Володарська загальноосвітня школа №2 - З історичних джерел - З історичних джерел - Каталог статей - Кабінет літературного краєзнавства Володарської ЗОШ №2
Неділя, 04.12.2016, 17:17

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Духовні святині [3]
З історичних джерел [43]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:17:17


Останні надходження
[22.06.2016]
24 СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКИ, ЯКИХ ВАРТО ПРОЧИТАТИ (0)
[19.06.2016]
Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили» (0)
[01.12.2015]
Відповіді до завдань ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
[01.12.2015]
Завдання для проведення ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1297
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 14
Гостей: 14
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » З історичних джерел » З історичних джерел

Володарська загальноосвітня школа №2
Наприкінці ХVII століття-на початку ХVІІІ-століття на Лівобере­жній і Слобідській Україні в ряді міст i сіл були початкові школи, в яких навчалися діти городян, козаків і селян. Грамоту поширювали також мандрівні дяки. На той час у цій частині України було чима­ло письменних людей. 
   У другій половині ХVІІІ століття внаслідок посилення національ­ного гноблення й розорення селян та козаків більшість сільських шкіл на Лівобережній і Слобідській Україні припинили своє існуван­ня. 
На Правобережній Україні, що залишилась під владою панської Польщі, куди входила Володарка і Володарщина, шкіл майже не було. Діти польської шляхти і духовенства навчалися в школах, створених уніатським орденом василіан, в Умані, Овручі, Каневі та інших містах. У школи могли вступати також діти багатих міщан та ремісників українського походження.
    У 1786 році указом цариці Катерини II було затверджено "Ста­тут народних училищ", за яким у повітових містах українських губе­рній були відкриті малі школи з дворічним курсом, а в губернських центрах - головні школи з 5-ти річним строком навчання. Поряд з училищами в окремих селах існували так звані дяківки-приватні на­вчальні заклади, де вчителями були дяки. Очевидно, така школа була і у Володарці, яка в той час була вже чималим містечком. 
    У 1804 році царський уряд провів реформу шкільної освіти, за якою були встановлені такі типи шкіл: парафіяльне училище, пові­тове училище, гімназія й університет. Парафіяльні школи були під­порядковані духовному відомству. Парафіяльні (від слова парафія – село чи кілька навколишніх сіл, які були прикріплені до однієї церкви школи) були таких типів: школи грамоти, однокласні та двокласні. Школи грамоти були з однорічним курсом, однокласні-з двохрічним, а двокласні - з п’ятирічним курсом-навчання. 
    У цих школах вивчались предмети : Закон Божий, який викла­дали ,як правило, священнослужителі, російська мова, слов’янська мова, історія, арифметика, географія, письмо, церковні співи. 
 У 1884 році Міністерством освіти видані "Правила про парафія­льні школи”, за якими ці школи почали називатися церковнопара­фіяльними. Цим ще раз було наголошено, що школи знаходяться цілком у віданні православної церкви. У занедбаному стані були па­рафіяльні школи. На їхнє утримання держава коштів не відпускала.       Спеціальних шкільних приміщень не було. На кошти тих, хто хотів учити своїх дітей, громадою села орендували звичайні селянські хати з примітивним обладнанням, ослонами та довгими столами, ви­готовленими сільськими майстрами. Вчителями були найчастіше дя­ки або відставні солдати, які нерідко були самі малописьменні. 
   Заробітну плату вчителям по договору виплачувала громада се­ла найчастіше натурою: зерном ,крупами, салом. Нерідко і харчува­ли такого вчителя громадою по черзі нарівні з пастухом громадсь­кої худоби. 
   У 1811 році Володарка одержала право містечка і була створе­на містечкова управа, яка відала внутрішніми справами містечка. В середині XIX століття у Володарці було 3273 жителі, з яких 1744 євреї. В цей час у Володарці була церковнопарафіяльна школа, в якій у двох класах навчалося 50-60 учнів. При єврейській синагозі була школа для єврейських дітей - медресе. 
    Після скасування-кріпосного права у розвитку початкової осві­ти на Україні значну роль відігравали земства , створені внаслідок земської реформи 1864 року. Земства відкривали і на свої кошти утримували початкові школи, організовували вчительські курси. Та­кі школи в нашому районі були відкриті в кінці XIX і на початку XX століть в с. Гайвороні, Рудому Селі, Косівці, Капустенцях. 
