Соколов Д. Історична довідка про населений пункт селище Володарка Київської області - З історичних джерел - З історичних джерел - Каталог статей - Кабінет літературного краєзнавства Володарської ЗОШ №2
Середа, 07.12.2016, 11:35

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Духовні святині [3]
З історичних джерел [43]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:11:35


Останні надходження
[22.06.2016]
24 СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКИ, ЯКИХ ВАРТО ПРОЧИТАТИ (0)
[19.06.2016]
Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили» (0)
[01.12.2015]
Відповіді до завдань ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
[01.12.2015]
Завдання для проведення ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1298
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 6
Гостей: 6
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » З історичних джерел » З історичних джерел

Соколов Д. Історична довідка про населений пункт селище Володарка Київської області
12. Хто із відомих людей є уродженцем чи проживав (дати, роки) в даному населеному пункті. Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної праці, державні політичні, військові, церковні діячі, діячі науки і культури, академіки, народі художники, письменники, поети, артисти, заслужені діячі.

    Володарська земля багата своїми талановитими людьми, серед яких етнограф 19 століття, автор „Сказань про населені пункти Київської губернії” (1864р) – Леонтій Похилевич. 
    Тут народилося 4 академіки Академії Наук України: 
- Таланчук Петро Михайлович – заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор, дійсний член Академії педагогічних наук України, ініціатор створення і президент Академії Інженерних наук України, член 4 – х Міжнародних Академій, почесний ректор Національного технічного університету „Київський політехнічний інститут”, перший Міністр освіти незалежної України, ректор Відкритого Міжнародного університету розвитку людини „Україна”.
- Шинкарук Володимир Іларіонович – відомий філософ, академік Української Академії Наук, доктор філософських наук, колишній декан філософського факультету НДУ імені Т.Г. Шевченка, колишній директор Інституту філософії Академії України;
- Кіндзельський Леонід Петрович – колишній завідувач науково – дослідним відділенням системних пухлинних захворювань Українського науково – дослідного Інституту онкології та радіології, головний радіолог МОЗ України, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік Української АН . Міжнародним автобіографічним Інститутом його визнано „Людиною ХХ сторіччя”.
Син Аедрій Леонідович – професор, завідуючий науково-дослідною лабораторією при Детройтському університеті.
- Комар Антон Пантелеймонович – фізик, академік Академії України (1948). Його наукові праці присвячено ядерній фізиці, методиці й техніці ядерних експерементів, фізичній електроніці, фізиці й техніці прискорювачів, фізиці металів і ферритів. Він виконав цикл праць по вивченню гальваномагнітних і електричних якостей сплавів, відкрив в них явище зміни знака постійної Холла. Вчений здійснив запуск (1946 р) першого в країні бетатрона. Разом з В.І. Веперелом брав участь у створенні електронних прискорювачів, створив найбільший в той час синхротрон на 250 МЄВ.
На Володарській землі народились:
- Драчук Віктор Семенович – провідний спеціаліст європейського рівня в галузі тамгоподібних зображень, великий вчений, археолог, член спілки журналістів, автор ряду науково – популярних книг. Написи на камені : „Розповідає герольдина”, „Крок в невідоме”, „У пошуках загадкових зображень”, „Етнографічні знаки володарів Північного Надчорномор’я”, „Родові тамги на предметах побуту”, „Про царські знаки Боспора Кіммерійського” та багато інших робіт. Його науково – популярна книга „Шляхами тисячоліть”, що вийшла у серії „Еврика” у 1976 році на конкурсі науково – популярної літератури отримала першу премію. В книзі йшлося про письменність різних народів світу, дешифровку письменності.
