Бухонський Ю. Абрамовичі і Володарка - З історичних джерел - З історичних джерел - Каталог статей - Кабінет літературного краєзнавства Володарської ЗОШ №2
П`ятниця, 09.12.2016, 10:44

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Духовні святині [3]
З історичних джерел [43]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:10:44


Останні надходження
[22.06.2016]
24 СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКИ, ЯКИХ ВАРТО ПРОЧИТАТИ (0)
[19.06.2016]
Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили» (0)
[01.12.2015]
Відповіді до завдань ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
[01.12.2015]
Завдання для проведення ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1300
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 7
Гостей: 7
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » З історичних джерел » З історичних джерел

Бухонський Ю. Абрамовичі і Володарка
З історичних джерел довідуємося про те, що 1841 року землі у Володарці та на околицях придбав мар-шалок шляхти Махновецького повіту Валентій Буржак-Абрамович. Родина Абрамовичів походила з Любіча, носила прізвище Буржак. У свій час А. Бонєвський виміняв Богдана Абрамовича, який служив ловчим і був бояром Івана Михайловича Мстиславського. В обмін на це останній отримав від А. Бонєвського маєток Понятовщину. Нащадки Б. Абрамовича проживали в Брестському воєводстві Речі Посполитої, в Хелмській землі. Зрештою вони осіли у Київському воєводстві, де досягли значних успіхів, перебуваючи на військовій службі, а також у веденні господарства, й, врешті, розбагатіли. 
    Першим на київських землях оселився син Петра Абрамовича - Якуб (помер 1764 р.). Він у свій час придбав значні земельні володіння із селами у Польщі та Литві. Від дружини Сюзанни Дунін-Борковської (померла 1768 р.) він мав дев'ять дочок і четверо синів: Леона, Блажея, Давида і Флоріана. Після смерті Якуба Абрамовича його доньки отримали спадок готівкою, а сини дістали земельні угіддя і фільварки. Леон отримав Созанськ, Блажей - Мехежиньце, Давид - Сокулес, а Флоріан - Кордишувку. Всі сини закладають поселення на українських землях - «заклали вони чотири лінії українські». Тобто родина Абрамовичів розпочинає колоні-зацію придбаних українських земель, заселяючи їх песеселенцями з Польщі та українськими селянами. В кінці XVIII ст. Абрамовичі в Київському воєводстві володіли 50 тис. десятин землі з 45 селами. Для порівняння, Бра-ницькі в цей же час володіли на Київщині 485 тис. десятин землі з 320 селами. 
     Флоріан Абрамович, який був одружений з Антоніною Буджинською, володів значними земельними наділами, був суддею Махновецького повіту й мав трьох синів: Валентія, Анджея і Павла. Його син Валентій (помер 1783 р.) був маршалком Махновецького повіту, одружений був з Богомілою Хоєцькою. Подружжя мало двох доньок та чотирьох синів: Станіслава, Северина, Юстина і Леопольда (1819 -1884 рр.). З останнім пов'язана розбудова родинного маєтку у Володарці. Згодом, після смерті Л. Абрамовича, маєток перейшов у власність його сина Люціана, який був двічі одружений, але спадкоємців по собі не залишив, і 1910 року продав маєтності У Володарці із земельними наділами у 2400 десятин землі Марії-Анелі Браницькій з Білої Церкви. 
    1811 року Володарка отримала підтвердження свого адміністративного статусу як містечко, яке мало своє самоврядування. У самій Володарці було розміщено господарський центр поміщицького фільварку Абрамовичів, яким належало ще б навколишніх сіл. У Володарці проживали представники ремісництва, купецтва, значною була єврейська громада, але основним населенням було селянство. 
Чи не найбільший внесок у розбудову Володарки вніс Леопольд Абрамович, який 1860 року поселився у нашому містечку. До цього він закінчив Київський університет св. Володимира (тепер Т. Шевченка). Згодом подорожував і жив за кордоном, тривалий час перебував в Італії, де жваво цікавився пам'ятниками архітектури та мистецтва, залишками античності.
     У Володарці родина Абрамовичів не мала своєї резиденції, а тому Леопольд Валентійович розпочинає будівництво палацу за проектом архітектора Гросса. Будівництво було завершене 1863 року. 
Стиль новозбудованого палацу кардинально відрізнявся від типових поміщицьких будинків (згадайте приміщення в Ожегівці, Тадіївці, Завадівці, точніше у Завадівці те, що ще залишилось від консервного заводу). Архітектура палацу Абрамовичів нагадувала італійські та швейцарські вілли. Втім, читач сам може судити, глянувши на фото.
      Мурований палац видно лише з фасадної сторони. Він мав глибокі підвали, був частково одноповерховим. Це стосується бічних прибудов. Центральна частина була двоповерховою, а над будинком здіймалася чотирикутна чотириповерхова вежа, яку вінчав шатровий дах з високим шпилем. Стіни будинку були гладко відштукатурені. Дахи палацу низькі, двоярусні, пасували до стін. Саме вони нагадують про італійські зразки в побудові палацу. 
Ліворуч від палацу, обабіч в'їзної брами, яка була виконана у тому ж стилі, що і палац, було зведено двоповер ховий літній павільйон. Палац був оточений парком, де мальовничими групами росли спеціально відібрані рідкісні дерева, розлогим газоном та дивовижної краси квітковими клумбами. Влітку на алеях виставлялися вирощені у великих діжках тропічні рослини. На зиму вони вносились до оранжереї (колись приміщення ма-шинолічильної станції). Тут були агави, пальми, плодоносили цитрусові, в оранжереї вирощували навіть орхідеї.
    За часів Л. Абрамовича у Володарці тримали стайню, де вирощували чистокровних скакунів, в основному арабської породи. Цю стайню було придбано від Боржеських, але започаткована вона була ще при Збаразьких, а згодом продовжена при Вишневецьких. Племінних жеребців купували безпосередньо в арабських країнах, звідти привозили до Одеси, а відтіля вже до Володарки, По смерті Л. Абрамовича конюшню успадкував його старший син Леон і продовжив розведення коней у своєму маєтку Шашні. 
    Неподалік резиденції підносився показний мурований костьол, зведений у готичному стилі. Його фасад був оздоблений портиком із двох пар тосканських колон. Розміщений він був на місці дерев'яного костьолу з часів фундації Вишневецьких. 
    Родині Л. Абрамовича належало 1863 десятини володарських земель. Сюди входять луки, пасовища, вигони тощо. В господарстві культивувалось вирощення зернових та цукрових буряків. Крім цього, поміщик своїм коштом побудував суконну фабрику, цегельний заводик, ґуральню та пивоварню. Правда, 1848 року пивоварня згоріла, але у 1850-х роках була відбудована. На суконній фабриці у 80-х рр. XIX ст. вироблялося 28 тис. аршин сукна, а паровий млин щорічно виробляв продукції на 115,6 тис. крб. Як бачимо, власник був доволі успішним підприємцем. 

Ю. Бухонський. - Голос Володарщини. - 3 березня 2007 року
-

Категорія: З історичних джерел | Додав: genamir (29.07.2010)
Переглядів: 721 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 1
1  
А яка подальша доля палацу?

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2016