   У Київському Центральному Державному історичному архіві збе­рігається справа з перепискою Володарської містечкової управи з київським митрополитом про відкриття у Володарці двокласної цер­ковнопарафіяльної школи. У містечку розвивалась торгівля, розши­рювались промислові підприємства, які вимагали більше грамотних людей. Митрополит в 1875 році відповів, що така школа може бути відкрита при умові, якщо управа побудує приміщення школи та оплачуватиме вчителям по 300 крб на рік та церковному служите­лю по 100 крб на рік (ф.442,оп.37,спр.№ 204,л.1-7). Управа пого­дилась на ці умови. На початку 80-х років приміщення було збудо­ване. Воно збереглось і зараз. В ньому до і після Вітчизняної війни знаходилася редакція районної газети. 
Таким чином у середині 80-х років XIX століття почала свою ді­яльність Володарська двохкласна церковнопарафіяльна школа з п’ятирічним курсом навчання. У цій школі навчалося до 100 учнів заможних міщан, селян, торговців та ремісників. Переважна біль­шість дітей містечка залишались неписьменними. За переписом на­селення 1897 року на Україні 75% населення було неписьменним. У Володарці в цей час було майже 5 тисяч населення, з них понад 4 тисячі були неписьменними.
   Потреба в кадрах для капіталістичних підприємств викликала появу в кінці XIX століття нижчих технічних училищ. У дореволю­ційний час на Україні по суті було дві системи освіти. Для дітей тру­дящих існували школи елементарної освіти, на базі якої будували свою роботу ремісничі, технічні, сільськогосподарські та інші про­фесійні училища. В 1903 році в с. Пархомівка при церковнопарафі­яльній школі на кошти власника цього села поміщика Голубєва бу­ло відкрите для хлопчиків ремісниче училище, яке готувало з них механіків парових і нафтових двигунів, молотарок та інших сільсь­когосподарських машин для панських економії. 
На початку XX століття царський уряд дозволив відкривати жі­ночі школи. Така однокласна школа була відкрита у Володарці. У ній в двох групах навчалось до 40 дівчат. Після закінчення 2-х кла­сів цієї школи дівчата за бажанням могли продовжувати навчання в наступних класах разом з хлопцями. Жіноча школа у Володарці була розміщена у приміщенні ,в якому в довоєнний і післявоєнний час знаходився райком партії. Така жіноча школа була відкрита і в Пархомівці.
   Таким чином,до більшовицького перевороту в Україні діяли дві церковнопарафіяльні школи:.чоловіча двокласова/1-5 кл/ і жіно­ча підготовча та 2 класи. В чоловічій школі у Володарці навчалося до 100 учнів,у жіночій до 40. Спеціальних приміщень для шкіл не було. У зв"язку зі збільшенням кількості учнів під класні кімнати почали використовувати приватні будинки , зокрема приміщення аптеки, де за радянської влади містився виконком районної ради, будинок ксьондза, в якому за радянської влади знаходився район­ний відділ міліції, та приміщення, в якому в 30-х роках знаходи­лась редакція районної газети. 
   У початкових класах вивчались читання, письмо, Закон Божий. Уроки починались молитвами перед іконами, які були в кожному класі і коридорах. По суботах всі учні школи в супроводі вчителя в обов"язковому порядку відвідували вечірнє богослужіння в місце­вій церкві. 
   У старших класах вивчалась російська мова й література, читан­ня по книзі "Сеятель", в якій були вміщені твори з художньої літе­ратури, оповідання з географії і природознавства, вітчизняної істо­рії та твори з релігійним змістом, опис релігійних свят, життя "свя­тих" людей т. ін. Вивчалась також арифметика по задачниках, авто­рами яких були в молодших класах Євтушевський, а старших-Малі­нін і Буренін, алгебра і геометрія. Крім цього, в цих класах вивча­ли слов"янську мову по "Часослову" та "Євангелію", які спеціально видавалася для учнів . У них сторінки ділилися вертикально по по­ловині .На одній половині текст друкувався російською, а на дру­гій - слов'янською мовами. Обов'язково вивчались церковні співи. 
   Викладання всіх навчальних предметів велося виключно на ро­сійській мові. Ще в 1863 році царський Міністр внутрішніх справ П.Валуев заявив, що " ніякої окремої української мови не було , не­ма і бути не може”. А в 1876 році царський уряд видав закон ("Єм­ський указ”) про цілковиту заборону вживати українську мову в школах і державних установах. 