- Саженюк Борис – заслужений вчитель, автор першого українського букваря.
- Махінчук Микола Гаврилович – член Національної спілки письменників України, заслужений журналіст України. він працював у газеті „Київська правда”, РАТАУ (Укрінформ), журналах „Радянська жінка” (нині „Жінка”), „Соціалістична культура” (нині „Українська культура”), Раді Міністрів України. з 1990 року – відповідальний секретар, перший заступник головного редактора „Урядовий кур’єр”. У творчому доробку Махінчука М.Г. багато книжок: „Народження веселки”, „Фрески осіннього неба”, „Переяславський скарб”, „Обереги нашої пам’яті”, „Володьк Рекс”, „Марчуківський куточок”, „Повернення в дитинство”, „Житейське коло”, „На вівтар Покрови” та багато інших.
На Володарській землі жили і творили:
- Віктор Федорович Голубєв, відомий всьому світові інженер шляхів зв’язку, який брав участь у будівництві залізниці і тунелей за кордоном (зокрема в Італії. Франції).
Віктор Федорович Голубєв був одним із засновників південно – Російського залізоробного і залізопрокатного заводів у Катеринославії (Дніпропетровськ), засновником гірничого училища у Катеринославії, яке дало початок сьогоднішнім Дніпропетровським гірничому і металургійному іститутам. У с. Пархомівці (Володарський район), власником якої він став наприкінці 19 століття, Голубєв відкрив 4- х класне ремісниче училище для хлопчиків. Його син, Віктор Вікторович Голубєв – це відомий етнограф, талановитий археолог, знавець культури сходу. Останні роки свого життя присвятив вивченню в’єтнамської культури. У В’єтнамі, в бібліотеці, яка носить його ім’я, зберігається 12 ескізів М.К. Реріха, які було створено для внутрішніх розписів Свято – Покровського церковного ансамблю в с. Пархомівці. В.В. голубєв був знйомий з М. Реріхом по Петербурзькому університету. Вони товаришували, підтримували творчі зв’язки з питань вивчення й відродження культур народів сходу. Для Свято – Покровського церковного ансамблю М. Реріхом було створено 2 мозаїчних композиції „Покрова Богородиці” (розміром 4х6м), „Спас нерукотворний”, які й досі прикрашають храм.
Церковні діячі селища:
Серед церковних діячів селища найбільш відомими були:
- отець Никифор Даровський, якого за вміння золотаря знали навіть у Києві, де таких майстрів ніколи не бракувало. Тим не менш, саме його у 1824 році запрошували „до матері міст руських” золотити іконостас у резиденції Київського митрополита. Робота ця була вельми відповідальною і Никифор Даровський її з успіхом виконував, про що свідчать архівні документи1.
- отець Павло Похилевич. Його ім’я також найчастіше зустрічається у архівних документах того часу. На початку 19 століття у містечку Володарка служила в церквах ціла духовна династія Похилевичів.
- отець Василь Діаковський. Він закінчив Київську духовну семинарію і працював підканцеляристом у консисторії (управління орган при митрополиті).
- отець Василій Селецький. Він служив у Володарці з 1860 до кінця 19 ст – понад 40 років. З них близько 30 років перебував на посаді благочинного – був старшим серед священників цілої округи. Отець Василій Селецький мав семінарну освіту. Крім позитивних характеристик духовного начальства священник мав ряд церковних нагород: набедреник, бархатну фіолетову скуфію, камілавку. Хрест від імені Священного Синоду Російської імперії.
Отець Василій виховав 4 – х синів – усі вони отримали хорошу освіту. Син Петро, закінчивши Санкт – петербургський університет, працював у столиці в Міністерстві фінансів; син Віктор після закінчення юридичного факультету Київського університету ім. Святого Володимира працював судовим слідчим м. Овруча; син Володимир навчався на медичному факультеті Київського університету

