П`ятниця, 29.03.2024, 15:31

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Учнівська творчість [16]
Методичні матеріали [14]
Сторінками книг [27]
Аматорська творчість [19]
Письменники-земляки [20]
Уроки літератури рідного краю [13]
Фольклор регіону [1]
Новорічні свята [5]
Свята літнього циклу [5]
Рослини-символи [12]
Вишивка [7]
Жанри фольклору [17]
Міфологічні персонажі [38]
Українська кухня [3]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:15:31


Останні надходження
[23.11.2018]
Галина Литовченко «Через всесвіт путівцями» (0)
[23.11.2018]
Галина Литовченко "Дитячі розваги" (0)
[06.11.2018]
Галина Литовченко "Зібрані розсипи" (0)
[06.08.2018]
Оппоков Євген Володимирович. До 75-х роковин від дня страти (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1428
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Літературне краєзнавство » Жанри фольклору

Пісенні жанри фольклору
Наочність: фольклорні збірники, записи, фонограми і т. д. Щоб забезпечити активну участь дітей, можна заздалегідь роздати їм зразки різних жанрів, щоб вони самі ілюстрували лекцію.

Вступна бесіда.
1 Що таке усна народна творчість?
2. ІДо ви вже знаєте про пісні, інші твори, про їхнє призначення?
3. Хто їх виконував?
4. Як дійшли до нас казки з різних місць і часів?
Слово вчителя.
А тепер поговоримо про види народної творчості. До цього заняття готувався кожен з вас. Ви зараз усі маєте перед собою зразки різних видів фольклору. Але ще не знаєте, як вони називаються. Я буду розповідати про жанри народної творчості, а ви уважно слідкуйте за розповіддю: в кого з вас той твір, про який я розказую. Отже, будьте уважні.
Насамперед йтиметься про пісню. Але пісні бувають дуже різні. Ви вже знайте, що людина прагнула оспівати свою працю, свою долю, навколишнік світ і приооду. Співали в різний час, і тому пісні мали різне призначення. Наприклад, взимку, з настанням Нового року, люди співали колядки та щедрівки, в яких бажали добра і щастя одне одному. Їх співали кожному господареві, господині, дівчині, парубкові, дідові і бабі, всій родині. Ви всі вже повинні знати ці твори. Давайте пригадаємо, заспіваємо всі разок.
(Якщо діти не знають, то нехай прочитають, або їм можна заспівати ).
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
«Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то—полова,
В тебе жінка чорноброва».
Що це за пісня?
— Щедрівка.
Коли співали щедрівку?
— На Новий рік, як ходили щедрувати і засівати. 13 січня за старим стилем.
А кому щедрівка?
— Господареві.
А колядки хто знає?
Коляда, коляда,
Дай, бабо, пирога.
А не даси пирога —
Візьму вола за рога,
А кобилку за чупринку,
Та Й поведу у долину.
А з долини у комиш.
Добруй вечір! Дайте книш!
с. Гнідий.
- А коли виконували колядки?
— На Різдво. 7-го січня.
- А коли надходила весна, дівчата закликали її, водили хороводи, співали пісні-веснянки. Це були своєрідні ігри, виконувались з рухами, часто показували все те, про що співали. Дівчата звертались до весни, до птахів, до природи. Якою піснею?
Учень І.
Ой весно ти, весно,
Що ти нам принесла?
— Дівчатам — подушки,
А хлопцям — колючки!
Записала Л. В. Іванникова від Марії Юхимівни Борисенко (1914 р. н.) у с. Гнідин Бориспільського району Київської області.
- Коли надходило літо, в самій Середині його святкували день Івана Купала. Дівчата і хлопці водили хороводи, стрибали через вогонь, пускали вінки на воду. І співали тоді купальські пісні:
Учень II.
Ой на Івана на Купала,
Ой там купайло купалося, (2)
На бережечку сушилося, (2)
На полотенці білилося. (2)
Дівка Людина журилася.
Що ще хусточок не напрала,
А вже Іванка сподобала.
Записала Л. В. Іванникова від Оксани Устимівни Цісарук (1910 р. н., без освіти) у с. Губча Старо-
костянтинівського р-ну Хмельницької обл.
- Літо — це пора, коли люди косили сіно, жали хліб, збирали врожай. Свою працю вони оспівували в піснях — косарських і жниварських.
Вийшли в поле косарі,
Косять ранком на зорі.
Гей, нуте, косарі,
Бо нерано почали,
Та багато утяли.
До обіда покосили,
Гострі коси потупили
і т. д. (пісня відома)
Од обміжка До обміжку
Там стояла з сиром діжка.
Ой, хто дожене,
Гой сир забере.
Ой, од межі до межі
Та, Боже, нам поможи,
Попереду нам,
А тоді людям.
Записала Л. В. Іванникова 1 вересня 1989 р. від Марії Юхимівни Борисенко (1914 р. н.) у с. Гнідин
Бориспільського р-ну Київської обл.
- Осінь —- пора весіль. В цей час співалися весільні пісні. Вони більше піде не співалися. Співали їх дружки, бояри, свати. Ці пісні були повністю пов'язані з обрядом весілля. Хто знає таку пісню?
Наша піч регоче,
Короваю хоче.
А припічок усміхається —
Короваю дожидається!
Як ми коровай місили,
З Дунаю ноду носили.
Хоч не з Дунаю — з Криниці...
Цс пісня до короваю, який завжди печуть на весіллі.