   Трудящі маси України вели наполегливу боротьбу за розвиток освіти, за право навчати своїх дітей у школах рідною мовою.Ці пра­гнення трудящих гаряче підтримували передові представники украї­нської та російської інтелігенції: М.Г.Чернишевський, М.О.Добро­любов, Т.Г.Шевченко, видатний педагог К.Д.Ушинський, а пізніше М.Горький, А.П.Чехов, І.Я.Франко, Леся Українка, П.А.Грабовсь­кий. Лише після революції 1905 року розвиток початкової і серед­ньої освіти відбувався швидкими темпами. Значно збільшилось чис­ло земських початкових шкіл. Тоді ж з’являються підручники украї­нською мовою. Так в І9І4-І9І5н.р. в Україні було 26 тисяч загаль­ноосвітніх шкіл, в яких навчалось 2607,3 тис. учнів. У ці роки у Во­лодарській волості майже у всіх селах уже були початкові школи. 
   У малих селах, таких як Казимирівна (Надросівка), Ожогівка, Бі­ліївка, Петрашівка, Михайлівка були школи грамоти, а в більших - церковнопарафіяльні. У Володарці в ці роки у школах навчалось уже до 200 учнів. 
У роки громадянської війни школи у Володарці не працювали. Лише окремі батьки, які хотіли навчати своїх дітей, наймали вчите­лів, які навчали дітей грамоти. Платили вчителям натурою (зерном мукою,крупою) ,бо сталих грошових знаків не було. Не було сталих програм і підручників, дореволюційні були відмінені, а нові не створювались.
   У березні 1920 року І Всеукраїнська нарада з народної освіти затвердила систему народної освіти в УСРР. З І920-І92І н.р. в рес­публіці створено єдиний тип трудової 7-річної школи . 
У 1922 році у Володарській школі нараховувалося понад 200 учнів, а окремого спеціального приміщення школи не було. Окремі класи розміщувалися в різних приміщеннях Володарки. Крім згаду­ваних уже приміщень класи створеної семирічної школи навчались в приміщенні колишньої контори МТС /в районі млина/. Вчителями в ці роки працювали брати Бережні, Воронюк, Груць, Шумахевич, Горохівський.
Єдина трудова семирічна школа мала охопити навчанням дітей і підлітків віком від 8 до 15 років, але труднощі, викликані імперіа­лістичною і громадянською війнами , не давали можливості навча­тися всім дітям. У багатьох сім’ях не було потрібного взуття і одягу для дітей шкільного віку, тому значна частина дітей залишалась по­за школою. Крім цього, розруха в економічному житті України не давала можливості виділяти потрібні кошти на утримання загально­освітніх шкіл.
   30 липня 1924 року Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет/ВУЦВК/ і Рада Народних Комісарів УСРР прийняли постано­ву про запровадження в республіці загального початкового навчан­ня дітей 8-11 років протягом найближчих 6-ти років. Як бачимо, про обов"язковість початкового навчання питання не стояло тому , що не було матеріальної бази і педагогічних кадрів. Проте вже І9­29-І930 н.р. в загальноосвітніх школах республіки навчалось біля 3-х млн.учнів. Зростає кількість учнів і у Володарській семирічній школі, але охопити навчанням всіх дітей шкільного віку не було можливості через відсутність приміщення. До кінця 20-х років шко­ла розміщувалась в кількох тісних приміщеннях Володарки. На­вчання проводилося в дві зміни. 
   У 1920-1021 р.р. під керівництвом комсомолу почались ство­рюватись дитячі комуністичні організації. В 1922 році на Україні була створена єдина дитяча комуністична організація піонерів. Спо­чатку піонерів називали юними спартаківцями, а з 1924 року Всесо­юзній піонерській організації було присвоєно ім’я В. І. Леніна. Піо­нерів стали називати юними ленінцями. 
    Піонери стали активними помічниками учителів за поліпшення навчально-виховної роботи, організацію учнівського самоврядуван­ня та організацію суспільно-корисної праці дітей. Спочатку в піоне­ри приймали дітей тільки робітників і селян-бідняків. Дітей замож­них селян і торговців в піонери не приймали. 
   З середини 1921 року почали активно працювати пункти по лік­відації неписьменності серед дорослого населення. Ліквідаторами неписьменності працювали вчителі і сільські грамотні активісти. Для малописьменних громадян почала виходити спеціальна газета "Геть неписьменність!". Окружна газета Білоцерківської округи, до якої входив Володарський район, 'Радянська нива" 28 травня І930 року написала: "У Володарці цього року 6 лікпунктів. Навчанням яких було охоплено понад 300 неписьменних дорослих громадян, з них 200 чоловік повністю ліквідували свою неписьменність. Кра­щим учням як премії виписано на рік газети "Радянська нива" і "Геть неписьменність!". У серпні 1930 року на виконання постано­ви 16 з"їзду ВКП/б/ 'Про загальне обоз"язкове навчання "Централь­ний виконавчий комітет і Рада Народних комісарів СРСР прийняли постанову "Про загальне обов"язкове семирічне навчання в містах і робітничих селищах та 4-річне на селі". У зв"язку з цим уже в 1930 році різко збільшилось число учнів у школах району , в тому числі і у Володарці. Ця ж окружна газета "Радянська нива" писала 10 вересня І930 року:" В школах Володарського району повинно навчатись 12 тис. 549 учні в. У самій Володарці не вистачає примі­щення, щоб розмістити 207 учнів. Будову нової двохповерхової школи до цього часу не закінчено ".Мова йде не про нове шкільне приміщення, а про добудову 2 поверху приміщення колишньої пан­ської конюшні. Робота по добудові почалася ще в І920 році і трива­ла до 1931 року. 