1. Див. Похилевич Л. Сказание о населенных местностях... – К., 1864 – с. 242; ЦДІАУ в м. Києві – Ф. 127, Оп 440 – Спр. 17 – Арк 1-5; Оп 444 – Спр 26 – Арк – 114; Оп. 424 – Спр. 27 – Арк 1-6; Оп. 424 – Спр 11 – Арк 1; Оп. 454 – Спр 42 – Арк 1-4; Оп. 446 – Спр 53 – Арк 1-8; Оп. 421 – Спр 31 – Арк 1-9; Оп. 429 – Спр 10 – арк 131 – 137; Оп. 454 – Спр 30 – арк 1-5; оп. 870 –спр 492 – арк 2; ОП. 870 – спр 508 – арк 1-29; Оп. 1011 – спр 2496 – арк 288 – 290; Спр 2504 – арк 323 – 326; Спр 2511 – арк 82 – 83; Спр 2763 – арк 14-15; Спр 2534 – арк 100 – 102.
Перерва В. Православне Надросся у 19 століті. Вид. 1 – Б/Ц – 2004 – с. 211-214.
Перерва В. Православна Володарка: минуле та сьогодення. Історичний нарис – Б/Ц - 2005

і його залишили на ординаторській посаді в м. Києві; син Мкола закінчив медико – хірургічну академію та працював міським лікарем у м. Проскурові.
- Мойсей Руткевич. Родом був з Таращанського повіту.Після закінчення у 1895 році духовної семінарії він певний час служив на черкащині, а згодом був переведений до Володарки (1900р.) Сюди він прийшов з цілою низкою нагород – набедреником, камілавкою, благословінням митрополита Платона (Городецького).У 1903 році Мойсей отримав нагородний хрест від Священного Синоду Російської імперії, а у 1906 році – благословіння від цього ж управлінського органу церкви.Він також був нагороджений орденом Святої Анни Ш ступеня.Заслужений священник разом з дружиною виховав восьмеро дітей. Серед його нащадків було декілька вельми помітних осіб. Так син Костянтин служив „врвчом больниці императора Николая ІІ.
Володарський край – це батьківщина 11 генералів України, які увійшли до генеральського корпусу, 2 Героїв Радянського Союзу, 2 Героїв Соціалістичної праці.
Благодатна на красу природа дала поштовх до творчості народним художникам Юрію Тимченку, Петру Ємцю, художнику – аматору й скульптуру Івану Зоренку, скульптору Миколі Микитенку, художнику різбляру Івану Сіренку, художнику Юрію Пацану1, а також поетам Марії Познанській, Валентині Невінчаній, Ларисі Лісіченко, Антону Михайлевському, Володимиру Дідківському та багатьом іншим.

13. Кількість і прізвища репресованих, які були реабілітовані. Чи є поховання реабілітованих в даному населеному пункті.
Роботу щодо виявлення прізвищ репресованих розпочато лише з листопада – грудня 2006 року. Поховань реабілітованих у селищі поки що не виявлено.

 14. Відомості про пам”ятники історії, архітектури, археології, мистецтва, пам”ятки виробничої діяльності (старі заводи, фабрики, гончарні майстерні, і т.і.), які не включено до тому зводу, але заслуговують по своїй значимості бути введені до енциклопедичного видання. 

Культурно – історичні пам”ятки минувшини на території сучасної Володарщини викликають великий інтерес. Це 10 крганних груп черняхівської, зарубинецької, ранньослав”янської (доби бронзи) культур, культури періоду Київської Русі, датованої 12 століттям. Найбільш відомими курганами Київської Русі на території району є „Царева могила”, „Орлиха”, а також великий виробничий центр черняхівської культури під селом Завадівка, відкритий науковцями Інституту археології НАН в березні 1992 року1.
На території Володарщини до унікальних пам”яток історії та культури, які частково збереглись до наших часів відносяться:
1. Свято – Троїцький храм з чудодійною іконою Пресвятої Богородиці (с. Руде Село).
Спорудження храму пов”язане з ім”ям поміщика Станіслава Залєського та його рідних. Поіщик тяжко хворів. Перебуваючи на лікуванні у Польщі, він купив на ринку ікону Божої Матері, написану у 18 столітті невідомим майстром з