До обрядових пісень належать і пісні поминальні, які співалися на похоронах. Б одних місцевостях були голосіння, в інших—просто поминальні пісні. Чи відомі вам такі пісні?
Учень.
— Ой матінко, матінко наша,
Що стоїть в воротах — чи не смертонька ватна?
— Ой дітоньки, дітоньки, соколята мої
Зачиніть ворота, не пускайте її.
— Ой матінко, матінко наша,
Що стоїть в порозі — чи не смертонька ваша?
— Ой дітоньки, дітоньки, соколята мої,
Зачиняйте двері, не пускайте її!
— Ой матінко, матінко наша,
Що стоїть в хаті — чи не смертонька ваша?
— Ой дітоньки, дітоньки, соколята мої,
Дайте хліба й солі, виряджайте її.
— Ой матінко, матінко наша, Що стоїть в головах, чи не смертонька ваша?
— Ой дітоньки, дітоньки, соколята мої,
Засвітіть свічку,
Дайте в руки мені-
Записав Олексій Доля с. Плішивець Гадяцького р-ну Полтавської обл.
- Є ще пісні-балади. Це ліричні пісні, схожі на легенди, які мають сюжет. Балади розповідають про чарівні перетворення, наприклад невістки в тополю, про чиюсь долю, про різні випадки з життя людського Балада — дуже давній жанр. Хто з вас чув баладу? Розкажіть, заспівайте.
Учень,
Ой, мала мама та й дві доні.
Молодша гарная, а старша ні,
Старша молодшу підмовила,
Взяла за руку та й повела.
— Підемо, сестро, до Дунаю,
Будем дивитись в бистру воду.
Старша молодшу потрутила,
Молодша впала та й попливла.
— На тобі, сестро, шовкову шаль,
Вирятуй мене, якщо тя жаль!
На тобі, сестро, русу косу,
Вирятуй мене, я тя прошу!
На тобі, сестро, перстень з руки,
Понеси його до матінки.
Хай мати знає, що топлюся,
Що більш до неї не вериуся
Записала Л. В. Іванникова в лютому 1988 р. від Миколи Івановича Бабака (1903 р. н.) у с. Млинська Жидачівського р-ну Львівської обл.
- Найбільше, звичайно, є пісень соціально-побутових. Це всі ті пісні, які співали для душі, в будь-який час, в будь-якому місці, коли співалося. Ці пісні також мають багато різновидів: історичні, козацькі, чумацькі, бурлацькі. Це і пісні про кохання, про долю, про родинне життя, жартівливії пісні, романси та інші.
Ой на горі та женці жнуть.
А попід горою, яром-долиною,
Козаки йдуть.
Попереду Дорошенко
Веде своє військо,
Військо запорізьке,
Хорошеиько!
(відома пісня)
— Що це за пісня?
— Це козацька пісня?
Учитель.
Крім козацьких пісень, дуже поширені по всій Україні були пісні чумацькі. Це пісні, які співали чумаки, їдучи у далеку дорогу, аж у Крим по сіль. Це пісні довгі, протяжні, часто сумні. В них чумаки роздумували про свою долю, про рідний край, про розлуку із сім'єю, з домівкою. Ось чумацька пісня:
У ніч темную
Аж до білої днини
Ішли чумаченьки
З України
Ой, ішли чумаченьки,
Чумаченьки з України,
Та й стали спочивати
Край долини.
Та й пустили пожар,
Пожар на долині,
Та й спалили діток
Солов'їних.
Ой, як соловейку,
Соловейку без дитини,
Так і чумаченьку На чужині.
Учитель.
Але не тільки чумаки мали свої пісні. Свою пісню мав бідний наймит, що тяжко працював на пана. Свою пісню співали рекрути, які мусили служити у війську аж 25 років, і були ті пісні особливо тужні, як людське горе. А ось послухайте таку ліричну пісню:
За городом качки пливуть,
Каченята плачуть.
Вбогі дівки замуж ідуть,
А багаті плачуть.
Вбогі дівки замуж ідуть
З чорними бровами,
А багаті сидять вдома
З кіньми та волами.
Поо що розповідається в цій пісні? Діти відповідають.
— Такі пісні про побут, про життя людини називаються побутовими. Це часто сумні пісні про дівочу й жіночу долю, про життя в свекрухи, про знущання чоловіка-п'яниці:
Не гудіте, голуби, на хаті,
Не будіть милого в криваті.
Сама знаю, коли йо' будити —
Ой як буде сонечко сходити.
...Як став милий з криваті вставати.
Стала постіль по хаті літати,
Стала постіль по хаті літати,
Стала мила віконцем тікати...
Записано 19 серпня 1989 р. від Олени Іванівни Кретенко (1920 р. н.) у с. Губча.
-- Але навіть у горі наш народ не тільки співав, а й не був позбавлений почуття гумору. Тож як би важко не жилося, а з веселою жартівливою піснею легше. Давайте заспіваємо таку пісню.
Ой мала я чоловіка,
Ой мала та й мала,
Посадила на воротях,
Та й ворона вкрала.
Я такого ще не чула,
Ще не виділа,
Щоб ворона чоловіком.
Пообідала.
Ой вороно, ти вороно,
Ой вороно кара,
Віддай мені чоловіка,
Бо то ж моя пара!
— Діти! Сьогодні ми з вами прослухали багато пісень — веселих і сумних, давніх і сучасних, їх складали люди в щасті і смутку, від великої радості і від великого болю. І я хочу, щоб ви запам'ятали найголовніше: пісня — душа народу. Якщо є пісні — значить, є народ, Україна. Якщо ми забудем свою пісню, то перестанемо бути народом, бо втратимо найсвятіше - свою душу.

Категорія: Жанри фольклору | Додав: genamir (21.08.2010)
Переглядів: 4531 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2024