   Раніше в 1926-1927 роках поряд із згаданим приміщенням ко­нюшні було збудовано приміщення сільського Будинку культури. У Володарці його звали театром. На сцені цього приміщення часто виступали гуртки художньої самодіяльності, хоровий і драматич­ний. На сцені цього театру виступали артисти театральної студії Ха­рківського театру "Березіль", а сама студія чомусь знаходилась в с. Березна. 
    16 травня 1934 року Рада народних комісарів і ЦК ВКП/б/ при­йняли постанову "Про структуру початкової середньої школі в СРСР". Цією постановою були встановлені єдині для всього Радян­ського Союзу типи загальноосвітньої школи: початкова/1-4кл./ , семирічна/5-7кл./ і середня /1-10 кл./. 
    Тоді ж в 1934 році Володарська семирічна школа була реорга­нізована в середню. Вона була єдиною середньою школою на весь район. Першим директором цієї школи був А.П.Семида, а його заступником - досвідчений педагог П.П.Кольодочка. Заслуженим авторитетом користувались вчителі,які давно працювали у Воло­дарській школі. Це викладач математики Сорокопуд І.Г,викладач української мови Квашук М.К. 
   З вересня 1935 року директором школи був призначений Сліпе­нчук Т.3,а з початку 1936 року його заступником по навчальній ча­стині- Остапець М.К..У 1937 році Сліпенчука Т.3. було обрано де­путатом Верховної Ради УРСР, і в 1938 році він був переведений на посаду зав. Київським облвно, а на його місце знову призначено Семиду А.П. 
    У І935-І936 н.р. у Володарській середній школі навчалось 396 учнів, яких навчали 18 вчителів. Серед них з вищою освітою було 8,незакінченою вищою-4 і середньою-12. У І938-І939 н.р. в школі вже навчалось-470 учнів, а в І940-І94І н.р. було 495 учнів. Майже половина учнів 8-10 класів були з навколишніх сіл. Шкільного ін­тернату не було, тому учні наймали квартири в зимовий час, а во­сени і весною ходили до школи пішки. Відвідування учнями шко­ли в ці роки становило 90-97%.Така ж в середньому була успіш­ність. Під кінець 1930-х років середні школи були відкриті в Рудо­му Селі, Пархомівці і Гайвороні. 
   Зростання числа шкіл і учнів у них викликало гостру потребу в педагогічних кадрах. У зв’язку з цим в 1935 році у Володарці були відкриті педагогічні курси для підготовки вчителів 1-4 класів. Зага­льноосвітні предмети ці курсанти вивчали при Володарській серед­ній школі, а спеціальні-при Білоцерківському педагогічному техні­кумі. Ці курси закінчили більше 30 осіб. З них пізніше стало бага­то хороших педагогів-класоводів. Це ,зокрема, Мазуренко Г.П, Ку­ян К.Й. 
   У кінці 30-х років в школі було обладнано два навчальних кабі­нети: фізико-математичний та хіміко-біологічний, які на той час ма­ли необхідні наочні приладдя. Великою подією в житті школи було придбання в 1937 році кіноапаратів. Старі парти у цій школі, наре­шті, були замінені новими. 
   Розширилось і саме приміщення школи. У 1938 році до двопо­верхового приміщення добудовано коридор, яким з"єднали школу з приміщенням театру. Його відповідно перебудували і одержали ще один навчальний корпус на 10 класних кімнат, правда, біль­шість з них були тісні і недостатньо освітлені, бо мали лише по од­ному вікну. Після цього з 1939 року школа почала працювати в од­ну зміну. Активно проводилася позакласна й та позашкільна робо­та в школі. В цьому немала заслуга секретаря комсомольської орга­нізації О.Я.Гайового, який неодноразово обирався на цю посаду, та старших піонервожатих :Софії Шербаум, Павла Поліщука та Фро­сини Вітенко. Успішно виступав шкільний хор, який складався з учителів та учнів під керівництвом вчителя В.А.Ковбасинського. 