1. Див. Художники України – 2005 - № 9

Галиччини, щоб молитися за оздоровлення. Сталося диво, Станіслав одужав і був настільки вражений цим фактом, що, будучи католиком, розпочав в селі будівництво православної церкви. Храм було закладено на честь Святої трійці. Автором проекту став сам Станіслав Залєський, а автором іконопису – епархіальний архітектор Спарро, італієць за походженням.
Храм возводився близько 2-х десятиліть. До його будівництва було причетно десятки осіб, серед яких, його Високоприсвященство, митрополит Київський і галицький. Священний Синод Російської Імперії і сам російський імператор Микола І.
Пастирями храму в кінці 19 – 20 століть були отець Захарій Оппоков – дід відомого українського історика Михайла сергійовича Грушевського. Походив отець Захарій зі старовинного дворянського роду Опуцевичів, які пізніше стали Оппоковими2.
З 1868 року до Рудого села було призначено священником ще одного родича М.С. Грушевського – отця Володимира Оппокова, котрий служив тут аж до буремних подій 1917 року і прийняв мученицьку смерть від рук безбожників (в той час йому вже було за 70 років)3.
Будівля храму двоярусна. Милує зір портиками. Спареними напівколонами, трикутними фронтонами, іншими архітектурними деталями. Будівельний матеріал – цегла. Покрівля залізна, однокупольна. До завершувального кінця будіництво храму доводило богуславське дворянство. В січні 1841 року храм було освячено.
Сьогодні храм являє пам”ятку архутектури 19 століття. Його піднято з руїн. Використовується церковною громадою УПУ Московського патріархату.

2. Залишки колишньої літньої резиденції Олександри Браницької (маєток Станіслава Залєського) кінця 18 – початку 20 століть (с. Руде Село).
Історія Браницьких на Київщині розпочалася з 18 століття, коли коронний гетьман Франциск – Ксаверій Браницький отримав від польського короля Станіслава Помятовського у довічне володіння частину сучасної Південної Київщини. Після приєднання земель до російської імперії у 1793 році Браницький свої землі зберіг і навіть розширив. На останню роль у цій справі зіграло його одруження з Олександрою Василівною, племінницею Григорія Потьомкіна, яка при царському дворі займала високе становище.
Коли фаворит Катерини ІІ, граф потьомкін втратив прихильність імператриці, він унадився до своїх племінниць. А коли з”ясувалося, що Олександра,

Див Стародуб О. Виробничий центр черняхівської культури поблизу с. Завадівка Володарського району Київської області – с. 138 – 142.
Стародуб О. Звіт про рятувальні дослідження археологічних пам”яток біля с.Завадівка Володарського району Київської області у 1992 р// Науковий архів Інституту археології НАН України, 1992/205.
Магомедов Б.В., Абазіна Н.С., Солтіс О.Б. Пам”ятки археологічної культури в Київській області. Археологічна карта – К., 2003 – с. 33-34.

2. Див. Перерва В. Православне Надросся у 19 столітті – Б/Ц, 2004, с. 225
ЦДІАУ в м. Києві – Ф. 127 – Оп 1011 – Спр. 2495 – Арк – 393, 394
Панасюк С. До витоків материнського роду Михайла Грушевського – с. 59-60
ЦДІАУ в м. Києві – Ф. 127 – Оп 1011 – Спр. 2505 – арк 78
Епр. 2508 – арк 297

