Кам’яне диво Пархомівки - Духовні святині - З історичних джерел - Каталог статей - Кабінет літературного краєзнавства Володарської ЗОШ №2
П`ятниця, 09.12.2016, 10:46

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Духовні святині [3]
З історичних джерел [43]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:10:46


Останні надходження
[22.06.2016]
24 СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКИ, ЯКИХ ВАРТО ПРОЧИТАТИ (0)
[19.06.2016]
Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили» (0)
[01.12.2015]
Відповіді до завдань ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
[01.12.2015]
Завдання для проведення ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1300
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 9
Гостей: 9
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » З історичних джерел » Духовні святині

Кам’яне диво Пархомівки
Пархомівка — невеличке старовинне село на Київщині, розташоване неподалік від районного центру Воло-дарка. Саме тут, біля річки Тарган, на початку минулого століття і було споруджено ансамбль Покровської церкви, який став однією із найбільш відомих пам'яток архітектури України. Кошти на його будівництво дав інженер Віктор Голубєв —людина, яка дуже багато зробила для розвитку Пархомівки. Ще з середини XIX століття село було його власністю. Більшу частину свого життя він прожив за кордоном, але ніколи не забував про своїх_земляків та друзів в Україні. За короткий час на його кошти тут було побудовано школу, ремісниче училище для хлопчиків і дівчаток, лікарню та бібліотеку. Після того, як згоріла стара церква, Віктор Голубєв виділив гроші на будівництво нового, кам'яного, храму. Його проект було замовлено відомому архітектору В.О.Покровському, який і створив храм у стилі російського модерну. 
    Зводити ансамбль Покровської церкви розпочали 1903 року. Головна його частина — це тринефна, одноаб-сидна будівля з шоломовидною банею та органічно пов'язана з нею капличка. Храм має досить великі розміри — 40x20 м, а висота дзвіниці сягає 50 метрів. У цілому тут, на порівняно невеликій площі, було побудовано цілий ансамбль споруд, витриманих у єдиному архітектурному стилі. 
     Новозбудованого храму В.Голубєв не побачив, бо помер в Італії 1903 року. Роботи продовжили його нащадки, а для увічнення пам'яті батька вони через три роки й закінчили будівництво цієї величної споруди, за яку архітектор В.О.Покровський був удостоєний звання академіка. Саме він 1903 року замовив ескізи розписів церкви відомому художнику Росії Миколі Костянтиновичу Реріху. 
    Фресковий живопис, виконаний за ескізами М. Реріха художником В. Перміновим, прикрашає абсиду храму. В його центрі — зображення Богоматері-Оранти, нижче — багатофігурна композиція "Євхаристія", на стовпах арки —"Благовіщення". 
     Мозаїки М.Реріха, виконані в петербурзьких майстернях художника-мозаїста В.Фролова, стали справжньою окрасою головного храму, який займає центральне місце в ансамблі споруд Покровської церкви. Саме тут, у Пархомівці, М.Реріх уперше впровадив нові принципи виконання монументально-декоративних творів, перейшовши до використання не дрібного шліфованого мозаїчного матеріалу, а крупної нешліфованої смальти. Мозаїки прикрашають головні фасади храму й каплички. 
    Головна мозаїчна композиція "Покрова" розміром 4x6 м розміщена в ніші над західним входом до храму. За своїми розмірами це мозаїчне панно — одне з найбільших в Україні. Центральне місце в композиції займає образ Богоматері з покровом у руках. За композиційним і кольоровим вирішенням вона продовжує древні традиції фресок і мозаїк Софії Київської. 
    Пізніше М.Реріх знову й знову у своїх творах повертається до цього образу, намагаючись втілити своє уявлення про символічний образ "Матері Світу", широко розповсюджений серед людей різних націй та віросповідань. Але й цей образ Богоматері справляє на глядача сильне враження не тільки вдалим кольоровим вирішенням, а й композиційною виразністю окремих фігур. 
     У цілому ж ця мозаїка досить добре збереглася, незважаючи на бурхливі революційні та воєнні роки, а також варварське ставлення до неї окремих "шанувальників", які змогли підняти на неї руку, використовуючи це творіння як мішень для кидання камінням. 
    У значно гіршому становищі інша мозаїка — "Спас Нерукотворний", яка прикрашає головний фасад каплички, де було поховано В.Голубєва.
    Частина споруд ансамблю ще потребує реставраційних робіт, але і в такому вигляді його можна вважати одним із шедеврів кам'яного мистецтва України. 

 Соловйов В. // Сім’я. -  2000.- №1
Категорія: Духовні святині | Додав: genamir (04.08.2010)
Переглядів: 895 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2016