За довоєнний період ,починаючи з 1936 року , Володарську се­редню школу закінчили 296 юнаків і дівчат. Більшість з них продо­вжували навчатися в середніх спеціальних закладах, інститутах та військових училищах. З колишніх випускників Володарської серед­ньої школи вийшли активні працівники промисловості, с/г, освіти і культури. Велика кількість випускників - юнаків були учасниками Великої Вітчизняної війни. Багато з них загинули, захищаючи рід­ну Батьківщину. Загинули в боротьбі з ворогом і вчителі: Сороко­пуд І.Г.,Тройко Я.О, Андрущенко А.М., Пугасій .
   Розвиток народної освіти УРСР був тимчасово перерваний напа­дом на Радянський Союз фашистської Німеччини. 17 липня 1941 року Володарка була окупована ворогом. З приходом окупантів припинилося культурне життя в районі. Правда, коли окупанти ще повністю не ввели свій "новий порядок” на території району, у ве­ресні 1 жовтня 1941 року в деяких школах вчителі пробували роз­почати навчання дітей за радянськими програмами і підручниками, але місцеві окупаційні органи влади наказали в радянським підруч­никах затушовувати слова і речення, в яких говорилося про радян­ську владу, комуністичну партію. Таке ж було і у Володарській се­редній школі. Шкільну бібліотеку було знищено. Деякі наочні при­ладдя з фізики, хімії хтось з учителів закопав у землю. В цій же школі окремі вчителі робили спробу викладати деякі навчальні предмети з релігійних позицій. Як відомо, німецькі окупанти не збиралися давати освіту радянській молоді, і тому вже на початку 1942 року школи припинили свою діяльність. 
   Приміщення Володарської середньої школи аж до звільнення району від окупантів використовувалось як пересильний пункт , звідки молодь з району насильно відправлялась на роботу до Німе­ччини. В 1943 році частина приміщення школи використовувалось під штаб польової жандармерії, яка складалася з гестапівців і вла­совців. Це вони висліджували, виловлювали і знищували партизан і підпільників, які діяли на території Володарського і Білоцерківсь­кого районів. 
    У серпні 1943 року гестапівці розстріляли неподалік школи 46 підпільників, партизанів і їх сімей. Серед них були жінки, старики і навіть грудна дитина. Щоб замести сліди свого страшного зло­чину, гестапівці поверх трупів, якими була наповнена яма, наказа­ли покласти забиту корову. Цей злочин став відомим після вигнан­ня окупантів з району, коли дві ями в березні 1944 року були роз­копані. 
    1 січня 1944 року Володарський район було звільнено від німе­цько-фашистських окупантів. Величезної шкоди завдали окупанти господарству і закладам освіти і культури в районі. Хоч шкільні приміщення збереглися, але їх обладнання і бібліотеки були знище­ні. Ліва прибудована частина школи використовувалася зразу піс­ля звільнення Володарки під військовий польовий госпіталь. 
   Після звільнення району і встановлення органів радянської вла­ди трудящі села і вчителі з великим ентузіазмом взялися за відбу­дову і обладнання школи. В кінці січня почали працювати окре­мі класи, а з лютого 1944 року всі класи. Труднощі були неймовір­ні. Парт не вистачало, класних дощок теж, підручників, зошитів, чорнила також не було. Букварі для першокласників вчителі писа­ли від руки, підручники для старших класів також переписувались. Для письма використовувався обгортковий папір та папір мішків з-під цементу. 
   Першим директором школи, починаючи з січня 1944 року, був Андрущенко Андрій Микитович, але недовго. Вже в березні він був призваний в діючу армію. На його місце була призначена директо­ром Бжинська Р.Т., але й вона через кілька місяців трагічно загину­ла під час поїздки в м.Київ, щоб придбати парти,,в результаті авто­мобільної аварії. Заступником директора весь час працювала ви­кладач німецької мови Лихота О.М. 
   У кінці І944 на початку І945 року обов’язки директора викону­вав Тарнавський Л.М., а в лютому-березні цього року-викладач військової підготовки Данчук С.Д., а в квітні-серпні Калашніков С.М. Така часта зміна директорів пояснюється відсутністю на той час в районі людей відповідної освіти. З 24серпня 1945 року дирек­тором школи було призначено Глобця Д.Н., людину безумовно зді­бну, але, як виявилось пізніше, він скомпроментував себе в час ні­мецької окупації і мав фіктивний диплом про закінчення педінсти­туту. Глобець Д.Н. працював директором школи протягом 7-ми ро­ків. За цей час було зроблено багато по відновленню приміщення школи і його обладнання для нормальної роботи. Чимало також бу­ло зроблено по упорядкуванню шкільної садиби. Школа мала май­же 7 га землі, з них 4,86 га саду. По мірі того, як створювалась ма­теріальна база школи, освоювались класні кімнати, склилися вік­на, бо більшість з них у лівому корпусі були закладені соломою і забиті дошками, які різались вручну, поповнювалась партами і сто­лами. 