3. Див. Перерва В. Рудосільські святині. Історичний нарис – Б/Ц, 2005 – с. 21

(племінниця) вагітна, її терміново й вигідно для обох сторін видали заміж за Браницького. Молодятам подарували землі на Київщині, 15 тис золотих, які вони витратили на будівництво храмів та маєтків.
У маєтку с. Рудого Села, який побудував предводитель дворянства Станіслав Залєський у класичному стилі в 19 ст., розміщувалася літня резиденція Браницьких. На початку 20 століття нащадки вивезли з маєтку цінні речі. Усе, що залишилося розграбували під час Жовтневої революції1.
До 90 – років 20 століття будинок значився як пам”ятка архітектури 18 – 19 століть. У 1991 році виникла пожежа. Винних не шукали і не знайшли.
3. Церква Різдва Пресвятої Богородиці (с. Березна 1877 – 1883 рр).
церкву побудовано у традиційному національному стилі, характерному для Поросся 19 століття, художниками Києво – Печерської лаври разом з сільськими майстрами – умільцями Чемерисом Савкою, Гордієм Онищуком, Денисом Шумським, Саватієм Гаврильченком на честь доньки польського магната Стефана Підгорського. Висота дзвінниці становить 43 м. Окрасою храму і його найбільшою цінністю є ікона Суо – Калігорської Божої Матері, яка здатна приносити зцілення по вірі і надії на допомогу.
Тут, на мальовничому півострові, який утворює Рось та її притока, у 19 столітті був побудований палац Стефана Підгорського за проектом іноземних архітекторів. Він мав 96 кімнат, водонапірну башню. Навколо будинку розміщувався великий парк з різними декоративними деревами, алеями. Обслуговували резеденцію понад 300 людей, переважно селян. У дворі було утворено штучне озеро, в яке вода протікала з річки. Тут плавали лебеді і різні водоплавні птахи. Через Рось було прокладено великий міст, який з”єднував с. Березну з с. Михайлівка. В лісі було побудовано альтанки.

Стефан Підгорський мав договір з французькими та італійськими фермерами. З Італії йому було доставлено двигун і генератор, який давав елктроенергію для освітлення панського будинку.
Пам”ятка архітектури – палац, не зберігся.

4. Ансамбль споруд Свято – Покровської церкви (с. Пархомівка 1903 – 1907 рр).
Ансамбль побудовано у стилі неоруського модерну за проектом В. Покровського. В будівництві брав участь російський живописець, археолог, поет, публіцист, етнограф, історик, філософ М.К. Реріх. Він створив 12 ескізів для розпису храму, а також 2 мозаїчні композиції „Покрова” (24 м2), „Нерукотворний спас” (смальта), які відносять до кращих вітчизняних творів початку 20 століття, які збереглися лише в Україні, 2 – в с. Пархомівка, 1 – в Почаївській лаврі.

Серед пам”яток мистецтва – пам”ятник В.І. Леніну у смт Володарка, с. Завадівка, с. Матвіїха; С. Кірову у с. Рогізна; М. Фрунзе у с. Біліївка; пам”ятки виробничої культури – водяний млин у с. Зрайки; водяний млин, гребля, комплекс споруд на території цукрозаводу в с. Городище – Пустоварівське; водяний млин і склад в с. Березна.

1. Див. Купріянчук О. Загадки і дивовижі маєтку Браницьких у Рудому Селі - Наша влада – 13 січня 2006 р.

15. Які навчальні заклади та музичні функціонують в даному населеному пункті: школа, будинок культури, клуб, бібліотека, музей, лікарня, амбулаторія та ін. Які художні та самодіяльні колективи створені та працюють, їх керівники.

