку, про Вкраїну нагадай.
Закружляй в далеких водах, жовті стрічки розпусти
В нашій милій Україні вишиванками цвісти.

***
А як настало сьоме літо,
Сплели віночок з семи квіток.
Калина тут була й цвіт вишні.
Подарував їх сам Всевишній
На знак гармонії і згоди –
Материнської любові
й дівочої вроди.
Тепер в віночок мій щоліта
Вплітається дванадцять квіток.
Довкруж зеленим бережком
Він перевитий хмелю батіжком.
По плечах стрічки струменять
І між собою гомонять:
Світло-коричнева стрічка – землиця,
Жовта – це сонце золотолице,
Світло-зелена – ліси і поля,
Блакитна – це небо, синя – моря.
За ними, мов чиста ніжна лебідка.
Стрічечка біла – радість і бідка.
На лівім кінці її вишито сонце,
На правому – місяця-охоронця.
Вона означа білий світ, де живем,
І Україною гордо зовем.
Тож на голівці віночок хай сяє
І від лихого оберігає.
Радіє тато, радіє ненька,
Бо у віночку я дуже гарненька.
Немов мальована картинка,
Таки справжня українка!

ВІНОЧОК УКРАЇНИ

У віночок України
Заплету я квіти нині.
Сині-сині, наче небо,
Що всміхається до тебе.
Тут барвінок і волошки
Й інших кольорів потрошку.
Віночок – не проста краса,
Йому підвладні й небеса.
Про це відомо у нас зроду,
Він – оберіг народу й роду.
«Знахар душі», чарівна сила,
Тому усім вінок наш милий.
Була я вперше у віночку,
Як виповнилося три рочки.
Його матусенька сплела
В квітучім полі край села.
Вимочувала в синіх росах.
Щоб сяяв, як зоря на косах,
Потім вплела в мій перший вінок
Чорнобривці, незабудки,
Ромашки й барвінок.
А наступного вже літа
Доплелися інші квіти:
Листочки яблуні й безсмертник
Всміхавсь, мов сонечко, тепер тут.
А через рік вплели волошку –
Блакитну, ніжну, скромну трошки.
І поруч – вогнеликий мак,
Оберігать він сон мастак

***
Сині волошки – краплиночки неба –
Довірливо й скромно всміхнуться до тебе.
Цвіт яблуні та білий вишні –
Це материнська любов ніжна.
Гроно калини – врода дівоча.
Любисток – завжди про кохання шепоче.
Нагідки – відомо всім – сонячні квіти,
Деревій же – нескореність і довголіття.
Розум і гнучкість – хміль кучерявий,
А всі квіти разом – краса наша й слава,
Їх назбирайте на клумбі і в полі,
Щоб розцвітала веселкою доля.
А на голівках юних, дівочих,
Завжди красувавсь український віночок.
В.Фесенко

КВІТИ-СИМВОЛИ УКРАЇНСЬКОГО ВІНОЧКА

Квітів яскравих барвисті узори
Сяють в віночку, як вранішні зорі.
Кожна говорить до нас, промовляє,
Про свої символи розповідає.
Запашні чорнобривці – це кожен знає –
Символ Вкраїни, рідного краю.
Цвіт незабудки – пам’ять про рід
Й вірну любов – панацею від бід.
Безсмертник – здоров’я, барвінок – життя.
Ромашки – це юність і доброта.
Мак – мужність, молодість і краса,
Вогонь ясний, що не згаса,
Та водночас – печаль і туга
За втраченим в двобої другом.

ДВА ВІНОЧКИ

Попід гаєм зелененьким
Чиста річка тече,
На яворі зелененькім
Соловій щебече;

Сидить дівча над річкою,
Два віночки ввила,
І ручкою біленькою
На воду пустила.

Один вінець з барвіночку,
А другий з рутоньки;
Один вінець козаченька,
Другий дівчиноньки.

Поплив вінок із барвінку,
Вовня го сіпає,
А остався із рутоньки,
Бо берег спиняє...

«Поїхав мій козаченько
В далеку дорогу,
Мене лишив молоденьку
Самую небогу.

Вернись, вінку із барвінку,
Приплинь к береженьку!
Вернись, милий, з України,
Пристань ко серденьку!..
Яків Головацький

***
Дівчата, дівчата, яка я вам рада,
Сплетіть ми віночок так, як з винограду.
Бо я в тім віночку буду присягати,
Із вами, дівчата, буду ся прощати.

На широкім ставі плавали качата,
Гарний той віночок, що сплели дівчата.
А він нині гарний, а завтра зів’яне,
Молода Маруся до шлюбоньку стане.
(весільна пісня)

***
То не зорі підіймалися, щоб до неба йти
То дівчата вже збиратися віночки плести.
Перша квітка, то барвіночок квітка чарівна
Для коханого єдиного буду йому вірна.

До травиноньки травинонька
До квітиноньки квітинонька
Навіть мама моя не знала
Для кого віночок я сплела

Друга квітка, то для доброго, маків дивоцвіт,
Я пішла би з ним до обрію, хоч на сотню літ.
Третя квітка для богатого, чебрець молодець,
А четверта для жонатого, хай же йому грець

Категорія: Поетична скарбничка | Додав: genamir (20.11.2010)
Переглядів: 6107 | Рейтинг: 2.8/5
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2016