    Зростала кількість учнів у школі. Так, в І945 році в І9 класах було 525 учнів, в І946 році в 21 класі-644, в І947 в 23 класах –906 учнів, в 1952 в 26 класах-924 учні,а в І953 році в 25 класах було 959 учнів. В ці роки в районі було лише 3 середніх школи, то­му у Володарській школі навчались учні не тільки з Володарки, але й з багатьох сіл району і навіть з Тетіївського. Школа працюва­ла в дві зміни, а з І947року-в три, бо з цього року відкрилась шко­ла сільської молоді для дорослих. У вечірній час школа освітлюва­лась гасовими лампами по 3-4 лампи на клас, а разом з освітлен­ням коридорів і залів школа постійно користувалася більше як 120 лампами. 
Великий приплив учнів у 8-10 класи з навколишніх сіл зумовив те, що, починаючи, з І947року почав працювати шкільний інтер­нат ,спочатку на 25,а пізніше на 50 учнів .Розміщувався інтернат в 2-х класних кімнатах приміщення школи. Навчання учнів у 8-10 класах тривалий час було платним. Батьки учнів цих класів плати­ли по 300 крб. на рік .Від плати за навчання звільнялись тільки си­роти, а на 50% напівсироти.
    Педагогічний колектив школи складався в середньому в ці ро­ки з 37-42 вчителів-класоводів та викладачів-предметників. У тих важких умовах, коли не було достатньої кількості підручників, зо­шитів, письмових приладь, наочних посібників, методичної літера­тури, майже всі вчителі самовіддано працювали, щоб дати учням глибокі і міцні знання та практичні навички. 
    Слабка матеріально-технічна база школи, недостатня кількість підручників, канцприладдя негативно позначились на успішності учні а, особливо в перші довоєнні роки, хоч серед вчителів було немало майстрів своєї справи. Так на кінець І95І-І952н.р. було 906 учні ,з них переведено в наступні класи 857, залишено на 2 рік 51 учень, що становило 95% успішності. Більше половини другорічни­ків припадало на 5-7 класи. Майже повна успішність була у 8-10 класах. Це пояснюється платою за навчання з одного боку, а голо­вне-учні цих класів відзначались старанним ставленням до навчан­ня, бо по закінченню середньої школи в той час було неважко всту­пити до вищих і середньо-спеціальних учбових закладів. Та й ті, що не вступали , могли легко найти роботу в установах і організа­ціях райцентру, бо людей з середньою освітою в районі було не так багато.    Особливою старанністю до навчання відзначалися учні 9-10 класів. В 10-х класах практично незадовільних оцінок не бу­ло. Якщо хтось одержував двійку-це була надзвичайна подія в кла­сі, учень уже на другий день її виправляв. Учні старших класів бра­ли активну участь в громадсько-корисній роботі школи і колгоспу. Вони допомагали колгоспам у збиранні врожаю, очистці зерна, ба­гато ними зроблено по впорядкуванню шкільної садиби, обробля­ли та охороняли по графіку урожай саду та шкільного городу, на якому вирощувались овочі, що використовувались у шкільній їда­льні. Так в 1953 році учнями 10-х класів у шкільному саду було ви­саджено більше 150 яблунь, обсаджено берег річки. 
    Друга половина 1950 років характеризується дальшим зміцнен­ням матеріально-технічної бази школи. Обладнуються кабінети фі­зики, хімії, біології новими приладами та устаткуванням. Школа комплектується кадрами з відповідною о світою. Велика увага при­діляється трудовому вихованню учнів шляхом введення в навчаль­ні плани для учнів 9-10 класів виробничого навчання з тваринницт­ва, агрономії, тракторної та автомобільної справи. Для учнів 5-7кл. вводиться робота в навчальних майстернях по дереву і металу, до­слідницька робота на навчально-дослідних ділянках та в шкільно­му саду і городі. В школі була введена посада заступника директо­ра по виробничому навчанню. Ним деякий час працював Остапець М.К. 
   Все це розмістити в одному шкільному приміщенні було немож­ливо , тому в 1957 році розпочато будівництво господарським спо­собом окремого приміщення навчальних майстерень. Ініціатором і виконавцем такого будівництва був директор школи Нікітчук Сер­гій Якович, який замінив у 1957 році Шевчука Ф.А, його заступни­ком продовжував працювати Котелянець П.Я. В цей час у школі працювало 44 вчителі. 