Знаменита Володарщина і колективами художньої самодіяльності. Свої барви у пісенний вінок району вносять 8 вокально – хорових, 2 хореографічних колективи, 2 фолькльорних ансамблі, любительські об”єднання. Особливу популярність здобули за межами Київщини народний аматорський духовий оркестр, народний аматорський хор РБК. Хоровий колектив є неодноразовим переможцем Всеукраїнських оглядів народної творчості, обласних оглядів – конкурсів хорових колективів ім. Кирила Стеценка, лауреатом огляду – конкурсу народних хорів ім. П. Демуцького.
В районі діє мережа установ культури. Традиційно проводяться фольклорні та обрядові свята, проводи зими, обжинки. Для підтримки юних талантів щорічно проводяться районний фестиваль дитячої творчості „Таланти твої Володарщино”, конкурс поетичних обдарувань „Об”єднаймося ж, брати мої”, „Шевченко у моєму серці” та ін.
На території району функціонує 3 музеї: краєзнавчий, музей хліба та хліборобської Слави, музей освіти, які свою головну мету вбачають у становленні самодостатньої особистості на традиціях етнічної землеробської культури пращурів Поросся, шанобливому ставленні до хліба та до людей хліборобської праці.
У районі функціонують 21 загальноосвітніх навчальних заклади, де навчаються понад 3000 учнів, у тому числі: загальноосвітніх шкіл І – ІІІ ступенів – 11, загальноосвітніх шкіл І-ІІ ступенів – 9, НВО І ступеню – 1. навчально – виховних об”єднань „Загальноосвітня школа – дошкільний навчальний заклад” – 8.
З них на базі ЗОШ І – ІІІ ступенів – 1, І-ІІ ступенів – 6, І ступеню – 1.
В районі функціонують заклади освіти нового типу – Володарський ліцей, аграрний ліцей. У Володарці розміщена загальноосвітня школа – інтернат на 200 місць, що знаходиться в обласній комунальній власності. Діють 6 навчально – виховних комплексів, з них І – ІІІ ступенів – 5, І – ІІ ступенів – 1.
Дошкільне виховання дітей у районі здійснює 19 дошкільних закладів освіти різних форм власності і підпорядкування. Серед них: 8 НВО „ЗОШ – ДНЗ”; 8 НВК „ЗОШ – ДНЗ”; 2 ДНЗ – влсності сільських територіальних громад. Городище – Пустоварівський центр розвитку дитини „Сонечко”, Володарський ДНЗ „Пізнайко”, 3 ДНЗ – на балансі сільськогосподарських підприємств. У дошкільних закладах виховується до 500 дітей.
Медичне обслуговування населення здійснюється Володарською ЦРЛ на 130 місць (25 місць – денним стаціонаром), Гор – Пустоварівською дільницею, денною лікарнею на 10 ліжок, 3-ма амбулаторіями, 6 ФАП, 22 ФП, 36 аптеками і аптечними пунктами, санпідестанцією.
На базі Рудосільської лікарні працює стаціонарне відділення для постійного проживання самотніх непрацездатних громадян похилого віку та денний стаціонар на 5 ліжок.
Для розвитку фізичної культури і спорту, проведення спортивно – масових заходів у районі діють стадіон, 22 спортивних зали, 19 спортивних майданчиків і полів, 9 стрілецьких тирів, 4 пристосованих приміщення для фізкультурно – оздоровчих занять. Усіма видами фізкультурно – оздоровчої роботи охоплено 1807 осіб, або 8,1 % загальної кількості населення. За підсумками обласного огляду – конкурсу на кращу організацію фізкультурно – оздоровчої та спортивно – масової роботи серед районів області Володарський район декілька років підряд посідає друге місце.

Начальник відділу
культури і туризму
Володарської районної державної адміністрації Д.А. Соколов.