    В школі було 883 учні. Школа працювала в три зміни. В 1959 році число учнів і вчителів дещо зменшилось. Справа в тому, що в цьому році з середньої школи була виділена початкова школа в складі 4-х класів на 120 учнів. Завідуючим цієї школи була призна­чена Вітенко Ганна Олександрівна. Школа містилася в колишньому приміщенні колгоспу "Комунар" по вулиці Шевченка. В середній школі навчалось 599 учнів, педколектив складався з 36 учителів. 
    В 1950 році були введені Золоті і Срібні медалі за відмінне на­вчання і зразкову поведінку. Першими медалістами і цьому році бу­ли випускники 10-го класу Нечипоренко Ніна Іванівна, яка була на­городжена Золотою медаллю і Дяченко Текля нагороджена Сріб­ною медаллю. 
    В 1959 році Верховна Рада СРСР прийняла Закон "Про зміцнен­ня зв’язку школи з життям і дальший розвиток системи народної освіти" . Згідно цього Закону запроваджувалось загальне обов'яз­кове восьмирічне навчання. Всі діти і підлітки від 7 до 15-16 років повинні закінчити восьмирічну середню трудову політехнічну шко­лу. 
До цього часу школа називалася просто "Володарська середня школа”, а після Закону офіційна її назва стала такою: "Володарсь­ка загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим на­вчанням". Цим законом передбачалось давати молоді повну серед­ню загально-політехнічну освіту і трудову підготовку для роботи в народному господарстві, або в галузі культури після закінчення школи і оволодіння відповідною професією. З цією метою було встановлено замість десяти одинадцятирічний строк навчання. На­вчальним планом цієї школи передбачено вивчення загальноосвіт­ніх предметів і політехнічне трудове навчання. У зв’язку з цим ви­робнича практика і суспільно-корисна праця учнів проводиться за­лежно від виробничого оточення школи: на базі промислових під­приємств, колгоспів, радгоспів у шкільних і міжшкільних навчаль­них майстернях, на навчально-дослідних ділянках шкіл.
    22 березня І960 року ЦК КП України і Рада Міністрів УРСР при­йняли постанову «Про організацію шкіл з продовженим днем". В наступному навчальному році у Володарській школі була створена така школа в складі 8 груп. 
    У республіці і в районі відповідно до Закону про школу в І960-­І961 н.р. закінчено перехід на восьмирічне загально обов’язкове навчання. 
    У 1961 році директор школи Нікітчук С.Я. виїхав з району і на його місце було призначено Романюка Андрія Антоновича. В цьому ж році було розпочато будівництво нового приміщення середньої школи по вулиці Ворошилова, розрахованого на 560 учнів. 
    З 1 січня І963 року було здійснено укрупнення районів. Воло­дарський район було ліквідовано. Майже всі села було включено в склад Тетіївського району, а села Пархомівка, 0жогівка до Стави­щенського і Тадіївка до Білоцерківського районів. З 1 вересня цьо­го ж 1963 року було здано в експлуатацію нове 2-х поверхове при­міщення школи. У зв"язку з цим початкова школа була ліквідована і створено дві школи: середня в складі 1-10 кл., до 600 учнів, яка розмістилась в новому приміщенні по вул. Ворошилова і восьмиріч­на в складі 1-8 кл. до 320 учнів, яка залишилася в старому примі­щенні по вул. Коцюбинського. Директором середньої школи зали­шився Романюк А,А, його заступником залишився Котелянець П.Я. Директором восьмирічної школи було призначене Бреденка Е.Е, а його заступником Остапця С.М., який працював в цій же школі ви­кладачем біології. Педагогічний колектив було поділено відповід­но до кількості класів, навчальних предметів і навантаження урока­ми. 
Нове приміщення школи мало свої переваги в порівнянні зі ста­рим. Тут відповідно розміру світлі класні кімнати, заново обладна­но фізичний, хімічний та біологічний кабінет. Школа мала центра­льне опалення. Обидві школи працювали в одну зміну, що було ве­ликим досягненням для Володарки, але і вони були переповнені.
У лютому 1971 року розпочалося будівництво приміщення ще однієї школи на 640 місць, а у вересні 1973 року його було введе­но в експлуатацію. Восьмирічна школа реорганізована в середню і переведена в новозбудоване приміщення, а середня стає восьмиріч­ною з новопризначеним директором Останцем С.М.. В школі навча­ється 212 учнів, працювало 6 груп продовженого дня, учні відвіду­вали 10 різнопрофільних гуртків. Особливо відзначається хоровий гурток під керівництвом М.Д. Буянівського (хор учнів зайняв 1 міс­це на районному огляді художньої самодіяльності).