Б І Б Л І О Г Р А Ф І Я

1. Полное собрание русских ведомостей – т.2 – СПб. – 1846 – с.50
2. Архив юго – Западной России – ч.7 – т.2 – К., - 1830 – с.3,4
3.Архив Юго – Западной России – ч.3 – т.3 – К., - 1830 – с. 538, 542, 543
4. ЦДАЖР УРСР – ф. 1738 – оп 1 – спр 49 – арк 279
5. ЦДАЖР УРСР – ф. 2 – оп 12 – спр 28 – арк 17
6. ЦДІА у м. Києві – ф. 127 – оп 1011 – спр – 2495 – арк 393
оп 1024 – спр 4562 – арк 10, 43, 69 - 70, 44, 91, 107, 136, 215.
оп 863 – спр 317 – арк 22 – 23
оп 855 – спр 448 – арк 1 – 11
оп 859 – спр 70 – арк 1
7. Державний архів Київської області – ф. 2 – оп 3 – спр 6909 – арк 8, 43, 259, 272
8. ЦДІАІ в м. Києві – ф. 2 – оп 1024 – спр 4562 – арк 215
9. ДАКО – ф. 2 – оп 3 – спр 6909 – арк 47
10. ЦДІАУ в м. Києві – ф. 127 – оп 424 – спр 11 – арк 1
ф. 127 – оп 1020 – спр 6706 – арк 25-26
оп 870 – спр – 508 – арк 29
11. Список древних городов і сіл. Украинская ССР – К., Госстрой – 5.09.1967
12. Географическо – статистический словарь Росийской империи, - т 1- с. 521
13. Список фабрик и заводов Европейской России – СПб – 1903 – с. 531
14. нарис історії Київської обласної партійної організації – с. 538
15. Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии – К., - 1864 – с. 241
16. Перерва В. Православне Надросся у 19 столітті – Біла Церква – 2004
17. Антонов В., Воронов Л., Памятная книжка Киевской епархии – К., - 1882 – с. 23 – 235
18. История городов и сел Украинской ССР в 26 т.
19. Крип”якевич І.Я. Богдан Хмельницький – с. 110, 111
20. Гайдамацький рух на Україні – с. 358
21. быт духовенства Киевской епархии в старое время // Киевские епархиальные ведомости – 1882 - № 24 – с. 456 – 457
22. Іконніков І.З. Селянський Рух у Київській губернії // К., - 1986
23. Чернецкий С. Старожитні часи на Пороссі – Біла Церква – 2003 – с. 114
24. Яременко А. 1905 рік у Києві та Київщині – К., - 1926 – с. 39
25. Храбан Г.Ю. Спалах народного гніву // К., - КДУ – 1989
26. Панькова С. До витоків материнського роду Михайла Грушевського – с. 59
27. Реріх Н.К. // Зажигайте сердца – М., - Молодая гвардия – 1978 т. Индийский путь – с. 58 – 64 (О Викторе Викторовиче Голубеве)
28. Вощенко М.Е. Нарис з історії с. Пархомівка Володарського району Київської області – Володарка – 1988
29. Витоки світла, Роботи М.К. Реріха в с. Пархомівка на Київщині // К., - мистецтво – 1992
30. Київський облдержархів – ф. 4 – оп 99 – опр 1854 – арк 37, 112
31. Київський облдержархів – ф. 5 – оп 2/6 – спр 334 – арк 1
32. Гонтар О. // Творіння М.К. Реріха в Покровській церкві на Володарщині // Голос Володарщини – 2001 – 4 квітня с. 2
33. Художники України (журнал) – 2005 - № 9 (Про Пацана Юрія Івановича)
34. Ілюстрований довідник – каталог „Памятники градостроительства”, Архитектура Украинской ССР – т. 1
35. История Академии Наук Украинской СССР, Общественные науки – К., - Наукова думка – 1974 (Про Шинкарука В.І.)
36. Видатний вчений родом із Березни – Голос Володарщини – 19.12.2001 (Про Комара Л.)
37. Історія колективізації сільського господарства УРСР 1917 – 1937 // збірник документів і матеріалів у 3 т. – т. 1 – К., - 1967 – с. 300
38. Соціалістичне село (газета) – 18 січня 1936 р.
39. Пролетарська правда (газета) – 11 липня 1940 р.
40. „Плуг і молот” (газета) – 25 березня 1924 р.
41. Соціалістичне село (газета) – 8 червня 1967 р.
42. Радянська нива (газета) – 25 грудня 1927 р.
43. Накоржевна // Володарка у перші після фашистської окупації дні – Голос Володарщини – 5.12.2006 р., 6.12.2006 р (продовження)
44. Пільганчук В. // Вони наближали Перемогу – Голос Володарщини – 23.09.2006 р.
45. Відлуння Київської осені – 2006. Володарський район – Голос Володарщини – 10.10.2006 р.
46. Історія міст і сіл Української РСР – К., - 1967 – Київська область
47. Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі – К., 1985 – с. 114, 91
48. Кучера М.П. Змиевы валы Среднего Поднепровья – К., 1987 – с. 45, 78-79
49. Дневники раскопок профессора Антоновича В.Б. в 1887 – 1889 рр – Архив АН СССР – ф. 1 Ед. Хр. 13/1887
50. Антонович В.Б. Раскопки в стране древлян. Материалы по археологии России – СПб – 1893 – с. 25 – 28
51. Орлов О.С. Отчет о разведке в Поросье в 1986 г – НА ИА АН УССР – ф. 1986/30 б
52. Фундуклей И.И. Обозрения могил, валов и го

Категорія: З історичних джерел | Додав: genamir (25.07.2010)
Переглядів: 1221 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2016