    У школі введено кабінетну систему, постійно поповнюється ма­теріально-технічна база: придбано 4 телевізори, кіноустановку, де­монстраційні столи та стінки, переобладнано хімічний кабінет. За результатами огляду-конкурсу кабінетів кращими визнано кабінет української мови ат літератури (зав. кабінетом Дмитрук Г.А.), кабі­нет іноземної мови (зав. кабінетом Кондратюк А.М.). Високих ре­зультатів педагогічної діяльності досягають і інші вчителі: Біскуп­ська Р.Г., Параца В.І., Ясніцька Г.М., Нечай О.Ф.. Їх вихованці за­раховані в районну команду для участі в обласних олімпіадах. 
    У кінці серпня 1975 року директором призначено Плотнікову А.Й., яка до цього працювала заступником по позакласній роботі в середній школі, її заступником призначено Федоренка В.М., вчите­ля математики і фізики. 
З серпня 1976 року по серпень 1980 року школу очолює Байба­рза Т.І., заступником працює Романюк А.А.. У вересні 1977 року школа знову реорганізована в середню №2. В ній навчається до 500 учнів, працює 6 груп продовженого дня , діють гуртки. В зв’яз­ку призначенням Байбарзи Т.І. зав. районним методичним кабіне­том , обов’язки директора школи з серпня 1980 року виконує Полі­щук В.О., вчитель історії, а з вересня 1981 р. по серпень 1983 ро­ку директором працює Гайдай В.Б.
    У 1983 – 1987 р.р. школою керує Аврамчук П.Ф.. В цей період особливо плідно працює плеяда працівників початкових класів: По­ртянок О.П., Безсмертна Г.А., Білоцерківська Г.М., Змієвець Л.В.. Школа стає базовою для проведення районних методичних об’єд­нань та семінарів для вчителів-початківців. Вчителі працюють над створенням методичних посібників, брошур, виготовляють унаоч­нення та роздатковий матеріал. 
Портянко О.П . першій в школі присвоєно звання "Вчитель-ме­тодист”, Змієвець Л.В. нагороджена медаллю "За трудовое отличи­е”, Білоцерківській Г.М. присвоєно звання "Відмінник народної освіти”. Серед вчителів-предметників заслуговує на відзнаку робо­та вчителя історії Бурлаки О.І., вчителя математики Дуріцької Н.М. та вчителя української мови та літератури Луцюк Г.В.
    У школі пожвавлена позакласна робота з предметів, створено кімнату-музей хліба (Шляпська Н.А., Білоцерківська Г.М., Михайлів­ський Ю.М.), працює КІД "Факел” під керівництвом вчителя інозем­ної мови Кондратюк А.М., ведеться пошукова робота по створенню залу бойової слави, діють загони тимурівців. 
Багато уваги приділяється благоустрою території та приміщен­ня: заасфальтовано подвір’я , приміщення школи обкладено обли­цювальною плиткою, перероблено центральний вхід.
В 1987 році Аврамчук П.Ф. призначений завідуючим райвно, а директором призначено Смітюха А.П. Він займає цю посаду 3 роки. В 1988 році відкрито профільні класи з поглибленим вивченням ма­тематики і інформатики (вчитель Некраш Т.В.), обладнано при до­помозі шефів комп’ютерний клас. Школа працює в дві зміни.
З вересня 1990 року по липень 1995 року школою керує Морус М.М., Смітюх А.П.- заступником з навчально-виховної роботи.
    У 1995 році директором була призначена Білоцерківська Г.М.. Колектив спрямовує свою діяльність на роботу з обдарованими уч­нями. Вперше в історії школи і району учні стають учасниками ІV етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з хімії та біології (Тимцу­нік А. 10 клас, вчитель Змієвський І.М., Кужель І. 10 клас, вчитель Кужель Т.М.), а в 2001 році Тимцунік Андрій стає призером респуб­ліканської олімпіади з хімії , отримавши диплом ІІІ ступеня. 
    У 2001-2002 навчальному році в школі налічується 583 учні, 26 класів, 5 груп продовженого дня , 45 вчителів. Школа може бу­ти опорною з питань впровадження елементів розвиваючого на­вчання, розвитку зв’язного мовлення в початкових класах, методи­ки викладання історії, математики, іноземної мови. 

    Використані матеріали: 

1. Федорченко П.К. Володарська середня школа №2, нарис

2. Романюк А.А. Розвиток освіти за 50 років

3. Матеріали Володарського районного архіву

Категорія: З історичних джерел | Додав: genamir (25.07.2010)
Переглядів: 1284 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2016